Премія УП 2024:
хто став голосом сміливості 

За підтримки Mercedes-Benz
27 грудня 2024
Коли любов і віра перемагають страх, народжується сміливість. У час повномасштабної війни це слово стало уособленням мільйонів українців, які щодня підтримують державу в різних галузях.

З 2020 року "Українська правда" відзначає громадян за здобутки, що допомагають Україні вистояти у складні часи. Серед них – військові, волонтери, журналісти, митці, активісти, бізнесмени. Кожен з них своїми діями доводить: сміливість – це не просто слово, а щоденний вибір заради майбутнього України.

За чотири роки існування премії її лауреатами стали десятки видатних українців.
Їхні історії надихають та показують, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло, яке веде країну вперед. У спецпроєкті "Кожна історія – світло на шляху країни", створеному за підтримки компанії "Автокапітал", офіційного дистрибʼютора Mercedes-Benz в Україні, "Українська правда" розповідала про ці приклади сміливості, а цього року бренд став генеральним партнером премії.

У 2024 році редакція "Української правди" визначила переможців у шести номінаціях: "Журналіст року", "Митець року", "Волонтер року", "Громадянська позиція", "Найкращий соціальний проєкт" та "Герой УП". Також учасники Клубу УП обрали переможців у номінаціях "Інноватор року" та "Натхнення року". Трьох переможців нагородили посмертно.

Світла пам'ять героям

Громадянська позиція

Ірина (Чека) Цибух (посмертно)

26-річна парамедикиня загинула на Харківському напрямку, не доживши три дні до свого дня народження. Її історія – це історія свідомого вибору служити Україні. Ірина приєдналася до "Госпітальєрів" ще у 2014 році, але після кількох ротацій повернулась у цивільне життя, де працювала менеджеркою реформи Суспільного.
Повномасштабне вторгнення застало її на сході України, де вона презентувала документальний фільм про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини. Замість повернення додому Ірина знову стала до лав медиків-добровольців і понад 2 роки рятувала життя українських бійців.
Чека неодноразово наголошувала, що хоче жити саме в Україні та "готова померти, щоб мати волю у своїй країні". У листопаді 2023 року вона отримала орден "За заслуги" III ступеня, а в березні 2024 року стала лауреаткою премії "УП 100. Сила жінок".
Герой УП

Назарій (Грінка) Гринцевич (посмертно)

Один із наймолодших захисників "Азовсталі" – Назарій – приєднався до полку "Азов" одразу після повноліття. Свій 19-й день народження він відзначив на "Азовсталі", маючи зі "святкових страв" лише аскорбінки та енергетик. У травні 2022 року разом з побратимами за наказом військового керівництва вийшов з заводу і потрапив у полон.
Після звільнення у вересні 2022 року, незважаючи на пережиті тортури, Назарій продовжив воювати. Разом з побратимами заснував підрозділ "Контакт 12", де був командиром взводу оптичних спостерігачів. Водночас сам скромно заявляв: "Я не вважаю, що зробив щось вау. Я виконував свою роботу".
7 травня 2024 року Грінка загинув у бою, за кілька тижнів після свого 21-го дня народження. Його останні слова українцям – "любіть маму, їжте кашу, любіть Україну" – стали заповітом для багатьох молодих захисників.
Журналіст року

Вікторія Рощина

Вікторія почала свій шлях у журналістиці в 16 років, зосередившись на темах криміналу, правозахисної діяльності та судової системи. До початку повномасштабної війни вона працювала над фільмом про полонених українських моряків, відвідуючи місця їхнього утримання в Москві.
Після 2022 року Вікторія стала рупором для людей з окупованих територій. Її репортажі з Криму, Енергодара, Маріуполя та інших міст Донеччини давали світу розуміння реального стану справ під окупацією. У березні 2022 року вона вже була в полоні десять днів, але це не зупинило її журналістську діяльність.
Під час другого затримання в серпні 2023 року її утримували в Таганрозькому СІЗО – місці, яке звільнені називають "пеклом на землі". За словами правозахисників, там застосовують нелюдські тортури. Її готували до повернення додому, але згодом її тато отримав лист, що журналістка загинула в полоні. Тіло Вікторії досі не повернули в Україну.

Кожна історія — світло на шляху країни

Ті, хто продовжують боротьбу

Громадянська позиція

Максим Буткевич

Журналіст і правозахисник, який після початку повномасштабного вторгнення став військовим. До війни був співзасновником "Громадського радіо" і Центру прав людини ZMINA, координатором проєкту "Без кордонів", займався захистом прав переселенців, біженців і політв’язнів.
Командував взводом у 210 окремому спеціальному батальйоні "Берлінго". У червні 2022 року потрапив у полон в селищі Мирна Долина на Луганщині, де отримав незаконний вирок – 13 років ув’язнення. Після звільнення у жовтні 2024 року продовжує боротися за права військовополонених та політв’язнів, розповідаючи світу про українців у російських катівнях.
Журналіст року

Команда Bihus.Info

Провідний проєкт журналістських розслідувань, заснований Денисом Бігусом, який став символом боротьби з корупцією в Україні. За 2024 рік команда викрила численні зловживання в державних структурах, зокрема у Сервісному центрі МВС, розслідувала незаконне збагачення народних депутатів та розкрила масштабну аферу в Фонді держмайна на 10 мільярдів гривень.
Попри спроби дискредитації та незаконне стеження з боку СБУ, команда продовжила свою роботу. Справа про стеження за журналістами Bihus.Info стала показовою для української медіаспільноти та демократії.
Волонтер року

Сергій Стерненко

Активіст і блогер з мільйонною аудиторією, який став рушієм масштабних волонтерських кампаній. За час своєї діяльності зібрав понад мільярд гривень для української армії. Завдяки його зборам військові отримали понад 120 тисяч FPV-дронів, сотні автомобілів, рації та медичне обладнання.
До 24 лютого 2022 року був відомий своєю громадською активністю, зокрема участю в антикорупційних акціях. Під час повномасштабного вторгнення став одним із найвпливовіших волонтерів України, чиї ініціативи об’єднують мільйони людей.
Митець року

Іван Уривський

34-річний режисер, який зумів повернути українців у театри навіть у воєнний час. Його постановка "Конотопська відьма" за твором Квітки-Основ’яненка стала театральним бестселером у Національному театрі Франка. У Театрі на Подолі з аншлагами йде його "Хазяїн", у литовському Каунасі – "Земля" за Ольгою Кобилянською.
У 2024 році отримав Національну премію Шевченка за системну роботу над собою та здатність створювати команди, які виробляють якісний культурний продукт, що об’єднує людей у складні часи.
Соціальний проєкт року

Платформа "Меморіал"

Неурядова ініціатива, яка зберігає пам’ять про загиблих українців. За два роки існування опублікували 6600 верифікованих історій жертв російської агресії, більш ніж половина з яких – цивільні. Створили 15 документальних фільмів про загиблих військових та цивільних.
Платформа проводить виставки в Україні та за кордоном, розповідаючи історії дітей, яких вбила Росія. Організовує на найбільших вокзалах країни читання віршів полеглих військових, втілюючи гасло "Ми хочемо жити в країні, яка пам’ятає".
Інноватор року

Олександр Конотопський

Засновник Ajax Systems – найбільшого в Європі виробника систем безпеки. Коли російські війська стояли за кілька десятків кілометрів від Києва, він за місяць релокував завод на Закарпаття, вивізши 160 фур з технікою.
Компанія створила застосунок Air Alert, який завантажили понад 24 мільйони разів. За перші 8 місяців повномасштабної війни бізнес Ajax Systems зріс на 50%. У 2024 році отримав престижну нагороду Red Dot за інноваційні розробки у сфері безпеки.
Натхнення року

Ярослава Гресь

Координаторка UNITED24, під керівництвом якої платформа зібрала понад 650 мільйонів доларів на підтримку України. Залучила до проєкту 26 амбасадорів та понад 200 світових зірок, серед яких Роберт де Ніро, Катрін Денев, Imagine Dragons.
Серед успішних проєктів – збір коштів на флот морських дронів (800 мільйонів гривень), проєкт з "Повернись живим" із закупівлі 10 тисяч FPV-дронів, створення браслетів "Азовсталь. Символ незламності" (8 мільйонів доларів). Після виходу з UNITED24 продовжує роботу над проєктами, які розповідають світу про Україну.

Кожна історія — світло на шляху країни