"Темні конячки" і "троянські коні" в списках "Нашої України", блоку Тимошенко і Партії регіонів
Це – випускник вузу, де готують співробітників російських спецслужб, син найближчої помічниці Юлії Тимошенко, гаманець голови Конституційного суду...
"Наша Україна - Народна самооборона"
Найзагадковішою особою в прохідній частині президентського блоку є пан на ім'я Юрій Бут, який перебуває на 61 місці в списку.
Кандидатом в депутати він був висунутий за квотою Юрія Луценка. У виборчих документах Бут значиться як доцент кафедри цивільно-правових дисциплін у "флагмані" вищої школи України – інституті культури Михайла Поплавського. Однак за такою непримітною посадою ховається дуже цікава біографія.
До появи у списку НУНС в інтернеті про Бута була тільки одна згадка – про те, що у 1999 році в Москві він захистив кандидатську дисертацію на тему: "Уголовная ответственность военнослужащих за нарушение правил применения оружия".
Коли "Українська правда" в окремій статті аналізувала список "Нашої України", там зазначалося, що Бут у базі податкової адміністрації значиться як співзасновник компанії "Об’єднані консультанти України". Другим акціонером цієї фірми є російська компанія з оптимізації податків "Объединенные Консультанты "ФДП".
На деяких сайтах з'явилася інформація, що Юрій Бут є братом міжнародного торгівця зброєю Віктора Бута, що потягнуло за собою навіть реакцію з боку Луценка: "Версії про його причетність до нібито родича, який нібито торгував зброєю я повністю спростовую, це його "однофамілець" , який дійсно проживає в Москві".
Луценко виявився поінформованим про біографію свого Бута, але розповів, звісно, не все.
"Юрій Бут народився в Чернігівській області в Батурині, дійсно певний час працював у Москві на юридичній ниві. Сьогодні завершує докторську дисертацію в Києві. Ми потребуємо серйозних правників", - пояснив Луценко присутність цієї людини в списку.
А днями "Українській правді" вдалося знайти біографію Юрія Бута.
 |
Справді, у нього є тільки дві спільні риси з постачальником озброєнь до Африки – у них однакові прізвища та по-батькові, що і наштовхнуло на появу чуток.
Схоже, це справді чужі один одному люди. Віктор Бут з'явився на світ у Душанбе, тоді як нашоукраїнський Бут – у Бахмачі Чернігівської області. Вказавши Батурин, Луценко переплутав назви населених пунктів.
Однак біографія Юрія Бута зі списку "Нашої України" теж дуже цікава.
Наприклад, цей кандидат у депутати користується українським паспортом, який отримав лише... два роки тому, 4 березня 2005 року.
Громадянство України Бут набув 18 липня 2002 року в посольстві у Москві. І якби дострокові вибори відбулися 27 травня, то Бута могли б не допустити до участі в них, оскільки на той момент ще не сплив п’ятирічний термін його громадянства.
Освіта і місце роботи Бута в Росії вказують на специфічну сферу його інтересів. Так, він закінчив юрфак Військового університету Міністерства оборони Російської Федерації.
"Данное заведение является превосходной кузницей кадров: на выходе мы получаем – образованных разведчиков, контрразведчиков, юрисконсультов, следователей, прокуроров, психологов, переводчиков, журналистов", - рекламує себе Військовий університет.
Тут же зазначається, що їхні випускники займають керівні посади в Головному управлінні розвідки Міноборони Росії, Федеральному агентстві урядового зв’язку, у ФСБ, МВС та інших силових органах.
На сайті також повідомляється, що з лав Військового університету Міністерства оборони виходять у званні офіцера.
До 1994 року майбутній кандидат в депутати від "Нашої України – Народної самооборони" Юрій Бут проходив військову службу в складі Збройних сил Росії.
Пізніше, у 1994-2000 роках Бут працював на посаді старшого викладача в ще одній російській специфічній установі – Військовій академії ракетних військ стратегічного призначення. Що значить ця назва і який контингент складає її штат, пояснювати читачеві не потрібно.
У ці ж роки змінюється назва вузу – замість "імені Фелікса Дзержинського" він стає "імені Петра Великого".
Наступною ланкою в кар’єрі Юрія Бута стала установа при адміністрації Путіна – в 2000-2002 роках соратник Юрія Луценка був директором Центру міжнародних проектів та співробітництва Російської академії державної служби при президенті Росії.
"Українська правда" зв’язалася з відділом кадрів московської академії, де підтвердили, що Бут справді очолював згаданий центр, при чому мав він тоді громадянство Російської Федерації.
Але в 2002 році щось трапилося, що змусило Юрія Бута повернутися до України. Обставини цього нам невідомі – зате відомо, що минулого року він намагався влаштуватися на роботу до секретаріату Кабінету міністрів Януковича.
Тепер Бут знайшов своє застосування як юрист в команді Луценка.
Блок Тимошенко
На 136 місці в списку БЮТ значиться Юрій Валентинович Трегубов, 1973 року народження, який є заступником прокурора Дніпропетровської області. Останнім часом його ім'я згадувалося в пресі в зв’язку з розслідуванням серійного вбивства, скоєного в області 19-річними підлітками.
Трегубов є не просто чинним співробітником силового відомства.
По-суті, після Олександра Турчинова, який залишається заступником секретаря Радбезу, він є другим представником влади в списках БЮТ.
Звісно, ця персона не могла не зацікавити журналістів. Тим більше що в оточенні Юлії Тимошенко є Ольга Трегубова – її найближча помічниця, яку навіть називають "бютівською Вірою Іванівною".
Щоб встановити, чи не родинний зв'язок привів молодого прокурора до списку, "Українська правда" звернулася безпосередньо до Ольги Трегубової, яка зазирнула на останню прес-конференцію Тимошенко минулої п'ятниці. Однак вона не захотіла відповісти на просте питання.
Причини такої скритності стали зрозумілі трохи згодом.
Насправді Юрій Трегубов є сином головної помічниці Тимошенко Ольги Трегубової. Встановити це нам вдалося завдяки інформації з бази даних фізичних осіб. І він, і вона зареєстровані у одній і тій самій квартирі в будинку по вулиці Малиновського у Дніпропетровську.
Ще одна цікава особа, про яку останніми днями вдалося отримати інформацію, це 120 номер списку БЮТ Олег Маліч.
У документах він проходить як заступник голови наглядової ради АТ "Київська пересувна механізована колона-2".
Однак, як розповіли джерела, поява Маліча у списку БЮТ стала великою несподіванкою, оскільки свою попередню активність він здійснював разом з екс-губернатором Київщини часів Кучми Анатолієм Засухою.
Сферою його інтересів була начебто земля в Обухівському районі Київської області – саме там розташовані найпрестижніші котеджі містечка. І, зокрема, саме Маліч брав участь у продажу Андрію Клюєву того величезного наділу землі в Рудиках під Києвом, де віце-прем'єр збудував собі палац.
Маліч причетний до будівництва котеджного містечка "Сосновий бір", якому надали 84 гектари землі під Козином. Пізніше поруч із ним побудував собі маєток Віктор Пінчук. І ще за часів Кучми за фактом виділення землі майбутньому БЮТівцю порушувалася кримінальна справа.
Крім того, за деякою інформацією, Малічу належить острів на дамбі в Конча-Заспі, де мешкають БЮТівські брати-банкіри Буряки.
У розмові з "Українською правдою" Тетяна Засуха сказала, що прізвище Маліча їй знайоме. "Нічого дивного немає, бо я вісім років була депутатом від Обухівського району, і мене там знають всі", - пояснила вона.
Партія регіонів
У списку фаворита виборів "Українська правда" теж спочатку не помітила цікаву людину – під номером 123 кандидатом в депутати значиться Сергій Миколайович Мошак.
На початку 2000-х Мошак працював керівником "Експоцентру", який входив до системи Державного управління справами, яке очолював Юрій Дагаєв. Згодом, за деякою інформацією, родина Мошака перебралася до США.
У документах він іде як "помічник-консультант народного депутата" – насправді ж, за інформацією джерел "Української правди", Мошака включено до списку регіоналів як людину голови Конституційного суду України Андрія Стрижака.
Джерела в штабі Партії регіонів стверджують, що за Мошака просив Антон Пригодський – близький друг Януковича, який відповідає за стосунки з Конституційним судом.
Поява близького соратника голови Конституційного суду в списках Януковича наштовхує на думки про особливі стосунки, які склалися у Стрижака з Партією регіонів.
Сам Пригодський сказав "Українській правді", що "не пам’ятає" про таку людину, як Сергій Мошак.
Втім, у цій історії є ще один герой. Віддяка, якщо вона мала місце в даному випадку, потрапила від Мошака до Стрижака не напряму, а через давнього товариша глави КС – американського громадянина Алекса Ровта.
Ровт є власником северодонецького "Азоту" – третього за потужністю хімічного заводу України.
На цих виборах Ровт встановив контакти з обома конкуруючими таборами. У списках регіоналів з'явилася людина Ровта – Олексій Кунченко, який перейшов із Соцпартії, втративши віру в перспективи Мороза.
Але водночас Ровт знайшов спільну мову і з керівництвом секретаріату президента.
Ровт отримав контроль над "Азотом" в розпал помаранчевої революції та без будь-якого приватизаційного конкурсу – через початок процедури банкрутства та створення спільного підприємства, куди перевели активи державного заводу.
Після подій на Майдані один із лідерів Нашої України в розмові з "Українською правдою" обіцяв, що "Азот" стане другим після "Криворіжсталі" об'єктом реприватизації. Але цей нашоукраїнець вже давно втратив вплив на Банковій, а Ровт знайшов захист спочатку в особі Анатолія Кінаха, потім Валентини Семенюк, і зараз про повернення підприємства державі більше не згадують.
Більше того, влітку Ровт був нагороджений орденом "За заслуги". Як сказано в указі Ющенка – "за вагомий особистий внесок у зміцнення економічних зв'язків між Україною та США". Тут принагідно згадати ще одну подробицю – Ровт є уродженцем славного міста Мукачевого – вотчини Віктора Балоги...
