Перші роки після деокупації стануть вкрай складним часом для громад Донеччини та Луганщини. Представники військових адміністрацій цих двох областей відзначають, що мешканці, що виїхали внаслідок війни, навряд чи повернуться одразу – для цього необхідні роки, якщо не десятиліття. Це, своєю чергою, викликає питання про доцільність існування місцевих адміністрацій, що обслуговуватимуть кілька сотень громадян.
Сіверський міський голова Андрій Черняєв переконаний, що нестача молоді та людей працездатного віку стане серйозною перешкодою на шляху відновлення деокупованих регіонів.
Андрій Черняєв, Сіверський міський голова
"Коли в міста повернеться невелика кількість людей, ми розуміємо, що на першому етапі, який може тривати багато років, діти туди не повернуться. Тобто там залишаться лише старі люди та пенсіонери, приблизно 20% від загальної кількості мешканців, які повернуться до своїх домівок, якщо взагалі буде куди повертатися", – зазначає голова Сіверської міської територіальної громади Андрій Черняєв.
Виходячи з цього, утримувати цілу адміністрацію для обслуговування потреб однієї або двох тисяч людей буде занадто витратно і неефективно. За словами Черняєва, незалежно від будь-чиїх бажань та амбіцій, у такій ситуації доведеться збільшувати громади. Однак у будь-якому разі, цьому передуватиме деокупація територій та проведення оцінки їхнього стану. Саме тому розмірковувати про зміну адміністративно-територіального устрою поки зарано, говорить Сіверський міський голова.
З іншого боку, слід врахувати, що в результаті децентралізації ще до повномасштабного вторгнення близько половини доходів громад залишалися в самих громадах, і місцеві жителі могли самостійно розпоряджатися цими коштами.
"Зараз ми розуміємо, що бізнес не зможе функціонувати там протягом досить тривалого часу, по-перше, через відсутність клієнтів, а по-друге, через небезпеку, яка ще довго залишатиметься на цих територіях. Згадайте, як проходило розмінування після 2014-го, коли замінованих територій було менше ніж зараз. Це займає багато років, якщо не десятиліття", – зазначає голова Сіверської міської територіальної громади Андрій Черняєв.
Отже, повертати місцеве самоврядування певний час після деокупації буде недоцільно та й неможливо, а відтак доведеться відносно довго тримати там військові чи цивільні адміністрації, які здійснюватимуть публічне управління, доки регіон не зможе перейти до більш-менш нормального мирного життя.
Розуміння того, що саме і в якому порядку треба буде відновлювати, почне формуватися в центральних та місцевих органів влади вже після деокупації територій та детального аналізу усіх демографічних та інфраструктурних показників. Сіверський міський голова запевняє, що значна частина жителів громади вже успішно асимілюються в інших українських містах, і чи захочуть вони разом зі своїми дітьми повернутися на деокуповану територію відразу після бойових дій – це дуже велике питання.
"Рішення щодо того, що треба відбудувати, а що – ні, буде прийматися після деокупації, і в тих містах, куди люди реально повернуться. Інфраструктуру та життєзабезпечення міст доведеться відновлювати буквально в кожному населеному пункті, питання полягає лише у визначенні обсягів цієї відбудови", – говорить Сіверський міський голова Андрій Черняєв.
Начальниця Старобільської міської військової адміністрації Луганської області Яна Літвінова також погоджується з тезою про те, що адміністративні межі територіальних громад так чи інакше доведеться переглянути. І для цього, за її словами, необхідно провести об’єктивний аналіз базових показників: кількості населення, можливості повернення бізнесу, який наповнюватиме бюджет і відновлюватиме економічну спроможність громад.
Яна Літвінова, начальник Старобільської міської військової адміністрації Луганської області
"Вже є певне розуміння того, які громади найбільше постраждали від руйнувань і які можуть бути економічно неспроможними в майбутньому навіть якщо займатися їх відновленням. Але визначити, як формувати адміністративно-територіальний устрій на територіях, що зараз перебувають під тимчасовою окупацією, все ще дуже складно", – пояснює начальник Старобільської міської військової адміністрації Яна Літвінова.
За її словами, для уточнення критеріїв спроможності громад, що відповідатимуть сучасним реаліям, треба забезпечити поступовий перехід мешканців до мирного життя. Вочевидь базовим показником у цей період стане фактична кількість населення, що залишилась чи повернулась на деокуповані території. Лише після цього можна буде говорити про економічний потенціал і оновлені межі громад, зокрема тих, що є максимально наближеними до кордону з країною-агресором.
"Підсумовуючи, два основних критерії будуть такими: фактична кількість населення та економічний потенціал цієї території. Третім критерієм може стати спроможність відновлення всіх сфер життя, медичних та освітніх закладів, соціальних інституцій. Адже станом на зараз є населені пункти, які повністю зруйновані, де немає будинків і домоволодінь, і де, на жаль, немає сенсу відновлювати певні сфери послуг через відсутність людей", – підкреслює начальник Старобільської міської військової адміністрації, що на Луганщині.
Прикладом, що мотивує, для пані Літвінової стала Бахмутська громада Донецької області: згідно з результатами одного із соціологічних опитувань, більшість людей там висловили готовність повернутися навіть у повністю зруйноване місто та відновлювати його з нуля.
Що стосується територій, які зазнали "тихої окупації", де руйнування не були значними, але які наразі залишаються захопленими – в пріоритеті там мають бути ті громади, до яких потенційно може повернутися якнайбільша кількість населення.
"Такі громади потребують забезпечення всіх сфер життєдіяльності, про які я вже згадувала, включаючи відновлення критичної інфраструктури: водопостачання, газопостачання, електропостачання. Також це стосується відбудови у соціальній, медичній, освітній та адміністративній сферах", – резюмує начальник Старобільської міської військової адміністрації Яна Літвінова.
Одним із можливих варіантів розвитку може стати визначення умовних зон відновлення, де показники кількості населення, стан інфраструктури та спроможності уряду з відбудови дозволять пріоритезувати ці території в загальній стратегії післявоєнного розвитку країни.