головна
Амді Гірайбай
[1901 – 1930]
Справжнє ім’я поета, драматурга і письменника – Абдулафат Лятіфов. Він народився 14 лютого 1901 року в селі Єні-Калє в сім’ї мулли.
Коли хлопчику було 6 років, його батько помер. Гірайбай закінчив початкову школу в Карасубазарі, пізніше в Акмесджиті (Сімферополі) він навчався у школі-рушдіє (училище). З 1921 року він почав вчитись в Кримському університеті, але через складний матеріальний стан навчання довелось відкласти.
У 1918–1923 рр. він написав найкращі свої твори, пов’язані з національною ідеєю, любовною лірикою та особистими рефлексіями відносно політичних змін у тогочасному Криму.
Коли в Криму починається голод (1921 р.), Амді Гірайбай присвячує цим подіям п’єсу "Öksüzler" ("Сироти"), в якій описує трагедії втрати близьких через дитячий погляд. Також він зачіпає тематику вимушеної еміграції кінця XVIII ст. та інші проблеми, спричинені культурним занепадом під час російської імперської окупації Криму.
Помітне місце у творчості Гірайбая – вірші-присвяти тогочасним культурним та політичним діячам та діячкам, в яких він спонукав їх продовжувати свою діяльність. Зокрема присвята Асіє Улу-Озенській, одній з редакторок журналу "Nenkencan", яку він порівнював з Жанною д’Арк. В подібних роботах він схвально підтримував кримськотатарських жінок з активною громадянською позицією.
Як відмічає філолог і науковець Таір Керімов, лірика Амді Гірайбая відображає у собі древні язикові та літературні традиції кримських татар.
Найвідоміші твори Гірайбая: "Cigitke" ("Джигиту", 1918), "Añma şu künleri" ("Не згадуй про ті дні", 1920), "Tuvğan tilime" ("Рідній мові", 1921); ряд його робіт присвячений історичним подіям кінця XVIII століття в Криму: поеми "Tintüv" ("Облава", 1920), "Keçti endi" ("Все в минулому", 1922), "Hicret" ("Еміграція", 1923).
У 1923 році Амді Гірайбай поїхав навчатись до Туреччини, де вчився на філологічному факультеті Стамбульського університету, де також зустрічається з кримськими політичними діячами у вигнанні. Там же він писав свою дисертацію "Історія Криму". Свою наукову діяльність і життя він планував присвятити культурі Криму. "Все, чого я хочу, то це підняти культуру нашого народу, що сильно відстала в часи царського режиму. Збирати його літературу, покласти пісні на ноти, вивчати історію, щоб розібратись в його минулому", – казав він Джаферу Сейдамету.
В 1926 році Амді-бєй повернувся до Криму і став працювати в обласній раді Спільноти нової абетки, яка була спрямована на латинізацію кримськотатарської мови, та став викладати кримськотатарську мову в школі. Тим часом партія готувалась позбавитись від усіх учасників кримськотатарського національного руху 1917–1920 рр.
Після розстрілу Велі Ібраімова в травні 1928 року радянська влада починає переслідування всіх, хто мав з ним зв’язок. Так само заарештували й Амді Гірайбая у справі кримськотатарської національної партії Міллі-Фірка. Як і багато інших митців та авторів того часу, він був звинувачений в націоналізмі та шпіонажі. У "Заключній справці" згадувалось, що Амді Гірайбай, окрім того, що був членом Міллі-Фірка, також проводив антирадянську роботу серед населення та був одним з лідерів з контрреволюційної роботи з кримськотатарською молоддю, а також у зв’язках з Джафером Сейдаметовим (сестра якого була дружиною Гірайбая).
17 грудня 1928 судова колегія ОДПУ винесла йому смертний вирок. 13 вересня 1930 р. його розстріляли у Москві в бутирській в’язниці.
Посмертно він був реабілітований тільки в 1991 році через відсутність доказів до притягнення до кримінальної відповідальності. Місце поховання Амді Герайбая досі невідоме.
Інформаційну довідку підготувала Джемілє Аблякімова, менеджерка ГО Kitap Qalesi
Вірші Амді Гірайбая читає актор і режисер Ахтем Сеітаблаєв, слухати подкаст "Нечитані вірші"
Вірші Майка Йогансена читає актор театру й кіно Андрій Ісаєнко, слухати подкаст "Нечитані вірші"
Horluq
Taqdir bulay yazğan mağa yaradan,
İnsan bolıp tuvmağaydım andan, 
Horlanaman ögey ana elinden,
Çıkmay davuş cartı sazım telinden,
Men süzolip qaldım insan selinden.
Capalaqlay, qara qarlar borata,
Başlık etkenlerge, belki qorata,
Kaçqın bolıp cüremen öz curtımda,
Kizli sözom arkamdaki pırtımda,
Qaygulana qalbimdeki qurtım da.
Bülbüldayın caraşıklı cırlasam,
Defterimni közyaşımman sırlasam,
Eş-dost kene "yaman" adın taqalar,
Tip-tirili meni otqa yaqalar...
Çekiştirip, seyirime baqalar.
Aqikatçı şair bolıp baqırsan,
Yardım içon meleklerni çaqırsan,
Özarası saga bir "su" yasarlar,
Söndürürler emelinni basarlar.
Horluq, dostum, horluq… Küçüñ bolmasa,
Öz bağında güller açıp solmasa,
Lânet etersiñ yavaşğa ömürge,
Ömüriñ aylanır qara kömürge,
Qul bolursın "edebiy bir emirge".
Страждання
Від Бога вбога доленька моя,
О краще б не спізнав ту долю я!
Страждаю, бо нерідна в мене мати.
Потрощено мій саз. Не можу грати.
Потік людей мені не вгамувати.
Кермують нами – всюди чути плач.
Земля моя, а я в ній утікач.
Мої слова – я з ними наодинці.
Як мандрівець, ношу їх у торбинці,
Найпотаємніші – у серця скриньці.
Прекрасну пісню починаю я,
А друзі кажуть: це не до пуття.
На вогшше живого посилають
Та збоку дивляться, як я страждаю.
Слова ж мої іскринками літають.
Поет. Правдошукач. Проте не забувай:
Небесний ангел не упустить в рай.
Звелить він шибеницю спорудити,
Щоб іменем Всевишнього судити,
Твоє натхнення спопелити.
Страждаєм, друже мій, в добу поневірянь.
Та треба йти вперед крізь смуток сподівань.
Якщо в саду троянди не розквітнуть,
Вважай, даремно ти прожив на світі.
З "указом вічним"* не згорів – зітлів ти.
14 грудня 1920
Переклад Володимира Морданя
*про указ Катерини II про приєднання "на віки вічні" Криму до Росії.
Sen
Erılğan pıtağı üstüne qonğan
Yaqıcı sözlermen cırlağan bülbül, 
Seni kop kayğırdım yüregim toñğan, 
Avuçım içinde solmağan sünbül.
Kökteki şavleli yıldız bolğaydıñ, 
Aşqımnıñ üstünde talpındırasıñ, 
Qabrime melevşe bolıp tolğaydın, 
Süygümniñ bağında tal sındırasıñ.
Men seni körgende al qanım qaynay,
Pek küçük bir tamla köne suvunday, 
Avızıñdan öpmege al qanım qaynay
Küç bere nefesiñ çeçek buvunday.
Qol tutuşkanda biz, başparmağımda, 
Qoluñnı öpmege avzım bolğaydı...
Şiirde, nesirde til parmağımda, 
Qız adı bir gülday açıp solğaydı.
Ти
Вечоріє. I квітне навколо бузок.
I чарує мене солов’їний твій спів. 
Мрії-думи летять до далеких зірок. 
Гіацинт, подивись, він для тебе розцвів.
Зневажаєш мене і юнацьку любов. 
Краще б зіркою сяяла ти поміж хмар.
 Я від муки помру. Відболів, прохолов. 
Принеси на могилку суцвіття Стожар.
Як згадаю тебе, мене сум обгорта, 
Кров кипить, стукіт серця мого не спинить. 
А твої недосяжні гарячі вуста,  
Наче подих троянд, що на вітрі тремтить.
Забуваю поволі тепло твоїх рук,  
Що мене, пригадай, обіймали колись.
 Я у віршах, у прозі на стежці розлук, 
А пелюстка-ім’я полетіло кудись.
17-29 квітня, 1920, Сімферополь
Переклад Володимира Морданя
Антологія "Окрушина Сонця", Київ, 2003 р.
Амді Гірайбай
Слухати випуск подкасту «Нечитані вірші»
©2000-2025, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Українську правду" не нижче третього абзацу.

Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна", суворо забороняється.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Матеріали з плашкою ОГЛЯД можуть містити рекламу.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02280.

‍ТОВ "УП Медіа Плюс". Усі права захищені.