До української інтелігенції
Єдине що необхідно для тріумфу зла - це щоб добрі люди нічого не робили"
Едмонд Бьорг
Вітаю вас, глибоко шановні медики та вчителі, депутати та держслужбовці, економісти та юристи, підприємці та податківці!
Вітаю з економічною кризою, яка "зненацька" накрила всю Україну. Накрила сірою імлою простий народ, який сотнями став звільнятися з роботи через скорочення на підприємствах, падіння виробництва, несприятливу кон'юнктуру світового ринку і таке інше.
Хочу затримати вас, вельмишановна інтелігенціє, і запитати: як довго ще ховатиметеся за люд український як в дитинстві за рідну маму?
Не маю питати нічого у простого люду - бо він справно орав, сіяв, доїв, збирав.
Будував по всьому світу, мив зади італійським старцям, допомагав "великой России" добувати газ та нафту, будував за кредитові гроші продовольчий кіоск з 20%-ною місцевою надбавкою на будівництво, бо бачив в ньому останній свій рубіж перед повним падінням - економічним та моральним.
І під психологічним тиском безнадії, щоденної партійної телевізійної боротьби "за народ" блискучих від жиру депутатів під лозунгами "Справедливість - є , за неї варто боротися...", або "Україні потрібен Литвин", під бравурні марші елітної реклами пива та алкоголю народ спивався, не бачивши навкруги ніякої перспективи для себе і дітей своїх.
А що в цей час робила інтелігенція? Так-так! Наварювала свої мільйони на пивних кабаках та горілчаних заводах, продажі медикаментів для лікування хворих від цього ж пива та горілки, пхала в кожні дитячі руки цигарки та "джин тоніки", щоб ніхто бува не зіскочив з смертельного для народу і звіриного для будь-кого бізнесу. "Гроші не пахнуть", кажете?
Такі гроші дійсно не пахнуть - вони смердять. І не надійтеся на безкарність зробленого для людей зла: нічого не минеться безкарно. За все сплатите, до гроша.
Озирніться навкруги, відкрийте очі! Якщо кругом нас алкоголіки та наркомани - ми не втечемо від розплати, бо алкоголь прийде і в дім тих, хто продає його. Як і в будинки депутатів, які давали дозволи на все нові і нові кафе та магазини.
Не надійтеся на свої власні взводи охорони - найчастіше розправи над багатіями робилися саме найнятою охороною.
Крім поширення алкоголю, на які подвиги ще спромоглися ті, хто повинен дбати про власний народ? На базарну торгівлю китайськими та турецькими товарами, про яку Польща вже навіть забула?
На продажу всього і вся іноземцям під вже всім зрозумілою назвою "стратегічний інвестор"? На таке збільшення апарату для видачі сотень дозволів, ліцензій, обмежень, перевірок та рішень, що мало хто може порахувати, скільки їх вже є і скільки все це коштує?
А скільки масних рук чекає приходу за дозвільними документами для "сприяння" за певну невеличку (з їх оцінок ) суму? А може повернення ПДВ робить муляр Вітя з Вапнярки?
Створення "Правил забудови" в містах і селах, в результаті якого більшість громадян проживають в неоформлених законно будинках - це подвиг еліти чи крок до падіння? Хто винен в цьому - народ чи еліта?
А може ця еліта просто не розуміє, що в країні робиться? Якщо запитує у "доярки Гані" з приводу необхідності вступу до НАТО або конюха Петра зве - "Напишемо Конституцію України разом!". Може вона справді несповна розуму?
Тоді може "доярку Ганю" - у парламент, а депутата Нестора - в дояри? Скажете, дурницю кажу? Сам знаю, бо парламент з доярками працюватиме, але корови з Нестором здохнуть!
Все більше і більше звучить в народі бажання раз і назавжди припинити хаос і грабування верхівкою всього і вся. Знову в червоній пресі лунає вислів "диктатура пролетаріату" проти "буржуїв" з пропозицією повної націоналізації всього - від великої промисловості до кіоску (почитайте газету "Рабочий класс").
Як вам, шановна еліто, пропозиція - повернутися на 90 років назад, в 1917-тий рік та пройти ще раз етапом початку колективізації, експропріації, висилання до Сибір та знищення винних у всіх гріхах буржуїв?
Я не говорю про "звичайного" нардепа чи міністра! Кожен з тих, хто заробив навіть на дешеві "Жигулі" може стати об'єктом для голодного безробітного пролетаріату тільки за те, що комусь сподобалася його хата або машина, навіть дочка чи дружина.
Все це вже було в нашій історії, скажете? То чому ж ніхто не робить з неї висновків??? Чому вирішили всі, що права і свободи кожного буде захищати хтось інший, а не ми самі?
Чому так багато людей вирішило, що незалежна Україна - це країна де можна лежати роками на теплій печі та їсти вареники з сиром? Чому не розуміємо, що маючи магазин в своїй державі, так само гарантовано будеш знищений при втраті цієї державності, бо все належатиме тому, хто на руїнах нашої держави силою меча побудує свою?
Чому ніде і ніхто не говорить вічні закони буття, сказані в "Слові о полку Ігоревім": "Або сідло золоте - або сідло невільницьке".
Чому втрачаємо ідеал "Бог, Україна - понад усе", заспокоюючи себе, що в третьому тисячолітті не буде таких страшних воєн та режимів, геноцидів та голодоморів.
"Не дуріте дітей ваших ...", - так писав Кобзар, а ми навчаючи в школах своїх же дітей навчаємо як нерідних "чому-небудь і як-небудь" та й біжимо далі, відганяючи від себе всі докори сумління щодо майбутнього цих дітей.
Хто в світі ще так ставиться до свого майбутнього, фактично до того, що складає основу та сенс нашого життя? Чи знаємо випадки, коли слабший за підготовкою спортсмен, математик, воїн, президент перегравав сильнішого?
Тоді чому випускаємо в світ все нових та нових приречених на рабське життя наших, я підкреслюю, наших нащадків? Вони готові боротися за гідне місце під сонцем проти китайців, арабів, індусів, чи приречені бути білими рабами?
Чому ми не робимо все, щоб цього не сталося? Чому бажання посадити свій зад на сидіння 600-го "Мерседеса" перемогло бажання більшості нашої "еліти" творити свою промисловість, свою науку та освіту ? Ніхто не думав, що накравши мільярди можна помирати злидарем?
Чому жити аскетично, заради високої мети, стало у нас не престижно? Чому опозиційний міністр, після року міністрування, стає схожим на передріздвяну свиню, а після чергової відставки - на старезного хряка, який не дотягується до корита?
Чому питань таких є тисячі, але стосуються вони не простих людей, а інтелігенції і чи не найбільша тоді біда народу - така еліта? Стверджую що так!
"...І навіки проклянетесь своїми синами...". Це не про нас ?!?!?!
Хочу розчарувати і наших "білих комірців". Не хочете в поті чола вести український народ до високих цілей? Не хочете створювати високу науку та кращі виробництва? Хочете продавати наліво і направо землю та надра?
Хочете бути політологами для політології, а не для розвитку держави та нації? Думаєте, що після тихого вимирання українців будете депутатами та директорами, або збирачами податків з китайців чи арабів? Дзуськи!!!
"Народ ніколи не приходить на зміну еліті: на зміну еліті приходить інша еліта"! Так писав більше 60 років тому Дмитро Донцов, а за цей час у світі мало що змінилося. Заєць залишився зайцем, а вовк - вовком.
Боюся тільки, що вовк став страшнішим, як був колись. І у китайців є своя еліта, не рівня Шуфричу та Симоненку. Наша еліта не потрібна більше нікому в світі! Як, до речі, і нам, бо приведе народ український до фізичної та духовної смерті, а такого фіналу народ наш ніяк не заслуговує...
Скажете: "Критикує добре, а сам що зробив чи пропонує?" Якщо коротко - критикую краще, чим дію, пропоную гірше чим необхідно - це правда. І бачу свою основну задачу в створенні неформальної організації, яка згуртує чим-більше людей в колектив однодумців, здатних не тільки плакати в носову хустинку, а й робити якісь спільні кроки для виходу з кризи.
Кризи, місце якої, в першу чергу, в головах інтелігенції та еліти, яка або повністю забрехалася, або просто віднайшла можливість заробити собі на життя та й відмовилася тягнути за собою людей.
Відмовилася організовувати простих людей з "населенія" в живий організм, здатний боротися з труднощами. Еліта німців, поляків, китайців - працює зі своїм народом і досягає результатів. Наша ж крім жирування, гонок на непристойних джипах та обкрадання через владу - нічого доброго не народила.
Стало навіть модно серед медиків та вчителів стояти осторонь процесів, не приймати участі у роботі партій та громадських організацій через те, що "нічого виправити неможливо".
Але народ не може жити без організаторів життя, без пошуку і втілення в життя нових форм державного і громадського врядування, створення нових виробництв, взаємодії громади під час скрути.
І якщо своя еліта відмовляється від організаторського обов'язку, народ мимоволі починає шукати нових організаторів життя. Якщо немає своєї - на зміну українській приходить азербайджанська, російська, китайська, польська, або якась інша еліта.
До речі, шановні лікарі, економісти, юристи, фармацевти: якій національній управлінській еліті ви хотіли би передати свої обов'язки керувати українцями - китайцям чи арабам? А може казахи симпатичніші?
Якщо ж серйозно, то національно народ визначає лише той тоненький прошарок активних, невгамовних, для простих людей часто навіть незрозумілих, які чомусь не сплять спокійно, шукають, кричать та звуть за собою.
Якщо ці люди українські, то й результати роботи всієї громади є нашими. Якщо ж "Церсанітом" правлять поляки то і результати роботи зараховуються до Польщі.
Дарма що продукція зроблена українцями - головним є той, хто править, хто організовує.
Що найперше ми повинні робити, з чого починати?
Починати ми повинні з пошуку і підтримки тих невгамовних, незгодних та нескорених, яких так не любить будь-яка влада. Незгодних з такою організацією роботи влади, при якій проста людина відчуває себе просто ніким і нічим.
Тих, хто заради чужих дітей, як і своїх, може дбати про їх навчання і виховання. Хто не чіплятиме собі на груди медалі з кожного приводу, годинами не розказуватиме підлеглим про свою велич.
Хто думатиме над тим, як зменшити залежність від використання газу, яким чином замінити опалення від найкращого в Україні Новорад-Волинського "Теплокомуненерго" своєю невеличкою котельнею, де можна було б економити під час тепла або додати енергії в холод.
При цьому можливо, частково замінити газ тирсою або стеблами кукурудзи, дровами, тощо.
Бо ті, хто кляне найбільших ворогів, самі нічого не роблять, крім як викачувати з людей останні пенсійні гроші, при цьому називаючись захисниками пенсіонерів.
Мені не подобається цей спокій людей, яких обрали для живої, кипучої роботи. Для збору не мовчазних манекенів, якими мимоволі стали більшість управлінців під тиском найдемократичнішого в світі Керівника, а команди людей, які зорганізовують громаду на спільні, нелегкі але славні труди.
Для групування в одне ціле більшості громадян, а не об'єднання в Спілки тих, хто крім свого добробуту нічого не бачить. Страх людей в період кризи може перемогти тільки незламна воля людей з гарячими як вогонь серцями.
Якщо ви маєте таке серце - то я чекаю вас в нашій команді. Разом ми матимемо справді багаття, бо як відомо, одне поліно не запалити. Грошей і багатства не обіцяю, але роботи і слави - отримаєте.
Бо мусимо підготувати заміну команді постійно голодних, яка вже явно стомилася від тяжкої ноші і не здатна знайти Майбутнє України.
Петро Камінь, Товариство "Мале Коло", для УП
