Курс новобранця. Що не так із базовою підготовкою для військових
"Базова загальновійськова підготовка – це всього потроху і нічого толком. За місяць у вас впихують як мінімум річний курс солдата. Тактична медицина за день під час усього курсу? Інженерно-саперна справа за день? Серйозно?
З вас роблять піхоту. А що має робити піхота? Вона має вбивати. І помирати, бо з такою кількістю годин на такмед, інженерно-саперну справу, топографію і так далі виживання піхотинця, здається, не передбачене після закінчення БЗВП", – розповідає УП журналіст і військовослужбовець Данило Панімаш із позивним "Куратор". Він проходив підготовку влітку 2024-го.
Базова загальновійськова підготовка на шляху кожного новобранця до військової частини – обов'язковий крок. Наступний після мобілізації або підписання контракту.
БЗВП триває 30 днів. Після її проходження бійці отримують базову спеціальність – "стрілець".
"Українська правда" розповідає, що не так із підготовкою новобранців у навчальних центрах Збройних сил України, до чого це призводить, і як Генеральний штаб намагається розв'язати наявні проблеми.
Проблеми: нестача боєприпасів, застарілі програми, інструктори без бойового досвіду
Зараз в Україні працюють понад 25 навчальних центрів, де готують новобранців для різних родів військ. Сухопутні війська, морська піхота, повітряні сили та десантно-штурмові війська мають свої учебки і готують військовослужбовців винятково для себе.
За словами Юрія Подлєсного, керівника інструкторського відділу благодійного фонду "Повернись живим", порівняно з початком великої війни кількість навчальних центрів збільшилася в рази. Але вони все одно не здатні одночасно розміщувати і навчати стільки мобілізованих і контрактників, скільки потребує держава під час гарячої фази війни. Звідси випливає безліч інших проблем.
Нестача боєприпасів
В навчальних центрах не вистачає всіх типів боєприпасів для повноцінної підготовки військових, насамперед патронів, розповідає УП секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Роман Костенко.
За його словами, щоб отримати нормальний "настріл", новобранець має вистріляти хоча би 500 патронів за місяць. Однак з огляду на чималу кількість мобілізованих і проблеми з постачанням патронів, реалізувати це на практиці неможливо.
"За місяць навчання нас лише тричі вивозили на стрільби. Відстріляли максимум по 20 патронів, тобто загалом – по 60", – пригадує під час розмови з УП солдат із позивним "Кіт".
Постачання таких боєприпасів українській армії здебільшого залежить від західних партнерів. Після окупації росіянами Луганського патронного заводу в 2014-му Україна втратила спроможності виробляти власні патрони. Відтоді цим займалося невелике приватне підприємство – Науково-виробничий центр "Спецтехномаш". І лише цьогоріч український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) відновив виготовлення таких боєприпасів для стрілецької зброї.
Дефіцит боєприпасів відчутний як на полі бою, так і в навчальних центрах. Але довготривала війна в умовах обмежених ресурсів визначає пріоритетність забезпечення.
Інструктори без бойового досвіду
Викладати в учебці може будь-який військовослужбовець, який пройшов базовий загальновійськовий і фаховий вишколи, курс підготовки командира відділення та навчання інструкторській справі. Загалом навчання інструкторів триває орієнтовно шість місяців.
Інструктори в навчальних центрах – не викладачі за фахом. Вони викладають, як уміють, за методичками, розробленими Генеральним штабом. Часто-густо не мають бойового досвіду. А тих, хто має такий досвід, за словами секретаря оборонного парламентського комітету Костенка, командири не хочуть відпускати на тилову роботу.
Вони й самі не дуже прагнуть працювати на таких посадах. Адже рівень зарплати інструкторів невисокий – 20 100 гривень і додаткові щомісячні виплати від 15 до 30 тисяч гривень (залежно від навантаження й умов роботи).
"На моїй БЗВП не було інструкторів із бойовим досвідом, які могли б розповісти, як насправді все відбувається на лінії зіткнення, а не як вчать радянські "учебнікі". Усе було приблизно так: "Книжка пише, що треба робити ось так", – каже військовий Панімаш із позивним "Куратор".
Серед десятка співрозмовників УП із новобранців лише один сказав, що більшість його інструкторів на базовій загальновійськовій підготовці мали бойовий досвід.
Контрактник із позивним "Писар" проходив БЗВП в одному з навчальних центрів на Київщині. За його словами, "бойових" інструкторів можуть "висмикувати" з навчальних центрів і відправляти на фронт. Через це в нього двічі за період навчання змінювався командир навчального взводу.
"Поху*зм інструкторів теж є проблемою. Ми вирушаємо на тактичні заняття зі штурму будівлі. З нами йде хлопчина, який каже: "Мене смикнули з відпустки, я х*й знає, що робити". Приходимо на ділянку, він так ліниво починає розповідати, як штурмувати будинок. Пару разів відпрацювали, а останню годину лежали і курили", – розповідає УП Куратор.
"Або такмед. Інструктор каже, в кого яка кінцівка поранена, і рекрут має накласти сам собі турнікет. Потім інструктор ходить і перевіряє, якщо два пальці під турнікет не влазить, то він каже, що нормально затягнули.
Потім, на злагодженні в підрозділі, у нас був бойовий медик і три дні тактичної медицини. Він нам так затягував турнікети, що там не два пальці, а голка не пройшла б. І ми ще вили від болю", – додає він.
Неактуальні програми та короткотривале навчання
Навчальна програма БЗВП складається з тактичної, розвідувальної, вогневої, фізичної, інженерної, психологічної та національно-патріотичної підготовки, занять з військової топографії, зв'язку, тактичної медицини, радіаційного, хімічного й біологічного захисту, правил поведінки під час бою.
План комплексний, але він розбивається об короткотривалість навчання, а зміст деяких предметів не відповідає реаліям сучасної війни. Особливо це стосується гуманітарних дисциплін як-то національно-патріотичного виховання.
"Сидять (чи стоять) 30 мужиків, а взводний читає їм із листочка про велич українських щедрівок та колядок, про причини нападу Росії і те, яка вона погана, підступна і так далі, про звичаї та обряди українців. І мужики сидять і думають: "Нах*я воно потрібно? Я хочу додому", – згадує в коментарі УП Куратор.
За стандартами, затвердженими Генштабом, на такі навчання відводиться 2 години. Тактична підготовка має викладатися 21 годину, розвідувальна – 10, вогнева – 10, такмед – 13 (з яких практичних лише 8). Зазвичай у кожному навчальному центрі час на вивчення дисциплін відрізняється. Але всі вони викладаються швидко і поверхнево.
"За 8 годин на день ви не навчитеся правильно накладати турнікет і робити тампонування, штурмувати ворожий окоп або будинок та працювати в команді двійками і трійками", – розповідає військовий Панімаш.
Результати базової загальновійськової підготовки також залежать від самих новобранців.
"Найбільше мене дратували люди, які не розуміли, до чого їх готують, і вважали БЗВП курортом. Я намагався витягнути з неї максимум знань. А деякі просто забивали х*й на все", – пригадує Куратор.
Після завершення базової загальновійськової підготовки новобранці одразу можуть обіймати посади стрільців у підрозділах, куди їх розподіляють. Однак, якщо військові частини потребують кулеметників, гранатометників, операторів безпілотників або інших вузькопрофільних спеціалістів, вони мають пройти фахову підготовку в підрозділах, яка триває два місяці.
Незбалансоване харчування та погані умови
Часто в навчальних центрах замість ліжок – холодна підлога, душі і туалети надворі. Новобранці мають самостійно організовувати побут. А багато речей доводиться купувати власним коштом.
"Держава дає мінімум – військова форма та екіп. І ніхто не розповідає, що треба брати з собою у навчальний центр. Ми рахували, скільки приблизно треба грошей, щоб купити все, аби себе забезпечити. Вийшло від 40 до 60 тисяч гривень", – розповідає УП на умовах анонімності один із новобранців, який мобілізувався влітку 2024 року і проходив БЗВП в навчальному центрі на Львівщині.
Замітка для новобранців. Що взяти з собою в навчальний центр:
- аптечка;
- засоби гігієни;
- білизна та шкарпетки;
- спальник;
- постіль;
- посуд і столові прибори;
- термобілизна;
- масло для чищення зброї;
- турнікети;
- сезонний одяг;
- дощовик;
- павербанк.
Ситуація з харчуванням новобранців у навчальних центрах різниться. Десь годують нормально. Новобранець із позивним "Писар" зізнається, що сподівався схуднути в учебці, але набрав п'ять кілограмів.
"Нас годували тричі на день висококалорійними стравами. Давали фрукти, овочі, іноді кисломолочний сир. Голодними точно не сиділи", – каже він.
Десь ситуація з харчуванням гірша – дехто зі співрозмовників УП серед військовослужбовців називає "помиями" їжу, якою годували в учебках. Один із них за місяць навчання, за його словами, втратив 14 кілограмів.
"Клейстерні каші, жалюгідні шматочки ковбаси, сиру, м'яса. У нас був доступ до магазинів і Нової пошти, тому ми майже не їли в їдальні", – пригадує в коментарі УП Куратор.
"Приїжджає старий ГАЗончик на полігон – привозить їжу у великих казанах. Видали залізні миски, а прибори – ні. Багато хто з хлопців не мав із собою нічого. Їм сказали: "А треба мати свої виделку і ложку. Як не маєш – їсти не будеш". Кілька черпаків насипали і все", – додає інший співрозмовник УП серед новобранців.
Підсилення: навчання за кордоном
Деяких новобранців Україна відправляє навчатися за кордоном, де вони можуть проходити як базову, так і фахову підготовку. Організувати фахову підготовку пілотів, артилеристів і танкістів за кордоном набагато легше, ніж в Україні.
"Найкращий приклад – літаки F16. В Україні зараз неможливо створити навчальну базу для підготовки пілотів, тому набагато швидше і дешевше навчати їх за кордоном. Аналогічна ситуація з важкою технікою – танками, специфічними артсистемами", – пояснює УП керівник інструкторського відділу "Повернись живим" Подлєсний.
Упродовж 2022–2024 років, за даними Генерального штабу ЗСУ, на території країн-партнерів пройшли підготовку понад 100 тисяч українських військових. Хто з новобранців навчатиметься на території країн-партнерів, вирішує командир військової частини.
Відгуки бійців щодо навчання за кордоном дуже різняться. Щоб ефективно підготувати українських воїнів, партнери мають адаптувати свої навчальні програми під реалії України, що дуже складно. Адже жодна з цих країн не перебуває в стані війни.
Однак, за словами Подлєсного, деякі країни намагаються адаптувати навчальні плани під українські потреби. Зокрема це Велика Британія.
"БЗВП у Британії в рази краще, ніж в Україні. Але один із британських інструкторів казав, що їм доводиться впихнути в нас програму, що триває рік, за один місяць", – розповідає УП солдат із позивним "Лис", який влітку цього року проходив підготовку у Великій Британії.
Військовий жартує, що під час британської БЗВП він почувався, ніби в тризірковому готелі Туреччини. Українські новобранці жили в модульному містечку – в кожному будиночку було по 4–6 ліжок і душ з цілодобовим доступом. Сніданки, обіди й вечері були у форматі аll-inclusive. Також бійців забезпечували всім необхідним – від форми і бронежилетів до сонцезахисного крему та зубної пасти. Після завершення навчання вони забрали все екіпірування в Україну.
Навчальна програма була не дуже актуальною для України. За словами Лиса, корисними були стрільби, які тривали 10 днів без обмежень у використанні патронів, фізична підготовка і заняття з тактичної медицини.
"Якщо говорити про штурми окопів, ніби й потрібні навчання, але в нас це відбувається зовсім по-іншому. Ти можеш бути в окопі, дрон прилетить, скине на голову бомбу, і ти в кращому випадку "300", а в гіршому – "200". Британці взагалі не вчать, як користуватися дронами. За місяць нам лише один раз показали безпілотник. А про засоби РЕБ узагалі не розповідали.
Ще нас вчили ходити "шахматкою" і патрулювати лісосмуги. Нічого складного, але на полі бою і близько таке не використовують. Якщо на фронті отак будуть ходити "шахматками", день – два – і всі будуть трупами", – каже УП солдат Лис.
Рішення: збільшення строків навчання, оновлення програми і створення школи інструкторів
В жовтні 2024 року на базі чотирьох навчальних центрів ЗСУ запустили пілотний проєкт для покращення підготовки новобранців – тривалість БЗВП збільшили з 30 днів до 1,5 місяця.
Генштаб оновив навчальну програму, яку поки що тестують на чотирьох учебках. Серед новацій – заняття з основ застосування безпілотників та окопних засобів радіоелектронної боротьби і розвідки (РЕБ/РЕР), виживання на фронті, особливо в холодну пору року, посилена тактико-вогнева і фізична підготовки, розвідувально-диверсійна діяльність, збільшення часу для вивчення військової топографії.
Результати пілотного проєкту проаналізують у грудні цього року. Потім головнокомандувач Олександр Сирський має ухвалити рішення, чи поширювати таку практику на інші навчальні центри.
Генеральний штаб також планує створити школу підготовки інструкторів, де їх навчатимуть за єдиними стандартами та вимогами ЗСУ. Також створять курси підвищення кваліфікації для чинних інструкторів. До цього Генштаб залучатиме громадські організації.
Приміром, благодійний фонд "Повернись живим" з початку великої війни готує інструкторів для навчальних центрів за п'ятьма ключовими напрямами: снайпінг, мінна безпека, БПЛА, артилерія й такмед. Зараз відкривається ще один – водолазна справа.
"Доцільно запровадити ротації інструкторського складу між військовими частинами та навчальними центрами. Ротації за рахунок не просто виділення, а заміни інструкторів офіцерами, солдатами і сержантами з бойовим досвідом", – каже заступник начальника Головного управління доктрин і підготовки Генштабу ЗСУ Євген Межевікін на брифінгу в Києві.
Також встановлений строк адаптації новобранців у військових частинах, після яких їх можна відправляти в зону бойових дій – 10 діб. Але це опція, а не закон. Адаптація відбуватиметься на розсуд командира і залежно від обстановки, де підрозділ виконує бойові завдання.
Ще одним із варіантів покращення підготовки новобранців може бути проведення БЗВП в обраних підрозділах, а не в загальних навчальних центрах. Зараз такий механізм практикують військові частини, які з жовтня цього року рекрутують добровольців без участі ТЦК. Якщо військовозобов'язаний вирішив долучитися до армії саме так, він проходить БЗВП на базі обраних підрозділів. Це дозволяє якісно готувати бійців під потреби конкретної військової частини.
***
Важливо створити умови, за яких до навчальних центрів не потраплятимуть непридатні до військової служби, що є поширеною проблемою. Тоді інструктори не витрачатимуть час і ресурси на підготовку новобранців, від яких згодом відмовлятимуться всі командири.
"Нашому батальйону нещодавно прислали підсилення – 10 людей. Забрали собі лише двох. Всі інші – алкаші або хворі люди. Був один чувак віком 59 років і 10 місяців. Що це за воїн?" – обурюється в анонімній розмові з УП заступник комбата однієї з механізованих бригад.
Через те, що працівники ТЦК женуться за виконанням плану, в навчальних центрах залишаються сотні новобранців, яких не хоче забирати жоден підрозділ, розповідає УП секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки Костенко. Держава платить їм зарплату. Вони живуть у центрах, займаючи потенційні місця новобранців.
Це замкнене коло. Воїни на фронті закінчуються. Мобілізовані не готові до бойової роботи через погану підготовку та дефіцит практики. Нормально готувати їх немає коли й особливо немає кому.
Але від того, чи вдасться знайти вихід із цього кола, багато чого залежить. Навіть якщо партнери нададуть обіцяну зброю, штурмувати посадки замість українців вони точно не планують.
Ангеліна Страшкулич, УП
