Клюєвщина. Наждаком по пам'яті

Написи часів "помаранчевої" революції, в яких прямо чи метафорично згадувався кандидат у президенти на виборах 2004 року, а нині – прем'єр-міністр Віктор Янукович, зникли з колони перед київським Головпоштамтом.

Так тихо і непомітно було виконано обіцянку віце-прем'єра Андрія Клюєва, який тиждень тому вирішив вичистити нецензурщину щодо прем’єра.

"Це серйозне, до речі, питання. Це просто, скажімо так, досить некоректна поведінка наших опонентів... Ну, просто написи на прем'єра, на партію нецензурні. Ми вирішили це питання", - сказав тиждень тому Клюєв.

На питання, яким чином воно вирішено, віце-прем'єр тоді не відповів, оскільки квапився на черговий захід.

Як виявилося, досить просто… наждачним папером.

Так було у 2004

Відредаговані колони

Сліди демонтажу

Як вдалось з'ясувати, порівнюючи фото 2004 і 2006 років, під цензуру потрапили нелюб'язні щодо прем'єра вислови на зразок "Янукович м***к" і "Янукович питух".

Так виглядали колони Майдану у 2004 році. Фото з сайту www.archives.gov.ua

Так вони виглядають у жовтні 2006 року.

Зверху - фото колон до реконструкції, знизу - після. Цитати про Януковича прибрано

Також не сподобалось новим цензорам історії студентське гасло "Зека на нари, тоді підемо на пари". Його теж відправили у небуття.

Але на цьому історичне мародерство нового уряду не закінчилось. Під критерій "нецензурщини" потрапило і головне гасло революції "Нас багато – нас не подолати".

Тут ще є гасла революції

В 2006 головні гасла революції

Натомість поруч з'явився новий напис, якого і близько не було у 2004 році - "Дерьмократія ТАК".

Зліва варіант 2004 року, справа - після "реконструкції"

Отож виникає запитання, що насправді зробила нова влада – змила образи свого політичного керманича чи вчинила спробу переписати історію?

Можна довго сперечатися щодо дозволеності писати на стінах, але, так чи інакше, графіті з Головпоштамту були доказом того, як у 2004 році українці, котрі зібралися на Майдані, ставилися до Януковича й до того, що робила його команда. Їх було занадто багато, щоб з їх думкою не рахуватися.

І Андрію Петровичу Клюєву і іже с нім краще було змиритися і визубрити події 2004 року як найбільший урок, запам'ятавши назавжди, що гра з волею народу рівноцінна засовуванню голови в трансформатор з написом "Не лезь –убъет!".

А перед тим, як влаштовувати чергову чистку іміджу свого лідера, він міг би взяти квиток до Берліна і піти на екскурсію до Рейхстагу. Після реконструкції у 1995 німці чомусь не впали в кому від національної образи, а позалишали на його стінах написи російських солдат, зокрема й відверті матюки.

До речі, коли в 2002 році німецькі консерватори запропонували повитирати деякі написи на парламенті, як такі, що обтяжують російсько-німецькі стосунки, колеги обізвали їх "провінціалами".

Але головне навіть не в цьому, а в тому, що перед тим, як хапатись за наждачку і шпатель, німці додумались провести дискусію з приводу цього.

В Україні ж не з'явилось жодної бодай кволої реакції на ініціативу віце-прем'єра.

Так, секретаріат президента в особі Віктора Бондаря попросив Клюєва "не опускатися до рівня колон на Головпоштамті і піднімати таке питання, тим більше в ситуації, яка має політичне забарвлення". Але це було сказано після того, як написи на колонах вже були стерті.

А що ж інші? Де ви, "діджеї" й польові командири Майдану? Чи тепер вам не до снаги дати відповідь новій владі, яка, неначе асфальтоукладчик, знову будує свою версію української реальності?

От і виходить, що якийсь Сергій Адріанов, поїхавши до Берліну, зможе сфоткати там напис, зроблений його дідом, і показати його своїм дітям. А хтось в Україні, прийшовши на Майдан, замість свого напису, зробленого у 2004, прочитає "Дерьмократія ТАК".

Історію пишуть переможці. І переписують теж. Але роблять це по-різному.

І стерті написи на Майдані, напевно, будуть не останньою спробою адаптувати історію під окремі історичні постаті. Залишається тільки чекати, що буде далі…

Не виключено, що в 2007-2008 роках школярі знайдуть на своїх партах нові підручники історії, в яких, буде написано, що акції у листопаді-грудні були не акціями народного протесту, а проплаченими виступами з американськими валянцями і наколотими апельсинками, які призвели до маштабних спалахів менінгіту.

А може в Україні влаштують масові процеси на зразок російського суду над Тарасом Зеленяком. Уявляєте, скільки бруду на прем'єра вилили на інтернет-форумах?

Або віце-прем'єр випише штраф і догану міністру транспорту і зв'язку Миколі Рудьковському за те, що він під час президентської кампанії розповідав анекдоти, що ганьблять честь і гідність українського прем'єра.

Чи може, Олександра Мороза знімуть з посади спікера за те, що він теж не жалував імідж свого нинішнього соратника, розповідаючи виборцям анекдоти з натяками на його кримінальне минуле, на зразок "Заходить Янукович до Кучми і питається: Леонід Даниловичу, а ви на третій строк підете? А Кучма йому: А ви?"

Поки ж видно одну тенденцію: спочатку партія відмиває імідж свого лідера від судимостей, потім відмиває історію від власних спроб фальсифікувати вибори. То може, краще берегти честь змолоду, щоб не затирати її до білих плям?