Великий коаліційний покер

Ось і все. Всі троє відкинулись, щоб насолодитись миттю, шансом, що випадає лише раз у житті, якщо випадає взагалі. Кожен поставив все, чим володів... Ось і все. На стіл ліг Єрусалим. Переможець забирає вічне місто. (Едвард Уітмор, Єрусалимський покер)

Вівторок, 28 березня 2006, навряд чи був найприємнішим днем в житті Віктора Ющенка. Протягом кількох годин йому довелося сидіти віч-на-віч з людьми, яких він колись зіштовхнув з олімпу, і які тепер отримали реванш.

А між тим Ющенко мав за ці години зробити вибір – з ким же краще творити коаліцію: обрати Тимошенко чи Януковича? Спробувати відродити старий міф чи створити нову легенду?

Напевне, зустріч з Олександром Морозом була найприємнішою для президента 28 березня. Принаймні можна було не кривити душею, а поговорити про щось конструктивне. Наприклад, про ту ж коаліцію, зокрема як, віддавши Тимошенко належне, максимально усмирити цей атом.

Тим часом лідер СПУ явно прагнув скористатися моментом і здійснити марш-кидок на випередження у грі за велику коаліцію.

Лідер СПУ вже не раз показував себе як умілого гравця в сфері домовленостей. Тут варто лише згадати, як Мороз зміг виторгувати собі за підтримку Віктора Ющенка в останній момент не лише 4 урядові портфелі, але й вельми контраверсійну політреформу.

От і зараз він явно вирішив скористатися ейфорією у штабі Тимошенко і розгубленістю "Нашої України", щоб отримати собі статус "собирателя сил помаранчевих" і можливого керівника парламентської коаліції.

Зустріч Ющенка і Мороза 28 березня. Фото Миколи Лазаренка

Надвечір прес-служба СПУ оприлюднила меморандум про коаліцію помаранчевих сил, схвалений політрадою партії і підписаний Олександром Морозом.

Спершу цей документ багато в чому нагадує той, який оприлюднювався раніше Юлією Тимошенко і "Нашою Україною". Втім, читаючи далі, можна зрозуміти, що це вже зовсім не попередній набір гасел, а чітка схема розподілу влади в країні після виборів.

Відмінність від попередніх меморандумів простежується вже з перших рядків документа і стосується факту появи самої коаліції.

Якщо в тексті Тимошенко, який начебто було взято за основу при переговорах йшлося про те, що коаліція демократичних сил "почне діяти з обранням Верховної Ради України V-го скликання", то в новій редакції від Мороза така коаліція лише буде створена "в день відкриття першої сесії Верховної Ради України V-го скликання".

Мета коаліції демократичних сил порівняно з лютим 2006 майже не змінилась. Як і раніше її основними пріоритетами залишаються формування парламентської більшості, Кабінету Міністрів, спільне визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, підготовка, схвалення та реалізація узгодженої програми діяльності уряду.

Також залишився в меморандумі і стратегічно важливий пункт про узгодження всіх призначень та звільнень з посад, що відносяться до компетенції Верховної Ради, Кабміну, місцевих адміністрацій, а також посад що подаються на затвердження Верховній Раді президентом.

Ось пункти про координацію діяльності партій учасників коаліції в обласних, районних, міських радах та узгодження пропозицій основних параметрів Державного бюджету України канули в Лету.

Перший, напевно, через свою космічну нереальність (тут хоча б навчитися домовлятися серед втрьох-чотирьох, а не те щоб водити на короткій мотузці кілька тисяч місцевих депутатів, які часто дружать в регіонах зовсім не за канонами Верховної Ради).

Щодо узгодження бюджету, то тут або соціалісти залишили собі простір для ліричних відступів (а ля захист дітей війни, а також їх правнуків і прадідів), або вирішили, що за умови узгодженої програми діяльності Кабміну проблем з головним кошторисом країни не повинно бути.

Основні принципи та програмні засади діяльності коаліції в редакції СПУ залишилися практично без змін. Як і раніше голвними пріоритетами лишаються:

По-перше, подовження політреформи, недопущення федералізації України, реформування системи правосуддя; прийняття законів "Про Кабінет Міністрів України", "Про Президента України", "Про центральні органи виконавчої влади", "Про нормативно-правові акти".

Тут у раніше затверджений перелік доповнено пунктами про ухвалення закону про спеціальні слідчі комісії Верховної Ради, а також чергове внесення зміни до виборчого законодавства.

По-друге, здійснення мрії Романа Безсмертного про комплексну реформу адміністративно-територіального устрою, яка, серед іншого, "забезпечить перерозподіл владних повноважень на місцях на користь виконавчих органів місцевого самоврядування".

Третім принципом проголошено забезпечення конституційних прав та свобод людини, а четвертим - відміну прокурорського загального нагляду та забезпечення реформи правоохоронних органів.

П’ятим пунктом проголошено забезпечення соціальних стандартів для гідного життя людини. При цьому зроблено уточнення, що покращувати життя українців будуть "до європейського рівня".

Як і в попередніх варіантах в меморандумі збережено пункти про підтримку українського товаровиробника, забезпечення розвитку ринкової економіки, стратегічний курс на інтеграцію України в ЄС та стабільні добросусідські стосунки з Російською Федерацією і всіма сусідами України.

Єдиним доповненням у засади майбутньої коаліції є вимога подолання корупції та хабарництва, повного і безумовного відділення бізнесу від влади та скасування недоторканності депутатів місцевих рад.

Раніше цей пункт значився серед зобов’язань коаліції, тобто передбачав виконання будь-якою ціною. Але соціалісти певно вирішили дещо полегшити завдання учасників коаліції, звівши його лише до благородної мети, такого собі ідеалу, якого слід прагнути, але можна ніколи і не досягти. Так що, панове ідеалісти, створення раю земного в межах України дещо затягується.

Взагалі ж зобов'язання в меморандумі Мороза кардинально відрізняються від тих, що значилися раніше в варіантах "Нашої України" та БЮТ.

Всі виборчо-агітаційні "соплі та воплі" викинуто на смітник історії. Тут не варто навіть з лупою шукати якісь там вимоги денонсації угоди про умови постачання газу в Україну від 4 січня 2006 року або обіцянки підвищити стипендії до 426 гривень.

Так само Мороз вилучив з меморандуму запропонований ним же пункт про зобов'язання провести публічний судовий розгляд справи Георгія Гонгадзе.

Натомість тепер майбутнім учасникам коаліції пропонують цілком прагматичні речі.

Наприклад, вони мають впродовж 30 днів з моменту підписання угоди сформувати поіменний склад парламентської більшості та створити уряд.

За ті ж 30 днів робоча група, що складатиметься з 3 представників від кожного учасника коаліції має розробити та внести до Верховної Ради програму діяльності коаліційного уряду.

Найсильнішим же моментом коаліційної угоди є шостий пункт, згідно якого учасники Коаліції зобов'язуються не вступати в сепаратні переговори з будь-якою політичною партією чи блоком.

Натомість розширення складу Коаліції може відбутися лише за консенсусним рішенням сторін, що підписали меморандум.

Таким чином за задумом Мороза в парламенті має з'явитися закритий клуб у вигляді парламентської більшості, і нарешті викристалізуватися таке явище, як системна опозиція.

Щоб така ідеальна модель хоч якось запрацювала, в меморандум внесено пункт, який передбачає "узгодження програм партій та політичних блоків-учасників Коаліції та програми діяльності президента для реалізації збалансованої внутрішньої та зовнішньої політики".

Далі починається цілковита політична алхімія, яка має або винайти філософський камінь для існування української політики протягом наступних п’яти років, або зірватися вже в найближчі 30 днів.

Отже, за меморандумом Мороза партії та політичні блоки, що сформували коаліцію, беруть участь в розподілі посад відповідно до отриманих на виборах результатів.

Списки посад, що підлягають розподілу, затверджуються окремо (список посад у Верховній Раді, список посад в центральних органах виконавчої влади і управління, список глав обласних та районних адміністрацій).

Вибір посад серед учасників коаліції здійснюється "почергово".

Кількість посад є пропорційною до отриманого на виборах результату (по кожному списку окремо).

Першою право на вибір посади отримує та партія чи блок, що отримала найбільшу кількість голосів на виборах до Верховної Ради. Далі по рейтингу.

Розподіл посад відбувається за формулою:

Кпу - кількість посад для учасника;

∑п - загальна сума посад;

∑дм - загальна сума депутатських мандатів парламентської
більшості;

∑дму - загальна сума депутатських мандатів учасника КоаліціїТаким чином, скажімо, якщо БЮТ отримає на виборах десь 125 мандатів, а помаранчевих сил коаліція нараховуватиме скажімо 255 і при цьому на торг буде виставлено 50 посад, то Тимошенко і Ко отримають 24,5 посади.

Тоді як "Наша Україна", якій за результатами екзит-полу нараховували лише 75 депутато-місць має задовольнитись 14.

При цьому за раніше визнаною всіма помаранчевими умовою учасник коаліції, який здобув найбільшу кількість голосів серед інших учасників Коаліції, вносить кандидатуру на посаду прем'єра.

Так що за умови створення помаранчевої коаліції Юлії Тимошенко нема чого хвилюватися. Олександр Мороз навіть приготував для неї приємний сюрприз: якщо раніше права вето на кандидатуру прем’єра не мали тільки інші учасники коаліції, то в варіанті СПУ цього права позбавлено й президента.

Тим часом за проектом Мороза учасники коаліції не мають права вето і на інші обрані посади чи запропоновані кандидатури.

Так що Юлії Тимошенко доведеться на випадок чого миритися з присутністю і Валентини Семенюк у Фонді держмайна і Юрія Луценка в МВС, до яких вона протягом всієї виборчої кампанії мала безліч претензій.

За меморандумом Мороза вибрана учасником коаліції посада закріплюється за ним на весь термін діяльності коаліції з правом заміни кандидатури.

При цьому невідомо, яким чином, але учасники Коаліції "зобов'язані забезпечити підтримку внесеної кандидатури в парламенті, в Кабміні та в президента".

В умовах повного політичного дерибану вищих посад для державної системи управління передбачено певне рятівне коло: заступники керівників (окрім перших заступників) підбираються та пропонуються керівниками міністерств та відомств, відповідно до професійних та моральних якостей претендентів на посаду.

А далі починається ну просто кумівська система стримань і противаг: перші заступники керівників, що отримають посади відповідно до цієї угоди, не можуть належати до тих же політичних сил, що і їх керівники. Перші заступники керівників призначаються відповідно до описаного вище квотного принципу розподілу посад, за окремим списком.

Згідно з проектом меморандуму один учасник коаліції не може претендувати більш як на одну керівну посаду в силових структурах України (СБУ, МВС, Генпрокуратура).

Щоправда тут слід зауважити, що соціалісти в запалі пішли ділити квоту президента, який скоріше мав би спостерігати за творенням коаліції десь з дивану свого кабінету, а не бути активним гравцем українського коаліційного покеру. Адже навіть змінена Конституція залишає за президентом пропонувати парламенту голову СБУ і призначати керівника генпрокуратури.

З вищенаведених міркувань викликає здивуваня і наступний пункт: "кандидатури на посади, призначення яких відповідно до Конституції України належить до компетенції президента, призначаються президентом за взаємним погодженням з учасниками коаліції".

Кандидатури на посади керівників обласних державних адміністрацій вносяться Кабміном і затверджуються на посадах президентом за взаємним погодженням з учасниками коаліції, відповідно до описаного вище квотного принципу розподілу посад.

Керівники підрозділу центральної виконавчої влади (міністри) та керівники відповідних профільних комітетів Верховної Ради не можуть належати до однієї й тієї ж політичної сили.

Учасники Коаліції зобов'язуються підтримати кандидатури на посади заступника голови Верховної Ради України, перших заступників голів парламентських комітетів, подані представниками опозиційних сил, що не входять до більшості.

Ось так в 10 кроків вкладено правила гри, за якими має розігратися карта управління Україною на найближчі 5 років. Зіграти в неї запрошуються Юлія Тимошенко, Роман Безсмертний і сам Олександр Мороз.

Єдине питання, чи захочуть вони грати картами Мороза, чи кожен принесе свою колоду.