Михайло Дорошенко: Ющенко з Фірташем під час першої зустрічі говорили, як не допустити дерибан
Михайло Дорошенко і Віктор Ющенко є друзями з епохи голопузого дитинства. Вони мають спільну батьківщину – Хоружівку. Мають схожі долі у Києві – Ющенко рік і три місяці попрацював прем’єр-міністром у Кучми, Дорошенко – рік і три місяці був прес-секретарем Кучми.
Ющенко довіряє Дорошенку. І десять років тому вони обзавелися спільним парканом між дачами у селі Нові Безрадичі.
Під час інтерв’ю "Українській правді" Дорошенко починає згадувати курйозну історію – як він з Ющенком... почали курити. За його словами, це сталося, коли їм було по три-чотири роки! Кинули "тільки" у першому класі.
"Хоружівський Мишко" – як його недруги називають за очі – після перемоги Ющенка став позаштатним радником президента. Хоча, за власним зізнанням, Ющенко пропонував йому вибрати будь-яку посаду у владі. Але Дорошенко відмовився. Каже, що за покликанням – газетяр, а не чиновник.
Дорошенко є редактором щоденника "Україна молода", якому днями виповнюється п’ятнадцять років. Тривалий час це була єдина опора Ющенка-опозиціонера серед друкованих мас-медіа.
Водночас джерела УП розповідають історії, як Дорошенко вибивав у бізнесменів з "Нашої України" фінансування, прикриваючись, що газета насправді не його, а Ющенка. І щоб не світитися, то Ющенко просто оформив видання на свого соратника.
Ще у коридорах влади можна почути такі історії про вплив Дорошенка, що Віра Іванівна відпочиває. Дорошенко часто вживає термін "національна безпека", хоча це прерогатива зовсім інших органів. Керівництву одного з них – Службі безпеки України – нещодавно Дорошенко оголосив війну на шпальтах своєї газети.
Дорошенко обертається на найближчій орбіті президента. Його називають найбільшим лобістом кадрових призначень. Він найпершим привів до Ющенка двох одіозних діячів – Дмитра Фірташа і Хареса Юсефа.
Але водночас Дорошенко – це проста у спілкуванні людина, друг Ющенка, з яким президент може поговорити про свої особисті проблеми.
Час від часу ображаючись на "Українську правду" за епітети на свою адресу, Дорошенко відкладав це інтерв’ю. Але, як і обіцяв, дав нам його найпершим.
— Ви були біля Кучми, коли він тільки починав як президент, у 1994 році. І ви ж були при Ющенку, коли він очолив Україну. Що у них спільного — що різного в цей перший період перебування при владі? Кучма ж теж починав як демократ...
— Я працював з Кучмою рік і два чи три місяці. У мене не було бажання, і довго Табачник і Кучма переконували... Я пішов тільки тому, що там на перших порах були справді не просто державницькі, а й романтичні цілі — в інтересах України, в інтересах людей, не олігархів, кланів. І така політика проводилася Кучмою.
Так було десь до кінця 1995 року... Розповім вам, що на першому етапі Кучма не міг терпіти, коли називалося прізвище Кравчук, Медведчук, Суркіс. Це був скрегіт зубами, це була лють!...
Але десь протягом року потихеньку Кравчук як перший президент увійшов у довіру до Кучми. І залучив Медведчука й Суркіса. Так став з'являтися у них вплив.
— Тобто оточення зіпсувало Кучму. Як зробити так, щоб оточення не зіпсувало Ющенка? Чи воно його вже зіпсувало?
— Я не згодний, що нинішнє оточення псує імідж президента. Питання в організаційних навиках. Тобто проблема більше в тому, щоб організувати роботу секретаріату президента.
— Тобто ви не задоволені роботою секретаріату Ющенка?
— Якщо м'яко сказати, то робота секретаріату недостатньо організована. Тут не вистачає адміністративного управлінського впливу.
З початку президентства з Ющенком уже попрацювали два керівники секретаріату. Думаю, ним на цьому етапі уже зроблені висновки. Тому оцінки будуть правильними та адекватними.
— Тобто ви прогнозуєте зміну глави секретаріату президента?
— Ймовірно...
— І хто може прийти замість Рибачука?
— Серед кандидатів, які вже називалися в ЗМІ, в тому числі у вашому виданні, на мою думку, міг би бути Віктор Балога.
— А чому Балога?
— Він на посаді в Мукачевому, під час керівництва Закарпаттям і протягом останнього року як міністр надзвичайних ситуацій довів, що може організувати роботу апарату. Він — досвідчений політик. Він пройшов ті перепони, які були під час парламентських виборів 2002 року, президентських виборів...
Він досить самовіддано і сміливо відстоював свою позицію. Це, можливо, не ідеальний, але оптимальний варіант, щоб запрацював секретаріат президента.
— Тема "оточення" — це прокляття, яке супроводжувало як Кучму, так і Ющенка. Чому на перший призов до влади Ющенко призначив кумів на керівні посади? У цьому році з'явилася нова група фаворитів, які за одіозністю не поступаються "любим друзям" — у кулуарах їх називають словом "галичани", "гуцули". Ключові посади в паливно-енергетичному комплексі посіли саме вони — група Васюника. Такі групи-орбіти постійно формуються в оточенні Ющенка і б'ють по його рейтингу. Чому так відбувається, чому Ющенко з цим мириться?
— Якщо вже про "галичан", то я тут серйозних докорів не бачу. До Васюника можуть бути питання, але він найбільш працьовитий, найбільш досвідчений адміністратор у секретаріаті президента. Робота з документами, питання вивчення кадрів лежать на ньому.
— Але хіба це нормально, що він свого брата призначає на керівну посаду в "Нафтогаз"?
— Я згоден, що є питання. Але, наскільки я знаю, робота його брата підтвердила, що він незаангажований, і, тим більше, він не грав і не грає головної ролі у "Нафтогазі".
 |
| Михайло Дорошенко серед членів штабу Кучми на виборах 1999 року |
— Чому Ющенко призначає людей за принципом персональної відданості? Чому немає конкурсів на посади, прозорої процедури? От, наприклад, чому минулого року призначили Івченка на "Нафтогаз" — без конкурсу, без пояснень?
— Це вина секретаріату президента. У разі призначень на рівні "Нафтогазу" треба, щоб секретаріат вивчав кожну кандидатуру, а зараз це відбувається не завжди.
— Але у першу чергу прозорість призначень залежить конкретно від Ющенка! Якби була його воля, він би виставив умову, що на керівництво державними монополіями з мільярдними фінансовими потоками призначаємо тільки за підсумками конкурсу. І всі були б змушені виконувати цей наказ — так само, як всі були змушені виконувати його наказ про створення єдиного вікна на митниці. Але ж Ющенко не наполіг на прозорому призначенні керівництва "Нафтогазу"!
— Ти правильно говориш. Ющенко просто довіряв цим людям. У випадку "Нафтогазу" я не впливав на призначення і своєї позиції не висловлював.
— Кажуть, що ви були першою людиною, хто привів до Ющенка легендарного Дмитра Фірташа — співвласника "РосУкрЕнерго". Як це було?
— У вас в "Українській правді" якось писалося про те, що я завожу до Ющенка людей сумнівного характеру. Я заявляю, що жодну людину в кабінет президента я не заводив. Це можна запитати як у попереднього керівника секретаріату і у попереднього першого помічника президента, так і в нинішніх: у Зінченка, у Третьякова, у Рибачука, у Кислинського...
— Але ж ви можете певним людям допомогти зустрітися з Ющенком!
— Я жодній людині не допомагав зустрітися з Ющенком як президентом. А тепер щодо Фірташа... Після другого туру президентських виборів на мене вийшов Фірташ. Ми зустрілися, бо він пояснив, що це - питання "національної безпеки", воно "дуже важливе для України".
Фірташ розповів, що у 2004 році постачання газу до України було через "РосУкрЕнерго". Враховуючи ситуацію після другого туру виборів, деякі політики почали звертатися до Фірташа з пропозиціями: "якщо ти хочеш і в 2005 році працювати по газу з Україною", то один каже - "давай мені 15% того газу, що на вході в Україну", інший каже - "давай мені 20%", третій каже — "давай мені 30%"...
— Люди з табору Ющенка таке казали Фірташу?
— Це були пропозиції від різних людей. Я не можу назвати їх прізвища. Просто вони, користуючись революційною ситуацією, хотіли "потягнути" це питання на себе і заробити великі гроші.
Фірташ мені каже: "Уявляєте, що це буде? Приходить нова влада, і ці хлопці починають один поперед другого бігти, щоб заробити більше, намагатися підняти ціни. Це буде такий дерибан! Він так вдарить по Україні, що для нової влади це буде, може, найбільший удар!".
Я передав зміст цієї проблеми Віктору Андрійовичу. Він погодився, що йому треба зустрітися з Фірташем.
Ця зустріч нас втрьох відбулася у грудні 2004 року. І там говорили тільки про одне — у випадку, якщо президентом стане Ющенко, то буде працювати система, яка працювала перед тим - весь газ з Росії буде надходити до "Нафтогазу".
Фірташу треба було це підтвердження, більше нічого. Я вважаю, що у той час дійсно йшлося про долю України.
А тепер згадаємо, що у 2005 році була нормальна ситуація з газом, нормальні ціни, стабільне постачання... Після тієї зустрічі я не мав жодного відношення до питань постачання.
— Але у 2006 році ситуація зовсім не така, як випливало з домовленостей між Ющенком і Фірташем. І зараз газ входить до України не через "Нафтогаз", а через дочку "РосУкрЕнерго".
— Після тієї зустрічі я жодними газовими питаннями не займався, а на цей рік уже укладалася зовсім інша угода. Зараз я й сам полюю на Фірташа, щоб взяти у нього інтерв'ю для газети. Я хочу, щоб він пояснив нинішню ситуацію з газом зі свого боку.
— Яке враження справляє Фірташ під час розмови?
— Єдине, що я пам'ятаю — він у питаннях газу досить професійний.
— Під час розмов з Фірташем у 2004 році Ющенко зрозумів, що той має частку в "РосУкрЕнерго"? (Від УП: як відомо, до весни цього року Ющенко стверджував, що не знає, хто стоїть за "РосУкрЕнерго")
— Про це не йшлося. Говорилося про те, що система постачання газу в Україну тільки буде працювати через "Нафтогаз".
— Також ваше ім'я пов'язують з появою в оточенні Ющенка такого собі Хареса Юсефа. Як ця людина потрапила до нього, чому ви вирішили познайомити Ющенка з Харесом?
— Оскільки Харес багато займається благодійністю і ставиться з великою повагою до Ющенка, то ще до президентських виборів у нас відбулася неформальна зустріч...
— Він фінансував вибори Ющенка?
— Фінансування виборів було не моїм питанням. Харес став громадянином України, багато для неї робить. Я керувався тільки цими мотивами і ніякими іншими — ні політичними, ні фінансовими.
— Наші джерела кажуть, що на цього сирійця Хареса в СБУ є ціле досьє. Таким чином, наявність Хареса в оточенні Ющенка просто підставляла президента...
— Якщо в СБУ існує досьє щодо Хареса, то нехай його оприлюднять. Якщо ні, то... Мені, здається, що це більше спекуляція.
— Але ж чомусь Хареса звільнили з посади радника Ющенка восени минулого року?!
— Я не знаю. Це треба запитати у Рибачука.
— Ще загальновідомою є інформація, що ви допомагаєте просуватись інтересам Хареса в Україні.
— Абсолютно ні! Коли мені дорікнули, що статус радника президента допомагає увійти в службові кабінети, то я запитав: "Куди, крім секретаріату президента і Верховної Ради, де я був кілька разів за останні роки?"
— Але ж мова йде про статус, а не про посвідчення. Ви наближені до Ющенка, через вас можна організувати зустріч з Ющенком, він дає добро на проект, проект реалізовується...
— Я нікому не організовував від свого імені ніякої зустрічі.
— Мені доводилося чути таку історію про вас: у бізнесових колах "Нашої України" ви, пропонуючи підтримати "Україну молоду", говорите, що "це газета не моя, а Ющенка, а він на мене її просто оформив".
— (Сміється.) "Україна молода" — це приватна газета, і так склалося, що ми почали виходити напередодні здобуття незалежності України. Між іншим, днями нам виповнюється 15 років. Це переший хрестоматійний приклад приватної газети в Україні.
— Так все-таки, хто власник газети?
— Я!!!
— Газета фінансується з інших джерел, окрім реклами та передплати?
— Фактично ні. Є ще ж реалізація вроздріб.
— "Україна молода" є прибутковою?
— У мене, крім газетного бізнесу, — "України молодої" — нічого немає. Зрозуміло, що у попередні роки газетний бізнес не мав перспектив мати прибутковим. Але процес іде.
Якщо у попередні роки ми були збиткові, то на цей рік з великими труднощами ми вийшли на самофінансування. І ніяких спонсорів, ніяких добрих дядьків нам не потрібно.
Нам було важко, коли "Україна молода" була в опозиції до Януковича і режиму Кучми. Я знаю, що в інших газетах отримували більші зарплати. Але ми терпіли заради свободи слова і ради правди, ми за це боролися.
Ми це витримали, але всі ці останні роки я вів так справи, щоб ми вийшли на самоокупність.
— Якщо газета була збиткова, хтось же покривав її збитки?
— Раніше, чотири-п'ять років тому, у нас була співпраця з певними політичними силами. Зараз цього немає. На політику "України молодої" ані Ющенко, ані хтось інший з політиків не впливає.
— Тоді виникає питання щодо об'єктивності газети: чи може "Україна молода" дозволити собі критику Ющенка?
— У нас були такі приклади. Може воно й буде звучати пафосно, але я переконаний, що так, як Ющенко, ніхто не працює для України і на благо українців.
З цього ми виходимо у своїй редакційній політиці. Хоча певна критика президента є у нашій газеті.
Далі буде...
