Годинник "Україна"
Ще кілька тижнів і закінчаться розбори польотів, маскаради і клоунади політиків, працівники штабів порозбирають друковані агітаційні матеріали на власні потреби, на більшість штабів по Україні знову навісять великий радянський замок.
В житті простого українця нічого не буде змінюватись: стреси на роботі, тотальні побори при випадковій зустрічі з представниками державної влади, біль в голові від того що, несуть політики на ТБ і в медіа загалом.
Ви чекаєте на зміни? А на яких підставах? Ви ж залишаєтесь таким самим. Ви не змінюєтесь. Як ви можете вимагати змін від інших?
Ви так само як і мільйони співвітчизників будете кидати сміття на вулицю, і чекати поки введуть високі штрафи за адміністративне правопорушення. Ви знову будете палити у громадських місцях, перед своїм університетом, не зважаючи на те, що високі штрафи за це вже прийняті.
Все буде так само у вашому житті. І ніяке підвищення доходів, рівня медицини, благоустрій вашого дому чи навколишньої території не змінить вашої свідомості і світогляду.
Новий телевізор з плазмовим екраном і переглядом новин не зробить вас компетентним бодай у найпростішому питанні, а новий, в десятки разів дорожчий, мобільний телефон не зробить вас затребуваним, вам і далі ніхто не буде дзвонити.
Все буде так само. Ви будете їсте ті ж макарони, але просто в дорожчому упакуванні. Пити ту ж горілку, але в гарнішій пляшці. Ви будете знати, що у вас великі шанси цим всім отруїтись, але будете їсти і пити - ви такі самі.
Викладач в університеті й знову занижуватиме оцінку за те, що у студента інша думка, вимагатиме реферат написаний від руки у 2010 році.
Здібний студент буде намагатися встигнути сходити на обов'язкові пари і опрацювати матеріал для самостійної роботи, не зважаючи на те, що ми в Болонському процесі і він має право обирати, що йому важливіше.
Лінивий студент знову понесе конверт, і абсурд не так в тому, що його візьмуть, а в тому, що це буде його рішення і позиція на все подальше життя.
Партії на місцях знову продаватимуть місця у списках до рад обласного і місцевого рівня.
Підприємці і міська "інтелігенція" знову будуть відбивати гроші голосуючи за "довічну" оренду землі чи вирубку дерев, для того щоб поставити, ще один кіоск з сигаретами.
Все так само. Годинник не міняється від того, що йому замінили циферблат. Він зміниться тоді, коли йому замінять механізм.
Але ми стали унікальними настільки, що навіть тут не зможемо використати досвід інших "годинників", не зважаючи на те, що ми такі самі у всьому.
Ми потребуємо змін у собі, адже ми механізм, а наша влада то тільки циферблат. Потускнілий, темний і брудний циферблат. І треба сильно вдарити по ньому, щоб його прихильники не змогли його склеїти.
Але вдарити так, щоб не пошкодити механізм, адже в такому разі не буде вже чого замінювати.
Олександр Оськін, Університет імені Адама Міцкевича в Познані, для УП
