Лондонська поразка Коломойського. Секретні домовленості стають явними

Однак ця історія цікава не тільки з точки зору стосунків двох мільярдерів. Процес у Лондонському арбітражному суді, переповнений політичними елементами, викрив непублічні подробиці та мотиви вчинків найвпливовіших українців.

Ігор Коломойський на судовому процесі представився громадянином Ізраїлю та України.

Своє подвійне громадянство він пояснив тим, що це має вберегти його від... занять політикою.

– На відміну від Григоришина, я ніколи не займався бізнесом, заснованому на політиці. І це забезпечило мою живучість і довговічність нашого бізнесу, і його успішний розвиток. Ми завжди намагалися триматися від політики в стороні. І, щоб не піддатися спокусі, я ще в 1995 році припинив всі можливості для своєї участі в цьому, отримавши ізраїльське громадянство, - заявив Коломойський Лондонському арбітражу.

У своїх поясненнях Коломойський не згадав, що багатьма громадянство Ізраїлю використовується для прикриття – ця країна не віддає своїх підданих на вимогу правосуддя інших держав.

З іншого боку, для інформованих людей слова Коломойського про відстороненість від політики виглядають як демонстрація гарного почуття гумору. Ігор Валерійович давно і плідно підтримує політиків з протилежних таборів, щоб мати гарантії за будь-яких сценаріїв розвитку країни.

Зараз Коломойський виступає головним партнером секретаріату президента у реалізації проектів з дострокових виборів, водночас у нього відбулося зближення з міністром Януковича Юрієм Бойком.

Два роки тому він робив ставку на Юлію Тимошенко, а ще раніше об'єднався з власниками футбольного клубу "Динамо". Покійний Максим Курочкін якось зізнався в інтерв’ю "Українській правді", що "Коломойський проковтнув Суркіса і не подавився".

Друга сторона в лондонському процесі – це російський бізнесмен, уродженець Запоріжжя Костянтин Григоришин, який також активно впливає на українську політику.

Григоришин підтримує Комуністичну партію, перебуває в тісних стосунках з "нашоукраїнцями" Петром Порошенком і Миколою Мартиненком, а до того ж був одним із спонсорів помаранчевої революції.

Суд в Лондоні, який завершився в середині червня, зачепив ціле сузір’я українських важковаговиків. У матеріалах допитів на суді фігурують інші відомі прізвища – окрім Порошенка також Олександра Третьякова, Віктора Пінчука, Григорія Суркіса та Леоніда Кучми.

Свідчення протягом судового процесу давали мер Харкова Михайло Добкін, екс-генпрокурор Святослав Піскун та депутат Київради Михайло Бродський. Дехто давав пояснення прямо в Лондоні, дехто, як Піскун – за допомогою телемосту з Києва.

Ігор Коломойський протягом трьох днів виступав безпосередньо перед судом.

Збитки Григоришина оцінили в 10 мільйонів

Ініціатором позову став Коломойський, який восени 2004 року придбав у Григоришина приблизно половину його акцій восьми обленерго.

Коломойський звернувся до суду після подій навколо "Полтаваобленерго" і "Прикарпаттяобленерго", коли в 2005 році Григоришин спробував встановити свій менеджмент на підприємстві.

Тоді події супроводжувалися нападом людей в чорному спецодязі. Сторона Коломойського-Суркіса звинуватила Григоришина у рейдерстві. І, серед іншого, на судовому процесі переглядали відеозапис цього нападу.

"Якби Григоришин співпрацював так, як обіцяв мені, то мої акції коштували б набагато більше, ніж є. Публічна компанія, що володіє акціями шести обленерго, могла б бути продана за понад 400-450 мільйонів доларів", - пояснив співвласник "Привату", уточнивши, що для цього вони також мали б викупити акції у братів Суркісів.

На початку суду Коломойському вдалося домогтися арешту активів Григоришина на 100 мільйонів доларів, однак пізніше ці санкції було знято.

У підсумку лондонський суд відхилив позивні вимоги Коломойського, який звинувачував Григоришина в завдаванні йому збитків через захоплення "Полтаваобленерго" і "Прикарпаттяобленерго".

У свою чергу Григоришин подав зустрічний позов, звинувативши Коломойського у змові з Суркісом у створенні непрозорої системи на обленерго та виведенні грошей з підприємства, зменшуючи таким чином доходи Григоришина.

У підсумку суддя Лондонського арбітражу Стефен Мейлз присудив Коломойському виплату Григоришину 10 мільйонів доларів (п'яти мільйонів фунтів стерлінгів) як компенсацію за недоотриманий прибуток з обленерго.

Також співвласник "Приватбанку" зобов’язаний компенсувати всі судові витрати, які орієнтовно складуть понад п’ять мільйонів доларів. Рішення остаточне і оскарженню не підлягає.

Судовий процес тягнувся понад півроку, з осені 2006 по літо 2007, а остаточний вердикт займає понад сто сторінок тексту.

Григоришин звинувачує Медведчука

Знайомство Коломойського і Григоришина, за словами лідера групи "Приват", відбулося ще в 1996 році "на підставі інструкцій Павла Лазаренка", з яким співпрацював російський бізнесмен.

Потім у них була довга історія стосунків. Григоришин неодноразово звинувачував Коломойського у недотриманні домовленостей при продажі йому низки підприємств – Марганецького гірничо-збагачувального комбінату, Баглейського і Дніпродзержинського коксових заводів.

Григоришин каже, що ще в 1998 році Коломойський і Боголюбов погрожували йому "проблемами з бандитами", вимагаючи продати Марганецький ГЗК.

Коломойський в Лондоні відкинув ці звинувачення: "Тільки замисліться на секунду, чи стали б ми погрожувати людині, яка була партнером таких поважних людей як Суркіс і Медведчук? Це було небезпечно!"

Потім, за словами Григоришина, Коломойський вимагав у нього Запорізький феросплавний завод. Сталося це уже після того, як російський бізнесмен в 2001 році розлучився з Суркісом і Медведчуком, а лідер СДПУ(о) очолив адміністрацію президента Кучми.

"Влітку 2002 року пан Коломойський потелефонував, а потім відвідав мене вдома і сказав, що Медведчук вирішив силою забрати мої активи, включаючи Запорізький феросплавний завод. Коломойський сказав, що менеджери моїх компаній будуть посаджені в тюрму, а компанії будуть оголошені банкрутом. Єдиним рішенням, за словами Коломойського, було перевести всі мої акції Запорізького феросплавного Коломойському за участі Медведчука протягом трьох днів".

У свою чергу Коломойський дотримується іншої версії: "Внаслідок погіршення стосунків з братами Суркісами, Григоришин став значно більше зацікавленим у продажі своїх акцій – він хотів завершити угоду, поки Суркіси не відняли в нього контроль, і поки його акції не знецінилися".

Тому, за словами Коломойського, Григоришин продав йому феросплавний бізнес, при чому дорожче, ніж росіянин домовлявся з Віктором Пінчуком.

12 мільйонів на помаранчеву революцію

Як відомо, поворотним моментом конфлікту став арешт Григоришина. Протягом процесу Григоришин звинуватив у цьому Григорія Суркіса і Віктора Медведчука.

"Я покладаю на Суркіса відповідальність за мій безпідставний арешт, коли пістолет і білий порошок були підкладені мені в кишеню. Це також включає вбивство водія моєї матері, це, як я вважаю, було замахом на моє життя", - заявив Григоришин.

За його словами, навіть співвласник "Привату" визнав, що замовниками були лідери СДПУ(о).

"Пан Коломойський сказав, що за моїм арештом стоять пан Суркіс і пан Медведчук, і, що він думає, було великою помилкою з їхнього боку. Він натякнув, що боїться Суркіса", - пояснив Григоришин Лондонському суду.

Перша прес-конференція Григоришина після звільнення

У ході процесу Коломойський заявив, що вийти зі слідчого ізолятора Григоришину допоміг Пінчук.

"Пан Григоришин сказав, що Пінчук захотів 20 мільйонів доларів як плату за свою допомогу в знятті обвинувачень. Григоришин сказав, що він вніс цю плату, продавши 15% акцій "Дніпроспецсталі" Пінчуку за заниженою ціною в 30 мільйонів доларів замість реальної ціни в 50 мільйонів доларів".

Сам Григоришин у своїх свідченнях уникнув конкретики: "Я отримав підтримку від ряду впливових осіб після мого безпідставного арешту".

Попри всі старі конфлікти, Григоришин перед виборами президента 2004 року вирішив створити з Коломойським спільне підприємство.

Григоришин продав власнику "Приватбанку" половину своїх акції обленерго – з тим, щоб вони у майбутньому разом викупили пакет Суркіса.

За логікою Григоришина, це був для нього єдиний спосіб хоч щось мати з акцій – оскільки він після конфлікту з Суркісом втратив будь-який вплив на обленерго. Тим більше, що в разі перемоги Януковича, на якого зробила ставку СДПУ(о), жодні перспективи йому б тут не світили.

"Якби результат на виборах президента 2004 року був негативним для мене, я мав величезний ризик, що втрачу все. Справді, угода з Коломойським була чимось на кшталт хеджування від цього ризику", - ідеться у свідченнях Григоришина.

"Згідно з угодою з Коломойським, я повинен був продати йому половину моїх акцій зараз (перед виборами), а якщо Ющенко програє вибори, то я би продав пану Коломойському другу половину протягом року", - пояснив він механізм самозахисту.

Для того, щоб визначити ціну, Григоришин і Коломойський провели не одну зустріч.

Спочатку Григоришин пропонував 290 мільйонів за основні пакети обленерго. Коломойський готовий був платити не більше 200. "Я сказав Григоришину, що він подібний на людину, в будинку якого горить перший поверх, а він зайнятий тим, що намагається врятувати штори на другому поверсі".

Зрештою вони зійшлися на 212 мільйонах за всю частку росіянина.

Коломойський і Григоришин домовилися, що за першу половину акцій власник групи "Приват" заплатить 112 мільйонів доларів, а за другу, якщо російський бізнесмен захоче їх продати – 100 мільйонів.

Перший транш у 12 мільйонів, який надійшов восени 2004 року, Григоришин спрямував на помаранчеву революцію. Про це заявив сам Коломойський: "Григоришин зізнався мені, що він передав первісний внесок у розмірі 12 мільйонів доларів пану Порошенку, на підтримку виборчої кампанії його партії".

Після продажу першої половини Коломойський і Григоришин домовилися всі подальші кроки в обленерго проводити узгоджено.

Коломойський звинуватив Суркіса в брехні

Зрештою, президентські вибори-2004 закінчилися вдало для Григоришина. Тому він, за словами Коломойського, вирішив не продавати йому другу половину, не домовлятися з Суркісами про продаж акцій, а просто встановити свій менеджмент на обленерго, позбавивши лідерів СДПУ(о) впливу на об’єкти.

На думку Коломойського, Григоришин приховав від нього частину акцій, оформлених на офшорні фірми. І представники цих компаній мали зайти до наглядових рад обленерго і одноосібно усунути людей Суркіса.

Тобто Григоришин мав акції поза зоною контролю Коломойського. І таким чином він міг ними розпоряджатися, не узгоджуючи свої кроки з Коломойським.

Коломойський впевнений, що це було порушенням його домовленостей з Григоришиним, оскільки той начебто обіцяв продати йому рівно половину акцій у всіх обленерго.

"Я навіть пожартував, сказавши Григоришину, що якби в нього була непарна кількість акцій будь-якої енергетичної компанії, мені самому довелося б купити ще одну акцію, щоб наші частки складали точно 50:50".

Натомість Григоришин стверджує, що ніколи не вів з Коломойським переговори, де б фігурували всі його акції в обленерго.

"Абсолютно неправильно з боку Коломойського припускати, що я пообіцяв йому, що це були всі акції, якими я володів, чи що я продавав йому половину частки участі у всіх акціях, якими я міг володіти. Я ясно дав зрозуміти, що можу володіти іншими акціями, крім тих, які перерахував (на переговорах)".

Натомість Григоришин також звинуватив Коломойського, що він його обдурив, придбавши окремо за його спиною акції в Суркіса.

"Коломойський теж хеджував свої ставки в 2004 році. Він домовився зі мною – однак одночасно, як я тепер знаю, він уклав угоду і з Суркісом. Коломойський створював собі вибір, щоб відстрибнути в той чи інший бік після виборів", - пояснив Григоришин у суді.

Коломойський та Ігор Суркіс в мерседесі президента "Динамо". Фото Ганни Андрієвської

Про те, що Коломойський увійшов участку з Суркісом, Григоришин зрозумів пізніше – коли дізнався про зустріч лідера групи "Приват" з керівниками енергохолдингу есдеків.

"6 січня 2005 року Суркіс організував збори на стадіоні "Динамо", де були присутні усі менеджери енергетичних компаній. Там був і пан Коломойський. Суркіс сказав менеджерам, що Коломойський тепер контролює енергетичні компанії, що всі звіти енергокомпаній слід відправляти до "Приватбанку", і що дохід в 3 мільйони доларів на місяць, який накопичувався, слід переводити в одну з компаній "Приватбанку", - розповів Григоришин у рамках Лондонського арбітражного суду.

Натомість Коломойський протягом своїх свідчень у британській столиці всіляко відкидав твердження, що він автономно придбав акції у Суркіса.

Тоді прямо в залі суду адвокати Григоришина пред’явили Коломойському інформаційне повідомлення, де з посиланням на Суркіса було сказано, що він продав свої акції обленерго.

Між юристами і лідером однієї з найпотужніших українських фінансово-промислових груп стався цікавий діалог.

– Думаю, пан Суркіс тут (в інтерв’ю журналістам) каже неправду. Я впевнений, пан Суркіс володіє цими акціями! – сказав Коломойський.

– Ви кажете, що у вас є спільні інтереси з Суркісом. Хіба для вас було так складно у нього запитати, що означає весь цей галас навколо продажу його долі, продав він чи ні?

– Якби я не знав правди, для мене було би нескладно запитати напряму. Але я впевнений, що він нічого нікому не продавав, - оборонявся Коломойський.

– Якщо ви зрозуміли, що пан Суркіс, член парламенту, публічно давав брехливі свідчення, щоб ввести суспільство в оману, то у вас могли б виникнути сумніви щодо співпраці з Суркісом, в сенсі його чистоплотності як бізнесмена, - продовжили наступ адвокати Григоришина.

– Я хотів би сказати, що в Україні 450 депутатів, і якщо ви подивитися слова всіх 450 депутатів, ви побачите, що половина з них бреше. Але це – реалії життя! Кожен з них якимсь чином займається бізнесом, - відповів Коломойський.

– Якщо ви робите висновок, що пан Суркіс бреше, то будь-яка надія на контроль компанії з боку союзу трьох (Суркіса-Коломойського-Григоришина) практично неможлива. Тому що бардак у справах Суркіса будь-коли міг привести до краху, погубивши ваші спроби надати компанії респектабельного вигляду на Заході.

– Я не згоден! – почав протестувати Коломойський. - У Суркіса є частина акцій, дуже велика доля, і не має значення, бреше він чи ні. Від цього його доля не зменшиться. Наведу приклад. Дуже відома російська компанія СТС – її директор нарозповідав такого, забрехався, але нічого не сталося – акції навіть виросли. Таких прикладів безліч!

Третьяков виходить на арену

Коли Григоришин зрозумів, що мирної зміни влади в обленерго не відбудеться, він отримав рішення київських судів, які дозволяли йому поставити своїх менеджерів у "Полтаваобленерго" і "Прикарпаттяобленерго".

Це виглядало як чисте рейдерство, бо супроводжувалося появою представників охоронної фірми на підприємстві. Однак Григоришин відхрестився від силової підтримки, сказавши, що цих людей привезли його опоненти з метою дискредитації самого росіянина.

Водночас сторона Коломойського наполягає, що силове захоплення в інтересах Григоришина відбувалося за підтримки Петра Порошенка, який тоді був секретарем Ради нацбезпеки.

"Хоча збройне захоплення в кінцевому рахунку не вдалося, мене здивували його масштаби і зухвалий характер. Мені особисто відомо, що Порошенко активно брав участь у цих подіях", - сказав Коломойський.

"Ті події стали стартовою точкою, яка зіпсувала репутацію уряду, що прийшов до влади після помаранчевої революції. І це завдало шкоди і команді Ющенка. Я думаю, тоді в них був пік популярності, але після цього їхня популярність зійшла нанівець. Те ж сталося і з активністю західних інвесторів, хоча вона знижувалася ще стрімкіше", - заявив Коломойський на суді.

Ігор Коломойський майже не з'являється на публіці. Фото Ганни Андрієвської

Розійтися Григоришину і Коломойському так і не вдалося, хоча різні люди пропонували себе в ролі посередника.

"Наприкінці квітня 2006 року Третьяков і Порошенко запропонували мені придбати всі мої акції в енергокомпаніях, - ідеться у свідченнях Григоришина. - Пан Третьяков сказав, що гроші на цю покупку дасть пан Коломойський. Я відмовився обговорювати це питання".

"Незабаром вони знову прийшли до мого офісу. Вони знову заявили, що пан Коломойський і Третьяков хочуть придбати всі мої акції в енергокомпаніях за 160 мільйонів доларів. Я запитав пана Третьякова, чи є у нього необхідна сума, і він відповів, що пан Коломойський дасть йому кредит", - розповів Григоришин.

Таким чином інформація про зв’язки Коломойського і Третьякова, яка циркулює на рівні чуток, отримала своє додаткове підтвердження.

Останні події, які згадуються в свідченнях Григоришина, відбувалися зовсім нещодавно.

"Коли я зустрівся з паном Третьяковим у ресторані "Декаданс" в Києві у липні 2006 року, він сказав мені, що якщо я не буду з ним співпрацювати, мені доведеться залишити країну. Це була ще одна спроба пана Коломойського залякати мене. Свідком цієї розмови був депутат Мартиненко. Я не відповів".

Як Тимошенко пропонувала дах Григоришину

Крім іншого, судовий процес в Лондоні торкнувся взагалі потаємних подробиць вітчизняної політики, про які за звичних обставин не говорять вголос.

Зокрема, Михайло Бродський у своїх свідченнях розповів, як познайомив Григоришина з Віктором Ющенком.

"Це сталося 22 березня 2002 року на прохання Ющенка і Порошенка. В березні очікувалися вибори. Було очевидно, що партія Ющенка набере більшість голосів. Мені було зрозуміло, що у Григоришина і Суркіса будуть проблеми, і йому потрібна була чиясь підтримка. Ми з Порошенком пішли, а Ющенко залишився говорити сам на сам з Григоришиним".

Поки представники Григоришина опитували Бродського, стали відомі й інші подробиці. За словами адвоката російського бізнесмена, Тимошенко запропонувала свою допомогу Григоришину проти Суркіса і Медведчука "в обмін на пожертву в розмірі 15 мільйонів доларів для її фракції".

– Ви кажете про нечувані суми! – обурився Бродський. - Фракція Тимошенко нараховувала 20 осіб. Фракція Ющенка – 120 депутатів. По-друге, обговорювалася сума набагато менша - 50 тисяч доларів на проведення кампанії проти Кучми.

Однак, за словами Бродського, влада знала про такі переговори Григоришина і опозиції:

– За кілька днів мене запросили до СБУ, вони переповіли мені про нашу бесіду з Григоришиним слово в слово і попередили, що якщо я не припиню збір коштів на кампанію проти Кучми, мене знову відправлять до в’язниці.

Справа Карпенка

Окремо в рамках лондонського суду сплило ще одне питання, через яке майже весь 2005 рік Коломойський переховувався за кордоном, пояснюючи це алергією на цвітіння амброзії.

Ідеться про кримінальну справу, порушену проти нього в зв’язку з замахом на юриста Сергія Карпенка.

Карпенко був представником компаній Григоришина та Пінчука на запорізькому заводі "Дніпроспецсталь". Водночас боротьбу за вплив на підприємство вів Коломойський.

Карпенко стверджував, що Коломойський погрожував йому особисто, оскільки діяльність адвоката в інтересах Григоришина і Пінчука наносила власнику "Привата" збитки в 2 мільйона доларів.

Влітку 2003 року було проламано череп помічнику Карпенка – за версією слідства, кіллери обізналися. А пізніше Карпенко отримав три ножових поранення, одне – в сантиметрі від серця.

В рамках кримінальної справи підозри лягли на людей з оточення Коломойського – керівника його особистої охорони, який згодом начебто покінчив життя самогубством. Але коли провели ексгумацію тіла, то виявили кульове поранення в голову, а потім він був повішаний.

За часів Кучми кримінальну справу закрили. Розслідування поновилося після помаранчевої революції.

Сам Коломойський вважає, що перший раз замовником проти нього був зять попереднього президента. "З самого початку ця справа була порушена за вказівкою Пінчука через ділову суперечку, яка виникла в мене з ним, але потім ця справа була закрита за відсутністю підстав", - заявив Коломойський в рамках Лондонського суду.

У тому, що в 2005 році справу порушили вдруге, Коломойський звинуватив Григоришина і Порошенка, вбачаючи в цьому тиск на нього з метою змусити його змінити керівництво обленерго.

"Я вважаю, що Порошенко зіграв головну роль в цьому. Він потелефонував генеральному прокурору та у слідче управління з вимогами, щоб була порушена кримінальна справа. Він хотів отримати ордер на арешт, йому було потрібно, щоб мене оголосили у міжнародний розшук", - заявив Коломойський.

"Віктор Шокін, який до переходу в Генпрокуратуру працював у службі безпеки Порошенка протягом півтора років, вимагав від Печерського районного суду Києва видати ордер на мій арешт".

За словами Коломойського, Григоришин йому погрожував протягом зустрічі в одному з пивних ресторанів Женеви. В якості свідка він привів чоловіка своєї сестри.

Григоришин у свою чергу розповів, що його візаві регулярно порушував тему кримінальної справи. "Коломойський скаржився, що Карпенко вважає його одним із тих, хто організував замах. Коломойський попросив, щоб я допоміг йому розв’язати це питання з Карпенком. Я відповів, що не бажаю брати участь у цій дискусії".

Зрештою особисто Піскун доклав руки до того, щоб справу проти Коломойського закрили. У своїх свідченнях Бродський підтвердив, що просив про це тодішнього генпрокурора.

"Пан Коломойський пояснив мені, що державний орган, який повинен захищати громадян, намагається тиснути на Коломойського – з тим, щоб привласнити його власність. Я просто повідомив про це генпрокурора, я ж мав на це право! Я просив його звернути увагу на факт неправосуддя", - постав Бродський у Лондоні в нетрадиційній для себе якості борця за права олігархів.

За розповідями джерел, Піскун особисто їздив до Печерського суду, щоб забрати ордер на арешт Коломойського, що, кажуть, забезпечило відставному гепрокурору спокійну та гідну старість.

Перший, другий, третій тайм, а потім – пенальті

Рішення Лондонського суду, яке визнало правоту Григоришина в суперечці з Коломойським навколо обленерго, є лише першим таймом у протистоянні двох гігантів.

Головні судові дебати між ними відбудуться на Кіпрі, де і буде визначено умови, за яких вони розійдуться у правах власності на обленерго.

Представники Григоришина в розмові з "Українською правдою" висловили впевненість у тому, що вони отримають позитивний вердикт і на Кіпрі. На їхню думку, рішення Лондонського суду – це істотний удар по позиціям Коломойського, оскільки воно може бути використано в інших країнах, які визнають прецедентне право.

Протилежна сторона коментувати рішення суду не стала – в приймальній Коломойського, розташованій у компанії "Сентоза" в Дніпропетровську, повідомили, що поклали на його стіл запит від "Української правди", але жодної реакції не надійшло.

Також не став коментувати ситуацію і головний юрист Коломойського, віце-президент "Приватбанку" Тимур Новиков.

Михайло Добкін, який виступав у Лондоні як свідок з боку Коломойського, визнав, що цей процес грав ключову роль для наступних розборок на Кіпрі.

Водночас Григорій Суркіс сказав "Українській правді", що "цей суд ніяк не стосується прав власності на обленерго". "І це – лише перша стадія, за якою буде друга-третя-п'ята-десята..."

При чому Суркіс додав, що не продавав свою частку в обленерго. "Всі акції лежать під охороною, у мене в сейфі", - повідомив він. Два роки тому в інтерв’ю "Українській правді" Суркіс казав протилежне.

P.S. Враховуючи суспільну вагу заяв, які лунали протягом Лондонського процесу, "Українська правда" найближчим часом оприлюднить найрезонанснішу частину свідчень