Шимпанзе української політики
"Якщо собака помирає по-собачому і розуміє це, вона не собака, вона людина".
Тільки шимпанзе і гомосапієнси об'єднуються у зграї та б'ють собі подібних. Вони це роблять не для їжі, не задля охорони території чи своїх самок. Вони це роблять задля задоволення та адреналіну. Стриманість же є першою ознакою людяності.
Достоєвського в "Братах Карамазових" обурило порівняння: "звірина жорстокість" - людина набагато жорстокіша. Люди жахливіші від тварин, бо тварини не вбивають і не знущаються задля задоволення.
"Так ось, людина крім того, що здатна вбивати задля задоволення, це єдина істота, яка спроможна ієрархізувати свої потреби та слідувати не своїм імпульсам та муЖськім інстинктам шимпанзе, а тому що їй наказує розум, мораль, переконання". Пригнічення своїх інстинктів і призвело до утворення культури, так вважав Фройд.
З іншого боку, саме творення та постійна розбудова культури, тобто того, що пов'язано із переробкою природи, інстинктів, примітивних прагнень, і є людиною.
Тобто, культурою є ліфт, як більш зручний засіб переміщення, а з іншого боку, культурою є не випорожнення у тому ж таки ліфті. І це рівнозначні прояви, як із відвіданням театру і кіно. Культурою є безліч інших чинників та дій, які ми робимо не замислюючись.
Тваринний початок людини протягом століть придушувався і видавалось б, вже остаточно придушився у ХХІ столітті.
Однак масові вбивства, необдуманий ризик, суперництво, культ тіла - це все говорить само за себе, шимпанзе живе у кожному із нас і не хоче стримувати себе у ліфті так саме як у пияцтві, битті морди та брехні.
На жаль українські політики, у своєму розвитку демонструють той самий рівень, що людиноподібні мавпи. Чим намагаються підкреслити своє родинне походження!
Найгірше, що бійки між публічними людьми входять до нашої буденності та сприймаються, як норма. Втім, суспільство привчили до насильство не фільми "Хостел", чи "Пила", а буденність українських доріг.
Право сильного - це не право людства, яке пройшло через дві світові війни, етнічні та релігійні конфлікти. Бо саме завдяки милосердю, переконанням та чутливості до іншого, людина залишалася людиною навіть у нелюдських умовах концтабору смерті Аушвіц, Дахао чи Треблінки.
Публічні люди України вважають, що сила або замірювання дітородних органів можуть свідчити про них як про чоловіків. Мене вражає примітивність людей, які представляють нас як націю, адже замість того, щоб вивчити іноземну мову, наші достойники, напевно, сподіваються бити морди опонентам, бо це більш по-чоловічому.
Натомість справжні бійці як-то Володимир Кличко чи Ельбрус Тадеєв не фігурують у бійцівських хроніках не пов'язаних із професійним спортом, хоча хто-хто, а вони у стані показати більше, ніж метри VIP-бійок Шуфрич чи Луценко разом взяті.
Бути чоловіком не визначається розміром статевого органу або кулака, довжиною авта, армією, кількістю жінок чи чоловіків у ліжку.
Комітет боротьби за моральність бореться із пропагандою насильства і жорстокості - в Україні заборонена порнографія. А як тоді класифікувати заяви та дії депутатів, кандидатів у президенти та суддівську діяльність?
Українське сьогодення політичних мавп надзвичайно насичене - то бурхливий і не розбірливий секс, бійки, вбивства, зради, брехня, лицемірство. Це фактично виводить їх на новий еволюційний рівень мавпоподібних людей, адже саме вони так вдало поєднують тваринні інстинкти та культуру (переглядом фестивальних фільмів, заявами про переконання або розповідями про право).
Культура - це перетворення природи, зміна інстинктивних прагнень в русло науки, мистецтва, політики. Проте дивлячись на наше політично-суспільне життя видається, що найбільша його частина - це дорослі діти пастора із фільму Канського фестивалю "Біла стрічка", які вже бавляться не у тихому селі, а у великій країні.
Дехто і не народжується і не стає чоловіком.
Євген Білоножко, для УП
