Ющенко і Тимошенко взяли брюссельське небо гарантом перемир’я
Для того, щоб покласти край холодній війні, Михайло Горбачов і Рональд Рейган обрали рівновіддалене від Радянського Союзу та Сполучених Штатів місто Рейк’явік.
Схоже, Віктору Ющенку і Юлії Тимошенко теж слід регулярно проводити двосторонні зустрічі на нейтральній території та під наглядом старших товаришів з "брюссельського обкому". Пара тисяч кілометрів, які віддалятимуть президента і прем’єра від їхніх кабінетів, дадуть вивітритися головам, переповненим планами інтриг та підніжок.
У четвер Ющенко і Тимошенко вперше у статусі президента та прем’єра взяли участь у самміті Європейської народної партії, до якої на правах асоційованих членів входять очолювані ними "Наша Україна" та "Батьківщина".
Збори ЄНП відбуваються щоквартально перед саммітом Європейського союзу, і в них обов’язково беруть участь, окрім Меркель та Берлусконі, керівники законодавчого та виконавчого органів ЄС – Поттерінг та Баррозо. Ця подія має віддалений стосунок до України, але там головний майданчик – кулуари.
Перед поїздкою Ющенка в Брюссель куратор закордонних контактів у секретаріаті президента Андрій Гончарук здійснив бліц–турне за кордон, шукаючи у європейських столицях співрозмовників для Ющенка на двосторонні зустрічі в рамках самміту.
Восени 2007-го Ющенко і Тимошенко вже гостювали разом на цьому заході, але тоді вони ще не були зв’язані спільним ланцюгом як найвищі посадові особи України. Тимошенко тільки збиралася стати прем’єром, але уже тоді ЄНП могло оцінити рівень інтриганства в українській політиці.
Не встигнув Ющенко оголосити в колі європейських лідерів, що відданий демократичній коаліції, як тут же було оприлюднено заяву Віктора Балоги, де він розповідав, чому Тимошенко не може бути прем’єром.
Навесні 2008 Ющенко сам поїхав на самміт ЄНП. Там потрапив під гарячу руку президента Європейської народної партії Вільфреда Мартенса, який виклав Ющенку все, що він думає про нього, і що встигли розповісти Юлія Тимошенко з Григорієм Немирею.
А коли Мартенс назвав прізвище Балоги у ролі першоджерела проблем, Ющенко образився на європейських народників за спробу втручання у внутрішню сварку українських лідерів.
Якийсь час Тимошенко за допомогою Немирі заволоділа симпатіями ЄНП, однак сьогодні в Європі втомилися розбиратися, хто кого більше вдарив у спину – Ющенко Тимошенко чи навпаки.
Сказати, що українські лідери своєю боротьбою розчарували Європи – це значить збрехати. Насправді вони їх просто дістали до печінки. Напевно, наступного разу в Мартенса при згадці про чергові перипетії в України просто з’являтимуться симптоми кропивниці.
Хоча Ющенко образився на ЄНП, вже за рік він відійшов і оголосив, що їде в Брюссель. Але й Тимошенко не збиралася відмовлятися від своєї звички їздити на самміти ЄНП.
Відтак, чергове зібрання Європейської народної партії, призначене на 19 березня, було унікальним шансом для брюссельської бюрократії розповісти все, що вони думають про Ющенка і Тимошенко.
Ці двоє, які тривалий час не розмовляли між собою в Україні, мали пройти складний іспит – або переконати, або збрехати Заходу, що вони здатні хоч тимчасово закопати сокиру війни. Мета – відновлення кредиту Міжнародного валютного фонду, без якого економіка України поховає під своїми уламками обох керівників держави.
Генсека Ради Євросоюзу Хав’єра Солану особливо обнадіяв факт одночасного приїзду Ющенка і Тимошенко.
Навколо цього розгорнулася окрема інтрига. Радник Солани Пірка Тапіола наполіг, щоб його шеф провів спільну зустріч з українськими президентом та прем’єром. Однак Банкова відмовилася, аргументуючи: Ющенко і Тимошенко – не керівники Нагорного Карабаху, щоб Солана їх мирив.
Тоді офіс Солани попередив Ющенка: якщо вони не погодяться прийти вдвох, то зустрічі просто не буде. Але секретаріат був непохитний. Тому побачення з Соланою взагалі не значилося в остаточній програмі візиту Ющенка до Брюсселю, з якою він вилетів з Києва.
Однак після прибуття протоколу вдалося–таки переконати Солану, і він окремо зустрівся з президентом ввечері у середу. Розмова тривала дві години, що є безпрецедентно довго у європейському бюрократичному протоколі. У четвер зранку європейський керівник прийняв також Тимошенко.
Солана, який тричі приїжджав до Києва під час Майдану, і тому може вважатися хрещеним батьком помаранчевої революції, тепер не приховував обурення безпорадністю своїх "дітей".
Навіть у сухому прес–релізі ЄС, де зазвичай намагаються приховати сказане, а не оприлюднити, цього разу написали прямо: Солана "висловив серйозну стурбованість ситуацією в Україні" та закликав Ющенка з Тимошенко діяти "рішуче та швидко задля виконання умов угоди з Міжнародним валютним фондом".
Солана попередив і його, і її – Євросоюз не допомагатиме Україні без відновлення програми з МВФ.
Окрім Солани, вимагав одночасної зустрічі з Ющенком і Тимошенко президент ЄНП Вільфред Мартенс. На правах господаря самміту він свого домігся: двоє українських керівників мали постати перед ним рівно о 12 годині.
Кортеж Тимошенко прибув до Королівської академії Бельгії у призначений час. Натовп підлеглих, який супроводжував прем’єра, кількісно вирізнявся від того, як приїздить Ангела Меркель – у супроводі двох помічників та трьох охоронців. Процесія Тимошенко прослідувала всередину, де на неї вже чекав Мартенс. Вони почали розмову, однак Ющенка не було ні о 12:10, ні о 12:20.
Український президент приїхав з півгодинним запізненням, коли, за графіком, зустріч Ющенко–Тимошенко–Мартенс взагалі вже мала закінчитися. На 12:30 в Тимошенко були заплановані переговори з польським прем’єром Дональдом Туском.
Тим не менше, тристоронні переговори відбулися. Ющенко повідомив на своє виправдання, що затримався на переговорах з прем’єр–міністром Болгарії, хоча все це було схоже на спробу уникнути неприємної розмови.
За словами очевидців, Мартенс, який сам 12 років працював прем’єр–міністром Бельгії, закликав українських керівників бути відповідальними хоча би перед власними громадянами.
– Я сам очолював уряд і знаю, як важко шукати порозуміння. Повірте, в Бельгії ситуація не легше, – сказав їм Мартенс. – У нас в країні дві ворожі один до одного національності, фламандці та валлонці, а остання політична криза взагалі тривала півтора року. Але заради Бельгії ми змогли вчасно зупинитися...
Свідки стверджують, що, попри очікування, зустріч відбулася в спокійному тоні – Ющенко і Тимошенко один з одним не обмінювалися звинуваченнями, натомість по черзі розповіли Мартенсу ситуацію в країні та заплановані антикризові кроки.
Про потепління свідчило й те, що Ющенко і Тимошенко продовжили спілкування після того, як Мартенс пішов: там президент і запропонував прем’єру в одному літаку повернутися до Києва.
– Я дав слово – я підпишу всі антикризові закони. Але моє прохання до прем’єра – якщо в парламенті є більшість, то вона повинна підтримати антикризовий пакет, – сказав Ющенко після зустрічі.
– Чи вдалося Мартенсу помирити вас з Тимошенко?
– Моя позиція була позитивно сприйнята і прем’єр–міністром, і головою ЄНП, – говорив Ющенко, як завжди, вдаючись до розлогих роздумів і туманних словозамінників. – Найкраща консолідація – це формування єдиного антикризового пакету, який дасть акцепт на відновлення співробітництво з МВФ.
Безпосередньо сам самміт ЄНП проходить суворо в закритому режимі. До участі там допускаються лише перші особи і, якщо вони не володіють мовою – їхні перекладачі. Для Ющенка цю функцію виконував в.о. міністра закордонних справ Хандогій, для Тимошенко – віце–прем’єр Немиря.
Після того, як Ющенко розповів свою версію мирових переговорів у Мартенса, залишалася неозвученою позиція Тимошенко. Вона спустилася до журналістів у перерві між двосторонніми зустрічами. Ідучи сходами, Тимошенко покликала до себе Немирю.
– Скажіть про рекапіталізацію банків, – пошепки порадив їй віце–прем’єр.
– Під час кризи найбільше страждає банківська система. І з наступного тижня ми почнемо рекапіталізацію банків, – пообіцяла Тимошенко, дивлячись у об’єктиви телекамер.
Вона склала руки перед собою на рівні сонячного сплетіння і, намагаючись стримати хвилювання, почала терти ніготь о ніготь.
– На самміті високо оцінили боротьбу України з подолання газової кризи, – сказала прем’єр і за секунду повторила теж саме, тільки тепер уже правильно розставивши акценти. – Наш уряд отримав високу оцінку в подоланні кризи.
– Ми тут на самміті обговорювали, яким має бути дефіцит бюджету у нинішній важкий час. І наш уряд правильно зробив, що ухвалив бюджет з дефіцитом 3%, а не з нульовим дефіцитом, – оголосила Тимошенко пресі.
Правда, при цьому вона повідомила, що все одно сподівається найближчими тижнями відновити співпрацю з Міжнародним валютним фондом.
– Вас сьогодні з Ющенком намагалося примирити керівництво ЄНП. Це вдалося?
– Я ще раз хочу сказати, що я повністю готова до співпраці з президентом, була і буду, – твердо сказала Тимошенко, так, наче не вона місяць тому агітувала за імпічмент.
– Ви так говорите постійно, але чи є якісь реальні кроки в цьому напрямку?
– Перший абсолютно конкретний напрямок – ми маємо проголосувати у Верховній Раді два закони – пенсійний і акцизний, які є складовою програми МВФ. Якщо фракція президента підтримає їх, будемо вважати, що перший крок до співпраці зроблено, і це дозволить місії МВФ повернутися до України.
Задум прем’єра читався між рядків: комуністи і регіонали голоси за це не віддадуть, тож без депутатів "Єдиного центру" Балоги та "За Україну" Кириленка уряд не зможе провести закони через парламент. Обставини склалися так, що Тимошенко змушена шукати спільну мову зі своїми ворогами, але місію вмовляти цих людей вона поклала на Ющенка.
Розмову про це вони продовжили у повітрі над Європою. Ющенко і Тимошенко, які прибули до Брюсселю поодинці, повернулися до України в президентському літаку.
– Я зараз їду в аеропорт, і сподіваюсь президент мене чекає, - сказала Тимошенко, усміхаючись.
Останнього разу вони спільно літали з Євпаторії, де вони побували на зруйнованому вибухом будинку. Як потім розповідала Тимошенко однопартійцям, зворотній шлях додому їм скрасили дві пляшки коняку.
– У жодному разі такого більше не буде! – відповіла Тимошенко, згадуючи про той випадок. - У нас сухий закон, ми не п’ємо на роботі, – сказала вона і дзвінко розсміялася.
