Ми як міні-прокурори (сміється). Раніше ж як було у тендерних комітетах? Дивляться по паперах – все нормально, причепитися нема до чого, значить, можна підтримувати і до них не буде претензій. Тому голосували одноголосно.
Зараз такого вже нема, бо одні чиновники думають про нас і голосують "за", адже армія швидше щось отримає, а інші думають – «зараз вони покіпішують і підуть, а нам віддуватись» і голосують "проти" або утримуються.
Чиновники завжди про це думають, що їм треба буде віддуватись перед Фейсбуком, перед прокуратурою, але в останню чергу вони думають про те, що правильно у цій процедурі – завершити її максимально швидко, чи перевірити усі підводні камені.
Наприкінці року взагалі все відбувається швидко – є бюджетні кошти, які треба освоїти. Та й у нас не було часу, аби глибоко покопатися. А до того ніхто не додумався проаналізувати, ринок ноутбуків, наприклад. Це можна було зробити одразу після того, коли їх дозволили купувати для потреб Міноборони.
Якби це зробили тоді – у нас була б база постачальників, а її нема. Чиновники починають швидко шукати цих постачальників. У результаті знаходять 3 компанії, одна не прийшла, друга не прийшла вчасно, цінову пропозицію подала лише одна, відповідно з нею напряму починають спілкуватися.
Що ми встигли зробити? Ось історія по Липниках. Там велось будівництво на 64 квартири для військовослужбовців, це будівництво йде ще з 2008 року. Було постійне недофінансування, два поверхи розбирали, бо їх раніше не законсервували.
Так-от, компанія-забудовник сказала: "Заплатіть 2,7 мільйони (а це були додаткові роботи, які не передбачені основним договором) і ми закінчимо будівництво".
Ми почали копати, а чому 2,7 мільйони? Вони знизили до 2,5. Почали питати, що це за такі додаткові роботи? Нам пояснили. Тоді ми написали про це у ФБ, спеціалісти у сфері будівництва приїхали подивились акти виконаних робіт, плани і так далі й сказали, що роботи ці потрібні.
Інша справа у тому, що треба розуміти, скільки там робіт реально зроблено? А це можна помітити, побувавши на місці. Ми знайшли людину, яка туди поїхала, сфотографувала будинок і побачила, що в принципі, він готовий.
Комітет не хотів голосувати за оплату цих коштів, бо було побоювання, що будинок не на 90% готовий, як зазначають забудовники, а на 60%.
Ми виявили, що зовні будинок готовий, облаштування території зробили, у квартирах всередині немає лінолеуму, ванної, унітазу і стіни не пофарбовані, але виконавець кляне-божиться, що вони все закінчать, бо у них все закуплено, треба просто запустити і швидко це зробити.
Виконавець попідписував купу документів, у яких гарантував, що до 12 ночі 31 грудня здасть будинок під заселення, що ніякої подвійної оплати там нема. Комітет проголосував. Будинок справді вже передали під заселення. Сподіваємося, що квартири ці отримають учасники АТО.
Зрештою, можна навіть зовсім інакше підійти до системи закупівель. Зараз служба тилу Генерального штабу визначає потреби для бійців - якої якості, що і в якій кількості.
Трапляється, що співробітники Генштабу виписують технічні умови так, аби їм відповідала продукція якогось конкретного виробника, або дуже обмежена кількість виробників.
Ось є ще скандальна історія з "Таланлегпром". Ця компанія випускає берці для армії 13 років. А все тому, що колись Міноборони заборонили розробляти свої ТУ, бо тут може бути корупційна схема, що хтось розробить під свою фірму ТУ і так далі.
Міноборони дозволили взяти ТУ в дар за 1 гривню, бо купити їх теж не могли за реальну суму. "Таланлегпром" колись подарував ці ТУ, їх прийняли, бо інших варіантів не було.
Замовили берці, і понеслось… Компанія має досвід роботи, досвід укладання аналогічних договорів і вони вже автоматично з нею працюють.
Хто тут винен? Ті, хто скасував розробку ТУ чи ті, хто їх тоді прийняли? Чи "Талан", який каже - у мене виробництво, на ньому 2000 персоналу, ми шиємо для німецької армії, для ізраїльської. Але для них шиють хороші берці, а нашій - ні. Чому?
Їхня аргументація така: "Німецька армія купує одні берці по 1000 грн, а ви мені пропонуєте 550, і я шию відповідно до суми, бо якість відповідає ціні".
Зараз немає списку недобросовісних виробників. І вони цим зловживають, бо знають, що якщо вони налажають, то потім всеодно можуть влізти в тендери.
Ми всі хочемо жити в державі, де все робиться нормально. Тобто вчасно, фахівцями, люди мають можливість жити нормально, не треба носити хабарі, волонтерити.
Ви собі уявляєте, аби Швейцарську армію забезпечували волонтери?