У 2019—2020 роках кандидат
не декларував жодного місця проживання у Києві, хоча, за
даними сайту Верховної Ради, отримував бюджетну компенсацію для оренди житла
або винайму готельного номера у розмірі близько 20 тис. грн на місяць. Не
задеклароване також і місце проживання доньки кандидата, яка з 2019 року
працює в Києві помічником-консультантом іншого народного депутата, колеги по
фракції «Слуга народу» Андрія Задорожного.
У тому ж 2019 році
кандидат продав дві квартири в Одесі, але
не подав до НАЗК
повідомлення про суттєві зміни в майновому
стані — дохід від продажу квартир на суму 1,2
млн грн.
Одну з цих квартир він продав за 718 тис. грн. За
деклараціями, її вартість на момент набуття у 2010 році видається сильно
заниженою — 15,7 тис. грн або близько 2000 доларів США. Схоже на намір
«оптимізувати» оподаткування.
Невідповідність кандидата
критерію політичної нейтральності Кандидат є
членом політради й народним депутатом від партії «Слуга народу», а у 2010
був обраний депутатом Одеської міської ради від партії «Фронт змін».
За даними Відкритого реєстру національних публічних діячів
України, дружина Костіна працює помічником-консультантом його колеги по
партії, парламенту й комітету Дирдіна, а дружина Дирдіна —
помічником-консультантом Костіна. Схожий «обмін» існує і між кандидатом та
депутатом Задорожним: помічником-консультантом останнього працює донька
Костіна, а, імовірно, син Задорожного — помічником-консультантом Костіна. Це
—
можливі випадки кумівства (використання службових
повноважень в інтересах близьких осіб).
За
даними
проєкту «Схеми», дружина Дирдіна, яка є помічницею Костіна, також може бути
причетною до відмивання коштів у рамках проєкту часів експрезидента Віктора
Януковича з проведення в Україні зимових олімпійських ігор.
Як
голова комітету з правової політики Андрій Костін відповідальний у
парламенті за судову реформу. Проте саме в період керівництва комітетом
Костіним належна судова реформа блокувалася, а необхідні законодавчі зміни
та пропозиції
спотворювалися.
Зокрема, зупинився процес перезапуску ВККС, через що Україні
бракує вже близько 2000 суддів. Замість перезапуску ВРП почалося її
посилення.
А суддів Конституційного Суду парламент
продовжує
призначати без впровадження прозорого конкурсу.