Це солодке слово "імпічмент"...

1 грудня 2004 року Віктор Янукович захворів – у нього підвищилася температура до 38,7. У Києві відбувся другий круглий стіл за участі європейських посередників, а доньку Леоніда Кучми учасники помаранчевої революції заблокували прямо на дачі в Конча-Заспі.

У той день відбулася ще одна подія, яка створила прецедент на багато років наперед. У Києві вирував Майдан, який вимагав жертви в особі Януковича. Як попередній крок його вирішили звільнити з посади прем'єр-міністра. Однак зробити це напряму виявилося неможливим – ще за півроку до виборів президента було схвалено програму дій уряду, яка давала імунітет Януковичу аж до весни 2005.

Тоді парламент пішов обхідним шляхом – скасував своє ж голосування багатомісячної давності. Так однією постановою Януковича позбавили імунітету і відправили його у відставку. Синхронно з усіма депутатами-опозиціонерами підтримав ці рішення і Віктор Ющенко. 

Така практика сподобалася молодому президенту. У подальшому, коли Ющенко не міг звільнити неугодну людину напряму, він скасовував акт про її призначення.

Спочатку в такий спосіб він відправив у відставку членів Вищої ради юстиції Гавриша і Задорожнього, які залишилися в президентській квоті в спадок від Леоніда Кучми.

Потім, коли з першої спроби не вдалося проштовхнути дострокові вибори-2007, Ющенко так само звільнив Олександра Медведька з генпрокурора, скасувавши указ про його призначення. За аналогічною схемою був знятий з посади суддя Окружного адміністративного суду Києва Келеберда.

Не всі ці укази дожили до сьогоднішнього дня – деякі з них були відкликані самим Ющенком, деякі анульовані судом. Але нічого ганебного в такому способі розв'язання кадрового питання президент не бачив – за такою схемою спробували навіть звільнити ректора Київського національного університету Віктора Скопенка.

Усі ці рішення готував головний правник секретаріату президента Ігор Пукшин, хоча не всі на Банковій підтримували таку указотворчість. Микола Полудьонний, який був радником президента з юридичних питань, виступав проти.

Головна проблема в таких випадках – що робити з тим масивом рішень, які встигли ухвалити за час керування людини, згодом звільненої в такий оригінальний спосіб – шляхом скасування акту про призначення. Чи мають силу документи, підписані цією особою? Адже, за логікою, якщо анулюється призначення, то, відповідно, і ніяких вердиктів цей посадовець виносити не міг.

"Подібна практика – скасування акту про призначення – не відповідає праву. Тому й неможливо встановити правові наслідки таких рішень", - вважає Полудьонний.

У вівторок доля підтвердила Віктору Ющенку правило, що всякий бумеранг повертається і б'є по голові незграбу, що його запускає.

Багатомісячна війна за Нацбанк не принесла Тимошенко практичних результатів. Попри рішення парламенту, Ющенко не вніс подання про відставку Володимира Стельмаха – який, за Конституцією, призначається та звільняється тільки за згодою президента. Тоді Тимошенко пішла дорогою, прокладеною для неї Банковою.

За поданням депутатів БЮТ Верховна Рада ухвалила рішення про скасування своєї постанови чотирирічної давнини, згідно з якою на посаду глави НБУ прийшов Володимир Стельмах.

Навіть сама Тимошенко визнала це голосування "синтетичним шляхом, який не дає відповіді".

"Ми зараз трошки зняли голову НБУ", - знайшла оригінальне пояснення Тимошенко.

У парі з цим рішенням також ішло скасування постанови 2004 року про звільнення з посади глави НБУ Сергія Тігіпка. Однак банкір, якого пов'язують стосунки і з Юлією Тимшенко, і з Олександром Шлапаком, не захотів бути розмінною монетою політичної війни на знищення. І від пропозиції відмовився.

За великим рахунком, постанова Верховної Ради по Стельмаху не матиме наслідків. Однак разом з цим рішенням було проголосовано ще одне – про покладення на Ющенка відповідальності за незаконну діяльність НБУ.

За задумом організаторів, це є одним з кроків до початку процедури імпічменту.

За даними джерел "Української правди", саме ситуацію з курсом гривні та газовий конфлікт було обрано двома основними темами, навколо яких створюватимуть інформаційний фон звинувачень Ющенка. На цих простих прикладах громадянам пояснюватимуть необхідність усунення його з посади.

Водночас формально соратники Тимошенко намагатимуться довести склад злочину в діях Ющенка за іншими епізодами, де існує правове підгрунтя.

Юристи з блоку Тимошенко та Партії регіонів, які разом з Віктором Медведчуком зосередилися на цьому питанні, пішли далі просто розмов про початок процедури імпічменту.

У розпорядження "Української правди" потрапив проект подання про усунення Ющенка з поста президента, в який звели побажання обох сторін.

За словами джерел, це попередній документ, який складається з пунктів, які хотіли би бачити в поданні про початок імпічменту як сторона Тимошенко, так і їхні однодумці в Партії регіонів. Водночас та редакція проекту подання, яка є в нашому розпорядженні, судячи зі змісту, ще не була узгоджена між переговорниками з боку Тимошенко і Януковича.

Наприклад, на третій сторінці проекту Ющенка звинувачено у підписанні указів про розпуск Верховної Ради в 2007 році. "Видання таких актів стало беззаперечним свідченням наміру Ющенка В.А. у неконституційний спосіб припинити діяльність вищого представницького органу, що призвело до тяжких наслідків..."

Цей пункт з'явився з подачі Партії регіонів, однак він не був погоджений з БЮТ, оскільки саме Тимошенко була ініціатором тих дострокових виборів. Відтак звинувачувати Ющенка в незаконності тих дій означає для БЮТ відлупцювати самих себе. Як сказали Українській правді інформовані джерела, БЮТ наполягатиме на виключенні цієї частини звинувачень на адресу президента.

Ключовий пункт проекту подання – це незаконне звільнення Ющенком в 2007 році судді Конституційного суду Сюзанни Станік. Оскільки на рівні Верховного суду було встановлено перевищення президентом своїх повноважень, то саме цим фактом збираються скористатися ініціатори імпічменту.

За Конституцією, процедура імпічменту передбачає отримання висновку Верховного суду про те, що "діяння, в яких звинувачується президент, містять ознаки державної зради або іншого злочину".

Оскільки Верховний суд 25 березня 2008 визнав відставку Станік незаконною у рамках судового процесу, то, на думку ініціаторів, те ж саме ВС буде змушений зробити і в разі початку імпічменту в 2009.

З іншого боку, Ющенко виконав те рішення суду – він поновив Станік і тут же... вдруге звільнив її під іншим приводом: неповноважне складення присяги. У 2004 році, коли Станік вступала на посаду, у залі Верховної Ради був відсутній президент Кучма – хоча його присутність при складенні присяги є обов’язковою умовою закону про Конституційний суд.

Друге звинувачення Ющенку, на яке покладають надію в БЮТ – це "безпідставна ліквідація" президентом Окружного адміністративного суду Києва. (Хоча у поданні ініціатори імпічменту заплутались і помилково написали, що президент ліквідував Київський окружний адміністративний суд, який насправді ніхто не розпускав – він був створений для обслуговування Київської області.)

Очевидно, автори проекту подання про імпічмент мали на увазі події, коли Окружний адмінсуд Києва наприкінці 2008 року зупинив дію указу Ющенка про оголошення дострокових виборів, після чого президент спробував його розформувати на Центральний та Лівобережний окружні адмінсуди столиці.

Щоб зірвати плани Ющенка, президія Ради суддів тоді постановила визнати указ президента незаконними та антиконституційними.

А, оскільки Рада суддів значною мірою складається з представників самого Верховного суду, то, на думку ініціаторів імпічменту, вони не зможуть не визнати факт злочину в цих діях президента, якщо почнеться процедура його усунення з посади.

Інші звинувачення, викладені в проекті подання, мають швидше морально-психологічний характер, на кшталт: "Щодо ініційованих президентом Ющенком невиправданих витрат, то прикладом може слугувати будівництво пам’ятника жертвам Голодомору, що видається особливо цинічним, беручи до уваги величезний трагізм цієї історичної теми. За попередніми розрахунками, вартість будівництва становить близько 750 мільйонів гривень, що майже в чотири рази дорожче, ніж пам’ятник Голокосту в Берліні".

Очевидно, автори пункту посилалися на публікацію "Української правди", при чому перекручуючи її – насправді мова ішлася  про кошторис будівництва Меморіалу, яке ще навіть не починалося, а не лише пам’ятника жертвам Голодомору.

Почати збір підписів під поданням про початок імпічменту Юлія Тимошенко планувала ще наприкінці 2008. І в проекті документу можна знайти свідчення, що він писався минулого року. Згодом робота з узгодження пунктів обвинувачень була призупинена.

Однак після атаки секретаріату президента на газові домовленості Тимошенко-Путіна прем’єр знову заговорила про можливе ініціювання імпічменту. Частина оточення прем'єра, яка концентрується навколо Андрія Портнова, готова взятися за реалізацію задуму. Для цього під поданням потрібно зібрати 226 підписів, які теоретично можуть легко лише своїми силами забезпечити БЮТ і Партія регіонів.

Хоча Янукович, відчуваючи, що його втягують у чужу гру, запропонував інший сценарій – одночасне голосування за імпічмент і за вотум недовіри уряду.

Насправді ж імпічмент без ухвалення закону про спеціальні слідчі комісії реалізувати неможливо. Конституція передбачає необхідність призначення спеціального прокурора і спеціального слідчого, але ці поняття у законодавстві відсутні.

Далі, за Конституцією, висновки слідчої комісії з питань імпічменту мають розглядатися на засіданні Верховної Ради. Для звинувачення президента України потрібні 300 голосів, які теоретично також можуть дати сумарно БЮТ і Партія регіонів. Однак на практиці їх може не вистачити, бо не підтримають імпічмент групи, орієнтовані на Ріната Ахметова та Дмитра Фірташа. І дефіцит голосів не компенсують навіть комуністи.

Тільки після того справу про імпічмент мають оцінити не лише Верховний, але і Конституційний суд. Якщо у Верховному суді Тимошенко домогтися свого легше, то здатність КС винести хоч якийсь вердикт мінімальна. Судді з вулиці Жилянської люблять, щоб не брати на себе відповідальність, впадати у ступор. Тим більше про який імпічмент може іти мова, коли Конституційний суд очолює близький товариш Балоги Андрій Стрижак.

Остаточне рішення про усунення президента приймається Верховною Радою не менш як трьома четвертими від її конституційного складу, тобто 338 голосами, акумулювати які неможливо.

У шанси реалізувати імпічмент слабо вірять навіть самі ініціатори. Але це – спосіб понизити рівень легітимності Ющенка напередодні виборів президента, особливо в очах силовиків. Простіше кажучи, зробити качку кульгавою не на одну, а на дві лапи.