Якщо все так просто, то чому так складно?
Дуже давно, ще на початку 60-тих років минулого століття француз Айсберг написав і видав трилогію, яка складалася із трьох книжок, назви яких у перекладі на російську звучали так: "Радио?.. Это очень просто!"; "Телевидение?.. Это очень просто!" та "Транзистор?.. Это очень просто!".
Читач, зацікавлений зухвалими назвами, дотепними малюнками і привабливим, на перший погляд, способом викладення, вже десь на п'ятій чи десятій сторінці зрозумів, що його втягнули у вивчення дуже непростих радіоелектронних процесів, що не все так просто, що треба мати відповідну підготовку для засвоєння запропонованого тексту.
Ба, більше, треба мати здібності та неабиякий хист до цієї справи. Про те, що тут насправді не все так просто, свідчив обсяг трилогії: разом усі три книги мали 404 сторінки формату А4.
Цю давню історію я згадав, слухаючи твердження Віктора Ющенко про простоту економіки та економічних процесів. Мовляв, між тим, що закладаємо на вході і тим що будемо мати на виході існує така собі простенька лінійна залежність, яку може зрозуміти немовля.
Цю "тезу" він настійливо втовкмачує в голови глядачів та слухачів, щоби довести свою впевненість у тому, що уряд наш діє настільки безграмотно, що не може впоратися навіть з такою простою річчю, якою є, на думку Ющенка, економіка.
Не вдаючись до обговорювання дії уряду, які цілком можливо не завжди адекватні викликам, хочу привернути увагу до "тези" про нібито простоту економіки. Давайте разом спробуємо відповісти на кілька запитань.
Якщо все так просто, як це намагається нам довести президент, то чому на економічну тематику написано і надруковано Монблани різноманітної літератури?
Якщо все так просто, то чому ні одна з багатьох дуже розумних і добре аргументованих економічних теорій не спрацьовує, а якщо і спрацьовує, то при певних умовах чи обставинах?
Якщо все так просто, то чому задля того щоби вступити до спільноти економістів, треба наполегливо вчитися п'ять років? Звертаю увагу, не стати справжнім економістом, а тільки прилучитися до економіки.
Якщо все так просто, то чому для вирішення багатьох економічних процесів залучають математику, створюючи відповідні економіко-математичні моделі?
Якщо все так просто, то чому, не зважаючи на безліч теорій і на сторіччя практики, людство в особі сотень яйцеголових не спромоглося придумати таку собі теорійку, яка б убезпечила його від світових економічних криз?
Я вже не кажу про те, що людство не знає, як попередити кризи, воно навіть не може їх передбачити. І навіть коли криза зненацька приходить, ніхто не може видати рецепт, як з неї виходити. Кожний щось робить майже навпомацки.
Якщо все так просто, то навіщо шведи у 1969 році до вже відомого списку Нобелівських премій додали ще одну, шосту премію за досягнення в галузі економіки?
Якщо все так просто, то чому не спрацювала класична ліберальна ринкова економіка? Чому видатного президента Америки Франкліна Делано Рузвельта обізвали "комуністом"? Чому стало потрібним антимонопольне законодавство?
Якщо все так просто, то чому найкращому банкіру всіх часів і народів не вдалося приборкати у 2008-2009 роках падіння гривні, і він, стоячи осторонь, спостерігав, як проблема із суто економічної перетворювалася на кримінальну на очах у збентеженої спільноти, а він не зробив жодного кроку, щоб зупинити це неподобство? Чому, повторюю, якщо все так просто?
Якщо все так просто, то чому "потужному" тіньовому уряду разом із "могутньою" фракцією у парламенті не вдалося народити хоч би одну антикризову ініціативу, окрім сумнозвісного "закону" щодо підвищення соціальних стандартів, не вказавши при цьому джерел його виконання?
Цих "чому" можна ставити безліч. Відповіді на них людство намагається знайти протягом багатьох років, тому що економіка річ не проста і потребує не зухвалих заяв, а поважного до себе ставлення.
Але годі про високе. Пропоную повернутися на грішну землю. Спитайте навесні у фермера десь на Дніпропетровщині, на який прибуток він розраховує в кінці року від своїх 500 гектарів пшениці або рапсу? У кращому разі, він вам відповість тим, що покрутить пальцем біля скроні. І буде правий.
Як можна відповісти на це питання весною, коли прибуток залежить не тільки від врожаю (це взагалі від Бога), а й від багатьох факторів: від запасів вологи після не дуже вдалої зими; від цін на пальне та хімдобрива; від можливості взяти короткостроковий кредит під "розумні" відсотки.
А також від наявності відповідної техніки для обробки землі, внесення добрив та збирання врожаю; від тарифів на транспортні послуги та рівня зарплати робітників; від кон'юнктури ринку, закупівельних цін, рішень уряду щодо квот на експорт...
Вочевидь, ми маємо справу із багатофакторною моделлю, в якій самі фактори чітко не визначені і їх числове значення постійно коливається. Тобто проблема починається з того, що ж треба закласти на вході, щоб отримати більш менш точну відповідь на головне питання на виході.
Тому навесні можна казати лише про прогнози, якість яких залежить більше від знань і досвіду того, хто їх складає.
Деякі думають, що у промисловості все значно простіше, мовляв, узяв залізяку, зробив рейку для залізниці, продав і "всє дєла"! Там теж свої нюанси, і далеко не факт, що ваша рейка взагалі сьогодні комусь потрібна. Вчора - так! Завтра - так! А сьогодні - зась!
Хлопці з ВПК під великим секретом розповідали мені, що їм зараз доводиться ставати більш обізнаними у внутрішньополітичному стані якогось чергового економічного тигра, ніж найкращі фахівці того ж МЗС. Сьогодні підписали контракт, а завтра до влади у країні прийшли люди з іншою, вибачте на слові, орієнтацією.
Звісно ж, політичною. Контракт летить до біса. Разом з економікою багатьох вітчизняних підприємств, задіяних у контракті.
"Чорна скриня" економіки набагато чорніша, ніж ми можемо собі уявити. Отже, не треба нас дурити, розповідаючи казки про простоту економіки. Це вам не електротрансформатор, що зменшує напругу з 220 вольт на 36 в прямій пропорційній залежності від співвідношення кількості витків первинної та вторинної обмоток.
Такі казочки може собі дозволити людина, яка ніколи не стикалася з економікою, як такою та її процесами у реальному житті. Вочевидь, цій людині не доводилося щоденно замислюватися над комплексом складних питань, від правильного вирішення яких залежить не тільки успіх бізнесу, а й долі багатьох людей.
А якщо людина вважає себе неабияким економістом, то вона повинна припинити усі ці казочки, припинити лукавство і чесно сказати, наприклад, про те, що єдиним виходом із скрутного фінансового стану, в якому, згідно з твердженнями "фахівців" СП, опинився "Нафтогаз", є підвищення відпускних цін на газ для всіх категорій споживачів включно і для бабусі в селі.
Тобто, моїм першим кроком, в разі обрання мене на другий термін, стане рішення про негайне підвищення цих цін, включно і на газ власного видобутку. Оце буде діловий підхід справжнього економіста, не налаштованого на "дешевий популізм". От тільки що стане з і без того мізерним рейтингом...
Микола Черниш, інженер, для УП
