Шлях цього політика був справді тернистим. За даними ЗМІ, у 1994 році Ляшка засудили до шести років ув'язнення з конфіскацією майна за афери з купівлею автомобілів «Волга» під прикриттям МВС та незаконне отримання квартири в Вишневому під Києвом. Ляшку інкримінували розкрадання державного майна в особливо великих розмірах і використання службового становища в особистих цілях.

Пізніше Вощевський стане першим заступником міністра економіки за уряду Януковича і главою «Укравтодору» за Азарова. За уряду Яценюка він буде вже віце-прем'єром. За цікавим збігом обставин нині Валерій Вощевський — заступник Олега Ляшка у Радикальній Партії.

Однак, цим історія із засудженнями Олега Ляшка не закінчується. У 1997 році газета «Політика», в якій працював Ляшко, надрукувала низку матеріалів з критикою тогочасного в.о. прем'єр-міністра Василя Дурдинця та інших чиновників часів Кучми. Зокрема — про його зловживання владою та утиски осіб, пов'язаних із газетою, де працював Ляшко. В 1999 році суд закриває газету, нібито — за розголошення державної таємниці. Ляшко був засуджений до умовного покарання за статтею «наклеп». В 2001 році «наклеп» прибрали з Кримінального кодексу, а Ляшка звільнили від відповідальності. На цьому Олег Ляшко не зупинився та подав позов проти України в Європейський суд з прав людини. У 2006 році він його виграв, а також став членом команди Тимошенко та вперше — народним депутатом.

У 2010 році Ляшка виключили з БЮТ за те, що він підтримав запропонований
«Партією регіонів» законопроект про зміни до Конституції щодо продовження каденції президента Януковича і парламенту «регіоналів».

Для Радикальної партії парламентські вибори 2012 року стали бойовим хрещенням. До верхньої п'ятірки виборчого списку Радикальної партії увійшли мати-героїня, провідниця пасажирських вагонів з Кіровоградщини Оксана Шевченко, тодішній аспірант та помічник Ляшка Андрій Лозовий, студентка Ксенія Сапунова, переможець вокального конкурсу «Голос країни» Іван Ганзера, та мер міста Щорс Чернігівської області Роман Зуб.

У 2015 році у коментарі «Українській правді» політолог Володимир Фесенко зробив припущення, що початково образ Ляшка був створений більше для тролінгу тодішнього опозиціонера Арсенія Яценюка. Але з 2012 року рейтинг Ляшка почав рости так швидко, що його почали розкручувати вже як протестного лідера. Окремим символом протесування стали вили, які нібито вигадав політтехнолог Сергія Львочкіна (голова Адміністрації президента за часів Януковича, — прим. автора) Ігор Шувалов. Однак за версією «радикалів», ідею з вилами на «сімейній нараді» у родині самого Ляшка.

За результатами низки соціологічних досліджень, лише 19% виборців Радикальної партії мали вищу освіту, а половина з виборців проживала у сільській місцевості.

Незважаючи на те, що кількість її депутатів складає лише біля 5% від загальної кількості депутатів у сесійній залі, Радикальна партія має достатній вплив. Одразу після виборів вона увійшла до коаліції з «Блоком Петра Порошенка», «Народним фронтом», «Батьківщиною», і «Самопоміччю». Після створення коаліції представник РПЛ, колишній голова «Укравтодору» Валерій Вощевський був призначений на посаду віце-прем'єра з питань інфраструктури. Депутати Сергій Скуратовський і Сергій Рибалка стали керівниками парламентських комітетів з питань будівництва і фінансової політики відповідно.

Та одразу після прийняття змін до Конституції України в розділі децентралізації, Радикальна партія оголосила про свій вихід з коаліції і перехід в опозицію.

Вощевський пішов у відставку. Його робота в уряді залишалася непомітною — віце-прем'єр був присутній лише не двох засіданнях, решту прохворів. Хоча ще за тиждень до того, Ляшко запевняв, що його фракція в жодному разі не вийде з коаліції. Окрім того, фракція порушила договір про коаліційну угоду, оскільки згідно з ним, про свій вихід мала повідомити за 10 днів.

РПЛ публічно оголосила про свою опозиційність, проте в реальності питання опозиційності відступало на задній план, коли з'являлась фінансова вигода.

У жовтні 2015 року вона розпочала безстроковий Тарифний майдан під Верховною Радою. Проте вже 17 листопада розпустила його, ніби через загрозу терористичного акту. Нардеп Сергій Каплін з посиланням на неназваного депутата РПЛ сказав про 2 млн доларів, отримані Ляшком від Яценюка і Ахметова за припинення акції.

За бюджет на 2016 рік Радикальна партія відмовлялася голосувати, поки туди не включили пункт про виділення майже 400 мільйонів гривень на закупівлю пожежних машин. Машини мали закупити у підприємства, причетного до чернігівського «радикала» Олега Авер'янова.

Незважаючи на заявлену опозиційність фракції у Верховній Раді, її регіональні осередки не так часто голосують проти владної більшості. «Збій в системі» розпочався вже на Київській облраді, «радикальні» депутати якої голосували «проти» або «утримуюсь» лише у піввідсотка від загальної кількості голосувань.

Та й парламентська фракція в опозиції працює аж ніяк не за рейтингом опозиційності. Її депутати відвідують засідання Верховної Ради, проте не голосують.

Від початку 2016 року партія жорстко критикувала владу, але, вже влітку 2016 року почала простежуватися тенденція спільного голосування фракції за переважну більшість законопроектів із провладними фракціями БПП
«Солідарність» та «Народного фронту» (77% та 79% сумісних голосувань відповідно), що підтверджують результати моніторингу ГМ «ОПОРА».

За партійноюкласифікацією Ларі Даймонда, Радикальна партія Олега Ляшка, є класичною лідерською партією. Уся її активність і навіть домен сайту присвячені постаті Ляшка. Щоб зареєструвати сайт з доменом країни першого рівня треба мати торгову марку. І в Ляшка, і в жодного іншого депутата його фракції ця торгова марка в декларації відсутня.

У парламентській фракції Радикальної партії є багато цікавих депутатів, наприклад, онук Романа Шухевича Юрій-Богдан, плавець Денис Силантьєв, сумнівна волонтерка Альона Кошелєва та дружина голови партії «Братство» Дмитра Корчинського Оксана.

Проте, є депутати з досвідом ведення бізнесу і відповідними інтересами в сесійній залі. Наприклад, Сергія Рибалку, власника мережі підприємств із виробництва товарів для дому та снеків (насіння, сухарики тощо), Ляшко прямо називав спонсором партії. Хоча в офіційних звітах про фінансування Радикальної партії ім'я Рибалки відсутнє. Виручка від продажів компаній Рибалки йде прямо в офшор на Кіпр.

Нардеп Віктор Галасюк у 2012-2014 рр. був головою «Біонік Хілл» — проекту олігарха Василя Хмельницького, котрий мав стати українською Кремнієвою долиною. Проте виявився схемою з приватизації державних коштів.

Щодо законодавчої активності варто відзначити два моменти. По-перше, депутати від фракції Радикальної партії якщо подають законопроекти, то всі разом. По-друге, комунікація з іншими фракціями відбувається через
«обраних» депутатів, таких як Галасюк, Рибалка або сам Олег Ляшко.

Цікаво, що конфлікти у медіа ніколи не ставали для «радикалів» перепоною у голосуванні. У 2014 – на початку 2015 рр. Ляшко з Коломойським обмінювалися «милими» смсками, проте синхронно голосували за потрібні законопроекти. Згодом Коломойський із Ляшком помирилися і останній став частим гостем ефірів на «1+1».

Радикальна партія не пропонує способів впровадження своїх пропозицій. Так, у своєму «відкритому листі» Ляшко розкритикував умови меморандуму України з МВФ, особливо ті його частини, що стосувалися урізання соціальних видатків або продажу землі. Проте свій варіант виходу з економічної кризи «радикал» не запропонував.

Радикальна партія виступає проти олігархів, разом з тим гроші від олігархів отримує. Журналістам руху ЧЕСНО вдалося довести, що з фінансуванням партії пов'язана група «Континіум» нині покійного нардепа Ігоря Єремєєва. Ляшко вдає, ніби про «Континіум» йому не відомо.

Радикальна партія з 20 народними депутатами та близько двома тисячами місцевих депутатів отримала 1,5 млн грн приватних внесків за 2016 рік. Раніше Ляшко заявляв, що його партію фінансують самі ж нардепи-
«радикали». Але надходжень від них у звітах немає. РПЛ переважно підтримують грошима політики Чернігова: 60% від усіх задекларованих радикалами надходжень було отримано від донорів, які проживають саме в цьому місті.

Партійні кошти в основному витрачалися на рекламу на телеканалах та виготовлення агітаційного матеріалу. Так, за півтора роки майже 8 мільйонів гривень партія заплатила ТОВ «Інформаційне агенство «112 Україна» і ще майже 4 мільйони – ТОВ «Новини 24 години».

На переконання Мустафи Найєма, Олег Ляшко був «проектом» голови Адміністрації президента Януковича Сергія Льовочкіна. На цю думку його наштовхнули численні ефіри Ляшка на підконтрольному Льовочкіну телеканалі «Інтер» та відсутність реакції на його витівки зі сторони
«регіоналів». У 2016 році в інтерв'ю «Главкому» Ляшко підтвердив, що мав справи з Льовочкіним. Більш того, лідер радикалів зізнався, що фактично продав місце у своєму партійному списку для Сергія Мельничука в обмін на ТБ-ефіри.

У тому ж 2016 році «радикалів» підозрюють у співпраці вже з іншим олігархом – Рінатом Ахметовим. Журналісти програми «Схеми» помітили, що лише протягом одного тижня Ляшко приїжджав в офіс до Ахметова, а потім одночасно з олігархом перебував у Кабміні. Однак цей факт Ляшко відкидає.

Водночас, Ляшко мав свою програму на каналі Мураєва і Рабиновича «News One». Це може свідчити про обслуговування лідером Радикальної партії інтересів одразу декількох олігархів одночасно і ситуативність його політичної позиції.

Попри гучні заяви Радикальна партія залишається класичною лідерською партією, чия активність обертається винятково навколо постаті Олега Ляшка. Джерела фінансування партії пов'язані з великим бізнесом, а гроші витрачаються на «підживлення» образу Олега Ляшка. Популістичні гасла та партійна програма спрямовані на малоосвічених виборців задля формування ядрового електорату, який забезпечить представленість Радикальної партії у владних органах. Опозиційність Радикальної партії до чинної влади також є фікцією.

Дісклеймер: ми неодноразово зверталися в РПЛ з проханням прокоментувати факти, викладені у статті.
За 3 місяці відповіді ми так і не отримали.