– 23 лютого 2022 року. Президент Зеленський проводить зустріч з бізнесом. Чи тоді ви уже володіли інформацією, що наступного дня буде повномасштабний наступ Росії? 

– Я був присутній на цій нараді 23 числа. Я дуже гарно пам'ятаю пряму мову президента про те, що події досить напружені, ситуація нестабільна. "Ми сподіваємось на краще", – він сказав там. 

Але разом з тим країна і бізнес, як частина країни, має консолідуватися і зараз працювати плідно над тим, щоб, по-перше, якось це все відвернути, ну, і по-друге, якщо все ж таки щось відбудеться, щоб всі були єдиним монолітом. А за добу до того була подібна зустріч із керівниками наших політичних сил. 

Що було нам відомо? В загальному було прийнято рішення тоді. Я довів особисто, скажімо так, загальну військову ситуацію. Про те, що створені угруповання, вони стоять по такому-то напрямку, приблизно в такій кількості. Щоб всі з тих, хто був на тій нараді, хоча б приблизно, мали уявлення, з чим ми маємо справу. 

Але там не було формулювання, що нічого не буде. Зрозуміло, що дату росіяни постійно відтягували. Останні два тижні вони постійно через день, на день, на два відтягували, відтягували. 

23 лютого, приблизно друга чи третя година, здається десь 14:30 було, коли ми чітко отримали інформацію, що о 4-ій ранку буде початок, як саме і так далі. Це було доведено до першої особи держави. Він віддав розпорядження. Але ви маєте пам'ятати… Ну, просто порахуйте, до 4-ї ранку вже не так багато лишалося часу. 

– Що ви тоді з 23-го на 24-те робили?

– Я сюди в ГУР заселився. 23-го числа ми з дружиною вже жили в кабінеті. Ми ввечері сходили в магазин на Петрівці, продуктовий. Гарно це пам'ятаю. Там купили продукти, які я і дружина любимо їсти. Заселились в кабінет, лягли, розмовляли з нею, чекали. Потім я трошки задрімав. І приблизно десь о 3:30, десь так, мені зателефонував керівник Офісу президента і каже: "Ну от вже 3:30, наче все спокійно, може якось обійдеться?". Кажу: "Ну, давайте сподіватись на краще, але щось я сумніваюся в цьому". І так ми з ним проговорили майже до четвертої години. 

Для мене, ви маєте ще розуміти таку річ, це ж теж такий виклик був. Тому що якщо я, як керівник спецслужби, дав би неправильну інформацію, це ганьба була б для мене. 

– Ви були одним із небагатьох, хто досить відкрито говорив про все. 

– Ми тут з усіма заступниками, аналітиками сиділи, думали, що краще. Ну, і вирішили, що треба обережно, дозовано сказати, що так – воно скоро станеться. 

– О 3:30 Ви говорили з керівником ОП. А 4-й ранку вже почалися обстріли…

– Фізично воно десь в 4:20 перше прилетіло. Почало прилітати.

– Ми говорили ще з Головою Прикордонної служби, і він сказав, що там на Луганському напрямку вже пішли перші бої в районі 4 ранку.

– Реально десь о 4:20 воно вже почало прилітати, бо ракети були вже в повітрі, певний час вони ще летіли.

– Пам'ятаєте, що робили в той момент, коли пролунали перші вибухи. Які ваші перші дії, перші емоції? Ваші прогнози збулись.

– Ну все, я видихнув. Тепер треба починати працювати над наступним питанням. 

– Яке питання було наступним?

– Зірвати десантну операцію, оскільки ми всі задуми знали. 23-го числа сюди ж прибула одна з груп спеціального призначення, яка до того провела рекогносцировку в Гостомелі. І, як тільки перші ракети прийшли, вони одразу туди висунулись. Завдання було чітко їм окреслено: максимально відтермінувати, зробити неможливим висадку посадковим способом повітряно-десантних підрозділів.

З чим вони, в принципі, і впорались. Вони виграли час, за цей час вже підійшов перший підрозділ регулярної армії, розгорнули артустановки, взяли під певний вогневий контроль аеродром. Зрештою, бачите, завдання було виконано. Жоден літак військового транспорту так і не сів.

– Питання про роботу російських спецслужб. Ви казали, що вони провалили агентурну роботу. В той день взагалі були якісь диверсійні операції російські, про які говорили багато у ЗМІ?

– Ну, давайте так. Намагання певні були. Успішні реалізації – ні. І успішні, які призвели до чогось хоча б – ні. Вони так цього і не змогли зробити.

– А якщо якось спробувати окреслити ці намагання?

– Я іншу вам надам відповідь. Краще сказати, чому їм це не вдалося. Тому що були прийняті дуже жорсткі форми і методи роботи. З самого ранку я пам'ятаю дуже гарну розмову з покійним міністром внутрішніх справ Монастирським Денисом. 

Багато з ним і напередодні про такі речі говорили, і у нас було, як то кажуть, розуміння. Ми просто багато спілкувалися про це напередодні, що треба зробити, і так воно і було зроблено. Це жорсткі методи, я нічого тут казати не хочу. Але вони спрацювали. Вони завадили діяльності будь-яких реальних проявів диверсійних груп тут. 

Так, інколи попадали непричетні до цього люди. Зрештою, за певний час їх повертали до нормального життя. Але це зробило неможливим роботу всіх диверсійних елементів.

– Я правильно розумію, що ви як розвідка наперед могли знати, де ті чи інші диверсійні елементи можуть знаходитися? 

– Повний задум ми знали. Загальні, скажімо так, моменти знали. У Служби безпеки там була певна інформація. У Національної поліції, МВС. Там дуже багато всього було. І та жорстка система, яка з'явилася в перші дні, ви маєте пам'ятати: в один момент так раз – і купа блокпостів, патрулі з'явилися, вигрібали будь-яку підозрілу людину. Мають на це право, не мають на це право… В той час це було виправдано і правильно.

– Якщо говорити про 24-те лютого. У вас було чітке розуміння, що ось це все, що на нас суне з усіх сторін, можна відбити? 

– Послухайте, чому РФ назвала все "спеціальна воєнна операція"? Вони абсолютно правильно назвали, вони ніколи не планували це війною, вони планували це операцією. Операція була в наступному, якщо так, відійти від всіх деталей. Це не пізніше, ніж на третю добу увійти в центр Києва, піднявши прапор тут от, в Офісі президента, Верховній Раді і так далі. І не більше, ніж на десяту добу після цієї третьої, тобто от 13-та, максимум 14-та доба, два тижні, погасити очаговий спротив, якщо він буде, в чому вони, в принципі, не були навіть впевнені. 

Коли кажуть: "росіяни тупі, вони прийшли без запасу пального, боєприпасу, харчів і так далі…". Це не в тому справа. Справа в тому, що вони розраховували на три доби. На три доби у них все було з собою. От з цього і була наша логіка. Максимально жорстко завадити росіянам в перші три доби і до 14-ї включно. Я казав, якщо ми протягнемо всі 14 днів – далі буде легше. Набагато. Так і вийшло.

– Ви аналізували дії російських спецслужб? Наскільки багато було у них дезінформації? На початку вторгнення була інформація навіть про те, що генерала Бєсєду з ФСБ затримали якраз через викривлену інформацію по Україні.  

– Та у них була суцільна дезінформація. Ну, це ж через страх. Всі боялися сказати правду. Чому останні два тижні вони постійно пересували дату початку операції? Тому що ті безпосередні керівники, які відповідали саме за операцію, вони знали, що це не зовсім все так, як доповідається. 

І ніхто не хотів брати на себе відповідальність. Тому перетягували, ну, ще день щось допрацювати, тут переробити, тут ще не готово, і отак відтягували. Це нормальне таке психологічне явище для людей. Вони чітко розуміли, що це не зовсім так, як вони доповідають. І реакція буде абсолютно інакша. 

Так, вони вірили в те, що вони зможуть. Але їх погубило те, що у нас був задум. І тому вся їхня надія на раптові дії була зруйнована в той перший день, коли вони не змогли посадити жоден з літаків. 

Повірте, якби вони посадили той повітряно-десантний компонент, який був в повітрі в літаках, то все би у них вдалося. Їх плани зруйнувало те, що ми чітко знали, що серце, ключ їхньої операції – це Гостомель. Ось і все.