Яценюк розкрив секрети 2004 року
Саме цій події - фінансовій кризі 2004 року - присвячена книга екс-керівника НБУ Арсенія Яценюка, презентація якої відбулася у вівторок.
Нам вдалося знайти в цій книзі опис декількох секретних постанов Національного банку та підтвердження спекуляцій банкірів, які до сьогодні залишалися лише чутками. Але тоді вони могли мати дуже негативний вплив на політичне та економічне життя країни.
Факти, які цікаво знати
Перше, що вразило, це готовність Нацбанку рішуче відстоювати інтереси Помаранчевої революції, що могло призвести до небажаних наслідків.
Згадаємо 2004 рік. У листопаді політична криза та перш за все "брудні" залякування політиків, призвели до того, що населення стало гарячково купувати долари та забирати гривневі депозити в банках.
Кульмінаційним моментом став з'їзд у Сєвєродонецьку, на якому голови східних областей заявили, що мають наміри створити автономну республіку у складі України. У відповідь Нацбанк, керівництво якого мало тісні стосунки з Віктором Ющенком, запланував жорсткі заходи.
НБУ підготував постанову, згідно з якою усі готівкові кошти в східних регіонах - а це близько 1 мільярд доларів та 7 мільярдів гривень - могли бути фізично знищені протягом години. Тоді б новостворена автономія залишилися зовсім без готівкових коштів, що повністю гальмувало функціонування регіону.
Хоча сьогодні такі радикальні міри видаються неймовірними, але якщо б ця постанова була введена в дію, новоствореній республіці довелося б шукати допомоги в Росії. А це могло дійсно призвести до реального конфлікту між Сходом та Заходом та непередбачуваних наслідків.
Отже, пропонуємо кілька уривків з книги, яка щойно вийшла в друк.
ОТРЫВОК 1. ГЛАВА "КРИЗИС СПРОВОЦИРОВАЛИ ПОЛИТИКИ"
"Я решил: никакого федерализма за наши деньги. Во избежание подобных случаев был специально разработан проект тайного постановления, которое мы готовы были ввести в действие.
Правление Нацбанка даже обсудило его и согласовало. К тому моменту были специально рассчитаны сальдо всех областей Украины, определено нахождение всех вагонов, посчитаны потребности в наличных. Если бы пришлось действовать, Нацбанк делал бы это с хирургической точностью.
Согласно этому документу, Нацбанк закрывал все расчеты в тех областях, которые начинали отделяться, останавливал в них всю инкассацию, останавливал все вагоны по подвозке гривны в регионы.
Таким образом, мы бы заморозили их дикие желания экономическими инструментами. На реализацию постановления нам требовалось не больше получаса. Железнодорожники бы мгновенно остановили и отсоединили все вагоны. В крайнем случае, купюры в хранилищах были бы порезаны или сожжены. За три дня без наличных и безналичных денег любой регион был бы парализован. К счастью, до абсурда не дошло".
Ще одна дія, яку НБУ, на щастя, не втілив у життя, стосується обмінного курсу гривні до американського долару. Нагадаємо, що курс гривні в 2005 році було визнано заниженим, та національна валюта девальвувала з 5,45 гривень за долар до 5,05 гривень за долар.
Однак, пізньої осені 2004 року, коли населення масово купувало долари та продавало гривні, саме Нацбанк на міжбанківському ринку витрачав власні золотовалютні резерви для підтримки обмінного курсу на встановленому рівні.
У листопаді, коли золотовалютні резерви країни досягли критичної позначки, перед НБУ повисла загроза нестачі ресурсів для підтримки стабільного обмінного курсу.
А якщо б Нацбанку довелося девальвувати гривню до 6,2-6,3 гривень за долар, це стимулювало б розкручування темпів інфляції, що за ланцюговою реакцією призвело б до економічної кризи вже у 2005 році.
Нагадаємо, що у східних регіонах на готівковому ринку обмінний курс у листопаді 2004 року опускався до 11 гривень за долар.
ОТРЫВОК 2. ГЛАВА "КНУТ ОТ НАЦБАНКА"
"Вдвоем с директором департамента валютного регулирования Николаем Мельничуком мы провели расчеты, и решили, что если чистый объем золотовалютных резервов опустится ниже шести миллиардов долларов, то придется ослаблять гривну. Мы не имели никакого права оставлять страну без запаса валюты. Нужно было погашать внешние займы, не говоря уже о поддержании курсовой стабильности внутри страны. К счастью, снижение резервов остановилось на отметке порядка семи миллиардов долларов.
Важно было определить целевой ориентир для ослабления курса. Его практически невозможно было угадать. Ведь простая девальвация означала, что за ней последует цепная реакция, население и юрлица бросятся скупать валюту, и придется опускать курс еще много раз.
Так легко было дойти и до 9 гривен за доллар. Поэтому важно было сразу выбрать такое значение курса, которое стало бы новым рубежом, ниже которого точно не пришлось бы опускаться. С выключенными телефонами и при закрытых окнах, включив подавители прослушки, мы вдвоем с Николаем Александровичем провели расчеты, и получили цифру в пределах 6,2-6,3 гривны за доллар.
Условно договорились, что "уроним" курс, если резервы опустятся ниже семи миллиардов долларов с десяти, которые были на тот день. Эта сумма позволила бы и дальше держать ситуацию под контролем, учитывая состояние монетарных агрегатов на то время. Ведь основная проблема для валютного рынка – не население, которое владеет суммами по сто-двести долларов.
Основную проблему представляли собой юрлица и миллионеры, которые могли серьезно шатнуть рынок в любую сторону. Чтобы противодействовать им, скажем, пяти или трех миллиардов было недостаточно.
Эти значения и саму идею девальвации мы держали в огромном секрете, не говоря даже самым надежным людям.
Иначе кто-то сказал бы жене, та еще кому-то, и слухи о грядущем изменении курса вышли бы на поверхность.
И уже точно не осталось бы иного пути, кроме девальвации. Лишь позже, когда ситуация уже начинала нормализоваться, мы обсудили этот ориентир на закрытом заседании правления".
Вже у грудні 2004 року, коли розвиток кризи вдалося зупинити, в країні продовжувала гостро існувати проблема нестачі доларів. Населення продовжувало купувати валюту, щоб хоч якось застрахувати власні заощадження.
Згідно зі славнозвісною постановою № 576, більша частина якої була присвячена врегулюванню кризи на валютному ринку, було введено обмеження – "не більше однієї тисячі доларів в одні руки".
Однак, населення не мало змоги купувати валюту за офіційним курсом. На цьому грали спекулянти, які працювали у міцному зв'язку з банкірами.
Керівники місцевих відділень банків швидко зорієнтувалися та видавали всі доларові надходження протягом перших п'яти хвилин роботи банку спекулянтам. А вони, в свою чергу, перепродавали долари на чорному ринку за півтори-два рази вищим курсом.
ОТРЫВОК 3. ГЛАВА "РЕАЛИЗАЦИЯ ПОСТАНОВЛЕНИЯ №576"
"Огромная часть постановления №576 была посвящена рынку наличных валют. Продолжал действовать ограничитель колебания курсов на наличном рынке – 2% в обе стороны от официального курса НБУ. При этом пунктом 7.2 постановления регулятор установил предельную сумму продажи долларов в одни руки в размере тысячи долларов.
Эту меру мы позаимствовали из времен октябрьско-ноябрьского валютного ажиотажа – тогда отдельные банки добровольно установили ограничения на продажу наличной валюты, например, в размере 100 долларов на человека.
Такая мера была вызвана тем, что опять возродился ажиотаж на наличном рынке. Первые дни декабря население было в отчаянии, и скупало доллары по любой цене. В Одессе и Харькове цена валюты достигала в первые дни декабря 8 гривен, а в Мариуполе, по слухам, были зафиксированы 11 гривен за доллар.
Как и в октябре, банки перепродавали валюту менялам, а особо приближенные клиенты переводили свои гривневые запасы в доллары. В обоих случаях операция чаще всего выглядела так: в течение пяти минут делались десять операций по тысяче долларов на один и тот же паспорт. За считанные моменты с начала рабочего дня доллары "уходили" из банка, и либо оседали в ячейках, либо продавалась по ценам "черного рынка".
Со стороны крупных банков обычно в схеме участвовал руководитель местного отделения или филиала. Но иногда в злоупотреблениях были задействованы топ-менеджеры небольших банков, вплоть до председателя правления".
Можливо, сьогодні не всі дії Національного Банку в 2004 році видаються адекватними та зрозумілими. Але зараз, майже через 4 роки після цих подій стає очевидним, що під час політичної кризи таки вдалося втримати фінансову систему від потрясінь.
Насторожує інше - НБУ вкотре діє, перш за все, за політичними, а не економічними мотивами.
