Наталя Забіла
[1903 – 1985]
Наталя Забіла – одна з найвідоміших українських дитячих письменниць XX століття. Це і велика перевага, і суттєве обмеження: за ярликом "авторка для дітей" насправді ховається напрочуд талановита драматургиня, прозаїкиня, лірична поетеса.
Вона походила з українського шляхетського роду Забіл, освіченої родини, в якій захоплювалися малярством та поезією. Закінчивши гімназію, Наталя вчителювала у селі Старий Люботин під Харковом. Втім, там Забілі явно було тісно, тож невдовзі дівчина відправилася у Харків вчитися в Інституті народної освіти. Ще студенткою почала писати. Наприкінці 1920-х зосередилася на текстах для дітей, причому працювала у розмаїтих жанрах: видавала і віршовані оповідання, і прозові збірки, і навіть "Читанки" для другого та третього класів. Була новаторкою в драматургії, зокрема, написала драматичну поему "Троянові діти" про заснування Києва. Переповіла поему "Слово о полку Ігоревім".
Та найцікавіше те, що Забіла лишалася спостережливою літературознавицею, сильною авторкою любовної лірики, "свободолюбною" жінкою, в якої, як пише Юрій Смолич, коханців було без ліку: "Вона сприймала кохання тільки як кохання, і ніколи не будувала з кохання ніяких мук і гризот". Наталя носила сміливу зачіску, сміялася голосно, чоловіків не ідеалізувала, в офіційних шлюбах щаслива не була, а неофіційні стосунки швидко завершувала. Від останніх народжувалися діти, однак не всім судилося дожити до повноліття. Вірш "Дитина вмерла" – один із найсмутніших, найболючіших текстів у доробку Забіли.
На побачення її запрошував навіть Володимир Сосюра – головний лірик у "Слові". В автобіографічній "Третій роті" ніжний зніяковілий поет згадує "тонкі крилаті брови й довгі вії, за якими сіяли карі сонця її чудесних, глибоких, як щастя, очей". Володимир писав їй записки із проханням прийти вночі на цвинтар поруч Артемівки. Вона чомусь так і не прийшла, натомість відправивши туди свого першого чоловіка Саву Божка, "циніка і донжуана". Втім, той теж не прийшов, злякавшись, що в Сосюри із собою може бути зброя.
Сивою бабусею всіх малюків Забілу зробила радянська пропаганда. Насправді ж Наталя була фатальною жінкою, пристрасною натурою, "графською донькою", як її називав Божко. Вона переросла всіх своїх чоловіків, всі ярлики, наліплені на неї владою, всі критичні рецензії із закидами у надмірній увазі до тілесності чи буржуазності. Врешті-решт увійшла в історію літератури та лишилася в каноні. Непорушна, сильна, "струнка, вигиниста пантера".
Вірші Наталі Забіли читає акторка й телеведуча Даша Трегубова, слухати подкаст "Нечитані вірші"
Вірші Майка Йогансена читає актор театру й кіно Андрій Ісаєнко, слухати подкаст "Нечитані вірші"
Чорним оком дивиться печера...

Чорним оком дивиться печера
В лісову ліянову межу.
Я – струнка, вигиниста пантера
Свій барліг невсипно стережу.

Виходжу зарошаним камінням,
Жовтозоро ріжу синю ніч,
І леліє місячне проміння
Оксамитним блиском на мені.

Вигинаю чорнії рамена —
Під ногами шурхом камінці...
А весною билися за мене
Молоді розпалені самці.

Диких джунглів пахощі отруйні,
Чорні спини, пазурі і кров...
Розшайнулось пристрасно і буйно
Весняне змагання за любов.

Є закон – єдиний, невідхильний,
А життя – безжалісно ясне:
Має право жити тільки сильний, –
Тільки сильний може взять мене.

Жовтий зір мій синій присмерк ріже...
Кожний добре знає власний шлях:
Боротьба за волю і за їжу,
Боротьба самиці за малят...

Не вступити ворогу в печеру,
Не пройти заказану межу, –
Я – струнка, вигиниста пантера
Свій барліг невсипно стережу
.………………………………………

З вікна вагону

Спинитись би, на цьому полустанку,
3 вагону вийти, насипом пройти,
І в теплій тиші літнього світанку
Отам в траві, під деревом лягти.
І так лежать, ковтаючи напої
Живущих сил землі, дерев і трав,
Вдивлятись, як з очей зникає поїзд,
Забравши геть тягар турбот і справ.
І бачити, як рясно й соковито
У вибою, де впав колись снаряд,
Росте трава і пишно квітнуть квіти,
Нічим не зламний стверджуючи лад.

Наталя Забіла
Слухати випуск подкасту «Нечитані вірші»
©2000-2025, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Українську правду" не нижче третього абзацу.

Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна", суворо забороняється.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Матеріали з плашкою ОГЛЯД можуть містити рекламу.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02280.

‍ТОВ "УП Медіа Плюс". Усі права захищені.