Політичні орбіти Віктора Ющенка
"Треба просто поставити собі таку мету – "Хочу подружитися з Ющенком". І далі заповнювати собою простір навколо Ющенка". Друге коло Ющенка складається з трьох дуже різних людей: Дорошенка, Рибачука і Єханурова. Найболючіше корупційний скандал вдарив по Порошенку – протягом півроку Ющенко лише двічі спілкувався з ним по телефону
23 січня 2005 року Віктор Ющенко склав присягу президента, а 4 лютого було сформовано його перший уряд та команду губернаторів.
До річниці зміни влади "Українська правда" спробувала зрозуміти, що з себе являє нинішнє керівництво країни. Ми презентуємо орбіти наближеності до Ющенка і впливу на його політичні рішення.
 |
Примітка: нумерація не означає ступінь впливу і не є рейтингом наближеності.
1. Віктор Ющенко; 2. Катерина Ющенко; 3. Михайло Дорошенко; 4. Олег Рибачук; 5. Юрій Єхануров; 6. Петро Ющенко; 7. Віра Ульянченко; 8. Ірина Геращенко; 9. Іван Васюник; 10. Борис Тарасюк; 11. Анатолій Кінах; 12. Олександр Кирєєв; 13. Ігор Тарасюк; 14. Віктор Пинзеник; 15. Віктор Балога; 16. Арсеній Яценюк; 17. Юрій Луценко; 18.Олександр Третьяков; 19. Павло Альошин; 20. Сергій Бондарчук; 21. Микола Мартиненко; 22. Євген Червоненко; 23. Петро Порошенко; 24. Давид Жванія; 25. Роман Безсмертний; 26. Олександр Омельченко; 27. Іван Плачков; 28. Олексій Івченко; 29. Юрій Ключковський; 30. Юрій Павленко; 31. Вячеслав Кириленко; 32. Ксенія Ляпіна; 33.Віктор Бондарь; 34. Сергій Головатий; 35. Анатолій Гриценко; 36. Ігор Дріжчаний; 37. Олександр Медведько; 38. Олександр Морозов; 39. Віктор Капустін; 40. Джон Гербст; 41.Борис Беспалий; 42. Павло Ігнатенко; 43. Станіслав Аржевітін; 44. Володимир Шандра; 45. Володимир Стельмах; 46. Анатолій Матвієнко; 47. Сергій Тарута; 48. Харес Юссеф.
Раніше орбіти впливу і наближеності до Леоніда Кучми регулярно малювала газета "Дзеркало тижня". А першими на пострадянському просторі "орбіти" зробив російський журнал "Итоги". Загалом же традиція зображувати політичний олімп у такий спосіб зустрічається і в західній пресі.
Що таке оточення Ющенка? Те, що нинішній президент легко піддається впливу своїх близьких соратників, було і залишається одним із інструментів антиагітації на виборах. Це так, але тільки частково. Дійсно, Ющенко слухає тих, кому довіряє. Дійсно, він часто в роботі покладається на своє оточення – дає їм право самостійно вирішувати і просить не напружувати його зайвими деталями. Дійсно, часом спрацьовує принцип Кучми – ухвалюється те рішення, яке проштовхував останній відвідувач президентського кабінету.
Але стратегічні рішення Ющенко здебільшого виносить самостійно. Найбільш яскравим прикладом цього є відставка уряду Тимошенко – ніхто не може сказати, що її хтось пролобіював. Хоча, звісно, соратники зіграли не останню роль, щоб в Ющенка вималювалося розуміння необхідності звільнити прем’єра.
Варто підкреслити, що наші орбіти – політичні, і там немає людей з оточення Ющенка, яких він вважає близькими, але які не грають ролі в політиці. Наприклад, скульптор Анатолій Гайдамака чи художник Іван Марчук.
Як зазначають обізнані люди, проблема Ющенка в тому, що стати частиною оточення доволі нескладно.
"Треба просто поставити собі таку мету – "Хочу подружитися з Ющенком". І далі намагатися заповнювати собою простір навколо Ющенка. Відтак, рано чи пізно, мети буде досягнуто. Бо всі, хто хотіли подружитися з Ющенком – вони це зробили", - розповів "Українській правді" один із нашоукраїнців, який добре знає механізми функціонування команди президента і до того ж є учасником нашої "орбіти".
Як ілюстрацію до цього наводять Давида Жванію. Він балотувався за списком "Нашої України" на минулих виборах, але ідентифікувати його при зустрічі Ющенко навчився тільки уже у парламенті. Це не завадило Ющенкові через два роки зробити Жванію кумом – хрещеним батьком свого найулюбленішого сина Тарасика.
Хоча, насправді, крім таланту "подружитися" з Ющенком треба мати й інше – уміння це зберегти. У Жванії не вийшло – і зараз він дуже далеко від головного тіла країни.
Протилежний випадок – це Олег Рибачук. Вони разом з Ющенком уже 14 років. Рибачук завжди залишається на орбітах Ющенка, просто змінює їх – час від часу він наближається до нинішнього президента, час від часу – віддаляється.
ХТО Є ХТО НА ОРБІТАХ
Найближчі люди глави держави мешкають в його родині – але розмови про вплив Катерини Ющенко на політику перебільшені. Хоча, справді, вона грає роль контактеру з американською діаспорою.
Звичайно, від "першої леді" залежить дуже багато в житті глави держави – і не в останню чергу його настрій. Тому Катерина Ющенко зображена в наших орбітах у формі супутника – Місяця.
Сімя Ющенка – це місце, де він "розвантажується" від проблем на роботі, діти – головні антидепресанти, і від такого зняття стресу залежить його загальне почуття. Особливо посилилася роль родини в житті Ющенка після його отруєння.
Друге коло наближеності до Ющенка складається з трьох дуже різних людей: Михайла Дорошенка, Олега Рибачука і Юрія Єханурова.
Вплив Михайла Дорошенка, який є позаштатним радником Ющенка і редактором газети "Україна молода", має давню історію. Вони обоє – з Хоружівки. Дорошенко є носієм близького Ющенку сільського світогляду, він бачить у ньому свою опору. Крім того, Дорошенко – давній друг Ющенка, якому можна розповісти про свої особисті проблеми.
"Припустимо, у Ющенка болить зуб. І він, як звичайна людина, потребує когось, з ким можна про це поділитися. Таким є Михайло Дорошенко", - розповів "Українській правді" один із представників оточення президента.
Дорошенку характерна ще одна риса, яка багатьом не подобається – постійно бути з Ющенком, домагаючись вирішення своїх питань. Інколи це напружує навіть самого главу держави. Як переповів "Українській правді" один зі соратників президента, кілька років тому йому довелося почути від Ющенка ледь не благання: "Прошу, зроби те, що хоче Миша! Бо, розумієш, прокидаючись зранку, я хочу бачити обличчя дружини, а не Михайла".
Дорошенко має свій кабінет в секретаріаті президента і є одним із найбільших лобістів поруч з Ющенком – при цьому він "вирішує питання" навіть на дрібному рівні. У недругів Дорошенка є великі сумніви, що він це робить безкорисно. "Миша береться за все, що потрапляє під руки, він не цурається призначенням на рівні начальника управління медицини в якомусь районі самої далекої області. Видається, скоро Миша буде призначати директорів аптек", - зазначив в розмові з "Українською правдою" один із тих, хто знайомий з політичною кухнею Ющенка.
Дорошенка не люблять прагматики з оточення Ющенка, оскільки його "допомога" часто є не просто некомпетентною, але і такою, що дискредитує главу держави. Наприклад, понад півроку "радником президента з інвестицій" був сирієць Харес Юссеф, щодо репутації якого Ющенка інформувало СБУ.
Харес вийшов на президента саме завдяки Дорошенку. На початку він брав участь у деяких програмах Катерини Ющенка. Далі – більше: Харес взяв на себе перебування уже президента Ющенка під час його участі у Всесвітньому економічному форумі в Давосі у 2005 році. Зняти Хареса з посади вдалося тільки після приходу на Банкову Олега Рибачука. Зараз цей діяч освоює далекі простори "космосу".
Також, як кажуть, Дорошенко першим привів до Ющенка Дмитра Фірташа – людину, яка фігурує у схемі роботи сумно відомої фірми "РосУкрЕнерго".
Вплив Петра Ющенка не є настільки інтенсивним. Старший брат президента також є людиною, на якого глава держави може спертися у особистих проблемах. Петро Ющенко – людина дуже набожна, і він підсилює цю складову в житті брата. Але при цьому він також не цурається бізнесу та лобізму.
Через Петра Ющенка, наприклад, під час революції намагалися вибудовувати відносини з майбутнім президентом "лужніковська група" депутата Держдуми Росії Олександра Бабакова, яка володіє в Україні кількома обленерго і готелем "Прем’єр-палас". Їхні зв’язки уходять в історію – багато років Петро Ющенко був співвласником "Першого інвестиційного банку", який зараз належить "лужніковцям".
Загалом можна не сумніватися, що 2005 рік бізнес-структури Петра Ющенка закінчили з набагато кращим результатом, ніж п’ятирічку перед цим.
Кілька місяців тому в стінах секретаріату ходив афоризм – "арабо-ізраїльські друзі президента". Малось на увазі, що арабську сторону представляв Харес, а ізраїльську – бізнесмен Офер Керцнер, якого називають представником інтересів Михайла Чорного.
Контакти Офер підтримує через Петра Ющенка і Михайла Дорошенка. Відомо, що ізраїльський бізнесмен має свої інтереси в багатостраждальному селищі Козин під Києвом. Ще він допомагав з лікуванням президента у Швейцарії після отруєння.
Як "великі лобісти", зрозуміло, Дорошенко і Ющенко-старший не могли оминути своєю увагою нафтогазову сферу країни. Вони утворюють окрему орбіту з куратором "Нафтогазу" в оточенні глави держави – першим заступником глави секретаріату президента Іваном Васюником. Нещодавно від посилив свій вплив на галузь, призначивши рідного брата Ігоря заступником голови НАК.
Бізнес-минуле повязує Васюників з керівником "Нафтогазу" Олексієм Івченком і його заступником Андрієм Лопушанським (ці двоє між собою є кумами).
Загалом Іван Васюник після корупційного скандалу став поступово наближатися до Ющенка. Одним із проявів цього стало також призначення міністром будівництва ще одного екс-бізнес-компаньйона Васюника Павла Качура.
Сприяє посиленню Васюника і те, що Рибачук самоусунувся від кураторства стратегічних напрямків роботи Банкової на користь свого першого заступника. Той тепер замкнув на собі роботу майже всіх головних служб секретаріату президента.
Через Васюника підсилюється присутність галичан у владі – Лубківський (радник президента-керівник головної служби гуманітарної політики), Коліушко (радник президента-керівник головної служби політики інституціонального розвитку), Шлапак (глава Держказначейства).
Поруч з Михайлом Дорошенком стоїть орбітальний комплекс в складі Віри Ульянченко-Ірини Геращенко, який також орієнтується на першу леді України. Легендарна Віра Іванівна грає велику роль в оточенні Ющенка, а його прес-секретар стабільно рухається у її фарватері.
Постійним місцем роботи Ульянченко є Верховна Рада, а для Ющенка вона є позаштатним радником. Але при цьому вона має кабінет в приміщенні секретаріату президента. Таку розкіш за кошт держбюджету надано лише трьом особам, які не є працівниками Банкової – крім неї це також Дорошенко і Олександр Третьяков.
Віра Іванівна, на відміну від Михайла Дорошенка, віддає перевагу тільки еліті – людям, яких при старій владі називали словом "олігархи". Особливо гарні відносини у неї з Вадимом Новинським ("Старт-груп") і Віталієм Гайдуком ("Індустріальний союз Донбасу").
Злі язики кажуть, що Новинський отримав контроль над Інгулецьким гірничозбагачувальним комбінатом за допомогою чоловіка Віри Іванівни Віктора Івченка, який тоді був членом Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку.
Останнім проявом лобізму Віри Іванівни була невдала спроба призначити Гайдука віце-премєром у переддень нового 2006 року. Із чиновників у неї дуже близькі відносини з губернатором Миколаївщини Олександром Садиковим – ще з часів, коли вона очолювала київське представництво Чорноморського морського пароплавства ("Бласко"), яке обслуговувалося в садиківському "Юнекс-банку".
Також Віра Іванівна сприяла просуванню кар’єрними дробинами і для власного чоловіка – Ющенко призначив його керівником Держагентства з питань інвестицій, яке було вирішено терміново створити після київського Давосу. Втім, якоїсь активності з боку цього органу влади поки не помітно.
Віра Іванівна часто вступає в переговори від імені президента, хоча не завжди має для цього мандат. Також багато років уже діє принцип: якщо хтось з сильних цього світу хоче потрапити до президента, але не має відповідних контактів, то найкраще "заходити" через Віру Іванівну.
З іншого боку, Віра Іванівна відома тим, що допомагає простим людям, які виходять зі своїми бідами на Ющенка – використовуючи при цьому й свої зв’язки. За словами Ульянченко, її проханням не відмовляють ні Суркіс, ні Пінчук, ні Ахметов.
"Вірною бойовою подругою" Віри Іванівни є Ірина Геращенко. Вона має безальтернативний вплив на президента у питанні інформації, а через своє бачення процесу вступає у конфлікти з Рибачуком.
Останньою перемогою Геращенко є призначення Валентини Руденко радником президента–керівником головної комунікаційної служби секретаріату. До цього Руденко була піарником 1+1 у славні часи диктатури на каналі медведчукізму.
Доволі близько до Ющенка знаходиться Ігор Тарасюк – керівник Державного управління справами, якого президент також цінує як представника успішного національного бізнесу (Тарасюк є власником Миронівського хлібопродукту та бренду "Наша ряба").
Ігор Тарасюк забезпечує комфортний побут президента, хоча протягом року він не набагато просунувся у втіленні мрії Ющенка про переїзд з Банкової в приміщення Мінздраву у Маріїнському парку.
Тарасюк також є куратором проектів-мрій Ющенка – Арсенал, Софія, Український дім, Батурин. Потужне фінансування останньому надав Сергій Тарута – "Індустріальний союз Донбасу" виділив на відбудову гетьманського палацу 10 мільйонів гривень. Тарута симпатичний Ющенку як найбільш цивілізований "олігарх" часів Кучми, а також як колекціонер скіфської та трипільської культури.
Але події навколо газових угод з Росією показали, що на орбітах Тарута знаходиться далеко від "сонця". Він кинув багато сил, щоб зупинити ці домовленості, але його вплив на Ющенка був на мінімальний. Він навіть зізнався, що не зумів елементарно поговорити по телефону з главою держави.
Із "героїв" корупційного скандалу найближче до "тіла" зберігся Олександр Третьяков. Він також є прикладом стрімкого наближення до президента, яке зупинила лише осіння політична криза.
В команді Ющенка Третьяков опинився у 2001 році завдяки екс-міністру зовнішньої торгівлі Андрію Гончаруку. У список "Нашої України" потрапив завдяки фінансовому внеску. В парламенті вступив до групи "Разом", створеної найближчими соратниками Ющенка. Його кумами стали Олег Рибачук і Катерина Чумаченко. А в 2004 Третьяков отримав печатку фінансового директора виборчої кампанії майбутнього президента.
Вирішальне значення для подальших подій мало те, що Третьяков супроводжував Ющенка на лікуванні у Австрії, а після повернення надав йому власний будинок. Так він став першим помічником глави держави, про всесилля якого півроку тому складали легенди.
Попри все, Третьяков досі близько до серця сприймає прохання президента. Після звільнення він зміг вибороти статус радника Ющенка і зберіг кабінет в секретаріаті, звідки також "прикриває" свого друга – губернатора Кіровоградщини Едуарда Зейналова.
Зараз Третьяков включився у виборчу кампанію "Нашої України" – він став керівником контрольного управління, а для потреб центрального штабу блоку віддав свій офіс на вулиці Спаській.
Третьяков у гарних відносинах з керівником особистої охорони Ющенка Павлом Альошиним. Вплив цієї особи доволі конкретний: від нього залежить безпека президента.
Альошин майже п’ять років був особистим охоронцем Ющенка і за покликанням служби скрізь супроводжував майбутнього лідера нації – вдома, в машині, на роботі. Відтак у них склалися гарні відносини, президент йому по-чоловічому довіряє. Зараз Альошин створює Ющенку сприятливе середовище, дозволяючи, наприклад, попри правила безпеки і самому сідати за кермо.
Також Альошин має ще один дуже потужний інструментарій – зв’язок. Мобільний телефон Ющенка тримає прикріплений до нього охоронець, якого визначає керівник охорони президента. Відтак від Альошина часто залежить, чи з’єднувати главу держави з абонентом, чи сказати, що він "відпочиває" або "на нараді".
На доволі далеких підступах до Ющенка знаходиться ще один приятель Третьякова Сергій Бондарчук – керівник "Укрспецекспорту" і друг першого помічника Кучми Сергія Льовочкіна.
Півроку тому було модно порівнювати, як вдало Третьяков повторив шлях Льовочкіна. Недруги ж завжди казали, що Третьяков засвоївся на нових фінансових потоках за допомогою попередника, який залишився у "долі" і з яким Третьяков зблизився саме завдяки Бондарчуку.
Зараз же вороги радять перевірити повністю непрозорий "Укрспецекспорт" на предмет пошуку грошових пробоїн, які, не дай Боже, забезпечують безбідне існування президента і його оточення.
Корупційний скандал погано позначився на Миколі Мартиненку. Колись дуже близький соратник і навіть сусід Ющенка по кріслу в сесійній залі парламенту зараз далеко. Його падіння почалося зі скандалу навколо взуттєвої фабрики "Київ" – попри всі спроби Мартиненка переконати, що він не мав до цього відношення.
"Велика дитина" Євген Червоненко важко пережив звільнення з Мінтрансу. Але сентиментальні почуття, які має до нього Ющенко, повернули його у владу в крісло губернатора Запоріжжя. При цьому президент підібрав Червоненку не чужі для нього краї – засвоїтися на новому місці губернатору допомагає дружба з власником "Запоріжсталі" Едуардом Шифріним.
Найболючіше корупційний скандал вдарив по Петру Порошенку – протягом півроку Ющенко лише двічі спілкувався по телефону зі своїм кумом. І тільки один раз вони побачилися, й те – на кілька хвилин. Але, попри все, екс-секретар Радбезу зберігає свій опосередкований вплив через людей, яких він встиг розставити по владній вертикалі.
Порошенко став віддалятися від Ющенка ще коли його перспективам секретаря Радбезу нічого не загрожувало. Одні його усували через ревнощі, інші – з розуміння, що його перебування поруч нищило рейтинг глави держави.
А ще тому, що влітку скаржитися на Порошенка почали навіть дипломати. Зокрема, за інформацією деяких джерел, посол Німеччини Дітмар Штюдеман тет-а-тет з Ющенком піднімав питання стосовно його близького соратника. Більше того, тема начебто Порошенка лунала навіть під час розмови президента з верховним комісаром ЄС Хавєром Соланою.
Найдальше з числа "любих друзів" опинився Давид Жванія – фігурант багатьох скандалів: зникнення Рибкіна, отруєння Ющенка, фінансування виборів Березовським. Ще проти Жванії зіграло і його бажання тісно опікати родину глави держави.
Ближче до Ющенка знаходиться друг Жванії Роман Безсмертний, який взявся за непосильну задачу – перемогу "Нашої України" в парламентських перегонах.
Багато років тому Безсмертний був фаворитом Ющенка. Але навряд він зможе поновити свій авторитет у повному обсязі – після того, як влітку 2004 року, в розпал виборів, Безсмертний зник на тиждень і не виходив на контакт. Існує інформація, що в пошуках тодішнього керівника виборчого штабу Ющенка соратникам навіть довелося виламувати двері його квартири.
Далеко від Ющенка, але неподалік Миколи Мартиненка – який є керівником київського осередку "Нашої України" – знаходиться мер столиці Олександр Омельченко. Рік тому Мартиненко критикував київську владу і мріяв стати градоначальником. Але зараз ці двоє зуміли порозумітися, і в результаті чинний мер отримав статус кандидата від НСНУ на виборах міського голови.
Другим великим центром впливу в оточенні Ющенка є керівник секретаріату президента Олег Рибачук. Давній соратник глави держави намагається бути провідником європейських традицій у владі, а умовою свого приходу він поставив очищення команди Ющенка, декларування прибутків його родини, багатоканальність інформації та публічність.
Але не все Рибачуку вдається і не всі кулуарні війни він виграє. Як приклад – історія з призначенням керівника УТ-1, коли він влаштував конкурс, але підсумки якого ніяк не позначилися на остаточному рішенні Ющенка.
Водночас критики Рибачука відзначають його недоліки – відсутність "трудоголизму", спонтанність та непослідовність. Він не став тим, ким повинен бути за посадою – канцеляристом президента.
"Рибачук загорається якоюсь ідеєю, і повністю присвячує себе тільки їй. А коли вона йому набридає, він про неї забуває. Приклад – брифінги, які він уже не проводить тривалий час", - зазначає один із представників оточення Ющенка.
Рибачук любить вільний стиль роботи і працює за принципом Рейгана: "чистий від паперів стіл – завжди свіжа голова". Інколи це дратує президента. Водночас він розуміє, що у нього дуже мало таких вірних соратників, які мають гарну репутацію на Заході та не розраховують на особисту вигоду.
Рибачук перебуває у непоганих відносинах з Віктором Пінчуком, але це ніяк не вплинуло на рішення суду про експропріацію в зятя Кучми спочатку "Криворіжсталі", а потім Нікопольського заводу феросплавів.
В умовну орбіту впливу Рибачука можна віднести міністра економіки Арсенія Яценюка, якого глава секретаріату рекомендував на посаду. Яценюк відноситься до групи молодих політиків, які викликають симпатії у Ющенка. Дехто навіть каже, що Яценюк є одним із нових фаворитів президента, а відтак він має дуже широкі перспективи.
Також Рибачук лобіював призначення міністром юстиції Сергія Головатого, який взявся вилікувати чи не найбільший головний біль Ющенка – перебування Піскуна на посаді генпрокурора. Соратником Головатого і одночасно близьким до Рибачука є Микола Полудьонний – радник президента-керівник головної служби правової політики секретаріату президента.
Рибачук допоміг Ігорю Дріжчаному стати главою Служби безпеки України. Він, у свою чергу, перебуває в непоганих відносинах з Олександром Морозовим і Миколою Мартиненком.
Нинішній керівник "Ощадбанку" Морозов є давнім товаришем Рибачука, вони разом вели фінансовий бік виборчої кампанії Ющенка 2002 року.
У свою чергу Анатолій Гриценко має близькі контакти з Рибачуком з часів, коли той очолював офіс кандидата в президенти Ющенка, а нинішній міністр оборони сидів у кабінеті напроти і був заступником керівника виборчої кампанії. На те місце Гриценко прийшов за сприяння Морозова і Мартиненка, які також товаришують і є членами наглядової ради гриценківського Центру Разумкова.
Міністр оборони активно працює над втіленням одного з головних завдань президентства Ющенка – вступу до НАТО. Водночас, кажуть опоненти, глава держави непублічно висловлював невдоволення комерційною діяльністю відомства Гриценка з продажу землі.
Крім того, в орбіту Рибачука можна віднести керівника державного "Ексімбанку" Віктора Капустіна.
Глава секретаріату працює в постійному контакті з послом США в Україні Джоном Гербстом, а також дипломатами провідних європейських країн. Через нього позиція західних урядів протягом кількох хвилин може бути донесена до Ющенка.
Ще одна людина, яка у поглядах тяжіє до Рибачука – це єдиний помічник президента-керівник його офісу Андрій Кислинський. При цьому друг Кислинського, член Нацради з телебачення і радіомовлення Андрій Мірошниченко очолює фонд Катерини Ющенко "Україна-3000".
Свою окрему умовну групу в оточенні Ющенка має прем’єр Юрій Єхануров, який також є дуже близьким до президента. Їм комфортно працювати один з одним. Ющенко забув, що таке постійні щоденні сварки, які відбувалися у нього з Тимошенко. Тому він все ще дуже сподівається залишити Єханурова прем’єром і після виборів. Сам голова уряду теж цього прагне, хоча і розуміє, що у жовтні він тимчасово прийшов на посаду.
В орбіті Єханурова неподалік президента знаходиться міністр надзвичайних ситуацій Віктор Балога. Його повязує з нинішнім президентом память про часи, коли Балога, будучи губернатором Закарпаття при Кучмі, порвав з СДПУ(о) і став на бік Ющенка. Крім того, саме життя робить частими контакти цього урядовця з керівником держави – в Україні постійно трапляється якщо не пташиний грип, то лихо в Алчевську.
Заступником Балоги в МінНС працює близький до президента екс-керівник банку "Ажіо" Станіслав Аржевітін. Їх поєднує спільне хобі – минулого року Ющенко призначив Аржевітіна секретарем ради Українського козацтва.
В урядову команду входить група молоді, в якій Ющенко бачить перспективу росту. Він з симпатією ставиться до згаданого уже Арсенія Яценюка, до віце-премєра В’ячеславаКириленка, міністра транспорту Віктора Бондаря, міністра молоді та спорту Юрія Павленка. Трохи далі знаходиться міністр екології Павло Ігнатенко, який поки запам’ятався лише тим, що є найбільш непомітним урядовцем.
Тут же в сузір’ї амбітного нового покоління знаходиться Ксенія Ляпіна, яка своєю бурхливою енергією впала у вічі Ющенку за часів прем’єрства. Так ще в 2000 році вона стала його радником.
Здатність тверезо мислити і зрозуміло висловлювати свою думку зіграла добру службу з Борисом Безпалим, який останнім часом став зявлятися на Банковій. Після зміни уряду він став представником Кабміну в парламенті.
Міністр промислової політики Володимир Шандра є родичем Олексія Хахльова, чоловіка Віталіни Ющенко. Однак Шандра, всупереч цьому своєму статусу, знаходиться доволі далеко на орбітах. Про це свідчить і той факт, що в список "Нашої України" цей урядовець потрапив аж на 115 місце.
А ще між деякими учасниками цієї орбіти Ющенка є несподіване поєднання: дружини Рибачука, Шандри, Третьякова, Павленка й Ігнатенка товаришують, утворивши своєрідний клуб безтурботних жінок чиновників, яких добре знають у київських кафе і ресторанах.
З числа інших урядовців близько до Ющенка знаходиться міністр закордонних справ Борис Тарасюк, що пояснюється їхніми давніми відносинами, а також активним міжнародним життям президента. Про їхні тісні контакти свідчить і нещодавнє призначення радником президента заступника Тарасюка по Народному Руху Василя Куйбіди.
Також багатолітня історія тримає стабільно близько до Ющенка міністра фінансів Віктора Пинзеника і керівника Державної податкової адміністрації Олександра Кирєєва.
Попри критику за обережність і нерішучість, Кирєєв уже понад десятиріччя знаходиться в орбіті Ющенка. Як кажуть джерела, пояснення слід шукати в тому, що колись у молодості Кирєєв врятував життя Ющенку в горах. І начебто саме з тих часів у президента травма хребта.
Сусід по дачі в Безрадичах міністр палива та енергетики Іван Плачков не настільки близький до Ющенка, хоча вони регулярно контактують з огляду на енергетичні та газові проблеми України.
Набагато регулярніше буває у глави держави секретар Ради нацбезпеки Анатолій Кінах, і причина тут не тільки в тому, що за посадою він має кабінет на Банковій. Кінах, будучи першим віце-премєром, постійно супроводжував Ющенка у закордонних поїздках. Президент поважає людину, яку, в принципі, міг би не любити – бо саме Кінах замінив його на посаді прем’єра. Адже тоді це справді було трагедією для Ющенка.
Недивним є і те, що нинішня близькість Кінаха викликає ревниві погляди його попередника Петра Порошенка.
Нещодавно за посадами увійшли в орбіти Ющенка заступник голови секретаріату президента Анатолій Матвієнко та постпред глави держави у парламенті Юрій Ключковський. Втім, знаходяться вони далеко. Так само, як і голова Нацбанку Володимир Стельмах, якому пропонували місце в списку "Нашої України", але він відмовився, сподіваючись і далі обіймати посаду головного банкіра. Однак джерела на Банковій не виключають, що після виборів 66-річний Стельмах піде на заслужений відпочинок.
Останню групу в оточення Ющенка формують силовики. Найближче з них знаходиться Юрій Луценко, якому Ющенко симпатизує, але, трапляється, і критикує за повільні темпи реформування міліції. Найдальше опинився генпрокурор Віктор Медведько – в силу свого нетривалого перебування на посаді, а також того, що до призначення він практично не був знайомий з Ющенком.
Кажуть, що призначення Медведька підтримував і Луценко. Принаймні, він виступив проти іншої кандидатури – Василя Присяжнюка. Медведька і Луценка повязують з Петром Порошенком. Але, з огляду на поступову втрату ним впливу, послабляється і цей зв’язок.
Як кажуть, коли свої орбіти публікувало "Дзеркало тижня", то їх фігуранти зі штангенциркулем у руках виміряли свою наближеність до президента. Таким людям є рекомендація не забувати, що ці малюнки носять умовний характер. І що вчорашні аутсайдери дуже швидко можуть стати фаворитами – і навпаки.
