Мега-проект президента Ющенка

Вівторок, 23 вересня 2008, 11:10
Голодомор став одним з топ-пріоритетів першого президентського терміну Віктора Ющенка. Але ця благородна мета – вшанування пам'яті людей, загиблих 75 років тому – часто для нього переважала турботу про ще живих. Цілеспрямованість, продемонстрована Ющенком навколо подій 1930-х років, якби її застосовувати в руслі сучасності, змогла би зрушити з мертвої точки реформи, обіцяні ним в 2004 році.

Однак Ющенко сам вирішив, що для нього як президента більш важливе, а що – менш. Для завершення ж своєї місії він виступив ініціатором зведення в Києві великого комплексу вшанування пам'яті жертв катастрофи Голодоморів.

З самого початку було зрозуміло, що цей проект має бути грандіозним. Однак оцінити його масштаб вдалося тільки зараз.

У розпорядження "Української правди" потрапив позитивний висновок державної експертизи. Він був винесений стосовно ескізного проекту "Меморіальний комплекс пам'яті жертв Голодоморів в Україні".

Тут же у висновку вказано кошторис меморіалу – 748 мільйонів 853 тисячі гривень. Ці гроші передбачається витратити на зведення меморіального знаку жертв Голодоморів та будівництво музею.

Необхідність мати в українській столиці гідний монументальний комплекс не викликає сумнівів. Їх викликає те, як будуть реалізовувати замислене.

749 мільйонів гривень – це понад 150 мільйонів доларів, чого достатньо для створення об’єкту європейського значення. Однак, за українською традицією, все це ризикує завершитися зведенням чергової пам’ятки містечкового і провінційного масштабу.

Крім того, закордонні приклади свідчать, що зовсім необов’язково успішний музей, який висвітлює трагічні сторінки минулого, має бути чимось помпезним і дорогим. Навпаки, він має відтворювати атмосферу того періоду.

Один з найпопулярніших музеїв у Берліні, присвячених розділеному на двоє місту в соціалістичні часи – це "Музей Чекпоінт Чарлі". Він розрісся з... квартири житлового будинку, який стоїть біля колишнього контрольно-пропускного пункту між радянським та американським секторами німецької столиці.

З іншого боку, щоб привертати увагу до себе, меморіал трагедії може бути чимось непересічним в архітектурному сенсі.

Тут же в Берліні у 2001 році був відкритий Єврейський музей пам'яті жертв Голокосту за проектом видатного архітектора Деніела Лібескінда. Кошторис цього музею, який став однією з культових сторінок сучасної архітектури Берліну, склав близько 54 мільйонів доларів.

Це – в три рази дешевше, ніж запланований Меморіал жертв Голодоморів у Києві.

Єврейський музей у Берліні (ліворуч). Фото студії Лібескінда

Аналог київського об’єкту – меморіал жертв Голокосту в Єрусалимі – також було побудовано меншим коштом. Бюджет комплексу Яд Вашем склав 100 мільйонів доларів, з яких держава Ізраїль виділила лише 20. Решту склали приватні пожертви, і, до речі, серед донорів проекту виступили Віктор Пінчук, Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов.

Окрім функції меморіалу, комплекс жертв Голодоморів міг би стати перлиною сучасної архітектури в Києві. Сучасний світ знає багато прикладів, коли грамотна ідея призводила до фантастичних результатів, докорінно міняючи імідж навіть не району, а цілого міста.

Яскравий приклад – будівництво музею Гугенхайма в іспанському місті Більбао. На ці потреби уряд Країни басків зарезервував близько 100 мільйонів євро. Попри спротив з боку радикальних націоналістів, проект був реалізований.

Музей Гугенхайма в Більбао

Архітектурний шедевр Френка Гері створив небачений ажіотаж. Музей звели на місці промзони і річкових доків.

Зараз цей район перетворився на осередок сучасної архітектури з кілометровою набережною, сучасними будівлями, новими мостами і транспортними розв'язками.

Поява музею в Більбао призвела до виникнення "Гугенхайм-ефекту" – коли будівництво одного об’єкту дало поштовх для розвитку і перебудови в масштабах мегаполісу.

Це результат, яким може принести місту архітектурна перлина. 160 мільйонів доларів, які коштуватиме київський меморіал Голодомору, вистачило би і для залучення світового архітектора, і для створення непересічного комплексу.

Але в Україні цим займатися нікому. Владі простіше іти шляхом найменшого спротиву.

Для створення Меморіалу жертв Голодоморів обрали благоустроєне місце на печерському пагорбі, між з Алеєю Слави і Києво-Печерською Лаврою. Хоча навіть в столиці безліч районів, де інвестиції в будівництво музейного комплексу дали би поштовх для їх розвитку.

Меморіал будуватимуть в дві черги. Перша – це меморіальний знак, друга – будівництво музею на цьому ж схилі, тільки нижче. Значні кошти проекту забирають протизсувні роботи, щоб схил витримав ці споруди.

Зараз на фінальній стадії – зведення монументу жертв Голодоморів, який мають відкрити цієї осені. Пам’ятний знак матиме форму свічі та стоятиме поруч зі стелою невідомому солдату. Все це має традиційний вигляд, який можна означити терміном український пострадянський монументалізм.

Перша черга проекту - монумент жертв Голодоморів в Україні, який зараз реалізовується в Києві
Перша черга проекту - вигляд зсередини. На табло - імена загиблих в період Голодоморів

Автор проекту пам’ятного знаку – Анатолій Гайдамака, який сам зізнається – якщо би за проект взявся світовий архітектор, то влада не змогла би йому диктувати умови в процесі реалізації, як це відбувається зараз.

– Я не знаю, скільки в цьому проекті залишилося моїх думок. Може, процентів 30%, - каже Гайдамака, який був радником Ющенка, а зараз входить до ради партії "Наша Україна".

– Я автором меморіального знаку жертв Голодоморів себе не запишу – максимум на 30%. Реалізується якась загальна колективна думка – тільки незрозуміло чия. У президента теж є свої погляди, він теж свої рекомендації давав, - зізнався Гайдамака в інтерв’ю "Українській правді".

При цьому архітектор додає, що принципово не отримав за проект жодної державної гривні.

Як протилежний приклад Гайдамака розповідає, як збудував Меморіал пам'яті загиблих на воді поблизу Алушти коштом російського депутата Олександра Лебедєва.

– Це для мене було диво, бо замовник мене жодним словом не поправив, - дивується Гайдамака. – Це була повна довіра, якої я не відчував у своєму житті.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Головне на Українській правді