Парадокс Ющенка

Понеділок, 11 січня 2010, 10:28

Останнім часом Віктор Ющенко зробив багато заяв такої тональності, немов зібрався довести, як мало насправді мова української політики відрізняється від сварки звичайних биндюжників. Тут тобі і "ті ж самі яйця, тільки збоку", і про "бомжів" тощо.

Під час минулої президентської кампанії цим відрізнявся Віктор Янукович, від якого ми дізналися про існування "казлів", які заважають жити верхівці Партії Регіонів.

Характерно, що висловлювання Ющенка майже не стосуються лідера регіоналів, а спрямовані на Тимошенко. В сьогоднішніх умовах це означає, що він  взявся виконати всю брудну роботу за Януковича, зокрема серед виборців Західної України.

При цьому Віктор Ющенко ще й з усіх сил тримає корону, яка вже готова звалитися з його голови: "президентом буду я", - так безапеляційно заявляє гарант Конституції.

Втім, у цій ситуації важко побачити щось принципово нове. Глава держави упродовж всієї своєї каденції проголошуючи патріотичні заяви активно шукав (і знаходив!) спільну мову з будівничими кланово-олігархічної системи.

З Партією Регіонів були підписані Меморандум і Універсал, міністри-нашоукраїнці свого часу зберегли посади в уряді Януковича. Після парламентських виборів 2007 року Ющенко вимагав від коаліції переможців БЮТ і НУНС включити до складу уряду представників ПР. Згодом, Раїса Богатирьова все ж була призначена ним на посаду секретаря РНБО.

І це при тому, що в одному з телеінтерв`ю, одразу після перемоги на виборах, президент заявляв, що за демократичної влади Партія Регіонів взагалі не матиме в Україні жодних перспектив!

Про те, що у Ющенко відчуває певні зобов'язання перед регіоналами свідчить і вручення ним високих державних нагород найбільш одіозним представникам цієї політичної сили, або їх союзникам.

Кавалерами ордену "За заслуги" різних ступенів стали Борис Колесников, Анатолій Близнюк, Ринат Ахметов - люди, так чи інакше причетні до організації і проведення сепаратистського Сєверодонецького з`їзду.

Нагадаю, голова ЦВК того періоду Сергій Ківалов теж був нагороджений Почесною грамотою і медаллю "за вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян".

А про нагородження колишнього генпрокурора Михайла Потебенька або лідера "Руху за Єдність" Богдана Бойка можна читати тільки із підручником з психіатрії в руках.

Ці факти показують справжніх партнерів Віктора Ющенка, які тривалий час залишаються поза його критикою, хоча й обстоюють протилежні політичні погляди. Крім того, президент ще й тішить їх різного роду почесними званнями.

Чому так відбувається? Ймовірно, як і багатьох людей, Ющенка зіпсувала влада. Перебуваючи на самій верхівці політичної піраміди, він терпіти не може поруч із собою сильних особистостостей, які здатні на самостійну роль у житті країни.

Все це так чи інакше штовхало його в обійми Партії Регіонів, яка зуміла задовольнити "его" президента, а сьогодні повною мірою користується його лояльністю.

І найбільш прикро те, що у випадку перемоги Януковича, від всіх тих цінностей, про які так завзято говорить Віктор Ющенко, мало що залишиться.

Хіба що, можливо, регіонали віддячать йому тією ж монетою - нагородять орденом, або медаллю.

З таким здобутком Віктор Ющенко потім зможе щасливо жити в одному з "повітряних замків", яких він за п`ять років збудував достатньо.

Євген Булавка, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування