Громадянське суспільство
Свого часу довелося побувати у США. Комфортна країна з усміхненими, повними власної гідності, доброзичливими людьми. Природу цієї доброзичливості зрозуміла, побувавши у містечку, де жили здебільшого літні люди.
Незважаючи на солідний вік мешканців, втоми від життя у них зовсім не було. Ба більше, там діяли купа клубів за інтересами - політичного спрямування, благодійний, що співпрацював з Червоним Хрестом.
Комусь було затишно у групі за національною приналежністю, інший був активним членом гольф-клубу, а хтось вирощував особливі гарбузи. Місцеве телебачення повідомляло про нових мешканців і запрошувало ближче з ними познайомитися.
Всі, хто вірував, мав змогу молитися у храмі, в якому правили за різними релігійними традиціями почергово.
Переїзд на нове місце не ставало для людей приводом для усамітнення, вони мали змогу продовжити своє "членство" деінде.
Напевно, це і є громадянське суспільство у мініатюрі.
Громадянське суспільство - це суспільство, де громадяни є вільними особистостями, з розвиненим почуттям власної гідності. Вони шанують закони і не дозволяють порушувати їх іншим, мають право і свободу створювати політичні партії та рухи, товариства і клуби за інтересами.
Держава тільки сприяє утворенню таких громадських об'єднань, розуміючи, що всі ці незалежні від неї структури творять клімат доброзичливості, цільності, наповненості життя. Людина, яка знайшла себе ще і поза роботою чи домом, стає разом з однодумцями рушієм у просуванні позитивних для країни справ.
Ця держава створила умови для своїх громадян і дала їм право вибору. Але передувало такому стану прийняття збалансованих законів і неухильне їх дотримання всіма, незалежно від посад і соціального стану.
Творити і приймати ці закони повинні були перш за все моральні люди, моральна влада. Яка, у свою чергу вибиралася небайдужими, повними власної гідності громадянами.
Зараз ми на порозі виборів. Одні хочуть сильної руки, забувши, що умовою її існування є тотальний, задушливий "одобрямс", який ми вже проходили і який, зрештою, і привів людей на Майдан.
Інші образились, що справедливість так і не восторжествувала, а вони так вірили, що це станеться негайно.
А за образами, якось забули роздивитися, що за спиною Ющенка стояли і ті, для яких цінності Майдану були чужими - вони просто хотіли підгребти під себе багатства колишніх конкурентів. А ще інші вміли хіба що кричати.
Додайте сюди і хаос на законодавчому полі, який створила команда, яка відходила. Бо умовами її відходу була передача більшості президентських повноважень парламенту.
За цими правилами ми обрали парламент, який виявився неспроможним нести на своїх плечах той тягар відповідальності, який на нього поклала змінена Конституція.
Президент все це розумів, але не опустився до порушення Конституції. Натомість через кілька років запропонував збалансований проект до її змін.
Народні депутати поставилися несхвально до президентських ініціатив. Адже в них йшлося про скасування недоторканості, про вибори за відкритими партійними списками, про зменшення чисельності парламенту, тощо.
Ми на порозі прийняття доленосних для себе і для держави рішень. Відкиньмо образи та зневіру і зробімо правильний вибір. У 2004 ми голосували не за Ющенка персонально, а за демократію. Варто і надалі голосувати за шлях, по якому йдуть найуспішніші країни світу. Не звертаймо з цього шляху.
Данута Костура, для УП
