Вищий антикорупційний суд запланував свій перший робочий день на 5 вересня. Однак без змін до закону його робота буде паралізована тисячами справ. А це означає, що будь-яких вироків для топ-корупціонерів доведеться чекати роками, незважаючи на запуск спеціалізованої Феміди.

За даними державної судової адміністрації, Антикорупційний суд може отримати щонайменше три з половиною тисячі справ. Тож справи топ-корупції будуть повільно рухатися через перевантаженість суддів. За підрахунками, на кожну із 7 колегій ВАС навалиться по 500 справ. У кожній із цих справ судді будуть змушені призначити підготовчі засідання, де просто вирішуються формальні юридичні питання. За такого навантаження розгляд лише однієї справи займе щонайменше 4,5 років (це 1 підготовче засідання + 2 засідання по суті).

Президент подав простий законопроект, який дуже легко може вирішити цю проблему. Згідно з ним, до ВАС з інших судів має перейти лише близько 200 справ, які розслідувалися НАБУ. Всі інші справи, крім НАБУшних, потраплятимуть до Антикорсуду поступово в майбутньому – ті, де розслідування розпочато в день початку роботи суду.

Тобто якщо це корупційна справа поліції, яка підсудна ВАС, то слідчий поліції зможе звертатися за санкцією до Антикорсуду тільки у нових справах, де він почав розслідування після запуску суду. На розгляд ВАС цю справу він скерує, коли завершить слідство – за рік або два.

Цей законопроект найбільш нагальний, адже без прийняття у перший день роботи ради, сотні або тисячі справ зрештою можуть "приїхати" в Антикорсуд.

Тому необхідно, щоб правки набрали чинності до 5-го вересня, пройшовши погодження комітетом, голосування, підписання президентом, оприлюднення, а вже наступного дня – набрання чинності.

В іншому разі, якщо законопроект не встигне набрати чинності, або ж парламент розпочне розгляд і не встигне проголосувати, краще, щоб судді Вищого антикорупційного суду самостійно відтермінували дату запуску на кілька днів.

26 лютого 2019 року Конституційний суд України декриміналізував статтю "незаконне збагачення". Судді повністю виключили покарання за статтею N368-2, яка дозволяла притягти чиновників до відповідальності у випадку, коли їхнє майно та витрати явно перевищують офіційні доходи.

Детективи НАБУ розслідували епізоди з незаконного збагачення у 65 кримінальних провадженнях щодо народних депутатів, міністрів, керівників держустанов, військових прокурорів, заступників голови СБУ та інших одіозних топ-чиновників. Однак всі ці справи довелося закрити, а їхні фігуранти отримали амністію.

Серед 65 вимушено закритих справ НАБУ, наприклад, справа ексзаступника голови Служби безпеки України Павла Демчини. За версією слідства, у період від квітня 2015 до грудня 2016 року Демчина та його сім'я придбали автівок та земельних ділянок на майже 4 млн гривень. Однак таких значних доходів для дорогих покупок у заступника голови СБУ не було.

Свято прийшло також на вулицю одіозного голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, який, за даними НАБУ має коштовне майно та елітний будинок невідомого походження.

Не менше радості рішення Конституційного суду подарувало колишньому військовому прокурору сил АТО Костянтину Кулику, який зараз обіймає керівну посаду в ГПУ. Його обвинувачують у набутті майна на суму майже 3 млн гривень.

Серед понад 60 щасливчиків також екснардеп Євген Дейдей. Розслідування за фактом його можливого незаконного збагачення розпочали у листопаді 2016 року. У 2015-2016 роках Дейдей став власником нерухомого майна та автівок, вартість яких у 4 рази перевищує його офіційні доходи та доходи членів його родини.

Окрім амністії, скасування статті про незаконне збагачення фактично дозволило чиновникам легалізовувати корупційно набуте майно.

Президент пропонує повернути кримінальне покарання за незаконне збагачення. Запропонована редакція враховує позицію Конституційного Суду.

Злочином вважатиметься набуття активів, яке на понад 11, 5 млн гривень перевищує доходи чиновника.

Покарання: від 5 до 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади та займатись певною діяльність. Такі активи зможуть бути предметом спеціальної конфіскації.

Якщо ж різниця між набутими активами і законними доходами від 960 тисяч гривень (500 прожиткових мінімумів для працездатних) і до 11, 2 мільйонів — вони будуть стягуватися судом в цивільному порядку.

Передбачена можливість стягувати понадмільйонні активи, отримані чиновником за 4 роки до початку дії закону: якщо на час набуття чинності вони перебували у власності чиновника або третіх осіб, які набули це майно за його вказівкою чи за його гроші.

Така норма може дозволити позбавити необгрунтованих активів фігурантів справ НАБУ, які уникли покарання завдяки рішенню Конституційного суду.

Позови про стягнення активів розглядатиме Вищий антикорупційний суд, а звертатися до суду будуть прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Як це виглядатиме на практиці?

НАБУ збирає докази необґрунтованості активів — САП вивчає їх та звертається до Антикорсуду з вимогою стягнути. У суді чиновник муситиме спростовувати аргументи прокурорів щодо необгрунтованості походження активів або визнати позов.

Більше того, щоб ці активи нікуди не зникли, їх можна буде арештувати протягом трьох днів з моменту звернення до суду.

Всі посадовці, чиї активи суд стягне та визнає необґрунтованими, підлягатимуть звільненню.

Коли восени 2016 року чиновники вперше подали свої електронні декларації, суспільство побачило мільйони готівки, дорогі прикраси, колекції вин та ікон і навіть церкви, надбані за копійчані у порівнянні з такими статками зарплати.

Перевірку походження цих багатств мало здійснювати Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК).

Натомість агентство спершу затягувало з початком роботи реєстру декларацій та неодноразово відкладало його запуск через технічні збої та відсутність сертифікації. Це не завадило членам НАЗК виписати собі по сотні тисяч гривень премій за запуск роботи реєстру декларацій.

Повноцінна верифікація декларацій досі не працює, попри міжнародні зобов'язання. Запроваджена "автоматична перевірка декларацій" не передбачає автоматичної звірки з державними реєстрами.

Робота НАЗК настільки дискредитована, що активісти зібрали десятки прикладів того, як воно перетворилося на паралізований та повністю підконтрольний владі орган: http://nazkfails.antac.org.ua/

Не працює повноцінна верифікація електронних декларацій
За два з половиною роки НАЗК перевірило лише 590 декларацій з 2,2 мільйонів. З такими темпами їм знадобиться понад 7 тисяч років, щоб перевірити решту декларацій.

Таємні агенти
НАЗК дозволило не подавати декларації в свою систему керівництву СБУ. Це фактично унеможливлює їхнє покарання за брехню в декларації. Адже подані декларації у власну систему СБУ не є електронними деклараціями в розумінні закону і тому за брехню в них неможливо покарати.

Політичні замовленняУ багатьох випадках дії та рішення НАЗК мали політичний характер.

Роз'яснення для допомоги корупціонерамДеякі роз'яснення НАЗК дають змогу корупціонерам знаходити різні шпаринки, щоб не декларувати всі свої статки. Або ж зв'язують руки детективам та прокурорам, які не можуть без "дозволу" НАЗК розпочинати кримінальні провадження.

НАЗК перестає бути колективним органом.
За президентським проектом його очолює одноосібний керівник, який може призначити 3 заступників.

Новий керівник призначається Кабміном на підставі відкритого конкурсу. Конкурсну комісію визначає теж Кабмін.

Комісія для відбору голови складається з 6 осіб: трьох — з числа міжнародних експертів (їх обиратимуть за процедурою схожою до обрання експертів, залучених до набору антикорсуддів) і ще три особи визначає Кабмін.

Проект вимагає в Кабміну організувати новий конкурс до НАЗК протягом 45 днів з дати набрання чинності законом. В цей же строк має оновитися і Громадська рада НАЗК.

Законопроект передбачає доступ НАЗК до державних реєстрів та баз даних. У свою чергу, НАЗК зобов'язане буде дати НАБУ автоматизований доступ до реєстру декларацій.

Агентство також кожних два роки проходитиме незалежну оцінку діяльності. Оцінювати НАЗК будуть експерти, запропоновані міжнародними організаціями.

Крім того, в агентстві утвориться підрозділ внутрішнього контролю.

Також, проект передбачає утворення уповноважених антикорупційних підрозділів в Офісі президента, апараті ВРУ, Кабміні, міністерствах, Верховному, Конституційному та антикорупційному судах та інших органах влади. Завдання цих підрозділів — виявляти корупцію, оцінювати ризики, контролювати подання декларацій.

Закон про запобігання корупції поширюється на посадовців Офісу Президента, які призначаються Президентом.

Законопроект також уточнює низку норм щодо декларування. Зокрема, про необхідність декларування банків та фінансових установ за кордоном, де у чиновників відкриті рахунки, та сейфи для зберігання цінностей.

Також, відтепер потрібно буде подавати повідомлення про суттєві зміни не лише у випадку доходів понад 50 прожиткових мінімумів (зараз 96 тисяч гривень), а й щодо видатків як декларанта, так і членів його сім'ї.

Примітно, що членами сім'ї декларанта, які не є подружжям або дітьми вважатимуться особи, що спільно проживають станом на останній день року або не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.

Ефективне розслідування корупції та інших злочинів щодо народних депутатів фактично неможливо, адже більшість слідчих дій не можна здійснити без дозволу Верховної ради.

Також Рада минулого скликання максимально ускладнила роботу слідчих та прокуратури. 2017 року були прийняті так звані "правки Лозового". Вони були покликані ускладнити, а подекуди й унеможливити, роботу слідства та прокуратури щодо притягнення до відповідальності злочинців.

Закон "Про Національне антикорупційне бюро"
Досі НАБУ обирає у штат агентів відповідно до вимог законодавства про державну таємницю в таємному режимі. Водночас профільний закон вимагає проведення публічних відкритих конкурсів.

Роздута депутатська недоторканність
Конституція в частині депутатського імунітету вимагає лише дозвіл Верховної Ради на притягнення до відповідальності та затримання. Проте законодавець розширив депутатський імунітет і на слідчі дії щодо нардепів. КПК забороняє, наприклад, без дозволу Ради прослуховувати чи обшукувати нардепів, незалежно від того, про який злочин ідеться. Хоча зрозуміло, що жодні обшуки і прослушка після публічного дозволу Ради не мають сенсу.

Прослушка для НАБУ
НАБУ досі не має права здійснювати автономне прослуховування у своїх справах і змушене здійснювати ряд заходів, користуючись допомогою Служби безпеки. Це часто призводило до "злиття інформації" фігурантам справ. Право на самостійну "прослушку" є також вимогою Міжнародного валютного Фонду та інших міжнародних партнерів України.

Обов'язкова застава при взятті під варту фігурантів мільярдних корупційних схем
За законом, слідчі судді при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту особи зобов'язані були визначити альтернативний розмір застави, який дозволяв фігурантам з великими статками вийти на волю та ухилятися від слідства.

Під час створення Вищого антикорупційного суду законодавець не доповнив кодекс вимогою не доповнив кодекс вимогою просити у ВАС дозвіл на обшуки. На практиці це могло створити проблеми щодо неможливості надання відповідних дозволів суддями ВАС.

Читання обвинувального акту на сотні сторінок
Зараз кодекс вимагає, аби прокурор на вимогу фігурантів справ у суді зачитував весь обсяг обвинувального акту. Наприклад, у справі Насірова прокурори вже другий рік зачитують 800 сторінок обвинувачення.

"Правки Лозового". Строки розслідування
Це значно ускладнило розслідування, особливо складних економічних та корупційних злочинів. Часто ретельне розслідування серйозних схем вимагає направлення запитів до іноземних правоохоронців, коли відповідь доводиться чекати від шести місяців до двох років. Крім того, значний час в таких випадках займають експертизи. Все це унеможливлювало дотримання строків, а продовжити строки можна було лише в слідчого судді, який міг відмовити і одним рішенням "злити півторарічну роботу слідчих".

Дозвіл на експертизу в суді
Після нововведень слідчим довелося отримувати дозволи на проведення експертизи в судах. Сама по собі експертиза не обмежує прав та свобод осіб, тому її призначення у такий спосіб лише поклало зайве навантаження на суд та ускладнило можливість призначення експертизи у нагальних випадках, наприклад, смерті.

Державна монополія на експертизи
Депутати обмежили експертизи у кримінальних справах винятково державними експертами. Це затягувало слідство через завантаженість державних експертів та створювало можливості тиску і впливу на них через адміністративний ресурс, якщо фігурантами справ були високопосадовці.

Фігурантам дали право скасовувати підозри через суд
Право оскарження підозри створило лише зайвий механізм затягування справи. Адже сенс підозри лише в тому, що під час її оголошення слідчий просто офіційно інформує особу про розслідування щодо неї і нічого більше.

Закон "Про Національне антикорупційне бюро"
2017 року, коли розгорівся скандал з викриттям агентів НАБУ, головоною претензією до бюро було те, що агентів обрали не на відкритому конкурсі.

За президентським проектом, штучні привілеї скасовуються
Обмеження слідчих дій щодо нардепів скасовуються. Ці зміни роблять можливими слідчі дії щодо депутатів без внесення змін до Конституції.

Президент пропонує надати НАБУ та ДБР право на самостійне зняття інформації з каналів зв'язку (прослуховування). Це сприятиме незалежності цих органів та ефективності їх роботи.

Президент також пропонує слідчим суддям мати право не визначати розмір застави, якщо мова йде про вчинення тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів.

Президентський проект вимагає у слідчих отримувати дозволи на обшуки у справах топкорупції в антикорупційного суду.

За пропозиціями президента прокурор буде зобов'язаний зачитувати скорочену версію обвинувачення. Це дозволить не витрачати години часу суддів та учасників процесу на зачитування документу, який і так добре знайомий обвинуваченим.

Президент пропонує скасувати всі без виключення "правки Лозового", зокрема прибираються обмеження строку досудового розслідування до пред'явлення підозри, дозволяється призначення експертизи слідчими та прокурором, а також самостійне залучення експертів стороною захисту.

Пропонується також ліквідувати право фігурантів скасовувати повідомлення про підозру через суд.

Закон "Про Національне антикорупційне бюро"
Запропоновані президентом зміни дозволяють НАБУ безперешкодно набирати у штат таємних працівників, які працюватимуть під прикриттям.

Попри прийняття нового закону "Про прокуратуру", запровадження органів прокурорського самоврядування та утворення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, систему перезавантажити не вдалося.

ЗМІ і далі рясніють повідомленнями про недоброчесних прокурорів, які володіють величезними необгрунтованими хоромами та іншим майном.

За понад 5 років розслідувань прокуратура не може прозвітувати вироками організаторам корупційних схем президента-втікача Віктора Януковича або організаторам вбивств на Майдані.

Органи прокурорського самоврядування хоч і утворені, але вони ручні. Наразі формування прокуратури відбувається закрито. Щоб обійняти посаду прокурора у регіональній структурі чи в ГПУ, потрібно працювати прокурором місцевої прокуратури. Для цього спершу потрібно здати іспит, пройти кількамісячну спецперевірку, рік підготовки в Національній академії прокуратури та взяти участь в конкурсі. Лише після цього можливе призначення.

Одним із процесів, який гальмує роботу прокуратури, є паперовий документообіг — він також вимагає заміни.

Старі кадри
2015 року в рамках реформи прокуратури відбувалися конкурси на посади керівників місцевих прокуратур. Однак, за їхніми результатами, в системі на цих посадах залишилися майже всі "старі кадри". Жодна особа з поза системи не отримала керівної посади. До Генеральної прокуратури реформа так і не дійшла.

"Роздутий" штат
Реформа вимагала скорочення чисельності прокурорів у зв'язку із ліквідацією слідства та утворенням Державного бюро розслідувань, проте цього так і не відбулося. Більше того, 2017 року парламент скасував обмеження чисельності прокуратури до 10 тисяч осіб.

Ручний вплив на оплату праці
Оплата праці прокурора досі залежить від лояльного ставлення керівника до підлеглого, а не від якості роботи.

Надмірна бюрократизація
Паперовий документообіг не лише уповільнює пошук необхідних матеріалів, а й загрожує їхньому безпечному зберіганню.

Генпрокуратура стає Офісом Генерального прокурора.
Регіональні прокуратури стануть обласними. Місцеві прокуратури стають окружними, військові прокуратури ліквідовуються. Але передбачено можливість створення спеціалізованих прокуратур.

Оптимізується штат прокуратури до 10 тисяч осіб.
Всі прокурори, які бажають залишитися в системі прокуратури, пройдуть атестацію. Атестацію здійснюватимуть здійснюватимуть спеціальні кадрові комісії. Для Офісу Генпрокурора та обласних прокуратур їх створить сам Генпрокурор. Атестацію прокурори будуть проходити у 2 етапи: іспит із практичним завданням та співбесіда.

Критерії оцінки прокурора:

1) професійна, особиста та соціальна компетентність;

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Лише після успішної атестації діючі прокурори залишаються в системі. Всі, хто не бажають проходити атестацію, підлягають звільненню. Успішна атестація також матиме наслідком підвищення оплати праці.

Президент пропонує зупинити діяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до 1 січня 2021 року та фактично звільнити чинних членів КДКП. На цей час розгляд дисциплінарних справ перекладається на кадрові комісії. Такі комісії будуть діяти в Офісі Генпрокурора та обласних прокуратурах.

Кадрові комісії забезпечуватимуть і добір нових прокурорів на вакантні посади. Склад кадрових комісій та порядок їхньої роботи також визначить Генпрокурор.

Також генпрокурор отримує право звільняти прокурорів Офісу генпрокурора та адміністративних посадовців без жодних погоджень з Радою прокурорів, як це передбачено зараз.

Крім того, законопроект закладає основи для електронного документообігу, який має витіснити неефективну паперову тяганину.

За результатами останнього опитування, проведеного соціологами в червні цього року, лише 1% українців повністю довіряє судам. Це найнижчий показник серед гілок влади в Україні.

Реформа останніх п'яти років не лише не вирішила ключову проблему — політичний вплив на призначення та звільненн суддів, але й законсервувала її. Хоча парламент взагалі усунули від вирішення питання суддівської кар'єри, а функції президента зробили виключно церемоніальними, неформальний тиск на суддів через контрольовані Вищу раду правосуддя (ВРП) та Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС) зберігся.

Так, наприклад, прізвища чотирьох нових членів ВРП, погоджених Банковою, були відомі за день до проведення з'їзду суддів, на якому їх обрали.

Забезпечення незалежного та справедливого судочинства залишається основним запитом громадян після Революції Гідності. Іноземні інвестори також вказують на недовіру до суду як на одну із ключових перешкод.

Фактично, створення Вищого антикорупційного суду стало чи не єдиною успішною історією за останні п'ять років, і великою мірою через вирішальну роль, яку зіграли у відборі суддів міжнародні експерти.

Чи не найяскравішим доказом проваленої реформи є Окружний адміністративний суд м. Києва. Цей суд відомий низкою свавільних рішень — судді ОАСК забороняли протести на Хрещатику та фактично санкціонували розгін протестувальників під час Революції Гідності, визнавали "незаконними" докази у справах НАБУ, поновлювали на посадах скандальних чиновників, визнали незаконною націоналізацію "Приватбанку" і навіть заборонили перейменовувати УПЦ МП.

Недоброчесні судді ОАСК мали б бути звільнені, але ВККС і ВРП зберегли їх на посадах.

Так само посади зберегли понад 70% суддів Майдану, а деякі навіть стали суддями нового Верховного Суду.

Окрім того, суддями нового Верховного Суду стали особи, що ухвалювали політично мотивовані рішення, приховували свої статки, приватизовували службове житло тощо.

Президентський законопроект передбачає повне перезавантаження Вищої кваліфкомісії суддів за участі міжнародних експертів.

Так, нова ВККС складатиметься з 12 членів. Їх відбере комісія, наполовину сформована із міжнародних експертів: їх раніше пропонували до складу Громадської ради міжнародних експертів, що брала участь в конкурсі до Вищого антикорупційного суду. Міжнародні експерти в цій комісії матимуть вирішальний вплив.

Членами ВККС зможуть стати правники, які мають 15 років професійного стажу та бездоганну репутацію. На членство однак не зможуть претендувати особи, які раніше були членами ВККС, ВРЮ чи ВРП.

Уже нова ВККС має перевірити суддів Верховного Суду та рекомендувати до призначення на посади тих, хто відповідає критеріям доброчесності.

Також пропонується створити етичну комісію, яка стежитиме за доброчесністю самих членів ВККС і ВРП.

До складу такої комісії входитимуть троє членів ВРП та троє міжнародних експертів. У разі, якщо комісія дійшла висновку про порушення членом критеріїв доброчесності та професійної етики, вона рекомендуватиме ВРП його звільнити.

Рішення про звільнення ухвалюватиме ВРП на своєму засіданні більшістю голосів.

Національне антикорупційне бюро як і Державне бюро розслідувань та окремі інші органи влади (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) відсутні в Конституції України.

Керівники обох органів призначаються президентом. Також президент і Рада утворюють конкурсні комісії цих органів. Однак за Конституцією, ні в Ради, ні в президента немає таких повноважень.

Відсутність за Конституцією повноважень у президента призначати керівників НАБУ та ДБР, а також взагалі відсутність згадок про такі органи ставило під ризик можливості скасування цих органів Конституційним судом.

Так, у червні цього року Конституційний суд фактично визнав неконституційною Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Президент пропонує фактично додати собі повноваження в Конституцію утворювати НАБУ, призначати і звільняти керівників НАБУ і ДБР.

Ці повноваження є вже в президента у профільних законах.

Важливо, що за законом призначення президентом здійснюється лише формально і фактичний відбір здійснює конкурсна комісія.

Щодо звільнення, якщо процедура і підстави звільнення Директора НАБУ визначені законом чітко, то щодо директора ДБР закон каже лише про припинення його повноважень. А це може дати право президенту звільнити Директора ДБР.