"Яка демобілізація? В нас окопи пусті". Чи визначить влада чіткі терміни служби
9 квітня 2024 року десь о 22:00 у вікнах Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки на столичній Садовій вулиці ще горіло світло. Народні депутати ламали списи навколо фінальної версії "мобілізаційного" законопроєкту.
За майже пів року обговорень документ змінювали з десяток разів. Єдиною нормою, яка не зазнала змін, було встановлення чітких термінів служби для бійців під час воєнного стану. Допоки пообіді 9 квітня головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський не відправив лист із проханням прибрати її.
Перед цим депутати, урядовці та представники командування перекидали між собою м'яч відповідальності за непопулярне рішення – виключення демобілізації із проєкту закону.
"Наприкінці 2023 – на початку 2024 років темпи мобілізації в Україні різко знизилися, порівняно з 2022-им. Запроваджувати чіткі терміни служби в таких умовах дорівнювало стріляти собі в ногу", – пояснює УП на умовах анонімності співрозмовник у військовому керівництві держави.
Офіційною причиною виключення згадок про демобілізацію в законопроєкті Сирський тоді назвав велику кількість депутатських правок. Питання звільнення зі служби нібито потребувало "додаткового вивчення і унормування в окремому документі".
Парламент ухвалив "багатостраждальний" закон про мобілізацію 11 квітня. Того ж дня Верховна Рада зобов'язала Міністерство оборони підготувати "демобілізаційний" законопроєкт упродовж восьми місяців.
Спершу урядовці обіцяли написати документ до 18 грудня 2024 року. Згодом попросили перенести дедлайн до 18 березня 2025-го. Але донині проєкт не внесли до парламенту.
"Українська правда" поспілкувалася з офіцерами – від командирів підрозділів до командувачів родів військ, урядовцями і народними депутатами, щоб розібратися, чому Кабмін не зареєстрував у Раді обіцяний законопроєкт та чи можливо взагалі встановити чіткі терміни служби на нинішньому етапі війни.
Показово, що всі наші співрозмовники побажали залишитися анонімними, зважаючи на сенситивність теми. Спойлер: позитивних новин не буде. Але про все по черзі.
Читайте також: Нові правила мобілізації. Що передбачає ухвалений Радою закон
Невиконана обіцянка: де законопроєкт про демобілізацію
Законопроєкт про звільнення зі служби та ротацію бійців під час воєнного стану вже готовий, повідомили представники Міністерства оборони у відповідь на запит УП ще наприкінці січня 2025-го. Однак Генеральний штаб ЗСУ не підтримав документ, тому урядовці не зареєстрували його в парламенті.
Мовляв, якщо Верховна Рада ухвалить цей проєкт, доведеться одномоментно демобілізувати "значну кількість військовослужбовців". За словами кількох співрозмовників УП у парламенті, йдеться про 108 тисяч воїнів, серед яких 14 тисяч офіцерів.
Нова пропозиція Міністерства оборони мало чим відрізняється від виключеної з минулорічного "мобілізаційного" закону. Демобілізація через три роки служби залишається базисом.
Але є кілька умов. По-перше, військові мають брати участь у бойових діях на фронті впродовж 18 місяців за сукупністю. По-друге, звільнитися можна буде лише після того, як президент оголосить загальну демобілізацію.
В Головному управлінні комунікацій Збройних сил пояснили УП, що законопроєкт про чіткі терміни служби можна буде внести на розгляд ВР лише за наявності достатньої кількості бійців для війни з Росією.
Інакше – в разі звільнення понад сотні тисяч досвідчених військових зі служби без поповнення підрозділів новобранцями – командирам доведеться виводити свої сили з фронтових "полів".
Нині в Міноборони думають, як зменшити напругу у військовому середовищі через відсутність чітких термінів служби, не послабивши фронт. Одна з ідей – покращення реабілітації.
Якщо боєць відслужив 36 місяців, серед яких щонайменше півтора року на "бойових", він зможе пройти безкоштовну двомісячну реабілітацію та отримати додатковий місяць відпустки. Загалом військові відпочиватимуть три місяці. Але в реалізації цієї ініціативи Міноборони впирається у нестачу реабілітаційних закладів.
"Українська правда" актуалізувала свій запит до Міноборони щодо "демобілізаційного" законопроєкту 27 березня. Наразі відповідь не надійшла.
Члени Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки також попросили міністерство поінформувати, як триває підготовка документа. Від джерел у парламенті УП отримала відповідь МОУ. Ситуація не змінилася – проєкт готовий, але Генштаб проти. Цікаво, що цього разу в Міноборони вперше не визначили навіть розмитих термінів внесення документа до ВР.
Пусті окопи: чому військове керівництво проти встановлення чітких термінів служби
Демобілізація військових напряму залежить від мобілізації новобранців. Нещодавно президент Зеленський заявив, що в 2024 році в Україні щомісяця мобілізували 30 тисяч новобранців.
Як стверджують кілька співрозмовників УП у військовому керівництві і парламенті, такі цифри справді були, але лише в перші місяці після ухвалення "мобілізаційного" закону. Потім темпи почали сповільнюватися.
"Зараз мобілізація в Україні на хріново-допустимому рівні. Якщо в перші місяці після ухвалення закону ми набирали, умовно кажучи, 100% від потреб, то в січні – приблизно 70%, а були місяці, коли – 60–65%. Зважайте, що умовних 100% вистачає для того, щоб поповнювати втрати і тримати в тонусі підрозділи. Це не про збільшення бригад. Це просто для того, щоб не йти в мінус", – не під запис пояснює УП співрозмовник у військовому керівництві держави.
"Частина "бусифікованих" – "неліквід". В нас по навчальних центрах сидять хворі, категорія 50+, алкоголіки, наркомани. Керівники деяких центрів навіть придумали схему, як позбуватися їх: пропонують командирам взяти десять нормальних, а кількох "поганих" у нагрузку", – додає співрозмовник УП серед бойових командирів, який має справу з новобранцями.
Найбільш критично нестача бійців відчувається на передовій. Як тільки командування не намагається посилити піхоту – переведення з тилових підрозділів, мотиваційні контракти для молоді, але бійців у "полях" усе одно бракує.
Деякі позиції на фронті утримують двоє військових, коли мали би щонайменше 12, розповідає УП один із бойових офіцерів, який добровільно служить із 2014-го. За понад 11 років він воював із росіянами на різних гарячих напрямках українського сходу. Боєць категорично проти демобілізації на нинішньому етапі війни, оскільки вважає, що це прирівнюється до "обвалу фронту".
"В нас окопи пусті. Яка може бути демобілізація? Зараз немає ресурсів навіть для проведення нормальних ротацій. В Силах оборони України є бригади, які з 2021 року ще жодного разу не виходили на відновлення", – обурюється співрозмовник УП у військовому керівництві держави.
"Демобілізаційний" законопроєкт, який підготували представники Міноборони, передбачає обов'язкову ротацію військових через 90 діб участі в бойових діях. Але повертаємося до вихідних позицій: Генштаб не підтримує документ, резервів для реалізації цієї ініціативи недостатньо.
***
"Третій рік поспіль мене перекидають з однієї п*здорізки в іншу. Дуже сподівався, що з'явиться законна можливість демобілізуватися через 36 місяців служби. Але очевидно, що цього не буде", – каже УП воїн однієї зі штурмових бригад, який захотів залишитися анонімним.
На початку великої війни він добровільно мобілізувався до ЗСУ, попри "білий квиток". Навіть заплатив доларовий хабар під час ВЛК, щоб лікарі визнали його придатним до служби. Проте зараз боєць не відчуває внутрішнього ресурсу воювати далі: "Я настільки за*бався, що іноді думаю, як добре було би не повернутися з бойового завдання".
Для багатьох військових демобілізація стала невиправданим очікуванням. Підґрунтя для цього створили і відсутність черг із добровольців біля ТЦК, і представники військово-політичного керівництва. Адже саме вони торік запропонували встановити чіткі терміни служби на вимогу президента.
Під час спілкування зі ЗМІ в грудні 2023 року Зеленський заявив, що вважає демобілізацію питанням "номер один" у "мобілізаційному" плані, над яким тоді працювали військові й урядовці. А в лютому 2025-го він уникнув відповіді на запитання про чіткі терміни військової служби.
Дехто з воїнів чекає звільнення, дехто – зневірився, але продовжує воювати, дехто – втік у СЗЧ через невизначеність.
Тим часом представники військово-політичного керівництва продовжують уникати чесного діалогу із суспільством про неможливість демобілізації на нинішньому етапі війни.
Ангеліна Страшкулич, УП
