Верховна Рада після виборів президента: можливі сценарії
З офіційним стартом президентської виборчої кампанії 19 жовтня та початком висування кандидатів на посаду глави держави фактично розпочався відлік до нової точки неповернення в українській внутрішній політиці - це 17 січня (перший тур виборів) та 7 лютого (другий тур) 2010 року.
Першопричиною твердження про точку неповернення є те, що після цієї дати зазнає змін не тільки особистісний склад українського політикуму, а й зміниться політико-партійна сегментація як на електоральному полі, так і в парламенті.
Те, що країну очікують дострокові парламентські вибори відразу по закінченні президентських - стає дедалі реальним фактом. Адже на фоні загальноукраїнського успіху на виборах, хто б із кандидатів не став президентом, зміна формату парламенту невідворотна.
Найімовірніше, переможець президентських перегонів намагатиметься отримати більшість у Верховній Раді для своєї політичної сили і закріпити за собою позиції як у виконавчій владі, так і в законодавчій (ідеться про можливість контролю за законотворчою діяльністю народних депутатів).
Зважаючи на те, що громадяни очікують суттєвих змін, виникає питання, наскільки політичні "бренди" будуть спроможні втілити свої нові програми в життя після президентських виборів-2010?
Команда Віктора Януковича. Наскільки вдасться втілити програму дій кандидата в президенти Януковича, буде залежати від того, якої конфігураційної зміни зазнає Верховна Рада після січневих виборів.
Якщо Янукович обійме посаду президента, то до виборів у Верховній Раді може сформуватися більшість з представників фракцій Партії регіонів та Компартії (як це було в 2007 році), а фракції Блоку Юлії Тимошенко, Блоку Литвина та "Наша Україна-Народна Самооборона" залишаться в опозиції.
Така коаліція на перше місце у своїй роботі ставитиме економічні питання, такі як: зміни у податковій сфері, підтримка пріоритетних галузей економіки та зміцнення фінансової незалежності й владних повноважень органів місцевого самоврядування (за що послідовно виступають представники Партії регіонів).
Комуністична партія у складі такого парламентського об‘єднання буде відстоювати соціальну складову законодавчої діяльності.
Такий тандем буде здатний плідно працювати в парламенті як у форматі створення законопроектів, так і результативного голосування щодо їх затвердження.
Тому можна очікувати, що частина пунктів передвиборчої програми Януковича буде виконана, але не без певного тиску на фракцію з боку можливих союзників по коаліції, зокрема Компартії.
Команда Юлії Тимошенко. У разі перемоги Тимошенко, її блок намагатиметься взяти максимальну кількість голосів на парламентських виборах, щоб створити "владну взаємодію" на кшталт російського варіанта - президент є представником парламентської більшості, яка створена однією партією.
Стосовно ситуації у Верховній Раді, то після оголошення результатів виборів та приходу на президентський пост Юлії Тимошенко, може бути декілька варіантів взаємодії БЮТ з іншими фракціями.
Перший полягає в тому, що БЮТ буде намагатися створити широку коаліцію, проводячи переговори з Партією регіонів (не виключено, що лідеру Партії регіонів буде запропонована посада прем‘єр-міністра).
У разі згоди регіоналів на такий формат співпраці, Юлія Тимошенко, найімовірніше, відмовиться від ідеї дострокового припинення повноважень Верховної Ради та проведення позачергових виборів до парламенту.
Однак говорити про тривалу життєздатність такого об‘єднання досить складно, адже, зважаючи на ідеологічні розбіжності в програмах БЮТ та ПР, законотворча діяльність може бути зведена до постійного внутрішньокоаліційного протистояння.
Другий варіант. У разі перемоги на президентських виборах Тимошенко, можливий частковий розкол всередині Партії регіонів та перехід частини депутатів (особливо бізнесового її сегменту) до лав БЮТ.
Така ситуація дозволить створити парламентську коаліцію, до якої можуть увійти також представники Блоку Литвина. Така коаліція буде більш однорідною, що дасть змогу конструктивно підійти до процесу голосування за підтримку проектів законів.
Зважаючи на участь у можливій коаліції Блоку Литвина, який декларує у своїй програмі соціальні засади, можна сподіватися, що співвідношення соціальних та економічних законопроектів, проведених через парламент, буде на рівні 30-70%.
Команда Віктор Ющенка. На реалізацію намічених командою Ющенка векторів розвитку держави досить суттєво впливатиме ситуація, в якій може опинитися пропрезидентська фракція блоку "Наша Україна-Народна Самооборона".
Якщо припустити, що перемогу на виборах-2010 отримає чинний президент, то на парламент буде чекати кардинальне переформатування. Не виключено, що будуть ініційовані дострокові вибори до Верховної Ради, які змінять не тільки розклад політичних сил та їх сегментацію в парламенті, а й створять передумови для нових форматів коаліційних об‘єднань.
На фоні перемоги Ющенка, фракція блоку НУНС може здобути більшу підтримку електорату, ніж на минулих виборах, що, у свою чергу, збільшить кількість мандатів блоку у Верховній Раді і дасть змогу впливати на формат коаліції за рахунок участі в ній.
Не виключене створення коаліції у форматі НУНС-Партія регіонів-Блок Литвина. Таке парламентське утворення могло б закріпитися у Верховній Раді на кілька років (можливо, й на всю президентську каденцію Ющенка за умови відсутності суттєвих протиріч всередині коаліції), а БЮТ та КПУ зайняли б опозиційну нішу.
Відносно прийняття законопроектів варто зазначити, що не слід чекати однорідності позицій цих політичних сил у певних питаннях. Особливо це стосується програмних положень НУНС та Партії регіонів по лінії зовнішньополітичної співпраці Схід-Захід.
У всіх же інших питаннях державного життя (економіці та соціальній політиці) вони, швидше, будуть проявляти одностайність, до чого їх спонукатиме Блок Литвина, який головним своїм гаслом вже кілька виборчих кампаній підряд декларує "боротьбу з бідністю".
Замість висновків. Сьогодні декларативний характер передвиборчих обіцянок перетворюється на норму "політичного етикету", що діє на виборця як негативний подразник. Громадяни очікують не лише красивих імплементацій політичних трендів у пропагандистських документах кандидатів, що носять назву "передвиборча програма", а й їх реального втілення шляхом законотворчої діяльності парламентарів.
Тому президентські вибори-2010 можуть стати випробуванням на міцність як для самих кандидатів, так і для їх політичних сил. Адже виборці будуть віддавати свої голоси не тільки за лідерські якості претендентів на президентське крісло, а й за програмні положення партій, які вони представляють.
Результати виборів можуть вплинути і на подальші умови розвитку країни, і змінити фракційну структуру законодавчого органу, який, швидше за все, буде очікувати зміна формату через дострокові вибори.
Це несе в собі приховану загрозу, що може знайти своє відображення в кратному зниженні законодавчої активності народних обранців, які більше зосередять свою діяльність на боротьбі з опонентами за владні повноваження.
Леся Шевченко, президент Фундації "Відкрите суспільство", для УП
