Родина RosUkrEnergo. Таємниця відносин Фірташа і Бойко розкрита

Трохи більше півроку тому Україна стала свідком двобою двох газових титанів. Після голосних заочних прес-конференцій 26 жовтня 2006 року в очі один одному подивилися творець легендарних ЄЕСУ Юлія Тимошенко і діючий міністр палива й енергетики Юрій Бойко.

Країна, яка володіє колосальними газотранспортними ресурсами, усього кілька місяців тому стала свідком непрозорих і незрозумілих не тільки власному населенню, але й усьому світовому співтовариству газових домовленостей з Росією.

І тепер все що їй залишалося – бути стороннім спостерігачем суперечки двох комбінаторів про те, хто і коли здав або намагається здати національні інтереси.

"Ті, що йдуть на смерть вітають тебе…"Газпром"! Такі слова в їхніх вустах були б цілком органічні.

Вони довго йшли до цієї зустрічі. Довгі місяці і навіть роки взаємних обвинувачень створювали враження, що обоє супротивників мають достатній багаж знань, а головне – компромату, щоб морально знищити опонента ще до кінця ефіру. Але видовище виявилося досить жалюгідним.

Юлія Тимошенко з надривом обвинувачувала міністра в причетності до створення RosUkrEnergo, трясучи в руках важку папку із сумнівними документами. Юрій Бойко з традиційно кам'яним обличчям, чеканячи кожне слово, заперечував усі сумніви у своїй відданості національним інтересам і запевняв, що "поняття не має", кому належить українська частка компанії.

Шоу перетворилося в дебати напоказ. У черговий раз, щоб оцінити ступінь щирості сторін, глядач змушений був згадувати слова під'їзних бабусь про те, що "всі вони одного розливу".

Маленьку революцію у свідомості глядача міг зробити документ, про існування якого ні Юлія Тимошенко не підозрювала, а Юрій Бойко навряд чи б порахував потрібним "згадати" навіть років через п'ятдесят у своїх мемуарах.

Як зараз уже відомо, фактичними власниками RosUkrEnergo є з одного боку російський "Газпром" (50% акцій), а з іншого боку два українських громадянина - власник одеського "Місто-банку", основний акціонер Одеської кіностудії Іван Фурсін (5%) і власник нещодавно створеної Group of Dmitriy Firtash (GDF) Дмитро Фірташ (45%).

Протягом трьох років Служба безпеки України, ФСБ Росії, ФБР і Скотленд Ярд марно намагалися довести хоч який-небудь зв'язок між Юрієм Бойком і Фурсіним або Фірташем.

Максимум, на що вистачило можливостей спецслужб провідних країн світу, – це боязко натякати на те, що загальною ланкою в цьому ланцюзі нібито є розшукуваний Інтерполом Семен Могилевич.

Переконливих доказів зв'язку Бойка з власниками RUE не виявилося навіть у звітах неурядової організації Global Witness, що докладно розслідувала обставини створення RosUkrEnergo.

Після того, як прізвища Фірташа і Фурсіна стали відомі широкій громадськості, експерти Global Witness продовжували туманно натякати, що в них все ще "залишається багато питань про зв'язки RosUkrEnergo, "Нафтогаза України", а також екс-голови НАК "Нафтогаз України" Юрія Бойка, голови правління "УкрГаз-Енерго" Ігоря Вороніна і співвласника RosUkrEnergo Дмитра Фірташа".

"Українській правді" вдалося знайти незаперечні докази близьких і в буквальному значенні дуже довірливих відносин між Юрієм Бойко з одним зі співвласників RosUkrEnergo – Дмитром Фірташем не в архівах Швейцарських кантонів, і не в базі даних Кіпрських банків, а в звичайному електронному архіві нотаріату України.

Майже за рік до описаних вище незграбних дебатів, 13 грудня 2005 року один з київських нотаріусів скріпив своїм підписом генеральне доручення наступного змісту:

"Я, громадянин Фірташ Дмитро Васильович на підставі усної попередньої домовленості уповноважую громадянина Бойка Юрія Анатолійовича бути моїм представником в органах нотаріату України, страхових компаніях, кредитних (банківських) установах України, їхніх відділеннях, у всіх місцевих органах державної реєстрації прав, органах земельних ресурсів України або в будь-яких інших державних органах, установах, підприємствах або організаціях незалежно від їхнього підпорядкування і форм власності з усіма необхідними повноваженнями з питань керування і розпорядження всім приналежним мені майном, як рухомим, так і нерухомим, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося. Для цього йому надається право: складати на умовах і за ціну на свій розсуд усі дозволені законом угоди, договори й інші правовідносини …".

Під документом поруч із підписом нотаріуса стоять автографи Юрія Бойка і Дмитра Фірташа.

У грудні 2005 року парламентська виборча компанія вже починала набирати обертів. Через дев'ять місяців, у серпні 2006 року Юрій Бойко заслужено займе посаду міністра палива й енергетики. Треба віддати належне передбачливості сторін – термін дії доручення закінчився двома місяцями раніше – першого липня 2006 року.

"Українська правда" звернулася за поясненнями і до міністра, і до співвласника RosUkrEnergo.

Представники GDF відмовилися коментувати документ без пояснення причин. У підсумку так і залишилося нез'ясованим, чому довірителем співвласника RosUkrEnergo виявилася саме та людина, чиє службове становище і зв'язки з державними структурами можуть стати приводом для нападок на RUE з боку опозиції.

Прес-секретар міністра палива й енергетики Костянтин Бородін, виступаючи від імені Юрія Бойка, існування подібного документа підтвердив.

"Таке доручення дійсно існує. Воно було видане винятково у зв'язку з тим, що в 2005 році Юрій Бойко на прохання Дмитра Фірташа виступив його представником у шлюборозлучному процесі з Марією Фірташ. І саме для виконання цієї ролі на ім'я Юрія Бойка було видане доручення на розпорядження всім майном Дмитра Фірташа".

За словами Бородіна, доручення оформлене відповідно до вимог Сімейного (а не Цивільного, котрий звичайно використовується в ділових взаєминах) кодексу України.

"Видача доручення на все майно Фірташа було на той момент необхідністю, оскільки до завершення шлюборозлучного процесу неможливо було передбачити, яке майно відійде кому з подружжя", - повідомив прес-секретар міністра.

Слід зазначити, що в документі дійсно є ряд посилань на Сімейний кодекс України, у тому числі на ст. 65 Кодексу, що регулює шлюборозлучні процедури з розподілу майна. Крім того, юристи, які аналізували документ на прохання "Української правди", підтвердили, що доручення має ряд особливостей і уточнень, які спрощують довіреній особі представляти інтереси довірителя в судах у шлюборозлучному процесі.

Утім, правознавці також відзначають, що документ дозволяв Юрієві Бойку на практиці робити весь можливий перелік операцій з майном Дмитра Фірташа.

У той же час, представники самого міністра запевняють, що "факт видачі доручення зайвий раз підтверджує суто особисті відносини між Юрієм Бойком і Дмитром Фірташем".

"Діловим партнерам, що представляють собі структуру бізнесу, який їм довірили, і здатним використовувати майно довірителя у своїх інтересах, подібні доручення не видаються ні за яких обставин.

Як відомо мирна угода між Марією і Дмитром Фірташами була підписана в січні 2006 р. По суті, цим дія доручення була вичерпана, ні до цієї дати, ні після ніяких юридичних дій у рамках цього документу Юрієм Бойко не проводилося. Це цілком відповідало меті документу – він давав Юрієві Бойку можливість виступити арбітром між подружжям Фірташів. Ніякого економічного підґрунтя або вигоди для Юрія Бойка в цьому юридичному провадженні не було.

У період дії доручення ніяких перешкод для участі Юрія Бойко в шлюборозлучному процесі між подружжям Фірташів не було: у грудні 2005-липні 2006 року Юрій Анатолійович працював головою Республіканської партії України, і не займав посад на державній службі, які б обмежували його юридичне або моральне право виступити посередником у цивільно-сімейній суперечці між Фірташами", - говориться у коментарі прес-секретаря міністра.

Про особисті відносини співвласника RosUkrEnergo і міністра палива й енергетики "Українській правді" розповів їх спільний знайомий.

"Ділове спілкування між Дмитром і Юрою почалося ще в 2003 році, коли компанія Eural Transgas змінила "Ітеру". Бойко тоді очолював "Нафтогаз". Вони кожен місяць погоджували обсяги постачань, підписувалися акти звірення, а на початку 2000-х, коли Україна нерідко зривала графік оплати газу, вони погоджували і графіки платежів, - розповіло джерело, - потім, очевидно, їхні службові відносини переросли в людські. Я, наприклад, знаю, що Юра з дружиною бував дома у Фірташів, запрошував їх і до себе".

У цілому коментар міністра можна назвати цілком ввічливим і таким, що заслуговує на довіру. Правда, куди менш коректним у світлі викладених фактів виглядає традиційне відстоювання міністром позицій RUE на газовому ринку країни.

У своїх коментарях Бойко неодноразово підкреслював, що альтернативи RosUkrEnergo для України немає.

У тому числі й в останній заочній суперечці з президентом Віктором Ющенко в російській газеті "Відомості". Глава держави заявив про намір вже в серпні поточного року підписати з президентом Росії Володимиром Путіним домовленості, які скасовують посередництво компанії RosUkrEnergo при постачаннях російського газу в Україну.

Сам Юрій Бойко у своїй заяві, висловленій раніше, але приведеній в тому ж номері "Відомостей", був досить твердим і емоційним.

"Хотів би я подивитися на того патріота, який готовий вилучити з української економіки $4 млрд. на рік на користь економіки іншої країни!", - обурився міністр, запевняючи, що RosUkrEnergo – це і є той самий буфер, необхідний Україні на адаптаційний період, поки країна не може закуповувати газ у Росії за Європейською ціною.

Цілком логічно було б запитати в міністра, який "патріот" міг два роки підряд не робити ніякого сприяння владі власної країни у встановленні правдивих власників RUE?

І в цілому, наскільки коректно взагалі, будучи міністром, захищати компанію, власник майже половини акцій якої є твоїм дуже близьким другом і від імені якого ще нещодавно оперував мільйонами доларів?

У процесі підготовки матеріалу "Українській правді" стали відомі додаткові подробиці шлюборозлучного процесу між Мариною і Дмитром Фірташ, що лише частково дають уявлення про ступінь довіри між співвласником газового монополіста і людиною, який у різний час займав ключові посади в паливно-енергетичній галузі.

У договорах про надання змісту Марини Фірташ після розлучення й угоді про розподіл загального майна крім ряду квартир у центрі міста, підземних гаражів і CADILLAC ESCALADE фігурують суми в межах 36 мільйонів доларів США.

Утім, відсутність фактів іншого застосування Юрієм Бойком отриманого доручення, а також дата видачі доручення і термін його дії насправді не дають права засуджувати ні міністра, ні співвласника RUE. Зрештою, вони, як і всі люди однієї професії мають право і на особисту дружбу, і на дружбу будинками.

Головне – "Дружина Цезаря повинна бути поза підозрами". А от цього Юрій Бойко і Дмитро Фірташ уникнути не змогли – їхні вічні супутники НАК "Нафтогаз-Україна" і RosUkrEnergo так залишаться у свідомості людей темними напівпрозорими схемами.

У продовженні статті читайте про деталі особистого життя родини Фірташів і подробиці гучного шлюборозлучного процесу.