Це обличчя жінок, які в перші дні повномасштабного вторгнення приєдналися до війська або стали волонтерами.
Які рухають науку та освіту, культуру та бізнес у найважчий період існування української держави.
Які чекають на своїх дітей, коханих з фронту або з полону.
Які втратили найдорожчих.
Які, незважаючи на щоденний біль втрат, вчаться жити наново.
Українська жінка сьогодні — це про те, як, перемагаючи біль і страх, шукати сенси там, де їх інколи неможливо знайти, підніматися і йти далі.
Для того щоб жіноче обличчя війни одного дня стало жіночим обличчям перемоги.
Ми відзначаємо сотню українських жінок, які наближають перемогу щоденною працею, самопожертвою та турботою про наступні покоління українців.
лідерка Жіночого ветеранського руху, ветеранка
Колись слово "посестра" не несло для мене особливих сенсів. Родички, подруги, приятельки. Колись "бути командою" здавалося мені порожнім значенням. Була я, були люди. Але одного дня в моєму житті з'явилася особлива людина – Андріана. І тоді ці всі слова набули змісту.Андріана Арехта – операторка озброєння, старша сержантка спецпідрозділу ЗСУ, лідерка та засновниця руху Veteranka (Громадська організація Жіночий ветеранський рух). Я не знаю кращої людини. Людина слова, людина честі, людина непорушних цінностей та величезного серця. І тільки таким серцем вона може промовляти слова, які звертаються до сердець людей. Вона справжня лідерка. Та, яка все робить і стягує, і надихає людей йти за нею і робити більше.Один із наймоторошніших днів – 1 грудня 2022 року, коли я дізналася про її страшне поранення. Вона підірвалася на протитанковій міні під час звільнення Херсонщини. Перелам хребта, ребра, забій внутрішніх органів, руки, щелепи. Тоді час зупинився, і ми чекали. Але вірили, що якщо вона виживе, то все подолає, бо це великої волі людина. Так і сталося, вона наново навчилася ходити. Всю себе присвятила війні. З Майдану Андріана рушила на маршрутці на війну – штурмовичкою у складі добровольчого формування "Айдар" брати Луганський аеропорт, Айдар, Щастя… Загалом було звільнено 8 населених пунктів Луганщини. В документах значилася як швачка. Це перша швачка з орденом "За мужність" (з 2014-го для жінок були закриті бойові посади).
Учасниць проєкту оцінювали за наступними критеріями:
На першому етапі журі, в яке входили представники редакції, висунуло кандидаток у кожній номінації. Також внести їх могли читачі УП. Ми отримали більше 2000 заявок.
На основі створених списків сформувався лонгліст, який міг містити до 50 прізвищ у кожній тематиці.
Висування кандидаток і формування списків тривало до 15 січня. Потому сформовані довгі списки надали експертному журі.
Кожен із членів експертного журі також міг запропонувати своїх кандидаток, які не потрапили у вибірковий список редакції.
Далі кожен член журі отримав свій остаточний список для голосування і виставив кандидаткам бал від 1 до 10, де 10 – найвища оцінка.
Голосування тривало до 15 лютого.
За результатами голосування журі УП та професійного журі був сформований шортліст у кожній з номінацій.
Редакція залишила за собою право внести низку коректив до підсумкового результату після обговорення журі, щоб у шортлісті були представлені різні категорії. Не лише членкині Кабміну чи народні депутатки, а й представниці місцевого самоврядування, волонтерки маленьких міст та представниці локальних бізнесів.
Імена конкурсанток у списку розташовані згідно з результатами голосування членів журі.