"Це те, що ми можемо покласти на стіл світові". Як система "Дельта" допомагає воювати методами 21 сторіччя
Навесні цього року на одному з ділянок фронту російські війська почали гатити по українських позиціях з радянського самохідного міномета 2С4 "Тюльпан". Це дуже потужна зброя, що бʼє протибункерними снарядами й навіть здатна вести вогонь тактичними ядерними боєприпасами надмалої потужності. СРСР використовував "Тюльпани" у ході інтервенції в Афганістан, а Росія – під час Другої чеченської війни, в Сирії та ще з 2014 року в російсько-українській війні.
– Це був конкретний "Тюльпан", і нам суміжники дали запит, що він реально вже всіх підбішує, і ми несемо втрати через нього, – розповідає цю історію начальник штабу одного з підрозділів БПЛА Артем Бєлєнков.
І тоді він з бійцями почав полювання на міномет.
Аеророзвідники – як з підрозділу Бєлєнкова, так і з суміжних – вже помічали цей "Тюльпан", але не встигали його вразити. Роботу самоходки фіксували й контрбатарейні радари. За допомогою цих даних бійці спробували розрахувати, де можуть бути її схованки, а де – райони основних та запасних вогневих позицій.
Декілька ночей вони чергували над місцями, де цей "Тюльпан" міг зʼявитися. Двічі вилітали в точку, звідки він нібито працював, але його там вже не було.
Виявилося, бог війни любить трійцю. На третій раз дрон встиг долетіти до самоходки та скинути на неї снаряд. І "Тюльпан" розцвів – спалахнув вогняними квітами в нічному небі.
– Це сталося завдяки інструменту, в якому ми можемо в одній площині обмінюватися інформацією між собою, отримувати дані від суміжників, від технічних засобів розвідки, від своїх засобів. Швидко цю інформацію поширювати й приймати дуже швидко управлінські рішення, – каже Бєлєнков.
Інструмент цей – система ситуаційної обізнаності "Дельта" (DELTA).
Знищений російський "Тюльпан" – лиш одна здобич з багатьох, які вдалося вполювати завдяки системі. В Міноборони оцінюють вартість знищених за допомогою "Дельти" кораблів, ЗРК, радіолокаційних комплексів та іншої російської техніки стратегічного рівня в $15 млрд. Найвідоміший обʼєкт, для ліквідації якого використовували "Дельту" – крейсер "Москва".
Над системою ситуаційної обізнаності почали працювати ще в 2015 році. В 2018 році Міноборони підписало технічне завдання на розробку програмного забезпечення "Дельти". В лютому 2023-го Кабмін постановив, що сили безпеки та сили оборони України можуть використовувати її у разі потреби.
А влітку цього року сталася ключова для розвитку "Дельти" подія – вона пройшла перевірку інформаційної безпеки, яка підтвердила, що її комплексна система захисту інформації (КСЗІ) відповідає міжнародним вимогам. "Вперше в історії України військова система пройшла сертифікацію за стандартами, які використовуються в країнах НАТО", – прокоментував це міністр оборони Рустем Умєров.
26 серпня його відомство проінформувало, що після відповідного рішення на ставці Верховного Головнокомандувача, систему ввели в експлуатацію для усіх підрозділів сектору безпеки і оборони України.
Військові вносять на мапу "Дельти" близько 600 тисяч об’єктів щомісяця, порахували в Міноборони. Після отримання КСЗІ і вводу в експлуатацію міток на мапі, як, відповідно, і її користувачів має стати більше. Тому що ця сертифікація знімає один з головних аргументів, які висували противники бойової системи – сумніви в безпечності її використання. Проте "Дельта" не є обовʼязковою і фактично її розвиток залежить від того, чи будуть зацікавлені в ній командири.
Що собою представляє система "Дельта", чим вона може допомогти військовим і на яких рівнях, звідки вона збирає інформацію та кому віддає – читайте в матеріалі УП.
Ворог як на долоні
Навіть після поверхневого знайомства з "Дельтою" залишаєшся з відчуттям, що це найкраща ілюстрація того, як може виглядати війна в 21 сторіччі.
В першу чергу "Дельта" – це розвинена і захищена електронна мапа. Уявіть собі гуглівську, на якій замість звичних вам вулиць будуть стрічки ворожих окопів, а замість мітки улюбленого кафе – російський танк.
На мапі Google є позначки, клікнувши на які, ви можете побачити, наприклад, всі ресторани, чи музеї, чи готелі, чи аптеки, що є поруч. В "Дельті" необхідна інформація аналогічно фільтрується за допомогою шарів, і кількість їхня достатньо велика.
Наприклад, на карті можна дізнатися, де противник встановив протитанкові "зуби дракона", або проклав окопи, або організував спостережний пункт. Яка ворожа техніка була помічена на цікавій вам ділянці за останні години, чи день, чи три. Де було виявлено скупчення російських військових. Якою є географія необхідної вам місцевості. На яких квадратах стоять реб-станції ворога, що можуть бути небезпечними для українських БПЛА. Які українські дрони знаходяться в повітрі в цю хвилину. І все це – тільки мала частина шарів "Дельти".
Як вона наповнюється інформацією?
Джерел декілька. Це і аеророзвідники, що дослідили територію та нанесли на мапу потенційні цілі. І дані з супутникових знімків. І інформація, що була отримана з радарів та сенсорів, оброблена оператором і занесена в систему. І навіть відомості, що надали звичайні громадяни через чат-боти, і які пройшли додаткову перевірку.
"Дельта" дозволяє переміститися в минуле та подивитися, що відбувалося на конкретній ділянці фронту в конкретний день. Мапа відображає, хто наніс на неї позначку – побачивши на моніторі ворожий танк, користувач може сконтактуватися з конкретною людиною, яка цю мітку нанесла, і дізнатися необхідні деталі.
– Люди, які з нею працюють, не тільки дивляться на те, що відбувається навколо них, вони бачать всю оперативну глибину війни, – пояснює розвідник Андрій на псевдо "Дор", який тісно працює із цією системою. – По суті, в "Дельті" зараз інтегрована вся інформація про противника взагалі. Вона постійно оновлюється і дозволяє нам бачити події на полі бою під різними кутами, починаючи з окопу, та закінчуючи армійськими корпусами в часі, максимально наближеному до реального.
Головне обмеження при цьому – рівні доступу. Військовослужбовець отримує доступ тільки до тих шарів, що повʼязані з його завданням, тільки на тій ділянці, де він працює, і лише після того, як його командир підтвердить, що бійцю ця інформація необхідна для роботи. Якщо боєць захоче зробити скріншот екрану, щоб передати цю інформацію ще комусь, то на самій мапі є водяні знаки з позначкою конкретного користувача, за допомогою яких завжди можна встановити джерело витоку.
Дор не раз був свідком, як під час ротації військових бригада, що заїжджала на нове для себе місце, не отримувала детальних даних про противника від попередників і тому намагалася дізнатися про лінію бойового зіткнення з ворогом через DeepState – відкриту мапу, на якій зображена вчорашня лінія фронту. Хоча всю необхідну їм інформацію про противника вони могли знайти в "Дельті".
Так само спільне використання системи не допустило б ситуації, коли два суміжні підрозділи відправляють свої БПЛА слідкувати за однією і тією ж посадкою просто через те, що не обмінюються інформацією. Тоді як інші ділянки фронту, куди б можна було відправити вільний "Мавік", залишаються порожніми.
– Використовуючи "Дельту", ви починаєте спілкуватися з суміжниками; на своєму горизонтальному рівні краще розумієте бойовий простір і допомагаєте один одному, – каже Дор. – Я був свідком подій, коли підрозділи однієї бригади спокійно брали артилерію сусіднього підрозділу для відпрацювання по своїх цілях, тому що це було у спільних інтересах. І при цьому вони не погоджували це зі старшим начальником, не дзвонили в ОСУВ і не казали: "Дайте нам три гаубиці".
Це все ще не загальна практика. Це все ще не конвенційна історія. Але це саме те, до чого ми рухаємося.
Інтеграційна платформа
"Дельта" – це не тільки мапа. Для деяких користувачів мапа навіть не основний, а допоміжний інструмент в ній. "Дельта" це вже ціла екосистема.
Так, в ній є окремий сервіс для стрімінгу з безпілотників та стаціонарних камер. Є безпечний чат, де можуть зібратися артилерист, коригувальник, оператор БПЛА – кожний з них верифікований користувач – та планувати операцію. Є безпечне хмарне сховище для файлів.
Є інструмент Mission Control, яку ще називають матрицею синхронізації, що візуально нагадує табличку в Excel. Тільки рядки в цій таблиці – це засоби, що є в наявності підрозділу, а стовпчики – це час, коли вони будуть виконувати завдання. Таким чином командир може відкрити її та дізнатися, наприклад, які дрони де і коли будуть літати.
Як все це може працювати разом?
– Наприклад, розвідник опрацьовує інформацію, що потрапляє на мапу з сенсора, і бачить в зоні своєї відповідальності ворожий реб, – як робота із "Дельтою" може виглядати на практиці, пояснює її архітектор Артем Мартиненко. – І він знає, що в плані командира зараз системи реб позначені як пріоритетні цілі. Тоді він опрацьовує ту інформацію, що є, стосовно цього обʼєкту.
Далі він розуміє, що наявних даних недостатньо і треба якимось чином здійснити дорозвідку. Тоді ця робота переміщається в матрицю синхронізації, де черговий (по роботі) з БПЛА планує на конкретний час обліт у вказаній точці.
Під час обліту в іншому модулі розпочинається стрім з цієї безпілотної системи. І якщо щось знайшли під час польоту або прилетіли і побачили на місці, і при цьому є можливість знищення цілей артилерією чи FPV-дронами, то це відбувається тут і зараз. Це приклад того, як різні компоненти з точки зору виконання одного циклу можуть між собою взаємодіяти.
Міць "Дельти" в тому, що це потужна інтеграційна платформа. Тобто здатна підключатися до інших систем і обмінюватися з ними інформацією. Це може бути різнопланове озброєння чи радар – що особливо цінно для роботи з "розумною" технікою, яку надають Україні союзники. Це можуть бути інші бойові системи, у тому числі найбільш розповсюджена з них – "Кропива".
"Кропива" почала активно використовуватися раніше за "Дельту" і поширювалася не через накази командування, а горизонтально – серед військових, які потребували подібної мапи. Першими її полюбили артилеристи, потім зацікавилися аеророзвідники і піхота.
Військовослужбовиця з позивним "Покемон", яка займається розвідувально-інформаційною роботою на сході України, підкреслює, що ці системи не виключають одна одну. З "Дельтою", на її думку, ефективно працювати на рівні командування бригади і батальйону. А ніша "Кропиви" серед більш нижчих ланок – там вона зарекомендувала себе як зручний і ефективний додаток.
Заступниця міністра оборони України Катерина Черногоренко сподівається, що "отримання КСЗІ" значно пришвидшить впровадження "Дельти" у війську.
– Ми маємо зробити так, щоб абсолютно кожний військовослужбовець, особливо той, хто здійснює бойові завдання і військові операції на передовій, мали доступ, мали можливість розгорнути систему, знали, як з нею працювати, і які вона дає переваги, – каже Черногоренко.
Проте підкреслює: разом із системою слід впровадити процес ISTAR (Intelligence, Surveillance, Target Acquisition and Reconnaissance. В перекладі – розвідка, спостереження, цілевказання та рекогностування). Це натівська концепція ведення війни, в основі якої лежить збір інформації, її первинна обробка, співставлення, пріоритезація та її швидка передача до користувача. Накопиченням інформації та передачею її військовим займаються ситуаційні центри ISTAR.
– Ми маємо зробити процеси ISTAR звичайною рутинною практикою у наших військових, – закликає Черногоренко. – Це дозволить дуже скоротити kill chain – ланцюжок від моменту виявлення до моменту ураження. Тоді ми зможемо швидше наносити ураження ворогу і бути більш маневреними й гнучкими.
Нова система в світі старих правил
Якось до рук очільника Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міноборони Марата Утюшева потрапило ревʼю, зроблене американськими військовими наприкінці 80-х – на початку 90-х на основі власного експерименту. Звичайній механізованій бригаді поставили завдання, яке вона мала зробити в звичний для себе спосіб. А потім дали аналогічну задачу, але цього разу її мали виконати в мережецентричний спосіб, тобто обʼєднавши в одній інформаційній мережі управління, розвідку і сили враження.
Це ревʼю розповідало про те, що ж побачили дослідники, коли порівняли результати. Виявилось, що по окремих показниках ефективність бригади, що діяла по-новому, виростала в 30 разів.
Цей аргумент Утюшев наводить, щоб підкреслити особливість мережецентричної війни, що націлена на досягнення інформаційної переваги через об'єднання військових об'єктів у сітку. Інший його аргумент – що поєднання в єдиній мережі джерел інформації, органів управління та засобів ураження географічно розосереджених військових частин і підрозділів закладено в Стратегію воєнної безпеки України ще в 2021 році.
Проте очільник Центру інновацій сам визнає: якщо Стратегія і лояльна до "Дельти" і інших бойових інформаційних систем, то інші важливі для військових нормативні акти – ні. І командир, каже Утюшев, іноді вимушений обирати: дотримуватися вимог бойового статуту, що не встигає за розвитком технологій в армії, або діяти ефективно, за правилами мережецентричної війни. Але в останньому випадку він ризикує привернути увагу правоохоронців, які спитають: а чому накази давались не згідно з установчими армійськими документами.
Віськова з позивним "Покемон" налаштована більш революційно.
– Вся нормативна база, яка управляє і внормовує роботу інформаційних телекомунікаційних систем в ЗСУ, морально застаріла, – впевнена вона. – Застаріла навіть на початок АТО, не те, що на повномасштабну. Потрібно не просто поправити окремий закон, чи нормативку, чи підзаконний акт, чи якісь внутрішні накази ЗСУ – вона потребує докорінного переосмислення.
Щоденно ми застосовуємо велику кількість технологій, нових систем і нових видів озброєння. Не можна регулювати їх застосування старими нормативно-правовими актами, які зʼявилися, коли всього цього не було.
Один з усіма і всі з одним
– Єдиний інформаційний простір – це один з усіма і всі з одним, – перефразовує Марат Утюшев героїв Александра Дюма.
Насправді мушкетерської єдності навколо "Дельти" у військах немає. Утюшев і сам визнає, що бачить протидію, коли йдеться про її використання та розповсюдження.
– Розпорядником "Дельти" є Міністерство оборони у особі Центру інновацій, – пояснює він. – Ми, військові, зробили систему для військових. Бойова система розташована в хмарі – такого немає в жодній державі світу. Ми повністю інноваційні, починаючи від архітектури і закінчуючи до підходів використання. І все це викликає таке побоювання: "Що це вони собі там дозволяють?".
В цьому відході в хмари і залежність від інтернет-зʼєднання противники "Дельти" бачать її слабкість. Системи, що розгорнуті по захищених кабелях, здаються їм більш надійними.
Військовий Артем Бєлєнков розділяє дельтоскептиків на тих, хто боїться конкуренції, і тих, хто не сприймає нововведень.
Перші – це представники інших інформаційних продуктів, які розроблялися в ЗСУ, або департаментів, які відповідали за цифровізацію і зацікавлені в тому, щоб саме свій продукт зробити масовим для Збройних сил.
Щодо других, то займаючись до великої війни інноваціями в сільському господарстві, Бєлєнков нерідко стикався з консерваторами, що не сприймали всього нового. А особливо, якщо користуванню цим новим ще потрібно навчатися.
Розвідник Андрій "Дор", для якого "Дельта" вже невіддільна частина життя, може навчити ефективно користуватися системою за пару годин.
По-перше, менше совка стає, – пояснює він своє захоплення "Дельтою". – Більше горизонтальних рішень, менше оцього вертикального водоспаду, який сиплеться на конкретного солдата.
По-друге, процес цифровізації незворотній, він повністю відображає той, що відбувається в цивільному житті. Людина без телефону зараз – це фрік. Штаб без цифрової мапи – це не штаб, це жарт.
І третє – homemade продукти такого рівня треба підтримувати. Cама "Дельта" як система – це прецедент того, як група ініціативних людей, військовослужбовців для своєї армії зробили щось. І це те, що ми можемо покласти на стіл світові і сказати: дивіться, ми самі зробили і воно класне.
Рустем Халілов, УП
