Президентські вибори: українська рулетка

У матеріалах на тему президентських перегонів, вміщених на УП, доводилося висловлювати не вельми оригінальне припущення: на певному етапі двоє основних кандидатів об'єднаються, щоб "дружити" проти третього.

Нині можна з упевненістю стверджувати, що цей час настав. Уже не тільки політтехнологам та експертам, а й простим людям видно: президент Віктор Ющенко і лідер опозиції Віктор Янукович досягли концептуальних домовленостей і уклали неформальну угоду про те, як діятимуть вони (зрозуміло, що й їхні штаби) у час, що залишився до виборів, а головне - якими будуть післявиборчі кроки.

За свідченням деяких джерел, сталося це 18 листопада після футбольного матчу Україна-Греція в Донецьку, на який прибув Ющенко. Україна тоді безбарвно програла, а домовленості були досягнуті.

Примітно, що і минулої суботи при відкритті стадіону в Харкові ми побачили знайомі обличчя з політичного шапіто - Ющенко з Вірванною, Ринат Ахметов у компанії з Добкіним, і, звичайно, Янукович зі свитою. Майстерно маскуючись, вони сиділи на трибунах порізно, об'єднавшись для перемовин після торжеств.

Мета домовленостей - синхронізувати дії, щоб не допустити президентства прем'єр-міністра Юлії Тимошенко та вибудування гарантій, котрі дозволять обом Вікторам залишитися в політиці. Януковичу - в якості президента, Ющенку - як найнятому ним прем'єр-міністром з "гуманітарним" набором портфелів.

Регіоналам же в разі перемоги відійде економічний блок плюс "соціалка", яких вони так прагнуть.

Результати стратегічних домовленостей двох Вікторів не забарилися. На повну потужність запрацював адмінресурс: підконтрольні Банковій ЗМІ та обласні адміністрації отримали вказівки "працювати на Януковича" та "мочить Юлю".

Глибоко символічно, що змова двох Вікторів сталася напередодні п'ятої річниці Майдану. Ще можна зрозуміти Януковича, якому помаранчева революція перебила сходження на президентський трон. Та як розцінити дії Ющенка, який за неповні п'ять років "профукав" мандат довіри?

Людина, що мала майже стовідсоткову підтримку, захмарні рейтинги, народний мандат, розтринькала усе це ні за цапову душу, а в останні роки з глави держави перекваліфікувався на такого собі стороннього спостерігача, витрачаючи запал на кухонні чвари?

Розсварився з усім світом, став відвертим посміховиськом, і, нарешті, знайшов політичний притулок у ворожому таборі - оце і всі його "трофеї" на посаді глави держави.

Як зазначив у коменті на УП один з користувачів, "герой Майдану вкотре проявив слабкодухість та безпринципність і заради гіпотетичного продовження свого перебування у великій політиці погодився прислуговувати, як він казав п'ять років назад, "ставленику кримінального режиму" Януковичу.

Власне, нинішнє об'єднання - не таке вже випадкове, його витоки беруть початок з вересня 2005-го, коли після відставки Тимошенко з поста прем'єр-міністра Ющенко, Янукович та Єхануров підписують "Меморандум порозуміння між владою та опозицією".

Цього ж року президент Ющенко пристає на вимогу ПР і підписує зміни до закону про статус депутатів місцевих рад - недоторканість депутатів всіх рівнів відновлено. Сьогодні вже нікого не дивує, що Борис Колесников дарує Львову новенький рояль, а Ганна Герман запевняє присутніх журналістів, що "до виборів цей рояль не має жодного відношення".

Тож і ухвалений тоді закон "не мав жодного відношення до звільнення депутата" - хто ж знав, що карта ляже саме так, і рояль в кущах згодиться?!

Січень 2006 року. Один з основних спонсорів ПР Дмитро Фірташ, завдяки підписанню Єхануровим - звичайно ж, за погодженням з Ющенком - нової газової угоди з Росією, повертає "РосУкрЕнерго" на вітчизняний газовий ринок.

Із уже підписаного проекту угоди про коаліцію демократичних сил "Наша Україна" викреслює пункт із зобов'язанням не блокуватися з Партією регіонів.

А через кілька місяців, за поданням президента Ющенка, Верховна Рада призначає Януковича прем'єр-міністром України. Ряд міністрів у свій уряд Янукович призначає за квотою президента.

Тож сьогоднішнє об'єднання Ющенка з Януковичем скоріше закономірне, ніж ситуативне, фундамент його закладався, коли після Майдану ще й року не минуло. Саме тоді регіонали пообіцяли Ющенку "теплу ванну".

Приставши на пропозицію, він, як на мене, прорахувався і цього разу, недооцінивши специфіку й характерні особливості, притаманні структурі, котра гарантує йому політичний комфорт.

Справа в тому, що боягузів і перевертнів регіонали не тільки не жаліють - ставляться з презирством. Колись Микола Азаров, накинувши на плечі помаранчевий шалик, ступив на підмостки Майдану. Цей непродуманий вчинок коштував йому вельми дорого. За квотою ПР його висувають кандидатом у спікери, при обговоренні одіозної кандидатури на грішну голову виливають стільки бруду - ворогові не побажаєш.

А потім команда: "взяти самовідвід!".

Навряд чи хто побажав собі опинитися на місці "Діда Мазая". Вину завжди треба спокутувати і платити за пред'явленими рахунками сповна. За продовження політичної кар'єри - в геометричній прогресії регіоналам, у разі перемоги свого кандидата, є що пред'явити Ющенкові.

А що йому в них "ловити"? Кому потрібні стоптані капці? На прем'єрську посаду знайдеться чимало "своїх" кандидатів, і навряд щоб "чужому" до снаги виграти цей кастинг.

Ще не так давно Янукович, домовляючись з Тимошенко, "зіскочив" в останній момент, злякавшись, що протилежна сторона не виконає домовленостей і обіцянок.

До речі, тоді він сам був ініціатором перемовин. Сьогодні "банкує" вже Янукович, Ющенко в ролі "другого номера", котрому за неписаними правилами української політики мало що світить. Коротше, кинуть його регіонали, як піть дать, кинуть. Така собі українська політична рулетка.

А що ж народ, мовчатиме й надалі? - спитає якийсь прискіпливий читач. - Змириться з тим, що його брутально зрадили?

Доводиться констатувати: ментальність нинішнього покоління українців - ошуканих, напівголодних, наляканих страхіттям епідемій, затурканих політ технологіями - саме така. Вже ніхто ніяких змін не хоче, хай усе буде, як є, аби гірше не було. Якось-то й прожиємо...

P.S. До речі, Москва на прийняла змови Януковича з Ющенком. Яскраве тому свідчення - небажання Медвєдєва й Путіна зустрічатися з Януковичем, коли він прибув на з'їзд "Единой России". У Москві боягузів, як і лизоблюдів, теж не шанують.

Володимир Кулеба, для УП