Установчі збори для України?

Олександр Яковлєв, один із ветеранів російської політики, головний "ідеолог пєрєстройкі", дипломат, історик, публіцист, академік РАН в грудні 2003 року скрушно констатував: "Найбільше розчарування — це, напевно, наш парламентаризм… Думав: ось будуть справжні, альтернативні вибори — до законодавчої влади прийдуть розумні, чесні, відповідальні люди. Парламент стане храмом моралі, і, дивлячись на нього, все суспільство буде вчитися жити по правді. А коли я дивлюся на нинішні выбори, на нинішню Думу, меня жах проймає".

Хіба ці визнання російського політика не можна прикласти до України?..

Головна помилка, зроблена нашим суспільством у 1991 році, полягає в тому, що не було виконане правило, відповідно до якого, за будь-якої докорінної зміні державного ладу, повинні відбутися Установчі збори (УЗ).

Саме Установчі Збори надають легітимність владі.

У лютому 1917 року після буржуазно-демократичної революції в Петрограді було прийняте рішення про скликання Установчих Зборів. Одначе з вини більшовиків політична обстановка в Росії загострювалась дедалі більше.

Скориставшись притягальним гаслом негайного скликання Установчих Зборів, більшовики зуміли взяти владу. І саме ця обіцянка зробила на короткий момент владу більшовиків легітимною.

Але вже в січні 1918 року більшовики розігнали Установчі Збори і тим самим розв’язали громадянську війну.

Тільки завдяки найжорстокішому теророві їм вдалося утримати владу. І тільки-но терор став слабшати, комуністичний режим упав. А упав він тому, що від самого початку і до кінця свого існування був не легітимним…

Перше завдання УЗ — визначити соціально економічний устрій суспільства. Цей устрій повинен забезпечити умови зростання економічного добробуту країни і її громадян, дотримання свобод і соціального захисту.

Все це повинно передувати створенню структур влади і визначатися через обрані народом Установчі Збори (УЗ). УЗ повинні визначити повноваження та відповідальність кожної гілки влади, граничну кількість державних чиновників і розміри їхнього утримання.

Ці норми повинні бути зафіксовані, й надалі жодна гілка влади не може їх перевищувати.

Сам принцип відсторонення членів УЗ від влади і неучасть їх у виборних владних структурах у майбутньому гарантує, що при встановленні меж повноважень і привілеїв майбутніх гілок влади вони створюватимуть їх не "під себе". Це найважливіша умова для будівництва ефективних структур влади.

Головна особливість Установчих Зборів полягає в тому, що їх члени після виконання покладених на них функцій уже більше ніколи не повинні займати виборних державних посад.

УЗ повинні також строго розділити гілки влади, заборонити так зване "делегування повноважень" від однієї гілки влади до іншої. Саме через таке делегування повноважень виконавча влада звичайно підпорядковує собі інші структури, у результаті демократія замінюється авторитарним режимом і деспотією.

Автор

Олег Романчук, шеф-редактор журналу "Універсум", кандидат філологічних наук