"Ластівка", націоналіст, символ міста, штурмовик і бренд-дизайнер ЗСУ. П'ять історій тих, хто змінився сам і змінює країну
Найбільша цінність будь-якої країни – люди. Саме вони формують її культуру, впливають на її історію, сприяють її розвитку та боронять її.
Україні пощастило: в неї є безліч тих, хто кожного дня робить неймовірні та дуже важливі речі. Хтось – маленькі, а хтось – великі. Але всі вони однаково цінні. Особливо зараз, коли на кону – так багато.
Від моменту першого ефіру "Вечора Середи" я намагаюся знайомити вас, читачів і глядачів "Української правди", з такими людьми. Усі вони дуже різні: хтось вже добре відомий вам, а когось ви бачите і чуєте вперше.
У 2024 році мені вдалося розповісти 44 такі історії. Кожна з них для мене як авторки проєкту цінна та важлива, тож обрати лише кілька розмов для цього підсумкового матеріалу виявилось геть не простим завданням.
Цього року серед героїв і героїнь "Вечора Середи" були дуже різні люди: військові, ветерани, добровольці, журналісти, митці, дипломати, спортсмени, історики, блогери, колишні й нинішні політики, волонтери, громадські діячі…
Нижче – п'ять історій тих, хто змінився сам і змінює Україну. Усі випуски "Вечора Середи" шукайте тут.
Софія Безверха. "Ластівка, що повернулась у своє гніздо"
Ще не так давно ця дівчина говорила російською, дивилась російські серіали, не дуже цікавилася політикою та історією. Нині ж Софія Безверха – популярна культурна блогерка KRAPKA.KRAPKA та "амбасадорка всього українського".
"Я стільки років провела в хибному усвідомленні, що українське – це щось таке "сільське", "стрьомне", а все інше – європейське чи, прости господи, русская культура – це щось "велике". Ми маємо дуже багато всього! Просто треба це знати. І мені здається, що мені життя не вистачить, аби про це все розказати", – зізнається Софія.
Зараз у її соцмережах – тисячі підписників та мільйони переглядів і реакцій. У своїх постах та відео вона знайомить читачів зі знаковими українськими культурними діячами, забутими традиціями та автентичним українським одягом.
Як каже сама Софія, вона – "ластівка, що повернулась у своє гніздо".
Максим Філіппов. "Український націоналіст з Донбасу"
Максиму Філіппову 22. Донедавна він виступав на сцені театру. Зараз Максим – боєць 12-ої бригади спецпризначення Нацгвардії "Азов", його життя кардинально змінилося: тепер замість сцени в нього – окоп, замість акторського костюма – військова форма, замість театрального реквізиту – зброя.
"Чи є місце для творчості на війні? Це надскладно, але я знаходжу. Іноді жертвую нервами своїх побратимів", – усміхаючись, каже Максим.
Він щосили мріє повернутися на сцену і навіть у війську збирає типажі героїв для своєї "акторської валізки", щоб потім показати їх глядачеві у виставах. А ще Максим дуже хоче приїхати в деокупований Маріуполь – місто, яке стало важливою частиною його життя.
"Із найціннішого, що в мене там залишилось – портрети Тараса Шевченка та Степана Бандери, прапор України, прапор УПА і література… Портрет Бандери забрали, прапори познімали, Шевченка не чіпали. Забрали ноутбук, ще щось. Сказали, що я в розшуку. Ну, шукайте. Якщо знайдете – скажете", – іронічно каже Максим.
Він вважає стереотипи про "східняків" історичною помилкою та називає себе "українським націоналістом з Донбасу".
Гамлет Зіньківський. "Символ Харкова"
Гамлет Зіньківський – один із найвідоміших стріт-артистів України.
Його ім'я таке ж оригінальне, як і його роботи, які можна знайти на вулицях українських міст: чорно-білі малюнки з лаконічно-філософськими написами не лише привертають увагу перехожих, але й змушують їх задуматись над питаннями буття.
"Найкрутіша і найцінніша реакція для мене була в 2022-му, коли військові зупинялися на своїх пікапах і виходили, щоб мені подякувати. А я ж розумію, звідки вони приїхали… І ось саме їхня реакція переконувала мене, що треба в порожньому місті продовжувати малювати", – пояснює митець.
Під час повномасштабної війни він залишається в Харкові. Працює під обстрілами. Частину малюнків створив у деокупованих містах. Один із них – напис "Живі. Контужені. Щасливі" – на зруйнованому мості в Куп'янську, що на Харківщині.
"Мені не подобається, коли мене називають "харківський Бенксі", але людям так зрозуміліше. Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни", – усміхається Гамлет.
Він називає Харків своєю галереєю, а себе – "маляром свого міста".
Чіча. "Вы попали в "Kraken", с*ки!"
Ще якихось два роки тому Чіча взагалі не планував ставати військовим. Зараз же він – командир штурмової роти SA Company спецпідрозділу ГУР МО "Kraken". За його плечима низка серйозних і складних штурмів.
"Я своїй мамі розповідав, що служу, але де я, ніхто не знав. Знав тільки мій дядько. Але коли ми звільнили Балаклію, хтось зняв кадр, де я сиджу на якомусь камені біля адміністрації, коли вибігали цивільні обійматися. Так мама і дізналася з новин, що я – у ГУР", – пригадує Чіча.
Він – автор легендарної фрази: "Вы попали в "Kraken", с*ки!". Такими словами Чіча вітав полонених російських солдатів у Новоселівському під час Харківського контрнаступу.
Тоді ж він звільняв і своє рідне місто Куп'янськ. Згадуючи той день, усміхається. Каже: "Це було кайфово!"
Чіча – російськомовний, але давати інтерв'ю українською для нього – принципова позиція: "Молодь повинна бачити, що у держави є своя власна мова, яка в пріоритеті над усіма іншими".
Тарас Іщик. "Головний бренд-дизайнер ЗСУ"
Тарас Іщик – той, хто змінив вигляд Збройних сил України, зробивши їх стильними та впізнаваними.
Завдяки йому в ЗСУ з'явились сучасні графічні символи та шрифт, які, з одного боку, формують новий образ українського війська, а з іншого – зберігають його історію.
"Інформаційна боротьба дуже важлива, і там, де не працюємо ми, працює ворог. Інформаційне середовище – велике і хаотичне. Певні меседжі можна відкласти у свідомості людей саме за рахунок графіки, символів, тексту, тому нам було важливо знайти те, завдяки чому ЗСУ зможуть вирізнятися", – пояснює Іщик.
Ще в грудні 2021 року він приєднався до лав ТРО та опинився в резерві Збройних сил, а з початком великої війни заступив на повноцінну військову службу.
За посадою Іщик – "начальник складу зв'язку". Втім, по факту – головний бренд-дизайнер ЗСУ, який, зокрема, створив власний візуальний стиль для головнокомандувача Валерія Залужного.
Софія Середа, УП
