Війна. Гроші. "Двіжуха"
"Коли у нас все спокійно, розмірено, стабільно, нам нудно. Застій. Хочеться двіжухи", – наприкінці минулого року російський диктатор спровокував обурення цією цинічною заявою.
Путінські слова сприйняли як своєрідний сеанс самовикриття. Але ініціатор кривавої бійні в Україні не просто озвучив свої мотиви – Путін завдав чергового удару по популярних стереотипах, пов'язаних з війнами та їхньою природою.
Не секрет, що коли за кордоном розмірковують про причини кровопролитних воєнних конфліктів, то в цих міркуваннях часто переважає лівий ідеологічний порядок денний. До чого він зводиться? Усі війни починаються через гроші. Головні палії воєн – це жадібні капіталісти та транснаціональні корпорації, які прагнуть збагачення за будь-яку ціну.
Керівники держав – лише маріонетки в руках великого приватного капіталу. При розпалюванні війн особливо стараються виробники зброї та боєприпасів, яким потрібні нові ринки збуту. І лише нещасні народні маси, обдурені мілітаристською пропагандою, не думають про наживу і безкорисливо жертвують собою заради чиїхось надприбутків…
Цей набір стереотипів експлуатується прогресивною закордонною громадськістю вже понад сто років. Відлуння лівої парадигми зустрічають нас у антивоєнних книгах та карикатурах із мережі, у голлівудських кінострічках і західних університетських кампусах.
У період гібридного протистояння з РФ у 2015–2019 роках ця парадигма була досить популярна і в Україні ("Війна не закінчується через те, що на ній наживається олігарх Порошенко!"). Але після 24.02.2022 будь-хто охочий може переконатися, наскільки згадані стереотипи відірвані від реальності.
По-перше, Володимира Путіна, який розв'язав нинішню велику війну, важко назвати маріонеткою в руках підступних грошових мішків. Щонайменше з часів справи ЮКОСу в Росії встановився протилежний порядок. Наймасштабнішу бійню планети за останні 40 років розпочала країна, де силовики взяли гору над олігархами ще в ранніх 2000-х. І руйнівну війну на виснаження Кремль може вести саме тому, що повністю контролює російських товстосумів.
2022-го багато мільярдерів були не в захваті від путінської воєнної авантюри, і дехто за кордоном навіть чекав на бунт російських бізнес-еліт. Однак у РФ бізнес-еліти не мають достатнього впливу і не бунтують, а ходять по ниточці перед Кремлем.
По-друге, повномасштабна війна проти України почалася не через те, що Путін прагнув збагачення, а тому, що гроші втратили для старого диктатора колишнє значення.
До вторгнення в Україну економічна співпраця із Заходом гарантувала Кремлю надприбутки. Але кремлівського вождя вже не спокусиш перспективою наживи. Він давно отримав від життя всі можливі матеріальні багатства, які все одно не забрати з собою в могилу.
На схилі років у російського імператора інші пріоритети. Задоволення хворобливих реваншистських амбіцій. Почесне місце в анналах імперської історії.
Слава великого завойовника, якого можна порівнянти з Петром I і товаришем Сталіним. Все те, що кремлівський диктатор лагідно називає "двіжухою". Все те, що на світовому ринку не купиш навіть за величезні гроші, і чого можна досягти тільки силою зброї.
Фундаментальна помилка Заходу в 2000-х і 2010-х полягала якраз у тому, що політики на кшталт Ангели Меркель переоцінювали значущість грошей для російської влади. Вважалося, що якщо обплутати Москву мережею спільних бізнес-інтересів, вона стане надійним, передбачуваним і відносно цивілізованим партнером. Передбачалася, що ніхто не різатиме курку, що несе золоті яйця, і ніхто не пускатиметься в руйнівні військові авантюри, коли є "Газпром" і "Північний потік".
Але насправді збагачення РФ стало не запобіжником від збройної агресії, а фінансовим фундаментом майбутньої агресії. Воно виявилося не кінцевою метою Кремля, а лише засобом. Військово-історична "двіжуха" для російського режиму важливіша за будь-яку прибуткову комерцію.
Випробування реальністю не витримав і стереотип про всюдисущих "збройових баронів", які провокують кровопролитні війни заради ринків збуту для своєї продукції. Насправді приватні виробники озброєнь виявилися абсолютно не готовими до великої війни в XXI столітті.
Ще 2022-го стало очевидним, що на Заході просто немає достатніх запасів військової техніки та артилерійських снарядів, яких вимагало масштабне російсько-українське протистояння. Причому швидко задовольнити цей попит приватний капітал теж неспроможний.
Вже третій рік боєприпаси для України шукають по всій планеті, і їх все одно мало. А головним постачальником Кремля стала тоталітарна Північна Корея, де мільйони снарядів накопичувалися аж ніяк не пожадливими капіталістами – і зовсім не з метою наживи.
Зрештою справжнім знущанням над традиційними лівими стереотипами стала поведінка сотень тисяч простих росіян, які беруть участь у повномасштабній війні. В теорії народні маси, задурманені ура-патріотизмом, мають безкорисливо йти в окопи, щоб збагачувати небагаточисельну купку товстосумів при владі. Проте на практиці в Росії ХХІ століття все відбувається з точністю до навпаки.
Якщо Путін веде війну не заради грошей, а заради "двіжухи", то широкими народними масами заволоділа саме спрага наживи. Пафосні промови про російську велич, захист Вітчизни і підступний Захід мало кого вмотивовують.
Для сьогоднішньої Росії участь в "СВО" за ідейними мотивами – це рідкісний виняток. Переважна більшість росіян йдуть на фронт, щоб заробити шалені гроші, які були недоступні їм у мирному житті. Таким чином простий народ демонструє більше користолюбства, ніж ініціатори війни в Кремлі, і це воістину розрив шаблону для лівих ідеологів та активістів усіх мастей.
Але, як відомо, зіткнення ідеології з реальністю не завжди призводить до перегляду неспроможних ідеологічних догм. Навпаки, дуже часто саме реальність старанно підганяється під звичні догми: навіть якщо для цього її доводиться перевертати з ніг на голову.
А тому висока ймовірність, що згодом у світі розвиватиметься та міцнішатиме міфологія російсько-української війни. Міфологія, покликана усунути протиріччя між традиційною лівою парадигмою та подіями 2022–2025 років. Міфологія, щедро приправлена конспірологією. І виявиться, що в усьому винен не російський диктатор Путін зі своєю "двіжухою", а ті самі західні капіталісти, всюдисущі виробники зброї та зловісні транснаціональні корпорації.
Михайло Дубинянський
