Орбіти Віктора Януковича

За півтора роки Віктор Янукович пройшов шлях від курортних палат Карлових Вар до кабінету на сьомому поверсі будинку уряду.

Політик, якого вважали "збитим льотчиком", зараз захоплює дедалі більше приладів управління в кабіні пілота. До речі, це не просто метафора – Янукович певний час справді вчився керувати літаком...

(КЛІКНІТЬ НА МАЛЮНОК, ЩОБ ЗБІЛЬШИТИ)

Разом із поверненням у велику політику Янукович змінив своє оточення. На місце старих прізвищ прийшло багато нових. Одні зірки згасли, інші – віддалилися від тіла, треті – наблизилися на опіконебезпечну відстань.

Льовочкін-Клюєв

Фронт війни в урядовій команді Януковича проходить по лінії віце-прем'єр Андрій Клюєв – керівник апарату прем’єр-міністра Сергій Льовочкін.

З часів складної бізнес-історії Донбасу Андрій Клюєв їздить на броньованому мерседесі – він пережив декілька замахів. Льовочкін користується тим же видом транспорту відтоді, як загострилися його стосунки з Віктором Медведчуком в часи спільної роботи в адміністрації Леоніда Кучми.

Суворий образ Клюєва передає спосіб заварювання чаю, який він п'є в присутності гостей – "по-солдатськи", тобто прямо в чашці. Колись Клюєв працював у шахті в забої – і зараз він не розуміє киян, які "прожигають" життя в нічних клубах.

Показово також, на яку тему Клюєв захистив кандидатську в радянські часи – будівництво ракетних комплексів у зонах із тектонічними порушеннями.

Натомість кандидатська Льовочкіна називалася "Державний борг США".

Будучи першим помічником президента, у 2004 році Льовочкін захистив докторську на тему макрофінансової стабілізації в Україні. Тим самим Льовочкін повторив рекорд Дмитра Табачника, який на посаді глави адміністрації президента став доктором наук у 32 роки.

В офіційній декларації Клюєва – понад 50 мільйонів, він з братом є власниками корпорації "Укрпідшипник".

За словами Льовочкіна, в його декларації цифра з "більше ніж шістьма нулями". Він продав взуттєву фабрику "Київ" Костянтину Григоришину, а бізнес-питаннями родини займається його сестра.

Льовочкіних пов'язують з банком "Кліринговий дім" та авіакомпанією "ЄЕСУ-Авіа". Після публікації про причетність до "РосУкрЕнерго" він подав судовий позов на 500 тисяч гривень.

Клюєв є яструбом у команді Януковича, але й Льовочкін не підходить на роль голуба.

Орбіти Клюєва

Конфлікт Клюєва і Льовочкіна також пояснюється фігурою Юрія Бойка. Міністр палива та енергетики, близький до Льовочкіна, не допускає Клюєва у сферу його компетенції – газові питання. Той, у свою чергу, час від часу псує нерви Бойку натяками, що "РосУкрЕнерго" може бути прибране з українського ринку.

Оскільки Бойко обрізав Клюєву вплив у паливно-енергетичному комплексі, віце-прем'єр компенсує свою активність в інших сферах. Зокрема, впливає на кадрову політику Міністерства внутрішніх справ.

Так, саме за сприяння Клюєва відбулися призначення у МВС найбільш одіозних кадрів часів помаранчевої революції – Сергія Попкова та Миколи Плеханова.

За словами Юрія Луценка, Янукович пропонував йому повернути Плеханова як "цінного кадра, який залишився без роботи" до МВС, але тодішній міністр відмовився. Тепер, з приходом Цушка, Плеханов займається кадровою політикою в міністерстві, а Попков став начальником Головного штабу МВС.

Микола Джига – це куратор міліцейського активу Януковича. Прем'єр виступав за призначення Джиги "в помічники" до Луценка на посаду першого заступника. Однак ні Луценко, ні сам Джига не проявили особливого натхнення в реалізації цього бачення голови уряду. Зараз же Джига може здійснювати свій вплив на відомство прямо з парламенту.

Клюєв також вважається у команді Януковича ідеологом мораторію на продаж земель – опоненти впевнені, що заборона встановлена в інтересах скупівлі їх за безцінь.

Також Клюєв організовує перехід під контроль команди прем'єра рентабельних державних активів – компанії "Укрспецекспорт", яка займається продажем зброї, чи "Ощадбанку".

Відбувається це за схемою із застосуванням схожих методів.

У випадку з "Укрспецекспортом" спочатку Клюєв просто зустрівся з керівником Сергієм Бондарчуком і порадив написати заяву за власним бажанням. Після відмови пішла постанова уряду про зміну підпорядкування компанії – від президента до Кабміну.

Ющенко оскаржив її у Конституційному Суді. Наступним кроком з'явилися перевірки Головного контрольно-ревізійного управління. Потім на підприємство прийшли податківці, які почали вивчати дії компанії за часів... першого прем'єрства Януковича.

Так само з "Ощадбанком" – щоб перепідпорядкувати голову правління, Клюєв через свого брата-депутата домагається зміни парламентської квоти наглядової ради.

Коли стає зрозумілим, що цього недостатньо, організовуються зміни до закону, які взагалі змінюють принцип формування наглядового органу. Паралельно на "Ощадбанк" також засилаються перевірки Головного контрольно-ревізійного управління.

Брати Клюєви. Старший Андрій - зліва, молодший Сергій - справа. Фото Ганни Андрієвської

Політолог Дмитро Видрін, описуючи свою першу зустріч з Клюєвим відразу після його переїзду до Києва, згадує, що той вітався з людьми, не встаючи з-за столу.

Вражений, Видрін напророкував Клюєву, що він ніколи не стане політиком. Але з тих часів Клюєв значно покращив манери, а в політичному житті він став одним із головних комунікаторів з ворожим помаранчевим табором.

Поцілунок Клюєва з Порошенком під час зустрічі в розпал коаліційних переговорів минулого літа говорив краще за слова.

Клюєва пов'язують близькі стосунки з депутатом Володимиром Сівковичем – який, у свою чергу, в силу КДБ-шного минулого, є джерелом специфічної інформації в команді прем'єра. Інколи він складає кампанію Януковичу на полюванні.

У часи, коли Андрій Клюєв був депутатом, до його підгрупи в парламенті входив Тарас Чорновіл. За розповідями, колишній нашоукраїнець перейшов під прапори Партії регіонів у 2004 році не тільки через ігнорування його думки в помаранчевій команді – а й через те, що Клюєв, на відміну від нац-дем-соратників, допоміг вирішити одне болюче особисте питання, пов'язане зі здоров'ям близьких Чорновола.

Зірковий час Чорновола настав перед третім туром виборів президента, коли Янукович, покинутий усіма, призначив його керівником штабу. Зараз вплив Чорновола значно знизився, хоча він і далі постійно присутній в медіа-просторі як один з речників Партії регіонів.

Чорновіл, як і Ганна Герман, покликані створювати ілюзію демократії в партії. Спочатку вони обіцяли домогтися складення депутатських повноважень Олегом Калашніковим, який побився з журналістами. Закінчилося це нічим.

Зараз вони синхронно опонують секретарю Донецької міськради Левченку, який виступив за присвоєння статусу державної мови російській, а українську порадив залишити як мову фольклору та анекдотів.

Поруч із Клюєвим – Анатолій Толстоухов, який керує півтисячею чиновників секретаріату Кабміну.

Толстоухов обіймав посаду міністра Кабінету міністрів у минулому уряді Януковича і навіть жив в урядовому будинку на Грушевського в часи Майдану.

Але нинішні керівники згадали про Толстоухова тільки після виборів-2006. На них він балотувався не за списком Партії регіонів, а у складі маргінальної партії Еко+25%, створеної акціонерами "Індустріального союзу Донбасу".

Тому поява Толстоухова в другому уряді Януковича виглядає також як подяка за страждання вірного міністра. Зокрема, після революції у нього вдома навіть відбувалися обшуки у зв'язку з порушеною кримінальною справою. Толстоухова звинуватили в тому, що він, попри заборону Верховного Суду, наказав друкувати газету "Урядовий кур'єр" з результатами другого туру президентських виборів, які фіксували перемогу Януковича.

Політолог Дмитро Видрін згадує Толстоухова як старосту своєї групи в Київському інституті політології: "У тій іпостасі він був дуже організований і все робив вчасно. Але він – столповий сильний чиновник. І в силу того, що він – чиновник, його неможливо описати, на відміну від бізнесмена чи політика. Він – просто чиновник!".

Орбіти Льовочкіна

Сергій Льовочкін, попри молодий вік, з 1999 року вариться у великій київській політиці. Тоді 27-річного Льовочкіна було призначено на посаду "наукового консультанту" президента Леоніда Кучми.

Прийнято вважати, що Льовочкіна-молодшого пролобіював Льовочкін-старший, який очолював Держдепартамент виконання покарань, у віданні якого перебували всі українські тюрми. І начебто знання про бурхливу молодь Януковича, отримані на цій посаді, дозволили йому просувати сина в Києві.

Однак, за свідченнями очевидців тих подій, все виглядало навпаки. Сергія Льовочкіна на Банкову привів керівник протоколу Кучми Георгій Чернявський за протекцією Януковича.

А батько Льовочкіна очолив департамент покарань зусиллями Володимира Литвина, а не тодішнього донецького губернатора. І сам Льовочкін-старший познайомився з Януковичем тільки у 2000, тоді як його син – років на п'ять раніше.

Єдиний факт незаперечний – із самого початку, в момент призначення в адміністрацію Кучми, Сергій Льовочкін позиціонувався як представник інтересів Віктора Януковича у Києві.

Підтвердження тому – парламентські вибори 1998 року. Льовочкін балотувався в одному з округів Донецької області, де дивом переміг Олександр Ржавський. І, за розповідями членів штабу Ржавського, тоді на Льовочкіна активно працював адміністративний ресурс Донбасу.

Власники титулу "науковий консультант президента" у ті часи ділилися на дві категорії.

Перші з'являлися на Банковій в день видачі "корочки" і більше не турбували адміністрацію своєю присутністю. Другі виконували доручення Литвина. У цю групу потрапив і Льовочкін – уже наприкінці 1999 року в складі делегації на чолі з Кучмою він відвідав США.

Сергій Льовочкін. Фото Ганни Андрієвської

Злет у кар'єрі Льовочкіна стався у 2002, коли Кучма призначив його на посаду свого першого помічника – на противагу главі адміністрації президента Медведчуку.

Льовочкін став "добрим слідчим" при "злому" Медведчукові. Саме за його посередництва Ющенко в ті роки потрапляв до Кучми, а сам перший помічник став контактом західних дипломатів на Банковій.

До свого активу Льовочкін може записати скасування скандальних виборів мера Мукачевого. Існування альтернативного каналу інформування Кучми Медведчук довго терпіти не міг – і, за деякою інформацією, він кілька разів безуспішно ініціював арешт Льовочкіна-молодшого.

Однак попри гарні контакти з помаранчевими – а Льовочкін навіть бував на днях народження в родині Ющенка – він працював на перемогу Януковича. Його прізвище, поруч з Клюєвим, згадується у так званих "плівках Рибачука", присвячених транзитному серверу.

У тому ж році Леонід Кучма погоджується на заміну газового посередника – оператором поставок туркменського газу до України стає "РосУкрЕнерго". У пресі неодноразово писалося, що це сталося за сприяння Льовочкіна. Непрямий доказ тому – його близькі стосунки з ідеологами схеми Юрієм Бойком та Дмитром Фірташем.

Сам Льовочкін, щоб раз і назавжди відбити в журналістів бажання згадувати цю тему, подав позов проти Юлії Мостової з "Дзеркала тижня" на 500 тисяч гривень, який тепер прямою дорогою приведе його до списку ворогів преси.

Ще одним, неявним мотивом таких дій Льовочкіна може бути спроба долучитися до війни януковичів з міністром оборони Анатолієм Гриценком – чоловіком Мостової – створивши додатковий гачок, на якому можна тримати останнього президентського урядовця.

У часи помаранчевої революції Льовочкін організовував таємні зустрічі Ющенка і Кучми, а після неї перейшов на посаду радника спікера Литвина – хоча, наприклад, Червоненко пропонував іти до нього заступником міністра транспорту.

У нинішній команді Януковича Льовочкін прагнув стати міністром Кабінету міністрів. Однак цю посаду обійняв Толстоухов. Інше крісло в близькому оточенні прем'єра – керівника служби Януковича – зайняв колишній заступник Медведчука на Банковій Іщенко.

Але буквально через кілька тижнів його звільняють, а на цю посаду призначають Льовочкіна. Він перетворює службу прем'єра на апарат глави уряду, виходить з підпорядкування Толстоухова і починає кулуарну боротьбу.

Льовочкін підсилює Януковича радниками, куратором яких він є. Дехто з них протягом цих місяців міг бачити живого Януковича один-два рази – їхню роботу на вході до прем'єра акумулює Льовочкін. У цю команду він набрав людей, перевірених в роботі за часів Кучми.

Міжнародними питаннями для Януковича займаються аж чотири радники. І значну частину питань вони вирішують, навіть не ставлячи до відома МЗС.

Найближчий до прем'єра з даної підгрупи – екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, який за фактом є персональним менеджером Януковича з цих питань. Розповідають, що, наприклад, візит прем'єра Естонії до України готувався на рівні Грищенка і в обхід Міністерства закордонних справ.

Так само цей радник замість чиновників МЗС займався організацією поїздки Януковича до Америки восени 2006 року.

Попередник Грищенка в МЗС Анатолій Зленко, який отримав титул "радника зі спеціальних міжнародних питань", так і не знайшов, чим займатися в команді Януковича.

Призначення радником Януковича Андрія Фіалка мало нейтралізувати активність Анатолія Орла. Вони тривалий час протистояли один одному, працюючи в адміністрації Кучми: Фіалко є носієм прозахідного бачення, тоді як Орел – проросійського.

Орел – колишній викладач італійської мови в московському Головному управлінні розвідки – до проходу Льовочкіна грав визначальну роль у зовнішній політиці Януковича.

За цей час він встиг наробити кілька сюрпризів своєму шефу – наприклад, з проекту листа Януковича до Хав'єра Солани викреслити суть – те, що новий уряд буде підтримувати узгоджений з Євросоюзом режим на кордоні з Придністров'ям.

Однак коли Орел був усунутий на дальні орбіти Януковича, межею його амбіцій стало призначення послом в Росії або Італії. Орел свого часу навіть намагався показати свою користь помаранчевим, поставивши собі в заслуги, що саме за його роботи диппредставником у Римі понад 90 відсотків українських виборців в Італії проголосували за Ющенка на виборах президента.

Економічні питання в команді Януковича також веде ціла група радників. Так, екс-міністр зовнішньої торгівлі Андрій Гончарук займається сферою вступу до Світової організації торгівлі. І він був єдиним зі своїх колег, хто супроводжував Януковича в Давосі.

Питання фінансів веде екс-міністр Ігор Юшко – разом з Гончаруком вони є близькими до Віктора Пінчука.

Також радником Януковича після звільнення з Банкової у 2006 став Павло Гайдуцький (заступник глави адміністрації Кучми). У промовах Януковича інколи відчувається, що їх макроекономічну ідеологію виписує ще один радник прем'єра Анатолій Гальчинський (екс-радник президента Кучми).

До юридичної групи радників Януковича входять Леонід Підпалов (екс-заступник глави адміністрації президента Кучми), Михайло Рябець (екс-глава Центрвиборчкому), Павло Євграфов (суддя Конституційного Суду у відставці).

Екс-губернатор Дніпропетровської області Володимир Яцуба – секретар Ради регіонів при Януковичі, за допомогою якої прем'єр намагається контролювати вертикаль губернаторів.

Ще в радниках Януковича – екс-заступник керівника Державного управління справами, екс-лікар Кучми Олександр Возіанов. Експерти знаходять єдине пояснення цьому призначенню – враховуючи зв'язки Возіанова з "Феофанією", Янукович може знати потаємні секрети стану здоров'я багатьох українських політиків.

Під Льовочкіним також працюють політичні консультанти Юрій Левенець та Андрій Єрмолаєв та радниця з питань іміджу в мас-медіа Ганна Герман, яка час від часу також редагує виступи Януковича.

Однак, крім радників, вплив Льовочкіна поширюється і на підлеглих Толстоухова. Так, близькими до Льовочкіна є штатний юрист Януковича – перша заступниця міністра Кабміну Олена Лукаш, або інший перший заступник Толстоухова Іван Куцик.

Служба тісно пов'язала з Льовочкіним ще одну особу, від якої залежить спокій прем'єра – це керівник його особистої охорони Ігор Суліма.

Суліма отримав цю посаду восени 2004, після звільнення попередника, що сталося за наслідками яєчного теракту проти Януковича в Івано-Франківську.

Про постійну потребу Януковича у підсиленій охороні уже багаторазово писалося – і у зв'язку зі встановленням додаткової рамки перед його кабінетом, і після вживання екстра-заходів у дні приїзду прем'єра в рідний Донецьк.

Про те, що Януковичу живеться неспокійно в цьому світі, й він довіряє лише перевіреним людям, свідчить і передислокація двох охоронців з Донецька до Києва, яка відбулася ще за часів його першого прем'єрства.

Їх, колишніх міліціонерів, зарахували в Управління державної охорони. І відтоді або один, або інший скрізь супроводжують Януковича.

Як це буває в політиці, теперішня наближеність Льовочкіна може призвести до об'єднання проти нього інших амбіційних людей в оточенні Януковича. Хоча, наприклад, нещодавно Льовочкін підсилив свій статус, увійшовши до Партії регіонів та відразу отримавши місце в її політраді. Тобто тепер, окрім забезпечення Януковича в Кабміні, він займатиметься і його партійним життям.

"Раніше бували дні, коли Янукович проводив на день 30 зустрічей. Жити в таких умовах просто було неможливо! Зараз Льовочкін – це горлечко від пляшки, через яке треба пройти, якщо прагнеш потрапити до Януковича", - пояснюють люди, які знають кухню Кабінету міністрів. І факсиміле Януковича також перебуває у Льовочкіна.

ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ ТУТ