Автівка за 100 гривень, "відмазування" нетверезих водіїв і покровительство над суддями Майдану. Хто рветься до Вищої ради правосуддя?

Вища рада правосуддя – це фактично рада директорів судової влади України.

ВРП уповноважена призначати суддів, звільняти їх або ж відправляти у почесну відставку зі значними довічними виплатами. Від її членів напряму залежить, хто ухвалюватиме рішення іменем України – професіонали із проєвропейськими цінностями чи недоброчесні судді. 

Два тижні тому завершилися співбесіди в межах конкурсу на одну з вакансій у ВРП за квотою від президента. Найближчим часом Етична рада, вона ж ЕР – комісія, яка перевіряла кандидатів, – оприлюднить свої рішення за результатами проведених розмов.

У межах судової реформи Вищу раду правосуддя було перезапущено за новою конкурсною процедурою, яка передбачає відбір кандидатів на посади із залученням міжнародних експертів.

Усі охочі правники, які вважають, що відповідають критеріям доброчесності та професійності, подають свої документи на конкурс. Після цього вони проходять співбесіду з Етичною радою, яка складається з українських і міжнародних експертів. Комісія опитує кандидатів до ВРП на основі наданої ними інформації, а також – звернень від громадських організацій. Після завершення етапу співбесід ЕР мала би надати список рекомендованих для призначення кандидатур. 

Представники влади і суддівського врядування безпосередньо обирають нового члена ВРП. Всього у Вищій раді правосуддя 21 посада, з них наразі зайнято 17, що робить цей склад повноважним. Ще 4 місця – вакантні. 

На жаль, при попередньому відборі за квотою ВРУ та З'їзду суддів Етична рада йшла на компроміси й поступки, рекомендуючи деяких сумнівних кандидатів.

Так, наприклад, до ВРП потрапили Сергій Бурлаков та Віталій Саліхов. Зараз вони затягують розгляд резонансних і пріоритетних справ, зокрема щодо суддів ліквідованого Окружного адмінсуду Києва (суддів Павла Вовка і ко), колаборантів і зрадників у судовій системі (приміром, судді Куксова, який очікував захоплення України росіянами).

Загалом, здається, ці двоє рухаються в протилежну сторону від очищення суддівського корпусу. За інформацією Фундації DEJURE, у 99% зі 100% Саліхов і Бурлаков повертають або відмовляються відкривати справи за скаргами на суддів.

Цього разу до етапу співбесід Етична рада допустила 8 кандидатів, з них членом Ради має стати лише один. Втім, з огляду на їхні біографії та репутації, складається враження, що вибирати геть нема кого.

Фундація DEJURE проаналізувала тих, хто бореться за посаду цього разу, і розповідає, чому жоден із них не є гідним потрапити до ВРП.

Наталія Панченко – суддя-спікерка Київського окружного адміністративного суду

У 2010 році мати судді Наталії Панченко придбала квартиру в Києві за 50 тисяч доларів, а два роки по тому, в 2012 – ще одну, уже за понад 600 тисяч гривень.

Згідно з деклараціями, коштів на придбання такого майна в матері Панченко було очевидно недостатньо. На співбесіді суддя пояснювала, що гроші на нерухомість начебто зібрали з усіх членів родини. Мовляв, крім самої Панченко і її матері, кошти дали батько, дядько і сестра. Втім, жодних сум так і не назвала. Сестра кандидатки повністю "оплатила" другу квартиру, маючи трохи більш як 600 тисяч гривень сумарного доходу в період з 1998 до 2012 року.

Суддя Панченко також користується квартирами, оформленими на її матір. На питання, чи послуговується її мати хоча б однією з них, суддя відповіла, що та ніколи не проживала в одній квартирі, а в другу – іноді приїжджала "в гості". Навіщо матері Панченко така кількість нерухомості, яка стоїть без діла, суддя так і не змогла відповісти.

Як виявилося на співбесіді, родина кандидатки певний час харчувалася "пайками" та проживала у квартирі за кошти держави – так Панченко пояснила можливість купувати автомобілі та нерухомість зі своїх офіційних доходів.

Окрім того, Наталія Панченко продала свій автомобіль Toyota RAV4 у 2008 році за 100 (!) гривень, однак існує обґрунтований сумнів у такій вартості автівки. Як пояснила кандидатка, авто було в ДТП. Суддя отримала відшкодування від страхової компанії, тому й задовольнилася лише сотнею гривень за весь транспортний засіб.

На додачу до цього у своїх деклараціях Наталія Панченко, ймовірно, занижувала і свідомо не вказувала вартість статків членів своєї родини. Скажімо, не відповідають ринковим ціни на паркомісця дочки, чоловіка і самої Панченко, які є в них у власності.

Панченко також не відобразила в декларації родинних зв'язків те, що її донька є адвокатом. Як суддя пояснила, вона не знала, що її донька виявила бажання стати адвокатом і набула цей статус. При цьому на сторінці дочки у Фейсбук, яку коментує Панченко, є інформація від 2020 року про проходження навчань у Національній академії адвокатів України (НААУ).

Насамкінець Етична рада звернула увагу на те, що донька кандидатки на початку кар'єри юриста отримувала від однієї з київських юрфірм великі суми коштів та знімала їх готівкою. Суддя Панченко не надала копії договорів, які б підтверджували правничу діяльність доньки, і не змогла нічого пояснити.

Дмитро Давидчук – старший детектив НАБУ

У 2020 році дружина Давидчука придбала земельну ділянку в Києві, у ЖК Parkland, площею 25 м² за 28 тисяч гривень, що є занадто низькою ціною для такої нерухомості. Кандидат пояснив, що мешканці ЖК придбали в забудовника необлаштовану земельну ділянку, поділили її та облаштували.

У 2021 році дружина Давидчука стала власницею квартири в тому ж ЖК площею понад 80 м² та вартістю понад 1,5 мільйона гривень. Офіційних доходів родини Давидчуків не вистачало на придбання такого майна. Як пояснив кандидат, квартиру начебто придбали батьки дружини, оформили її на іншу дочку, а потім переписали на дружину кандидата як весільний подарунок. Цікаво, що дружина стала власницею нерухомості вже після того, як вони з Давидчуком зробили ремонт і прожили там 2 роки, починаючи з 2019.

Також члени Етичної ради цікавились, чому Давидчук не зазначив у декларації про притягнення його до відповідальності в 2022 році за порушення ПДР. Кандидат пояснив, що штраф погасив ще до моменту подання на конкурс. 

Давидчук також бере участь у конкурсі на посаду судді до суду першої інстанції. Під час співбесіди в рамках цього конкурсу в членів ВРП теж виникли деякі питання до кандидата. Зокрема щодо отримання прибутку від ТОВ, коли він перебував на посаді детектива НАБУ, та участі кандидата одразу в двох конкурсах. Зрештою члени Ради відклали розгляд. Імовірно, вирішили почекати на рішення Етичної ради.

Владислав Іващенко – адвокат

Дружина адвоката Іващенка придбала земельну ділянку на понад 170 соток у Броварському районі за майже 4 тисячі доларів. Реальна ж вартість такої ділянки, за розрахунками Етичної ради, може становити орієнтовно 220 тисяч доларів. 

За інформацією Іващенка, гектар цієї ділянки коштував приблизно тисячу доларів, за інформацією ЕР – така вартість була лише за сотку. Адвокат намагався пояснити низьку ціну нерухомості тим, що ділянка заболочена та знаходиться за межами населеного пункту. Однак валідного аргументу, чому його дружина змогла придбати ділянку значно дешевше, Іващенко так і не надав.

На співбесіді з Етичною радою Іващенко наголосив, що є політично нейтральною людиною. Проте виявилося, що він має зв'язки з депутатом від "Нашої України" Шкрібляком. Вони разом є співзасновниками ГО "Інститут політичної кризи". 

Максим Капустинський – суддя Енергодарського міського суду Запорізької області 

Наразі повноваження судді Капустинського закінчилися, адже він ще не пройшов кваліфікаційне оцінювання з Вищою кваліфікаційною комісією суддів.

У 2015 році батько судді подарував йому квартиру. Втім, його коштів на придбання було недостатньо: сумарний дохід батька кандидата з 1998 по 2010 рік становив трохи менше як 250 тисяч гривень. Як суддя пояснив, квартиру купили також на доходи матері, а ще інших членів родини.

Щонайменше 17 разів суддя Капустинський затягував розгляд справ за нетверезе водіння, і водії уникали покарання. А проте на співбесіді про це не запитували, тож пояснень ми так і не маємо. 

Ще в 2019 році попередній склад ВРП притягнув суддю Капустинського до дисциплінарної відповідальності. Він виніс неправомірну ухвалу, якою зобов'язав прокурора закрити кримінальне провадження щодо голови Енергодарської міської ради. Голову підозрювали в грубому порушенні законодавства про працю та зловживання службовим становищем.

За це рішення на Капустинського навіть відкрили кримінальне провадження, однак у 2022 році справу закрили через те, що норма про неправосудне рішення була визнана неконституційною.

Андрій Жук – суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

Андрія Жука можна справедливо назвати покровителем суддів Майдану. У 2021 році суддя у складі колегії Касаційного адміністративного суду задовольнив позов свого "колеги", теж судді Майдану – Владислави Гудим до Вищої ради юстиції. Гудим вимагала визнати протиправним та скасувати рішення про її звільнення за порушення присяги.

На думку Жука з колегами, рішення судді Гудим взяти учасників Революції гідності під варту було обґрунтованим. Фактично суддя Жук погодився з текстом ухвали Владислави Гудим, що саме протистояння "прийняло відвертий характер масових заворушень з людськими жертвами, пошкодженням і знищенням державного майна…".

Олена Заічко – суддя Харківського окружного адміністративного суду 

За інформацією журналістів, Заічко, ймовірно, попросила колег зіпсувати диск із записом судового засідання, чим начебто хотіла змінити своє рішення на протилежне. Про це свідчать записи телефонних розмов судді. За цим фактом Вища рада правосуддя навіть відкрила справу на суддю за скаргою Фундації DEJURE. Етичній раді Заічко відповіла, що неправильно надрукувала резолютивну частину рішення, тому відмовила в задоволенні позову замість його задовольнити.

Суддя також фігурувала в схемі з "віяловими позовами", коли особа чи організація надсилала декілька аналогічних позовів для того, щоб справа потрапила до "потрібного" судді. В цьому випадку – імовірно, до Заічко. Кандидатка заперечує свою участь.

Окрім цього, Олена Заічко причетна до свавільної забудови землі в Харкові. Вона ухвалила рішення на користь житлово-будівельного кооперативу "СЛАЙС", пов'язаного з харківською міською владою, щодо забудови земельної ділянки площею 13 га, на яку було накладено арешт. Одразу після цього неповнолітні діти кандидатки отримали безкоштовно квартиру площею 102,5 м² від Харківської міської влади.

Дмитро Гурін – суддя Житомирського окружного адміністративного суду

На співбесіді з Етичною радою суддя Гурін визнав, що не задекларував право користування човном, на який батько дав йому довіреність. Нібито вона була потрібна лише для того, щоб продати це майно, а не користуватися ним.

У деклараціях за 2022–2023 роки суддя Гурін не вказав вартість автівки дружини, яким сам користувався. Він пояснив це тим, що не знав вартості транспортного засобу, а звернутися до органу реєстрації вже не міг, бо його ліквідували. Під час співбесіди Гурін визнав, що йому все ж таки треба було зробити запит щодо вартості автомобіля. Пояснював він і незадекларовану вартість сільськогосподарської техніки його дружини, а також продаж матір'ю ділянки в Криму в 2018 році за законодавством РФ. 

Олександр Ткаченко – суддя у відставці, на момент проведення співбесід був заступником голови Господарського суду Миколаївської області

Олександр Ткаченко уже подавався на конкурс і до Вищої ради правосуддя, і до Вищої кваліфкомісії суддів, і до Конституційного Суду. На конкурсах до ВРП та КСУ його визнавали таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для того, щоб обіймати відповідні посади. На співбесіді до КСУ цього року він заявив: "Я краще буду недоброчесним, чим визнаю себе розумово недорозвиненим".

У 2009 році Ткаченко ухвалив рішення визнати право власності ТОВ "Парма" на самочинно (без належних дозволів) збудовані гаражі та інші будівлі. Це рішення було ухвалене всього за три тижні в умовах конфлікту інтересів, оскільки суддя вже користувався одним гаражним боксом у кооперативі "Парма" та сплачував туди членські внески. 

На співбесіді до КСУ Ткаченко погодився, що розглядав рішення в умовах конфлікту інтересів, і що це була його помилка. При цьому раніше, на конкурсі ВРП, він стверджував інше: що не хотів псувати стосунки з членами кооперативу. 

Також суддя не виконував рішення суду, за яким мав повернути гаражний бокс цьому кооперативу. За невиконання судового рішення на нього неодноразово накладали штрафи. І постанови про накладення штрафів він теж неодноразово оскаржував у суді. Втім, безрезультатно. Щодо цього Ткаченко повторює свою тезу про те, що рішення суду щодо гаражного боксу, яким він користувався, має виконувати Державна виконавча служба, а не він.

У власності кандидата є декілька катерів, права користування якими він не задекларував. На його думку, і не мав би, бо начебто суднами не володів і не користувався, а лише мав довіреність на них (про це детальніше йдеться в рішенні Етичної ради за попереднім конкурсом). 

Далі буде? 

До кожного з проаналізованих кандидатів є чимало запитань щодо їхньої доброчесності та професійності. Під час співбесід жоден із них не зміг розвіяти всі сумніви ні громадськості, ні Етичної ради.

Однак існує ризик, що з наявних 8 кандидатів Етична рада рекомендує президентові троянського коня – список претендентів, до яких є менше зауважень, однак ними легко управляти й, відповідно, контролювати роботу органу, який має бути незалежним і політично незаангажованим. 

Зараз спостерігаємо, як члени ВРП з такими ж характеристиками відверто бойкотують позитивні зміни, затягують розгляд справ щодо суддів, до яких є великий суспільний інтерес, і дають "зелене" світло здійснювати правосуддя відверто недоброчесним служителям Феміди. 

Минулі призначення, зокрема Саліхова й Бурлакова, мають навпаки стати чітким сигналом, що навіть кандидатам із найменшою кількістю запитань або сумнівів до них у ВРП – зась.

Орган врядування, відповідальний за очищення суддівського корпусу, має бути наповнений професійними кадрами з кришталево чистою репутацією. Вони сформують ефективну та незалежну Вищу раду правосуддя, а саме це є одним із наших євроінтеграційних зобов'язань.

Єлизавета Караченцева, юристка Фундації DEJURE,

Катерина Шевчук, комунікаційна менеджерка Фундації DEJURE