Владислав Каськів: "Треба було бачити обличчя людей, які пішли на адміністрацію Кучми. Вони реально готові були померти"…
Вівторок, 5 квітня 2005, 21:51
21-го листопада, у день другого туру виборів, коли ситуація в Києві була напружена настільки, що, здавалось, кинь сірник і все навколо запалає, я задала одному з лідерів "ПОРИ" Владу Каськіву питання, яке мучило всіх: хто переможе?
Ми їхали в машині, його телефон розривався, тому запис постійно доводилось переривати. Влад домовлявся, щоб пікетувальникам, які ввечері збирались на Майдан, підвозили гарячу воду. Усіх лихоманило, але у революцію все ще ніхто не вірив.
"Знаєш, хто б з них не виграв, ми все одно не програємо", – підбадьорив він мене тоді. Це єдина фраза з усього інтерв'ю, яка запам'яталась.
Багато людей, що свого часу співпрацювали з Владом, навряд чи погодились на такий експеримент знову. Його звинувачують, як у фінансовій недбалості, так і у намаганнях завжди "перетягнути ковдру на себе".
Проте, незважаючи на це, кожного разу Каськіву вдається набрати нову команду і реалізувати задуману ідею. Йому просто цікаво, для нього – це чергова гра, чергова пригода і ризик.
Громадянська компанія "ПОРА" для Каськіва вже вчорашній день, попереду новий проект – партія "ПОРА". Проблеми з її реєстрацією Каськів вважає тимчасовими.
- Знаєш, є офіційний бік цієї справи, а є неофіційний, – розповідає він. Якщо говорити про офіційний, то в кінці січня були подані реєстраційні документи, Мін'юст у межах відведеного йому терміну, а це один місяць, направив відмову у реєстрації і вказав причину – невідповідності у статуті.
Також вони мали претензії до списків. Після цього, десь через тиждень, були повторно передані документи вже з виправленими помилками, і термін передбачений законом закінчився 22–го березня. Досі ніхто не має ніяких офіційних документів про підтвердження реєстрації, чи відмову, оце такий офіційний аспект.
– А ви дізнавались, що відбувається з вашими документами?
– Публічно пояснив причини лише міністр юстиції, під час зустрічі минулої суботи. Він прийняв нас на прохання президента. Сказав, що в нас не все гаразд з підписними листами.
Потім запропонував формулу, за якою ми могли би вирішити цю проблему. Ця формула полягала у тому, щоб ще раз вибірково перевірити списки – 2 тисячі підписів. І якщо у цих списках 2/3 виявиться дійсними, то відповідно міністерство юстиції готове буде нас зареєструватись.
Але для того, щоб брати участь у парламентських виборах треба було зареєструватись до 26–го березня. І тому нам не лишалось нічого іншого, як подати скаргу в суд на бездіяльність Мін'юсту і попросити суд, щоб він нас зареєстрував 22–им числом.
Ми ці процеси здійснили паралельно, зараз іде процес перевірки цих двох тисяч підписних листів. Ми вже маємо результати у Миколаївській області – там практично всі підписи зійшлись, і ми думаємо, що так буде майже всюди.
Ми припускаємо, що були якісь технічні помилки, але я переконаний, що це не проблема, тому що "ПОРА" подала 16 тисяч підписів при необхідних 10–ти і подала з 23 областей, коли вимагається –16.
Ну, і врешті-решт стоїть питання руба, тому що зареєстровано було в останній день 11 партій, список цих партій вже є оприлюднений, і при всій повазі до цих партій, нам би також було цікаво подивитись їхні підписні листи.
Про неофіційний бік справи Влад говорить не так охоче. Лише дивується короткозорості тих політиків, які не хочуть, щоб "ПОРА" опинилась у парламенті.
– Ми, наприклад, просто публічно можемо звернутись до 126 політичних партій, які є в Україні, з проханням передати "ПОРІ", юридичну особу, і через низку юридичних процедур стати суб'єктом виборчого процесу з назвою Громадянська партія "ПОРА", це як механізм.
Таких механізмів є ще декілька, тому тут ми не дуже журимось цим процесом, але, що нам дуже сумно, так це вся історія довкола реєстрації "ПОРИ", виявляє у скандальній формі неадекватність багатьох структур виконавчої влади до потреб суспільства.
Рішення про участь у формуванні партії Владислав Каськів приймав довго.
Після революції його плани на майбутнє виглядали зовсім по іншому. Він стверджує, що не є фанатиком політичної кар'єри, просто сьогодні у житті країни не все складається так добре, як він собі уявляв. Крім того у нього є свої зобов'язання перед друзями, колегами і партнерами.
На його думку, процес формування партії Народний Союз "Наша Україна" не дозволяє вирішити одну з наріжних проблем – вхід нового покоління у політику. І не тільки на рівні парламенту, а на рівні в першу чергу місцевих органів влади.
– Ким ти себе бачиш через рік– два? Тільки не кажи, що ти про це зараз не думаєш!
– Розумієш, була група активістів, які з ідеєю створення цієї партії "ПОРА", виступали давно. І я б сказав, що грунт для цього лежить в далеких 90–х, коли після студентського голодування не була створена політична сила, через це фактично, напевно і стався новий Майдан.
Якщо казати про мене особисто, то для мене комфортно жити, це означало комфортно жити вільною людиною у вільній країні і це цікаво, крім того, було робити. Пов'язано з пригодами і небезпеками. Тому зараз дійсно повстало складне питання що робити далі.
До речі, у мене таке відчуття було на наступний день після проголошення Незалежності України. Відчуття безпорадності, ніби робили–робили щось, воювали ходили, мітингували, жили в наметах, а потім раз і нема чим зайнятись. При тому, що я молодий був тоді і запал був такий.
Врешті решт з'ясовується, що після виборів Влад збирався серйозно зайнятись бізнесом, каже, що зараз йому це не по кишені і розглядає пропозиції, які надійшли з секретаріату та різних партійних структур.
Досі він не погодився на жодну з них і чекає на зустріч з президентом, після його повернення із США. Роботу партійного функціонера, він не проти поєднувати з роботою у структурах теперішньої влади. Одне іншому не заважає.
Заможною людиною Влад себе не вважає, гроші отримує, як він каже, – диверсифіковано, з різних джерел. "Я трохи бізнесом займаюсь, маю участь в різних структурах. Частково за рахунок грантів жив".
– Ти маєш зараз хату, машину?
– Хату зараз не маю, тимчасово орендую. Продав перед виборами.
– Чому?
– Ну, по–перше треба було трохи коштів інвестувати в проект.
– Ти інвестував свої гроші в ПОРУ?
– В тому числі. Я не думаю, що це дуже важлива подія. Але я був переконаний, що я не програю. Це, до речі, так само, як багато підприємців, що підтримували ПОРУ.
Як згадує Касків, під час революції, було взагалі не до грошей, він навіть не пам'ятає, як провів свій останній день народження.
– Недавно питаються якісь французькі журналісти: – Скільки вам років? Я кажу – 30. Вони питають, а з якого ви року? Ну, я кажу з 73–го. Вони відповідають, що ніяк не виходить 30. А виявляється, що я просто забув, бо день народження у мене 28 листопада, це якраз розпал подій був і я його просто проскочив.
Коли розмова переходить до революційних подій, Каськів на секунду примружує очі і далі говорить вже зовсім іншим тоном. Так розповідають про найважливіше у своєму житті, намагаючись не пропустити жодної деталі.
- Тоді був запущений другий план захисту чесних виборів. Першим етапом цього плану стало створення наметового містечка на Контрактовій площі.
Другим етапом – створення мережі страйкових комітетів по всій Україні і у першу чергу в Києві, які я вважаю відіграли критичну роль, тому що якби не студенти, які зібралися 30–40 тисяч у перший день зранку, то не відомо, чи кияни би вийшли і за ними все це пішло.
Це все гіпотетично звичайно, але це був план №2. І тоді ж між першим і другим туром було прийняте рішення про кординацію дій зі штабом "Нашої України", і відтоді "ПОРА" почала офіційно співпрацювати зі штабом Ющенка. Був створений оперативний штаб на чолі з Безсмертним. Заступниками його були Філенко, Стецьків, Луценко, і там був розроблений план цих акцій.
– Коли ви погоджувались співпрацювати зі штабом Ющенка ви узгоджували якісь умови?
– Які умови? Ми виконали все, що обіцяли, а від штабу ми жодних зобов'язань не просили. Предмет домовленостей був такий – "ПОРА" брала на себе зобов'язання виконувати низку функцій, а штаб, ну які він міг брати зобов'язання? Ну, звичайно там підвозились намети, генератори, базові речі.
…Якщо відверто казати, то мені тоді 12 раз поступали директиви про готовність до активних дій.
– Починаючи з якого дня?
– Починаючи з 23 листопада.
– Ви готові були до цього?
– Це взагалі був відомий факт. Ми вибудували колону з наметового містечка. Ця колона заздалегідь, я вважаю дуже ефективно була побудована, у неї були необхідні засоби, які дозволяли, жертвуючи своїм здоров'ям, але стопроцентно гарантувала те, що нас не розженуть.
По–суті це були кілька тисяч людей, готові на самопожертву. Вони були між собою зв'язані ланцюгами. І це бачили десятки тисяч людей, як ця колона піднялась, аж до Адміністрації 23 числа ввечері. І впритул наблизилась до міліції.
Наша колона не збиралась нікого атакувати. Підтвердженням цього було хоча б те, що вони були усі між собою зв'язані. Вони не могли агресивно діяти, як це було у часи "Україна без Кучми", тобто тільки правоохоронні органи могли атакувати нас фізично, але цього я думаю не було б, тому що я мав зустрічі із Савченком, який керував зовнішнім периметром, і відчуття у мене таке склалось, що ми б досягли успіху.
Але я щасливий, що нам вдалось весь період помаранчевої революції діяти адекватно до ситуації і не перегинати палку. У мене, звичайно, є своє ставлення до процесу переговорів між Ющенком і Януковичем, за участю Кучми та інших європейських посередників, але це вже історія.
Ці переговори заклали дуже серйозну тенденцію, яку ми відчуваємо зараз. Це компроміс між елітами, а іншими словами можливість старим "товарищам" повернутись до влади.
– Ваш похід – це була демонстрація чогось? Ти до речі теж там був прикутий?
– Я не був прикутий, я був на чолі колони, – каже Влад, і через кілька секунд додає, – Бігти все одно не було куди. Треба було бачити, як ця колона будувалась.
Я сподіваюсь, що у когось є відеокадри і це збережеться для історії. Ну, треба було на обличчя цих людей подивитись. Вони реально готові були до того, щоб померти. Я абсолютно точно це кажу.
А крім того, була ж розповсюджена інформація, що там є російський спецназ, і що був наказ стріляти на ураження і т.п. З цієї колони вийшло десь до півтори сотні людей. І це все так помпезно було, вони викидали спеціальні пакети з цими ланцюгами, якими були сковані, виходили.
Одні вибачались, другі просто тікали, але 90% лишилось. І коли ми йшли таким повільним кроком, бо широким не можна було йти, це було таке відчуття…
Я багато революційних подій за своє життя пережив, але це дійсно було особливе відчуття. Я кажу Рожнятовському, який йде поруч зі мною: – "Ти готовий?" А він відповідає: "Я думаю, що це останній раз". Отака гра слів, бо не зрозуміло чи більше не треба буде йти, чи ми просто більше не повернемось. Але дійшли.
– Ти казав, що вам 12 разів наказували йти, але ви пішли лише один раз.
– Ні, походів було кілька, у різні місця. Починаючи з дачи Кучми і закінчуючи Кабінетом міністрів.
– Перший був найстрашніший?
– Ну, звичайно, то вже все були технічні речі.
Питання про фінанси "ПОРИ" для Влада Каськіва не було несподіванкою. Останні кілька днів, він присвятив підрахункам коштів, що були витрачені на проект – "ПОРА". Тому, вже може сміливо говорити про хоча б приблизні цифри.
– По–перше, варто сказати, що левова частка допомоги, яка надавалась ПОРІ, вона надавалась не в грошах, а в натуральному вигляді. Тобто хтось друкував листівки, хтось транспорт давав, хтось там п'яте–десяте, таким чином це все відбувалось. Ну, була, звичайно, фінансова складова. Я думаю, що у грошовому вимірі, якщо в грошах виміряти ці всі потреби, під час виборів, підкреслюю, то це десь сума була – 7–8 мільйонів доларів.
– І хто вам давав ці гроші?
– Тут треба дуже точно формулювати думку, тому що, як правило, такими цифрами спекулюють. Але в грошовому вимірі ця сума не перевищувала 1,5 мільйона доларів.
– Тобто на руки ви отримали 1,5 мільйони доларів?
– Не ми, ще раз підкреслюю, що це була диверсифікована система. До того ж це мізер для такої потужної організації. При тому, що ми розповсюдили більше 40 мільйонів найрізноманітнішої літератури – листівок, газет, наліпок і т.п. Про це навіть смішно говорити.
Влад не витримує, дістає папірець і починає на ньому малювати схеми. З'ясовується, що у центральному штабі гроші фактично не акумулювались, щоб не давати приводів для обшуків і звинувачень. Гроші, виділяли підприємці на місцях, і усі вони йшли на потреби організації.
"ПОРА" досі зберігає добрі стосунки з тими підприємцями, що фінансували їх під час виборчої кампанії. Це представники малого та середнього бізнесу. Каськів каже, що у "ПОРІ" вони бачать реального представника своїх інтересів, тому й досі підтримують організацію.
Владислав стверджує, що ніхто з функціонерів "ПОРИ" зарплат не отримує, всі працюють на громадських засадах. Хоча не виключає, що у майбутньому, коли партія структурується, зарплати все ж будуть введені.
– Вам допомагали міжнародні структури?
– З міжнародних структур можна сказати, що підтримку на організацію "ПОРИ" надавали лише Фонд Маршала та CIDA – це канадське агентство з міжнародного розвитку. При чому ці кошти не були спрямовані на активну діяльність, а лише на організацію і навчання.
Ну, це були взагалі мінімальні кошти, вони там вичислялися десятками тисяч доларів, не більше. Це були мінімальні кошти, але у дуже потрібний час і у дуже потрібному місті.
Якщо говорити про Фонд Маршала, то неоцінену допомогу було надано фактично не в грошах, а в тому, що його очолює старий наш друг, з яким ми працюємо вже не один рік – Павол Демеш, колишній міністр закордонних справ Словаччини.
Взагалі він дуже авторитетний діяч. Ми обговорювали плани, формували з ним логіку структур. Він брав участь в установчих зборах "ПОРИ" в Ужгороді, в квітні, перед виборами Мукачевськими. Він просто має унікальний досвід.
Ну і далі сама технологія розвитку "ПОРИ" передбачала надзвичайно важливий етап. Це тестування технологій. І було прийнято рішення ці технології тестувати на конкретних виборах, і першими такими виборами були вибори в Мукачево.
Я тут хочу наголосити, що Мукачево – це знакова річ, бо якби не було Мукачевого, то, можливо, демократія не перемогла би в Україні.
Бо в Мукачеві були відображені всі методи фальсифікацій, які були використані під час виборів з боку режиму і відтестовані всі засоби протидії з боку демократичних сил, якщо так можна сказати.
І я наголошую, що "ПОРА" тоді добилась навіть результату. Ми проводили тоді акції протесту навіть після виборів і міський голова тоді подав у відставку, завдяки наметовому містечку, яке стояло перед мерією.
– А чому ви обрали таку форму, як наметове містечко?
– Ну, тому, що вона функціональна. Це дозволяє створити фізичний центр. Крім того це українська технологія. Яка себе добре зарекомендувала ще у 90–их роках.
– А були ще якісь варіанти?
– Варіанти швидкої дії, скажемо так.
– Що це?
– Ну, це коли встановлений факт фальсифікації виборів. Факт спроби державного перевороту незаконним шляхом і тоді могли бути, теоретично, включені засоби прямої дії, які би не виражались у мирному стоянні на Майдані, а в центральних адміністративних будівлях, як до речі, було недавно у Киргизії.
– Тобто захоплення будівель?
– Чого це захоплення? Повернення народу!
Єдине питання, яке останнім часом все більше дратує Владислава Каськіва, це конфлікт з Чорною ПОРОЮ. Він жаліється, що кожного разу йому доводиться всім пояснювати все наново і він не розуміє, для чого на це взагалі витрачати час.
– Чому виник конфлікт між двома частинами "ПОРИ"?
– Раніше мені здавалось, що це нездорова амбіція психологічна, але зараз стає очевидним, що це вже стало політтехнологією боротьби з новою політичною силою під назвою "ПОРА". Я ще раз підкреслюю, кожна людина має право на власну думку.
– Ти можеш пояснити історію утворення двох напрямків "ПОРИ"?
– Дивись, є "ПОРА", як популярна структура, не тому, що вона гарно називається, а тому, що вона робила конкретні речі і за ці речі вона стала відома у суспільстві, за свої дії.
На самому початку була ідея створити, не "ПОРУ", а структуру, яка б захистила вибори, яка би донесла правду до людей, бо це було важливіше з самого початку, а потім захистила вибори. І навіть якби вона називалась "ТАБУРЕТКА", то сьогодні би була "ТАБУРЕТКА" популярна, бо ця організація захищала би вибори, у тому й полягає уся ситуація.
Я поважаю право групи людей називати себе Чорною "ПОРОЮ", більше того, я не маю нічого проти, щоби хто–небудь називав себе "ПОРОЮ". Тому, що зараз це вже не важливо, важливо не те, що "ПОРА" зробила, а те, що вона буде робити завтра. Взагалі, у нас ні конфліктів, ні різночитань не було, аж поки ми не зробили свою справу, не захистили вибори.
Влад витягає прозору папку з документами. (Натисніть на картинку, щоб збільшити)
У ній - сценарій дій, але розрахований лише на 21–22 листопада. Він, пояснює, що це фактично і є основний сценарій, за ним діяли протягом кількох тижнів, просто щоранку корективи вносили модератори, які узгоджували план дій зі Штабом Ющенка. – "Впізнаєш підпис внизу"? – задоволено каже Влад.
І я розумію, що цей підпис можна досі побачити на українських гривнях старого зразка. Ми прощаємось і я все ж не втримуюсь від питання, яке вже давно крутиться в голові:
– Влад, а нащо тобі це все? Ти – вічний революціонер?
– Ні, вистачить руйнувати, тепер треба щось будувати,– жартує він і продовжує, - Знаєш, 15 років тому, я приїхав сюди на студентське голодування, на два тижні, і так і лишився. У мене ж вже був не один проект і всі вони були вдалі. Пам'ятаєш коаліцію "Свобода вибору"?
Ще тоді я сподівався, що буде революція… А зараз, не хочеться все закінчувати на такій мажорній ноті. Хочеться довести, цим бонзам від влади, що ми зможемо пробитись самі. Вони ж нас не контролюють і не фінансують, і через це бісяться.
– Все, я зрозуміла, ти справжній авантюрист.
– Ну, може й не справжній, але…
Ми їхали в машині, його телефон розривався, тому запис постійно доводилось переривати. Влад домовлявся, щоб пікетувальникам, які ввечері збирались на Майдан, підвозили гарячу воду. Усіх лихоманило, але у революцію все ще ніхто не вірив.
"Знаєш, хто б з них не виграв, ми все одно не програємо", – підбадьорив він мене тоді. Це єдина фраза з усього інтерв'ю, яка запам'яталась.
Багато людей, що свого часу співпрацювали з Владом, навряд чи погодились на такий експеримент знову. Його звинувачують, як у фінансовій недбалості, так і у намаганнях завжди "перетягнути ковдру на себе".
Проте, незважаючи на це, кожного разу Каськіву вдається набрати нову команду і реалізувати задуману ідею. Йому просто цікаво, для нього – це чергова гра, чергова пригода і ризик.
Громадянська компанія "ПОРА" для Каськіва вже вчорашній день, попереду новий проект – партія "ПОРА". Проблеми з її реєстрацією Каськів вважає тимчасовими.
- Знаєш, є офіційний бік цієї справи, а є неофіційний, – розповідає він. Якщо говорити про офіційний, то в кінці січня були подані реєстраційні документи, Мін'юст у межах відведеного йому терміну, а це один місяць, направив відмову у реєстрації і вказав причину – невідповідності у статуті.
Також вони мали претензії до списків. Після цього, десь через тиждень, були повторно передані документи вже з виправленими помилками, і термін передбачений законом закінчився 22–го березня. Досі ніхто не має ніяких офіційних документів про підтвердження реєстрації, чи відмову, оце такий офіційний аспект.
– А ви дізнавались, що відбувається з вашими документами?
– Публічно пояснив причини лише міністр юстиції, під час зустрічі минулої суботи. Він прийняв нас на прохання президента. Сказав, що в нас не все гаразд з підписними листами.
Потім запропонував формулу, за якою ми могли би вирішити цю проблему. Ця формула полягала у тому, щоб ще раз вибірково перевірити списки – 2 тисячі підписів. І якщо у цих списках 2/3 виявиться дійсними, то відповідно міністерство юстиції готове буде нас зареєструватись.
Але для того, щоб брати участь у парламентських виборах треба було зареєструватись до 26–го березня. І тому нам не лишалось нічого іншого, як подати скаргу в суд на бездіяльність Мін'юсту і попросити суд, щоб він нас зареєстрував 22–им числом.
Ми ці процеси здійснили паралельно, зараз іде процес перевірки цих двох тисяч підписних листів. Ми вже маємо результати у Миколаївській області – там практично всі підписи зійшлись, і ми думаємо, що так буде майже всюди.
Ми припускаємо, що були якісь технічні помилки, але я переконаний, що це не проблема, тому що "ПОРА" подала 16 тисяч підписів при необхідних 10–ти і подала з 23 областей, коли вимагається –16.
Ну, і врешті-решт стоїть питання руба, тому що зареєстровано було в останній день 11 партій, список цих партій вже є оприлюднений, і при всій повазі до цих партій, нам би також було цікаво подивитись їхні підписні листи.
Про неофіційний бік справи Влад говорить не так охоче. Лише дивується короткозорості тих політиків, які не хочуть, щоб "ПОРА" опинилась у парламенті.
– Ми, наприклад, просто публічно можемо звернутись до 126 політичних партій, які є в Україні, з проханням передати "ПОРІ", юридичну особу, і через низку юридичних процедур стати суб'єктом виборчого процесу з назвою Громадянська партія "ПОРА", це як механізм.
Таких механізмів є ще декілька, тому тут ми не дуже журимось цим процесом, але, що нам дуже сумно, так це вся історія довкола реєстрації "ПОРИ", виявляє у скандальній формі неадекватність багатьох структур виконавчої влади до потреб суспільства.
Рішення про участь у формуванні партії Владислав Каськів приймав довго.
Після революції його плани на майбутнє виглядали зовсім по іншому. Він стверджує, що не є фанатиком політичної кар'єри, просто сьогодні у житті країни не все складається так добре, як він собі уявляв. Крім того у нього є свої зобов'язання перед друзями, колегами і партнерами.
На його думку, процес формування партії Народний Союз "Наша Україна" не дозволяє вирішити одну з наріжних проблем – вхід нового покоління у політику. І не тільки на рівні парламенту, а на рівні в першу чергу місцевих органів влади.
– Ким ти себе бачиш через рік– два? Тільки не кажи, що ти про це зараз не думаєш!
– Розумієш, була група активістів, які з ідеєю створення цієї партії "ПОРА", виступали давно. І я б сказав, що грунт для цього лежить в далеких 90–х, коли після студентського голодування не була створена політична сила, через це фактично, напевно і стався новий Майдан.
Якщо казати про мене особисто, то для мене комфортно жити, це означало комфортно жити вільною людиною у вільній країні і це цікаво, крім того, було робити. Пов'язано з пригодами і небезпеками. Тому зараз дійсно повстало складне питання що робити далі.
До речі, у мене таке відчуття було на наступний день після проголошення Незалежності України. Відчуття безпорадності, ніби робили–робили щось, воювали ходили, мітингували, жили в наметах, а потім раз і нема чим зайнятись. При тому, що я молодий був тоді і запал був такий.
Врешті решт з'ясовується, що після виборів Влад збирався серйозно зайнятись бізнесом, каже, що зараз йому це не по кишені і розглядає пропозиції, які надійшли з секретаріату та різних партійних структур.
Досі він не погодився на жодну з них і чекає на зустріч з президентом, після його повернення із США. Роботу партійного функціонера, він не проти поєднувати з роботою у структурах теперішньої влади. Одне іншому не заважає.
Заможною людиною Влад себе не вважає, гроші отримує, як він каже, – диверсифіковано, з різних джерел. "Я трохи бізнесом займаюсь, маю участь в різних структурах. Частково за рахунок грантів жив".
– Ти маєш зараз хату, машину?
– Хату зараз не маю, тимчасово орендую. Продав перед виборами.
– Чому?
– Ну, по–перше треба було трохи коштів інвестувати в проект.
– Ти інвестував свої гроші в ПОРУ?
– В тому числі. Я не думаю, що це дуже важлива подія. Але я був переконаний, що я не програю. Це, до речі, так само, як багато підприємців, що підтримували ПОРУ.
Як згадує Касків, під час революції, було взагалі не до грошей, він навіть не пам'ятає, як провів свій останній день народження.
– Недавно питаються якісь французькі журналісти: – Скільки вам років? Я кажу – 30. Вони питають, а з якого ви року? Ну, я кажу з 73–го. Вони відповідають, що ніяк не виходить 30. А виявляється, що я просто забув, бо день народження у мене 28 листопада, це якраз розпал подій був і я його просто проскочив.
Коли розмова переходить до революційних подій, Каськів на секунду примружує очі і далі говорить вже зовсім іншим тоном. Так розповідають про найважливіше у своєму житті, намагаючись не пропустити жодної деталі.
- Тоді був запущений другий план захисту чесних виборів. Першим етапом цього плану стало створення наметового містечка на Контрактовій площі.
Другим етапом – створення мережі страйкових комітетів по всій Україні і у першу чергу в Києві, які я вважаю відіграли критичну роль, тому що якби не студенти, які зібралися 30–40 тисяч у перший день зранку, то не відомо, чи кияни би вийшли і за ними все це пішло.
Це все гіпотетично звичайно, але це був план №2. І тоді ж між першим і другим туром було прийняте рішення про кординацію дій зі штабом "Нашої України", і відтоді "ПОРА" почала офіційно співпрацювати зі штабом Ющенка. Був створений оперативний штаб на чолі з Безсмертним. Заступниками його були Філенко, Стецьків, Луценко, і там був розроблений план цих акцій.
– Коли ви погоджувались співпрацювати зі штабом Ющенка ви узгоджували якісь умови?
– Які умови? Ми виконали все, що обіцяли, а від штабу ми жодних зобов'язань не просили. Предмет домовленостей був такий – "ПОРА" брала на себе зобов'язання виконувати низку функцій, а штаб, ну які він міг брати зобов'язання? Ну, звичайно там підвозились намети, генератори, базові речі.
…Якщо відверто казати, то мені тоді 12 раз поступали директиви про готовність до активних дій.
– Починаючи з якого дня?
– Починаючи з 23 листопада.
– Ви готові були до цього?
– Це взагалі був відомий факт. Ми вибудували колону з наметового містечка. Ця колона заздалегідь, я вважаю дуже ефективно була побудована, у неї були необхідні засоби, які дозволяли, жертвуючи своїм здоров'ям, але стопроцентно гарантувала те, що нас не розженуть.
По–суті це були кілька тисяч людей, готові на самопожертву. Вони були між собою зв'язані ланцюгами. І це бачили десятки тисяч людей, як ця колона піднялась, аж до Адміністрації 23 числа ввечері. І впритул наблизилась до міліції.
Наша колона не збиралась нікого атакувати. Підтвердженням цього було хоча б те, що вони були усі між собою зв'язані. Вони не могли агресивно діяти, як це було у часи "Україна без Кучми", тобто тільки правоохоронні органи могли атакувати нас фізично, але цього я думаю не було б, тому що я мав зустрічі із Савченком, який керував зовнішнім периметром, і відчуття у мене таке склалось, що ми б досягли успіху.
Але я щасливий, що нам вдалось весь період помаранчевої революції діяти адекватно до ситуації і не перегинати палку. У мене, звичайно, є своє ставлення до процесу переговорів між Ющенком і Януковичем, за участю Кучми та інших європейських посередників, але це вже історія.
Ці переговори заклали дуже серйозну тенденцію, яку ми відчуваємо зараз. Це компроміс між елітами, а іншими словами можливість старим "товарищам" повернутись до влади.
– Ваш похід – це була демонстрація чогось? Ти до речі теж там був прикутий?
– Я не був прикутий, я був на чолі колони, – каже Влад, і через кілька секунд додає, – Бігти все одно не було куди. Треба було бачити, як ця колона будувалась.
Я сподіваюсь, що у когось є відеокадри і це збережеться для історії. Ну, треба було на обличчя цих людей подивитись. Вони реально готові були до того, щоб померти. Я абсолютно точно це кажу.
А крім того, була ж розповсюджена інформація, що там є російський спецназ, і що був наказ стріляти на ураження і т.п. З цієї колони вийшло десь до півтори сотні людей. І це все так помпезно було, вони викидали спеціальні пакети з цими ланцюгами, якими були сковані, виходили.
Одні вибачались, другі просто тікали, але 90% лишилось. І коли ми йшли таким повільним кроком, бо широким не можна було йти, це було таке відчуття…
Я багато революційних подій за своє життя пережив, але це дійсно було особливе відчуття. Я кажу Рожнятовському, який йде поруч зі мною: – "Ти готовий?" А він відповідає: "Я думаю, що це останній раз". Отака гра слів, бо не зрозуміло чи більше не треба буде йти, чи ми просто більше не повернемось. Але дійшли.
– Ти казав, що вам 12 разів наказували йти, але ви пішли лише один раз.
– Ні, походів було кілька, у різні місця. Починаючи з дачи Кучми і закінчуючи Кабінетом міністрів.
– Перший був найстрашніший?
– Ну, звичайно, то вже все були технічні речі.
Питання про фінанси "ПОРИ" для Влада Каськіва не було несподіванкою. Останні кілька днів, він присвятив підрахункам коштів, що були витрачені на проект – "ПОРА". Тому, вже може сміливо говорити про хоча б приблизні цифри.
– По–перше, варто сказати, що левова частка допомоги, яка надавалась ПОРІ, вона надавалась не в грошах, а в натуральному вигляді. Тобто хтось друкував листівки, хтось транспорт давав, хтось там п'яте–десяте, таким чином це все відбувалось. Ну, була, звичайно, фінансова складова. Я думаю, що у грошовому вимірі, якщо в грошах виміряти ці всі потреби, під час виборів, підкреслюю, то це десь сума була – 7–8 мільйонів доларів.
– І хто вам давав ці гроші?
– Тут треба дуже точно формулювати думку, тому що, як правило, такими цифрами спекулюють. Але в грошовому вимірі ця сума не перевищувала 1,5 мільйона доларів.
– Тобто на руки ви отримали 1,5 мільйони доларів?
– Не ми, ще раз підкреслюю, що це була диверсифікована система. До того ж це мізер для такої потужної організації. При тому, що ми розповсюдили більше 40 мільйонів найрізноманітнішої літератури – листівок, газет, наліпок і т.п. Про це навіть смішно говорити.
Влад не витримує, дістає папірець і починає на ньому малювати схеми. З'ясовується, що у центральному штабі гроші фактично не акумулювались, щоб не давати приводів для обшуків і звинувачень. Гроші, виділяли підприємці на місцях, і усі вони йшли на потреби організації.
"ПОРА" досі зберігає добрі стосунки з тими підприємцями, що фінансували їх під час виборчої кампанії. Це представники малого та середнього бізнесу. Каськів каже, що у "ПОРІ" вони бачать реального представника своїх інтересів, тому й досі підтримують організацію.
Владислав стверджує, що ніхто з функціонерів "ПОРИ" зарплат не отримує, всі працюють на громадських засадах. Хоча не виключає, що у майбутньому, коли партія структурується, зарплати все ж будуть введені.
– Вам допомагали міжнародні структури?
– З міжнародних структур можна сказати, що підтримку на організацію "ПОРИ" надавали лише Фонд Маршала та CIDA – це канадське агентство з міжнародного розвитку. При чому ці кошти не були спрямовані на активну діяльність, а лише на організацію і навчання.
Ну, це були взагалі мінімальні кошти, вони там вичислялися десятками тисяч доларів, не більше. Це були мінімальні кошти, але у дуже потрібний час і у дуже потрібному місті.
Якщо говорити про Фонд Маршала, то неоцінену допомогу було надано фактично не в грошах, а в тому, що його очолює старий наш друг, з яким ми працюємо вже не один рік – Павол Демеш, колишній міністр закордонних справ Словаччини.
Взагалі він дуже авторитетний діяч. Ми обговорювали плани, формували з ним логіку структур. Він брав участь в установчих зборах "ПОРИ" в Ужгороді, в квітні, перед виборами Мукачевськими. Він просто має унікальний досвід.
Ну і далі сама технологія розвитку "ПОРИ" передбачала надзвичайно важливий етап. Це тестування технологій. І було прийнято рішення ці технології тестувати на конкретних виборах, і першими такими виборами були вибори в Мукачево.
Я тут хочу наголосити, що Мукачево – це знакова річ, бо якби не було Мукачевого, то, можливо, демократія не перемогла би в Україні.
Бо в Мукачеві були відображені всі методи фальсифікацій, які були використані під час виборів з боку режиму і відтестовані всі засоби протидії з боку демократичних сил, якщо так можна сказати.
І я наголошую, що "ПОРА" тоді добилась навіть результату. Ми проводили тоді акції протесту навіть після виборів і міський голова тоді подав у відставку, завдяки наметовому містечку, яке стояло перед мерією.
– А чому ви обрали таку форму, як наметове містечко?
– Ну, тому, що вона функціональна. Це дозволяє створити фізичний центр. Крім того це українська технологія. Яка себе добре зарекомендувала ще у 90–их роках.
– А були ще якісь варіанти?
– Варіанти швидкої дії, скажемо так.
– Що це?
– Ну, це коли встановлений факт фальсифікації виборів. Факт спроби державного перевороту незаконним шляхом і тоді могли бути, теоретично, включені засоби прямої дії, які би не виражались у мирному стоянні на Майдані, а в центральних адміністративних будівлях, як до речі, було недавно у Киргизії.
– Тобто захоплення будівель?
– Чого це захоплення? Повернення народу!
Єдине питання, яке останнім часом все більше дратує Владислава Каськіва, це конфлікт з Чорною ПОРОЮ. Він жаліється, що кожного разу йому доводиться всім пояснювати все наново і він не розуміє, для чого на це взагалі витрачати час.
– Чому виник конфлікт між двома частинами "ПОРИ"?
– Раніше мені здавалось, що це нездорова амбіція психологічна, але зараз стає очевидним, що це вже стало політтехнологією боротьби з новою політичною силою під назвою "ПОРА". Я ще раз підкреслюю, кожна людина має право на власну думку.
– Ти можеш пояснити історію утворення двох напрямків "ПОРИ"?
– Дивись, є "ПОРА", як популярна структура, не тому, що вона гарно називається, а тому, що вона робила конкретні речі і за ці речі вона стала відома у суспільстві, за свої дії.
На самому початку була ідея створити, не "ПОРУ", а структуру, яка б захистила вибори, яка би донесла правду до людей, бо це було важливіше з самого початку, а потім захистила вибори. І навіть якби вона називалась "ТАБУРЕТКА", то сьогодні би була "ТАБУРЕТКА" популярна, бо ця організація захищала би вибори, у тому й полягає уся ситуація.
Я поважаю право групи людей називати себе Чорною "ПОРОЮ", більше того, я не маю нічого проти, щоби хто–небудь називав себе "ПОРОЮ". Тому, що зараз це вже не важливо, важливо не те, що "ПОРА" зробила, а те, що вона буде робити завтра. Взагалі, у нас ні конфліктів, ні різночитань не було, аж поки ми не зробили свою справу, не захистили вибори.
Влад витягає прозору папку з документами. (Натисніть на картинку, щоб збільшити)
У ній - сценарій дій, але розрахований лише на 21–22 листопада. Він, пояснює, що це фактично і є основний сценарій, за ним діяли протягом кількох тижнів, просто щоранку корективи вносили модератори, які узгоджували план дій зі Штабом Ющенка. – "Впізнаєш підпис внизу"? – задоволено каже Влад.
І я розумію, що цей підпис можна досі побачити на українських гривнях старого зразка. Ми прощаємось і я все ж не втримуюсь від питання, яке вже давно крутиться в голові:
– Влад, а нащо тобі це все? Ти – вічний революціонер?
– Ні, вистачить руйнувати, тепер треба щось будувати,– жартує він і продовжує, - Знаєш, 15 років тому, я приїхав сюди на студентське голодування, на два тижні, і так і лишився. У мене ж вже був не один проект і всі вони були вдалі. Пам'ятаєш коаліцію "Свобода вибору"?
Ще тоді я сподівався, що буде революція… А зараз, не хочеться все закінчувати на такій мажорній ноті. Хочеться довести, цим бонзам від влади, що ми зможемо пробитись самі. Вони ж нас не контролюють і не фінансують, і через це бісяться.
– Все, я зрозуміла, ти справжній авантюрист.
– Ну, може й не справжній, але…
