Заручники ОРДЛО

У цьому проєкті Медійна ініціатива за права людини разом з "Українською правдою" зібрала інформацію про місця утримання цивільних заручників та військовополонених на території ОРДЛО, а також окремі історії тих, кого було затримано у зв’язку зі збройною агресію РФ. Більшість з них мали і мають проукраїнську позицію і не погоджуються з окупацією. Серед них лікарі, водії, колишні українські правоохоронці та нинішні військовослужбовці Збройних сил України. Всі вони чекають звільнення, яке можливе лише під час так званих обмінів полонених. А їх не було вже понад півтора роки – останні відбулися 16 квітня 2020-го та 29 грудня 2019 року.

Владислав Зайцев – 19-річний мешканець селища Верхньоторецьке Донецької області. Коли на території України почалась збройна агресія РФ, Владиславу було лише 14 років. «Хлопець потрапляв під обстріли – стріляли з боку Донецька. Одного разу він перебував у приміщенні, в яке влучив снаряд, сталося загоряння – мамі дивом вдалося врятувати сина. Після пожежі у хлопця залишилися опіки на голові. Я помітила шрами, коли побачила Зайцева у СІЗО Донецька. Також Зайцев отримав контузію», – розповіла одна з колишніх заручниць, опитаних МІПЛ, яка попросила не називати її прізвище з міркувань безпеки. Представники незаконних збройних формувань затримали Владислава Зайцева 26 лютого 2019 року, звинуватили у спробі вчинити диверсію – мовляв, хотів підірвати залізничний міст. Нині він перебуває у СІЗО міста Донецьк.

Разом з Владиславом 26 лютого 2019 року затримали і його маму Олену Зайцеву. Вона працювала на складі при залізничній станції в Ясинуватій, нині окупованій бойовиками. Про її затримання також розповідає колишня заручниця: «Якось у березні 2019 року до нас у камеру в «Ізоляції» (тюрми так званого міністерства держбезпеки «ДНР») завели жінку – Олену Зайцеву. Вона розповіла, що її сина затримали, а вона намагалася його врятувати: просто побігла за хлопцем, з власної волі сіла у машину. Олені сказали, що за 30 діб її звільнять, а сину загрожує до 20 років в’язниці. Проте Олена досі залишається за гратами. Два місяці була в «Ізоляції», потім перевели до СІЗО №5 Донецька. Ймовірно, сталося це через те, що у жінки були постійні кровотечі – боялися, аби вона не померла. Зі своїх джерел знаю, що зараз Олена залишається у СІЗО, її стан здоров’я за 2,5 роки ув'язнення значно погіршився, належна медична допомога їй та сину не надається».

Насправді, кількість незаконно затриманих в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) може виявитися у кілька разів вищою, оскільки у процесі звільнення людей не завжди брали участь українські спецслужби – когось відпускали через відсутність «доказів», а родичам деяких вдавалося самостійно вирішити питання звільнення, заплативши чималі кошти за свободу своїх рідних.

Більшість заручників обвинувачуються або вже засуджені за так званими політичними статями – «шпигунство», «державна зрада», «диверсії», «тероризм», «посягання на державний лад». А насправді за проукраїнську позицію – висловлювання про цілісність України, дописи у соціальних мережах, розміщення фото про пересування військової техніки бойовиків, наявність родичів, які служать у поліції чи Збройних силах України (ЗСУ) тощо. Окрім того, серед прізвищ заручників у всі часи траплялися й імена прихильників «республік» або тих, хто воював на боці представників НЗФ. Їх, як і шпигунів, звільняли у результаті обміну. Так відбувалося через те, що причини затримання та обставини утримання на непідконтрольних Уряду України територіях Донецької та Луганської областей, часто засекречені. На відміну від окупованого Криму чи території РФ, в ОРДЛО на всіх етапах розгляду справи до заручників не мають доступу незалежні захисники, представники міжнародних гуманітарних організацій, а також родичі. Про них також не пишуть незалежні медіа.