Розвідник Роман Червінський: І "Канатове", і "вагнерівці" – успішні операції. Я б від них ніколи не відмовився 

"Заходьте у гості! Я тепер завжди вдома", – усміхається Роман Червінський, показуючи електронний браслет на своїй нозі. 

Провівши півтора року в СІЗО в рамках кримінальної справи про осбтріл аеродрому "Канатове", розвідник нарешті опинився вдома. Щоправда, під цілодобовим домашнім арештом через іншу справу – про можливий хабар. Наразі він може залишати межі своєї квартири лише в разі повітряної тривоги чи для відвідування лікарні. 

Ім'я та обличчя Червінського стало відоме широкому загалу в грудні 2021 року, коли він вирішив вийти в публічну площину через зрив масштабної операції із затримання групи бойовиків ПВК "Вагнер". 

Червінський був одним із тих, хто її готував. За його словами, після того, як силовики доповіли про свої плани Офісу президента, спецоперація провалилася. В цьому розвідник побачив особисту відповідальність голови ОП Андрія Єрмака та президента Володимира Зеленського й назвав їхні дії держзрадою.

Вдруге прізвище Червінського з'явилося в усіх новинах у 2023 році, коли йому оголосили підозру в перевищенні службових повноважень під час проведення спецоперації на аеродромі "Канатове". Туди російський пілот-утікач мав перегнати Україні військовий літак РФ. 

За версією слідства, саме дії розвідника спровокували те, що натомість на аеродром прилетіли ворожі ракети, поранивши захисників, вбивши командира військової частини та зруйнувавши злітну смугу й техніку. Сам Червінський ці закиди заперечує.

Як планувалась операція на "Канатовому"? На якому етапі до неї долучився Червінський та з чиєї санкції діяв? Чому в діях слідства та суду розвідник бачить ознаки політичного переслідування, а саму операцію не вважає провальною?

Про це "Українська правда" поговорила з Романом Червінським.

Нижче – скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться на YouTube УП.

"Домашній арешт для мене як курорт сьогодні"

– Після року, проведеного в СІЗО, ви нарешті опинилися вдома. Які ваші відчуття? 

– Однозначно позитивні, бо поруч дружина і діти. Діти перші три дні взагалі не виходили нікуди.

Контакт із дружиною теж вже особистий. Ти можеш її обійняти. Майже півтора року СБУ слідкувало за нею: записувало, як вона дітей у школу водила, до лікаря, на гуртки якісь. Дружина це знала і їй було важко. 

Мені ж у СІЗО було важко через усвідомлення, що тебе можуть ось так, ні за що, тримати півтора року. Хоча все зрозуміло на судах, є публічна підтримка, але система не працює, немає верховенства права. 

Тому для мене домашній арешт як курорт сьогодні: я психологічно відпочиваю, бачу своїх дітей, до мене приходить багато друзів, всі телефонують, вітають, підтримують. Більшість тих, хто був поруч, залишився поруч, крім тих, на кого я майже і не розраховував. Тому це також гарна життєва школа. 

– В яких умовах вас утримували в СІЗО?

– Це звичайне приміщення, кімната розміром 2,5 на 4 метри з металевим ліжком. Щодня було право годину прогулятися. Але в мене є певні проблеми зі здоров'ям, тому мені давали півтори – дві години. Тому на умови утримання скаржитися не буду. 

– Як до вас ставилися в СІЗО? 

– Завдяки публічності, медійності мого процесу ставлення тільки покращувалося. В Кропивницькому, коли мене перевезли туди з Києва, від початку було гарне ставлення. 

– Ви і люди, які вас підтримують, неодноразово наголошували, що ваша справа, яка стосується обстрілу аеродрому "Канатове", є "заполітизованою" і "контролюється з Офісу президента". Чому, на вашу думку, суддя зараз ухвалив рішення випустити вас під заставу?

– Саме публічний тиск впливає на них. Крім того, паралельно зараз матеріали справи нами подані в Європейський суд з прав людини: позов за статтею 18-ою – "політичне переслідування". Коментар Малюка (23 квітня 2023 року голова СБУ в інтерв'ю інформагентству "Інтерфакс-Україна" назвав Червінського "дизертиром" і "негідником", який має понести "заслужене покарання" – УП) перед моїм затриманням – це пряма ознака політичного переслідування. 

Щодо України вже є рішення Європейського суду у двох справах – Юрія Луценка і Юлії Тимошенко. Третю справу таку ніхто не хоче. Тому я думаю, що подіяли саме юридична робота моїх адвокатів і тиск спільноти разом.

Тому вони прагнуть зробити іншу справу, якою медійно намагаються перекрити справу про "Канатове".

– У рамках цієї справи ви зараз опинилися під домашнім арештом і не можете покидати межі свого дому, за винятком ситуацій, коли лунає повітряна тривога і коли вам дозволили спускатися в укриття. Як зараз виглядає ваш день?

– Міг виглядати нудно, але до мене приходять багато друзів, сусіди мене підтримують. До того ж у мене велика бібліотека, і я зараз читаю.

"Ракети запускають не по операціях, а по об'єктах, незалежно від того, є там операція чи ні" 

– Як виглядав для вас ранок 23 липня 2022 року, коли відбувся ракетний обстріл аеродрому "Канатове"? 

– Напередодні (22 липня – УП) я відправив певну кількість людей створювати разом із представниками Військово-повітряних сил коридор для прольоту (російського літака – УП). Вони взяли із собою ПЗРК системи.

О 12-ій чи 13-ій годині того дня (22 липня – УП) відбулася чергова нарада в мене і мого керівника-генерала, а також генерала Військово-повітряних сил, який брав участь у цій операції. 

Ухвалили рішення, що я разом зі своїми 20 офіцерами також виїжджаю на "Канатове", щоб, якщо ця операція все-таки відбудеться, і літак прибуде, безпечно забрати цього пілота. 

Військовослужбовцям самого аеродрому було вирішено не повідомляти про операцію. Їх було дуже багато, і були ризики, що в них є люди, які повідомляють росіянам інформацію.

Після наради я приїхав додому, переодягнувся, і о 16-ій чи о 18-ій годині ми вилетіли гвинтокрилом на Кропивницький.

– Чий це був гвинтокрил? Хто давав санкцію на його використання? 

– Його надав командувач Військово-повітряних сил на прохання командувача нашого територіального командування, з яким у нас була нарада. Зі мною летів представник цього командування і ще кілька людей, які налаштовували зв'язок нам. 

Хлопці мої поїхали автомобільним транспортом.

Співробітник Служби безпеки був відряджений до Львова, тому що туди мала прибути дружина цього пілота, який мав нам перегнати літак. Але вона не приїхала о 2-ій годині ночі, як планувалось.

– Вам була відома ця інформація на той момент? 

– Нам було відомо, так. 

– Чому ви тоді ухвалили рішення все одно залишатися на аеродромі? 

– Тому що якби ми просто знялися і поїхали, а цей пілот все ж таки підлетів, вони (сили ППО, які там дислокувалися – УП) не знали б, як реагувати, а люди з Військово-повітряних сил, які були поруч зі мною, знали алгоритм дії, знали, як діяти в цій ситуації. Ми не могли там кинути все просто так. 

Тим більше ми не бачили ризиків у тому, щоб залишатись. Бо ракети запускають не по операціях, а по об'єктах, незалежно від того, є там операція чи ні. 

Аеродром – це військовий об'єкт, який, згідно з міжнародними військовими конвенціями, є легітимним об'єктом для обстрілів. Тому обстріл аеродромів під час війни – звичайна справа, це так званий плановий ризик. Тож операція жодним чином не пов'язана з обстрілом.

"Ризиків у цій операції не існувало ніяких"

– Ви – контррозвідник із достатньо великим досвідом. Чи не виникало у вас ще на етапі розробки операції відчуття, що, можливо, російський пілот блефує і насправді не намагається перегнати вам літак, а веде якусь свою гру?

– Ризик гри завжди існує, прибрати його неможливо. Про це знали представники Військово-повітряних сил, які відповідали за безпеку перельоту, за безпеку всіх учасників, і ніяких заперечень з цього приводу не було. 

Ми жодним чином не послабили ні ППО України, ні ППО аеродрому, ми йому (російському пілоту – УП) нічого не відкрили.

Було три російські пілоти-кандидати (які могли потенційно перегнати Україні літак – УП)... 

– …і обрали лише одного. Це був 35-річний Роман Носенко. Чому саме його?

– Тому що в нього не було контактів із ФСБ і він поводив себе більш-менш коректно. 

Наприклад, у іншого пілота та його дівчини були контакти з ФСБ напряму: співробітник СБУ взяв роздруківку їхніх телефонів і побачив, що ця дівчина заїжджала в Москві в приміщення ФСБ. 

У Носенка були проведені ті самі заходи: його телефони перевірили – в нього не було контактів з ФСБ. У його дружини було кілька, але вона пояснила це тим, що є співробітницею військової частини, психологом, здається, а ФСБ використовує психологів для поліграфів, наприклад. 

Тому СБУ не мало заперечень щодо продовження цієї операції. Військово-повітряні сили також не мали заперечень. Якщо навіть це гра, ми нічого не втрачаємо, якщо це не гра, ми отримуємо літак, який коштує великих грошей. 

Хоча гроші – це не оцінка літака. Головна оцінка – це те начиння, яке в ньому є: програмне забезпечення, технологічні навіть розробки. І тому Військово-повітряні сили сказали, що на фоні користі ризиків не існує.

Тобто насправді ризиків не існувало ніяких. Я вважаю, що їх не було і взагалі немає. Жодної інформації ми їм не передали, крім інформації, що ми заплатимо їм кошти, якщо вони привезуть літак, і зробимо їм документи інших країн або України, якщо вони захочуть.

– Якою була Ваша роль у цій операції і на якому етапі ви до неї долучилися? 

– СБУ зібрала певний обсяг інформації, і коли вже вирішили, що справді пілот готовий прилітати, звернулися до нас по допомогу, щоб продовжити операцію.

СБУ не могли самі оцінити літак, створити коридор у повітряному просторі, забезпечити йому безпеку перельоту та супровід, його посадку. Тому вони звернулися до нас із метою контактування з Військово-повітряними силами. Я доповів своєму керівництву. Керівництво доповіло Залужному. Залужний дав санкцію. Перша санкція була усна, щоб ми з'ясували можливість проведення такої операції. 

Після неї ми поїхали разом із моїм командувачем до командувача Військово-повітряних сил повідомити йому задум СБУ. Він послухав, сказав, що дає нам контакт керівника одного з територіальних центрів, тому ми поїхали до командира нижчої ланки. Він нам виділив співробітника, який поговорив із російським пілотом про технічні питання перельоту, перевірив, чи той на правильному слензі говорить, і підтвердив, що це справді пілот. 

На цьому етапі ми повторно доповіли Залужному, що Військово-повітряні сили підтвердили особу пілота і що якщо це навіть гра (з боку РФ – УП), то він не зможе ніяким чином проникнути на нашу територію, бо в повітряному коридорі, який ми йому надамо, його в разі чого зіб'ють.

Залужний дав санкцію, що згоден із проведенням операції.

– Тобто існує письмова санкція? 

– Вона існувала, знаходилась в мене, але через те що нашу частину розформували в серпні 2022, а в нас не було архіву для таємних документів, ми її знищили. 

Коли Залужний підписував цю санкцію, то паралельно написав лист до СБУ, в якому просив із метою проведення спільних заходів відрядити їхнього співробітника, щоб він зайшов у групу і виконував свою частину роботи.

Цей документ залишився, він у справі є. СБУ довго його не показувала, казала, що його не існує, що співробітник не був відряджений і так далі. Але цей лист все-таки знайшовся. 

– Чи намагалися ви самі чи, можливо, з групою, яка працювала над операцією, потім проаналізувати, чому все відбулося так, як відбулося?

– Проаналізувати що? Що літак не прилетів? Можливо, це була гра. Можливо, пілота затримали перед цим. 

– А чи аналізували ви, чому відбувся ракетний обстріл? 

– Це війна, і обстріли відбуваються постійно. Ніяким чином ніхто не створив умови для цього обстрілу. Якби це було, я би вже відбував покарання. Тому обстріл закидають шляхом фальсифікації.

По-перше, вони приховали, що співробітник СБУ брав у цьому участь. Взагалі про нього не згадується. Це фальсифікація. 

По-друге, сховали цей лист Залужного і сказали, що я нікому зі своїх командирів нічого не казав, що сам вирішив відправити людей під виглядом навчань. Хоча був план і всі знали про це. 

"Цемах готовий був давати покази, але йому пообіцяли обмін, і він замовк"

– У вересні 2022 року відбулася низка підривів газопроводів "Північних потоків". ЗМІ називають вас куратором цих підривів, хоча самі ви це заперечуєте. Чому в такому разі ваше ім'я фігурує в цьому контексті?

– Я не можу це пояснити і не хочу це пояснювати. 

Звідки ця інформація, я не можу розібратися, тому що я півтора року перебуваю під арештом. Хоча мені цікаво, що так відбувається. 

– А як би ви оцінили рівень проведення цих підривів і ефект від них?

– Я не знаю, як вони проводились, які там були ризики. 

Те, що ці потоки не працюють на сьогоднішній день, я думаю, допомогло нам зменшити політичний тиск Росії на європейські країни, які допомагають нам сьогодні. По-друге, це залишило через територію України транзит російського газу до Європи, тому вони не бомбують нашу газотранспортну систему.

– Ви очолювали 5-те управління Департаменту контррозвідки СБУ. Видання "The Economist" розповідало про нього як про підрозділ, який займався ліквідацією терористів. Виходить, це щось на кшталт Моссаду? 

– 5-те управління здійснило активні заходи. Про цей підрозділ стало відомо завдяки таким операціям, як ліквідація Гіві і Мотороли. Я вважаю, що це тоді підтримало бойовий дух наших бійців на передовій, бо саме ці дві особи були жорстокі, порушували всі закони війни, знищували полонених, розстрілювали людей, поранених, наших хлопців, знущалися з них. Тому про ці операції було потрібно говорити. 

Коли активність військових дій дещо зменшилась, ми прийшли до таких операцій, як вивезення з окупованої території України Володимира Цемаха (колишній командир ППО міста Сніжне, підозрюваний у знищенні малайзійського боїнга MH17 над Донбасом – УП).

Тоді дуже гарно все вийшло. І можна було його використати більш якісно. Він був цінним свідком. Нідерланди для того, щоб його переманити, відкривали магазин з продажу золотих виробів у Одесі, тому що його дочка займалася такою торгівлею в Донецьку і вони пропонували їй подарувати цей магазин, бо хотіли, щоб вона перевербувала свого батька виїхати.

Нам вдалося Цемаха вивезти. Він знаходився у нас під арештом і готовий був давати покази. Але адвокат, який прибув до нього, пообіцяв, що його обміняють найближчим часом, у перший же обмін. І це не те що зменшило його бажання говорити – він взагалі перестав говорити і чекав цього обміну. 

У нас в СБУ була створена група слідчих, які розслідували збиття Боїнга. Вони входили в міжнародну групу розслідувачів, де були представники Нідерландів. Баканов хотів поміняти Цемаха, але представники Нідерландів його переконали, що не треба цього робити. 

Баканов сказав, що далі займатиметься цим питанням Єрмак. Єрмак сказав слідчим: "Добре, перенесемо передачу Цемаха на грудень. Ви працюйте з ним, як вам і потрібно було". А потім Єрмак особисто дав команду підготувати Цемаха для передачі у вересні. 

[UPCLUB]

"Операція по "вагнерівцях" – успішна. Операція у "Канатовому" не має проблем"

– "Вагнергейт" – операція, з якою, мабуть, найбільше асоціюється ваше прізвище. Свого часу ви вийшли саме через неї в публічну площину, показали своє обличчя. Чи не жалкуєте про це? 

– Ні. "Вагнерівці", яких ми планували перевезти в Україну, не менш цінні, ніж Цемах. Серед них були ті, хто збивав гвинтокрил з Кульчицьким, хто збивав Іл-76, хто був у зоні дії "Бука", який збив МН17. Це багато людей, яких ми могли б поміняти на наших полонених хлопців.

Тому це була сильна операція. І коли її зрадили, я вважав, що моя роль і моє завдання – про це говорити. На момент, коли ми вийшли в публічну площину, ми вже пройшли всі можливі етапи.

Наше політичне керівництво, яке ухвалювало рішення зробити дзвінок і припинити цю операцію – Руслан Демченко (у липні 2019-го – радник Володимира Зеленського, з червня 2020-го по липень 2022-го – перший заступник секретаря РНБО – УП), Андрій Єрмак і Володимир Зеленський, – заперечувало взагалі існування такої операції. 

Єрмак давав вказівки керівнику ГУРа знищити всі матеріали по операції, приховати. Якщо хлопці відмовлялися, він казав: "Добре, якщо ви не хочете знищувати, бо це порушення інструкції, тоді візьміть і напишіть інші документи іншого змісту під цими самими номерами і покладіть у справу".

Пізніше Зеленський і Єрмак визнали, що ця операція була. І я вважав це маленькою перемогою. 

– "Вагнерівці" і "Канатове" – дві операції, які для вас завершились не так, як ви собі планували. Чи вважаєте ви це певним професійним провалом?

– Я вважаю, що операція по "вагнерівцях" – успішна. Єрмак і Зеленський усвідомили, що так робити не можна, що в країні, яка воює, треба бути разом зі своїми спецслужбами, а не зі спецслужбами Росії. І, я вважаю, що далі ця операція, можливо, буде початковою точкою відліку оцінки дій цих політиків.

Операція на "Канатовому" теж не має ніяких проблем. Вона проведена. Не прилетів літак – нічого в цьому страшного немає. 

"Я буду йти до кінця"

– Зараз вас у судах дуже активно підтримує партія "Європейська солідарність". Як ви собі це пояснюєте?

– "Європейська солідарність" – це справжня опозиційна партія, єдина на сьогоднішній день у нашій країні. Вони чітко розуміють, що таке правда і брехня, що посадка офіцерів та солдатів з вигаданих причин – злочин проти національної безпеки України, проти нашої держави. І я вдячний цій партії.

– Чи є у вас якісь домовленості з колишнім президентом Петром Порошенком, з огляду на те що саме він вніс за вас доволі велику заставу?

– Є впевненість моя в тому, що ця людина чітко оцінює ситуацію, чітко вірить мені, чітко розуміє, що я не винуватий ні в чому. Чітко знає, що нікуди я тікати не збираюся. Підтримує мою сім'ю, мою дружину, моїх дітей.

Він не мав можливості зі мною спілкуватися в СІЗО, щоб почути мій голос чи укласти зі мною якісь, як ви кажете, домовленості. 

– Чи не вважаєте ви, що вас зараз втягують у політику? 

– Якщо для того, щоб захистити мою дружину, моїх дітей, вас особисто, потрібно йти в політику, я готовий. Мене не треба навіть втягувати, я сам піду. 

І, знаєте, цей вираз – "втягувати"... Я свідома людина. Я приніс присягу своєму народу і буду йти до кінця, тому що я впевнений, що я правий, що всі ці операції, які я проводив, в тому числі "Канатове" і "вагнерівці", вони всі успішні, вони всі мали бути проведені. Я б від них ніколи не відмовився. 

Софія Середа, УП