Шоу із віслюками. Або: Невігластво ерудита
Днями московська радіостанція "Комсомольская правда" передала в прямому ефірі бесіду своїх кореспондентів з московським шоуменом Анатолієм Вассерманом.
За стилем та логікою його розбалакування годі було відрізнити од українофобських пасажів Жіріновского: те ж зневажання самого факту незалежності України, брутальне заперечення самобутності її історії, мови та культури.
Й та ж, а`la Жіріновскій, агресія зловорожих жадань, яка, щоправда, не сягнула ще миття чобіт в Індійському океані, однак, очевидно, десантуючись в Чорному морі, й заходячи поповзом з боку Привозу рідної йому Одеси, цей шоумен уже готовий іти в психічну атаку з гаслом: "Украину нельзя взять и присоединить. Ее можно купить!".
Саме під таким аршинним заголовком видруковано радіомаячню Вассермана на цілу сторінку московського випуску газети Комсомольская правда". Й, певно, ж задля рейтингу публікатори посилаються на те, що автор - то неабияка цяця, "легендарний ерудит". Авторитетище! Спробуй, мовляв не повірити!
Й ось те, що в радіопересиланні могло б залишитися непоміченим - впурхнуло в одне вухо, а випурхнуло в інше - на газетній шпальті постає увіч дивовижними гримасами кривого дзеркала.
Читаємо: "Украинцы - это такие же русские, как архангелогородцы или куряне...". "Украинцы до сих пор остаются неотъемлемой частью русского народа, как были ею всегда".
"...Созданная в Галичине австрийцами в конце ХIX века версия этнической истории... Именно там был разработан в общих чертах современный украинский литературный язык ...".
Чи варто сперечатися з народженим в Одесі "легендарним ерудитом", який (о, дивина!), наче дрімучий невіглас, виявляється, не володіє елементарними знаннями ані про етногенез українців (і росіян заодно), ані про сповнену трагедій і боротьби історію двох близьких, але ж таких різних (і цим один одному та світові цікавих!) великих народів?
Чи станемо доводити, що "створена австрійцями" версія етнічної історії українців - то лиш витвір хворобливої шовіністичної уяви (от тільки чи личить те стверджувати з серйозним виглядом жартівливому ерудиту-одеситу?), як і те, що сучасна українська літературна мова формується за іншими правилами, аніж то бачиться "знатоку" із Москви.
Та ж з`ясовані ці питання й уже давненько - і в доступних либонь кожному московському ерудитові працях Миколи Костомарова ("Две русские народности"), й у виступах на захист прав української мови провідних діячів Імператорської ще Академії наук (Шахматов, Корш та інші), і, зрештою, хіба тільки сліпий може не бачити очевидного: Україна, українська культура та мова, всупереч хоч Валуєвим, хоч Вассерманам - була, є, буде.
Втім, наш ерудит, хоча і в окулярах, таки, мабуть, що не сповна сліпець.
Й місія таких, як він, очевидна - вводити в оману, засліплювати обивателя лжею "правд" безсовісно комсомольської.
З яким розрахунком те словоблуддя чиниться? - запитаємо.
А прочитаймо ще раз оглавок згаданої публікації: "Україну не можна взяти та приєднати. Її можна купити". Ось чи не до такого гендлю налаштовують московські гості свідомість загадкових охотників-купців та неймовірних продавців жаданої ними України?
І задля того торжища затьмарюючи пам`ять, зазіхаючи на гідність...
Не даймося, братове росіяни та українці. Не купімося на принади віслюка, вантаженого золотом. Та й не все те золото, що блищить.
Як от і хвалена ерудиція "легендарного" Вассермана.
Віталій Крикуненко, для УП
