Христос рождається!
Подія, яку святкує цими днями увесь християнський світ, змальована в другому розділі Євангелія від Луки. Саме євангеліст Лука найповніше розповідає нам про той великий день, що став днем початку нового періоду в історії розвитку людської цивілізації, днем витоку нової якості у взаємовідносинах Бога з людьми, днем зачину Нового Заповіту...
"І трапилося тими днями, - вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосип із Галілеї, з міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як вони були там, то настав їй день породити. І породила вона свого первістка Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, - бо в заїзді місця не стало для них...
А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось ангел Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та ангел промовив до них: "Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме".
І ось раптом з'явилася з ангелом сила велика Небесного війська, що Бога хвалили й казали: "Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!".
І сталось, коли ангели відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: "Ходімо до Віфлеєму й побачимо, що сталося там, про що сповістив нас Господь". І пішли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...
А Марія оці всі слова зберігала, розважуючи у серці своїм. Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано...".
Сьогодні, в дні свята, християни вітають один одного словами: "Христос рождається! Славімо Його!".
Але чи розуміємо ми істинний зміст цього привітання? Чи не перетворилось воно у нехитру констатацію історичного факту, що стався понад 2000 років тому в Палестині? Чи заховуємо в серці своєму духовну суть цього християнського привітання?
Христос рождається... Як часто за святковою метушнею - миготінням різдвяної ялинки, театром вертепу, співом колядок, - вивітрюється сіль, забувається глибинна суть самого свята. Христос рождається! Таємниця від віків і родів - Христос В НАС! Ось нова радість. Ось та радість, якої не бувало й не буде, допоки не народиться В НАС Христос.
Допоки не з'явиться В НАС віра смиренна, що веде до любові. Допоки не народиться В НАШИХ СЕРЦЯХ оте "дитя чоловічої статі", помазаник Божий, який від Отця родиться в тілі церкви Духом Святим.
Як пише про це апостол Павло: "Таємниця, захована від віків і поколінь, а тепер виявлена Його святим, що їм Бог захотів показати... а вона - Христос у нас, надія слави!".
Відомий вірним уривок Святого Письма, що зазвичай читається під час Богородичних свят, закінчується словами: "І сталось, як Він [Христос] це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: "Блаженне лоно, що Тебе носило, і груди, що годували Тебе!".
А Він відказав: "Отож, блаженні ті, хто слухає Божого слова, й дотримується його!".
Ось він, істинний зміст різдвяного привітання "Христос рождається - славімо Його". Христос вірою рождається в нас! Слово Боже, духовний закон невипромінювання зла стає плоттю, тілом, втілюється в церкві праведників і народжує неречовинну силу - вселенську енергію благодаті, яка відкриває в нас внутрішній потенціал боголюдини.
Віра - надія - любов. Найсолодше смирення Христове - віра правдива, що Духом Святим народжується в серці самозречному, - дає нам надію слави. Вона є тією "дорогою простою", що веде в царство любові, царство Боже.
Вона є тим станом душі, коли відкривається джерело Сили, і йде царювати Любов. Коли в зібранні праведників - громаді тих, хто шукає правду, а відтак і знаходить її в Ісусі Христі (у вірі смиренній, в житті по любові, в науці невипромінювання зла), - не на словах, а на ділі починає царити Христос, ведучи нас до Отця, роблячи серця наші оселею благодаті...
Христос рождається! Славімо Його!
Олег Ведмеденко, протоієрей, www.vedmedenko.org, для УП
