"Найстрашніше, що сталося за останні пів року – це те, що війна почала керувати воюючими сторонами, а не сторони нею. Її якось треба повернути під контроль".
Цю думку один зі співрозмовників "Української правди", залучений до організації переговорів про завершення російсько-української війни, повторює в розмові кілька разів.
Бойові дії набули такої тотальності, що і сторони конфлікту, і їхні союзники, які не воюють безпосередньо на полі бою, дедалі більше підлаштовуються під події на фронтах, замість того, щоб самостійно визначати напрямок розвитку подій.
З початком нового раунду мирних переговорів Україна намагається зламати цей вектор руху історії.
Минулий раунд переговорів, в першій половині 2026 року, фокусувався переважно навколо ідеї так званого "Донніленду" – демілітаризованої зони на Донбасі.
"Там всі танцювали з бубном навколо виходу військ, якихось адміністрацій, американської участі в управлінні і всяких таких речей. Але коли дійшла справа до того, а чий прапорець буде висіти над прохідною цього "Донніленду", то Путін сказав, що російський. Наші кажуть, а давайте тільки не ваш. І весь великий процес накрився на цьому питанні", – лапідарно переказує минулий переговорний сезон один із топів чинної української влади.
Тож тепер Україні йдеться не просто про відновлення тристоронніх переговорів, які росіяни заблокували. Київ хоче використати новий дипломатичний раунд, щоб перевести розмову з вузьких і невирішуваних територіальних претензій Москви на ширшу тему – майбутню систему безпеки України та Європи уже "після Донбасу".
За задумом української сторони, в такій конструкції питання Донбасу може перестати бути центральним предметом переговорів і перетворитися на частину значно більшої домовленості.
Але для початку потрібно було зробити найпростіше і водночас найскладніше: знову посадити росіян за переговорний стіл.
Саме з цією місією до Володимира Путіна кілька разів їздили американські переговірники Стів Віткофф та Джаред Кушнер. І в ході останньої поїздки Віткоффа в Петербург, після розмови з президентом Володимиром Зеленським в Осло, процес несподівано зрушив із мертвої точки.
Як і чому Путін послухав Віткоффа, чого чекати від нових переговорів і чому Україна та США намагаються провести першу сесію перемовин бодай на тиждень раніше, ніж оголошені Путіним 10-ті числа листопада – розбиралась "Українська правда".
Кожен тиждень важливий: повернення до переговорів
Новий раунд тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією планується провести в Абу-Дабі. Перші озвучені росіянами дати були уже згадані 10-ті числа листопада, тобто тиждень після американських проміжних виборів до Конгресу.
Однак, за даними УП, Київ разом із Вашингтоном зараз намагаються переконати росіян погодитися на зустріч хоч на тиждень раніше.
Американські партнери не одразу зрозуміли, чому українська команда наполягає на перенесенні зустрічі на ближчі дати.
"Вони питають: "А що вам той тиждень туди-сюди?". А наші їм пояснюють, що зараз цей тиждень нічого не вартий. Але от уже в грудні кожен тиждень буде важливим. Коли в тебе нема світла, води чи опалення, то всі дні грають роль", – переказує співрозмовник УП в команді Зеленського.
Станом на вечір 25 жовтня остаточного підтвердження переносу дати від Москви ще не було.
Але сам факт, що росіяни повертаються до переговорного процесу, українська сторона вважає мінімально необхідним успіхом останніх контактів, які відбулися між американськими представниками й Путіним.
"Ми домовилися з Віткоффом, що саме вважатимемо success story його поїздки до Путіна. Йшлося насамперед про розблокування тристороннього формату. Тому що раніше від росіян надходили однозначні сигнали: до кінця зими вони не бачать можливості для жодних переговорів", – пояснює співрозмовник УП в дипломатичній команді Зеленського.
У Києві не розраховують, що перша ж зустріч принесе прорив. Навпаки, українська переговорна команда виходить із того, що для появи предметних домовленостей знадобиться щонайменше кілька раундів.
"По-хорошому, якби було бажання, то всю конструкцію можна було б скрутити ще до Нового року. Але навряд чи росіяни погодяться. Вони вірять, що зможуть нас дотиснути цієї зими", – пояснює співрозмовник УП на Банковій.
Однак, за оптимістичним сценарієм, уже після другої – третьої зустрічі може постати питання про певні заходи деескалації.
"Є відчуття, що у складах груп будуть оновлення. Тому на першій зустріч нові делегації притруться. На другій почнеться предметна робота. Ну і десь на третю можуть бути вже якісь реальні рішення", – пояснює УП один із членів команди Зеленського, який уже брав участь у таких переговорах.
Помічник правителя Росії Юрій Ушаков у неділю також оцінив можливу першу зустріч переговорних команд як "пристрілочну".
"Але ми налаштовуємо Віткоффа і Кушнера, що треба добитись двох речей. Перше, щоб наші сесії були з якоюсь регулярністю, щоб було видно рух. І ще треба, щоб кожна зустріч закінчувалась невеликою перемогою: чи обмін, чи щось подібне. Інакше люди не повірять, що це серйозний процес", – розповідає один зі свідків переговорів із посланцями Трампа.
Земля в обмін на мир: зламати російську формулу
Довіра українського суспільства до майбутнього процесу буде вкрай потрібною. Адже зараз переговорній команді Зеленського належатиме розв'язати дуже складну задачу – відійти від ультимативної рамки росіян про здачу територій.
"Як ти це не крути, як не називай, а росіяни хочуть виводу українських військ з Донбасу. Хоч це буде "Донніленд", хоч демілітаризована зона – головне, щоб нас там не було, а вони були", – пояснює ситуацію один із топів команди Зеленського.
"В них у голові все одно залишається формула "земля в обмін на мир". Тобто спочатку ви віддаєте території, а тоді уже буде мир", – додає інший співрозмовник УП, близький до переговорної команди.
Тому наразі українські переговорники намагаються шукати, як розширити цю рамку розмови.
Частина команди, як-от глава Офісу президента Кирило Буданов, шукають варіант рішення на землі, який би міг задовольнити обидві сторони. Інший член переговорної групи, глава фракції "Слуги народу" Давид Арахамія взагалі пропонує дивитись не на Донбас, а моделювати ситуацію, яка буде "після Донбасу".
По суті, українська сторона пропонує не обговорювати спочатку, кому дістанеться те чи інше село, а поставити питання: яким буде мир після завершення війни?
"Ви вчепилися в цю землю, але всі ці розмови не матимуть сенсу, поки українці не зрозуміють: а що буде після цього? Яким буде мир? Якщо ми будемо рухатись в рамці території в обмін на папір з гарантіями від Трампа, то так в Україні ніхто це не зможе провести", – пояснює суть ідеї співрозмовник УП, близький до переговорної групи.
"Нам треба показати картину того, як виглядатиме ця частина світу, як Україну будуть захищати, яка буде співпраця з НАТО чи що там ще буде. У нас всередині країни довіра до Трампа тільки на 6% вища, ніж довіра до Путіна. Просто під запевнення Трампа тут ніхто нічого не зробить", – додає джерело.
Саме тому українська сторона так наполегливо намагається долучати європейських партнерів в ці переговори, попри спротив Росії і часто США.
Адже, якщо Україна, ЄС, Британія та врешті й Росія не домовляться про систему безпеки в Європі, війна не завершиться.
Схоже, цю думку поділяють уже й посланці Трампа. Принаймні, як переконують співрозмовники УП в дипломатичній команді Зеленського, Кушнер і Віткофф передали Путіну ідею обговорити нову модель безпеки, і той начебто навіть погодився це зробити.
Наскільки серйозною була ця його готовність, стане зрозуміло уже на перших зустрічах в Абу-Дабі.
"Росіяни, до речі, не хочуть садити європейців за стіл на першій зустрічі. Але наші їх привезуть і прям у режимі реального часу будуть там в Абу-Дабі брифувати. Проблема європейців у тому, що у них немає визначеного представника, а значить, всі ці посланці можуть працювати тільки на прийом сигнала. У них нема мандата хоч щось вирішувати", – пояснюють у Зеленського.
Однак на двох останніх зустрічах від ЄС нарешті приблизно окреслився представник, яким став керівник кабінету та найближчий помічник президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн Бйорн Зайберт.
Таке представництво логічне, адже більшість питань у Росії не до країн "європейської трійки" чи будь-якої іншої країни ЄС, а до Єврокомісії. Саме вона менеджерить санкції, банківські та інші обмеження.
"І от ми всі маємо поговорити про post-war world, про післявоєнний світ. До речі, це дозволяє Путіну говорити про щось велике, а не торгуватися за якісь крихітні шматочки території.
Якщо така розмова почнеться, то питання Донбасу стане чимось маленьким на тлі великої дискусії про глобальну безпеку", – резюмує джерело УП в переговорній команді Зеленського.
"Там Давид (Арахамія – УП) розказував якось американцям, що остаточна мирна конфігурація має бути такою, щоб жителі Харкова і Дніпра могли на неї погодитися. Після Донбасу вони наступні, і якщо жителі цих регіонів подивляться на нашу "формулу миру" й скажуть: "Окей, нас це влаштовує", – тоді це справді буде працююча історія", – додає співрозмовник.
Віткофф, "гуманізм" і дизель
Цікаво, що паралельно з мирним треком ті самі посланці Трампа ведуть з Росією взагалі далекі від війни, але швидко монетизовувані сепаратні переговори. Прикладом таких стала гучна історія про розблокування й закупівлю в США російського дизеля.
Одним із ключових учасників обох треків переговорів залишається спеціальний представник Дональда Трампа Стів Віткофф.
Ставлення до нього в українських політичних колах неоднозначне. Його контакти з росіянами та економічні ідеї щодо відновлення співпраці з Москвою викликають гостре обурення в Києві.
Водночас джерела УП, залучені до переговорного процесу, визнають, що Віткофф має одну важливу перевагу: йому вдається знаходити спільну мову і з Путіним, і з Трампом.
За словами співрозмовника, російський правитель ставиться до Віткоффа помітно краще, навіть ніж до іншого американського учасника переговорів – Джареда Кушнера.
"У нас тут усіх від цього розриває, але він десь там "гуманістом" Путіна назве, десь розкаже про те, що буде розповідати онукам про ці зустрічі. Якась своя харизма у Стіва є, і Путін часом погоджується під її впливом зрушити з якихось своїх мертвих точок. От як із цими переговорами", – розповідає один із учасників зустрічей з посланцем Трампа.
Є й інша обставина, яка робить роль Віткоффа важливою для України. За словами джерел УП, саме він допоміг повернути взаємини Києва з адміністрацією Трампа до відносно робочого стану після загострення останніх днів.
"Віткофф уміє говорити з Трампом, той його слухає. Зараз після всіх цих історій стосунки більш-менш вирівнялися. І Starlink повернувся, і розвіддані, і закупки зброї по PURL в Пентагоні не підписувались", – стверджує співрозмовник.
Але, звичайно, на "економічному фронті" у Віткоффа та Кушнера "успіхи" набагато більші.
Однією з найбільш чутливих для України стала ідея, про яку писали західні ЗМІ – повернути російський газ на європейський ринок.
В гуманістичних формулюваннях американських миротворців це описують як інструмент для наповнення фонду відновлення України грошима. По суті, це буде просто формою повернення російських енергоносіїв, а отже і впливу, на Європейський континент.
Хоч ця дискусія не нова. Ще під час переговорів у Стамбулі сама ж українська делегація мотивувала росіян до зупинки війни тим самим газовим питанням.
"Для нас це можливість зняти з російського газового потоку собі "тіньові репарації", адже добитись звичайних зараз буде дуже складно. А так росіяни будуть зацікавлені в поверненні в ЄС, а ми доб'ємось своєї частки за це на відбудову після війни. Але тільки після. Ми зараз з німцями активно працюємо, щоб виховувати Трампа, що до того, як закінчиться війна, ніякого російського газу", – розповідає джерело в найближчому оточенні президента.
Однак із появою Віткоффа і від його знайомства з економічним радником Путіна Кирилом Дмітрієвим економічна логіка переговорів почала змінюватися. Головна різниця – американці вирішили не чекати на закінчення війни.
Перша спроба пера була у формі угоди з купівлі закордонних активів російського "Лукойла" афільованими із групою Трампа компаніями. Друга ластівка прилетіла у формі "дизельної угоди", яка, на щастя для України, спричинила цілу світову політичну бурю.
За даними УП, наступним сектором для активізації російсько-американської співпраці буде ринок мінеральних добрив.
І так сектор за сектором відкриється, що воно малось росіянами на увазі під часто повторюваними словами "дух Анкориджа".
***
Новий етап переговорів поки що не дає підстав говорити про близьке завершення війни.
Росія не відмовилася від територіальних вимог. Україна не готова приймати угоду, яка не гарантуватиме її реальної безпеки. Американці паралельно шукають способи зацікавити Москву економічними перспективами. А європейці досі намагаються сформувати дієве представництво в переговорному процесі.
За таких умов навіть відновлення регулярних зустрічей між трьома сторонами буде лише початком довгого шляху.
Наразі в української дипломатії є кілька завдань. Передусім змусити Москву повернутися до предметних переговорів. І, не менш важливо, нейтралізувати головну проблему, яка зривала всі попередні раунди домовленостей – питання територій.
Президент Зеленський озвучив свою вхідну пропозицію – заморозка по нинішній лінії вогню.
Якщо ж розмову взагалі вдасться переключити з питання Донбасу на пошук системи безпеки в Європі, то це і може стати вікном для масштабнішої домовленості.
Роман Романюк, УП