"Нам твоє відношення до дупи". Що не так із рекрутингом до українського війська
31-річний військовослужбовець Юрій Феліпенко з позивним "Травень" у цивільному житті понад 12 років був актором.
Навесні 2024-го він вирішив змінити сценічні костюми головного гульвіси з п'єси "За двома зайцями" Свирида Голохвастого та героя роману "1984" О'Брайєна на піксельну військову форму, а підмостки київського Театру на Подолі – на театр воєнних дій.
Юрій не чекав вручення повістки на вулиці або трансферу до ТЦК бусом, а обрав шлях рекрута. Він хотів працювати на передовій із безпілотниками. Розглядав кілька варіантів бойових підрозділів, але зупинився на батальйоні "Ахіллес" 92-ої окремої штурмової бригади.
Всередині березня Феліпенко заповнив анкету на сайті військового підрозділу. За тиждень пройшов співбесіду з представником "Ахіллесу" й отримав рекомендаційний лист для територіального центру комплектування.
За інструкцією рекрутера Травень зібрав пакет необхідних документів і поїхав в один із ТЦК на Харківщині, з яким співпрацює батальйон. Упродовж кількох днів розібрався з усіма бюрократичними процедурами та ВЛК. І вже у квітні вирушив у навчальний центр, щоб пройти базову загальновійськову підготовку (БЗВП).
Зараз військовослужбовець проходить профільне навчання в батальйоні – розбирається, як працюють БПЛА та як ними керувати.
Рекрутський шлях Травня можна назвати ідеальним, оскільки він не мав проблем із початком військової служби. Але не всім так щастить.
Подекуди рекрути зіштовхуються з тим, що ТЦК ігнорують рекомендаційні листи від підрозділів, або їх узагалі можуть розподілити в інші бригади на етапі навчального центру.
"Українська правда" розповідає, як рекрутуватися до підрозділів Сил оборони України, які проблеми можуть виникнути на різних етапах цього шляху та яким чином їх можна вирішити.
Крок перший. Мотивація і вибір підрозділу
Мотиви долучитися до війська в кожного добровольця свої. Хтось хоче впливати на свою долю, а не чекати, поки вона явиться йому на вулиці у вигляді "групи оповіщення" ТЦК. Когось лякає нелагідна "бусифікація". Хтось прагне воювати пліч-о-пліч з рідними чи друзями. Когось мучить совість через недостатню участь у війні.
Перший крок на шляху рекрута – вибір військового підрозділу та вакансії. В можливості обирати їх самостійно полягає головна відмінність рекрутингу від мобілізації.
Пропозицій щодо підрозділів і вакансій у війську наразі чимало. Людина може обрати їх як в Інтернеті, так і в рекрутингових центрах Міністерства оборони або конкретних бригад.
Зараз в Україні працюють 25 центрів МОУ в 23 населених пунктах. Тут людей консультують, організовують співбесіди з рекрутерами військових частин і супроводжують на всіх етапах вступу на службу.
Уповноважений Міністерства оборони з питань рекрутингу Олексій Бежевець розповів УП, що з 12 лютого 2024-го, дня відкриття першого рекрутингового центру у Львові, по 14 червня до таких установ звернулися 7,4 тисячі громадян, 2 тисячі з яких наразі в процесі пошуку вакансій у підрозділах. Понад 200 людей – вже у військовій формі. Тобто за 4 місяці лише 2,7% з тих, хто звернувся до рекрутингових структур міністерства, пройшли цей шлях до кінця. Сумнівна ефективність.
Після публікації статті Олексій Бежевець уточнив, що левова частка з тих, хто звернувся до центрів Міноборони за 4 місяці, – це звернення за останні місяць-півтора. Тому більшість людей фізично не встигли би пройти весь рекрутський шлях. За його словами, зараз до центрів звертаються 600-1000 людей на тиждень, а в лютому – березні-квітні – це були десятки. Крім того, наразі 732 людини в процесі оформлення в ТЦК і військових частинах – вони незабаром стануть військовослужбовцями.
Міноборони також співпрацює з онлайн-платформами для розміщення вакансій у підрозділах, зокрема Lobby X, Work.ua, OLX.ua. Під час спілкування з УП Бежевець сказав, що наразі надійшло понад 200 тисяч заповнених анкет на розміщені в Інтернеті вакансії у війську, яких загалом орієнтовно 15 тисяч.
За словами Ольги Бандрівської, керівниці воєнного департаменту агенції Lobby X, що займається рекрутингом з липня 2022-го, зараз у ЗСУ найбільш затребувані бойові посади – піхотинці, кулеметники, розвідники, водії, медики, оператори безпілотників, а також інженери, зв'язківці, механіки й електрики.
Однак більшість людей цікавляться вакансіями діловодів, фінансистів, інших "штабістів". В середньому на одну тилову посаду претендують 45 осіб, а на бойову – 20.
"В середньому на одну тилову посаду претендують 45 людей, а на бойову – 20. Але не всі з тих, що відгукуються на бойову посаду, підходять через стан здоров’я, відсутність навичок тощо", – пояснює УП Бандрівська.
Військові бригади також проводять свої рекрутингові кампанії власними силами.
"Комплектація "Азову" в основному відбувається завдяки рекрутингу, який забезпечує 70% поповнення бригади. І лише 30% новобранців маємо від мобілізації", – розповідає УП керівниця групи комплектування 12-ої бригади "Азов" Ярослава Кашка з позивним "Бджілка".
Читайте також: Мобілізація 2023: як добровільно потрапити до війська у бажаний підрозділ та за вашою спеціальністю
Крок другий. Співбесіда в підрозділі
Наступний етап на шляху рекрута – співбесіда з представником обраного підрозділу.
Від моменту заповнення анкети на сайті або в центрі рекрутингу до запрошення на розмову може промайнути від одного дня до кількох тижнів – залежить від завантаження рекрутерів. Під час співбесіди визначається, чи по дорозі людині з підрозділом, який вона обрала.
У ході спілкування претендентам можуть відмовити, якщо вони перебувають у розшуку, мають відкрите кримінальне провадження або через стан здоров'я.
"До нас часто зверталися вмотивовані громадяни, які не можуть служити через поганий фізичний стан. Зазвичай вони мають інвалідність або раніше були списані з війська через важкі поранення. Ми дивилися, чи можливо відправити їх на повторну ВЛК, щоб змінити висновок. Якщо це було нереально – відмовляли", – каже УП заступник командира батальйону "Ахіллес" Тарас Шандура з позивним "Аякс".
Найбільше проблем виникає в людей, які вирішили рекрутуватися в конкретний підрозділ уже після того, як отримали повістку від ТЦК та СП (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки). В такому випадку бригада, звісно, може надати рекомендаційний лист, але не може гарантувати потрапляння на службу до себе.
Співрозмовники УП серед рекрутерів розповідають, що після того, як набув чинності оновлений закон про мобілізацію, значно побільшало людей з повістками, які просять рекрутувати їх у конкретні підрозділи.
Читайте також: "Нові правила мобілізації. Що передбачає ухвалений Радою закон"
"Іноді буває таке, що звертаються чоловіки з бойовою повісткою, умовно кажучи, на вчора. Ми виписуємо відношення, направляємо в той ТЦК, звідки в нього повістка. Наш представник уже на місці контролює, щоб ця людина поїхала саме в той навчальний центр, з якого ми зможемо його забрати. Навіть із бойовою повісткою на вчора реально щось вирішити", – розповідає УП заступник начальника київського рекрутингового центру 3-ої окремої штурмової бригади Володимир Давидюк із позивним "Дід".
Якщо співбесіда з підрозділом проходить добре, рекруту виписують рекомендаційний лист. Після чого він збирає пакет документів і прямує в ТЦК.
Крок третій. ТЦК і ВЛК
Зазвичай підрозділи направляють добровольців у територіальні центри комплектування, з якими співпрацюють, щоб після проходження базової військової підготовки рекрутів точно розподілили до них.
Але працює це не завжди – можливі неприємні несподіванки. ТЦК зазвичай мають мобілізаційні плани щодо комплектування певних бригад, тому іноді ігнорують відношення з підрозділів.
"На практиці буває таке, що люди приходять із відношеннями підрозділів у свої районні територіальні центри комплектування, а їм кажуть: "Нам твоє відношення до дупи. У нас заявок від інших бригад достобіса, тому ми тебе спрямуємо туди, куди хочемо", – розповідає УП на умовах анонімності один із рекрутів.
Читайте також: "Мобілізований і контрактник: яка різниця в умовах військової служби"
Важливий нюанс: рекрутингова система та її переваги, якщо порівнювати з мобілізацією, орієнтована на укладання контракту для проходження військової служби. Юристка громадської організації "Юридична Сотня" Юлія Засоба в коментарі УП зазначає, що ТЦК мають враховувати відношення з підрозділу тільки в разі укладання контракту.
Якщо людина має рекомендаційний лист та укладає контракт, представник ТЦК повинен розподілити її за місцем служби, вказаним у документі. Відмовляти в такому випадку незаконно.
Щоб захистити свої права в разі відмови, рекрут може звернутися до частини, яка надала відношення, Міністерства оборони, Військової служби правопорядку, а також до суду.
Натомість, за словами Юлії Засоби, законодавство не зобов'язує ТЦК розподіляти "безконтрактних" добровольців до обраного ними військового підрозділу. Вирішальну роль може зіграти те, що військова частина належить до переліку тих, які треба укомплектувати найперше. Якщо підрозділ не входить до такого переліку, відмова з боку територіального центру комплектування законна.
Втім, подекуди підрозділам вдається забирати мобілізованих, які мають рекомендаційний лист, навіть із навчальних центрів. А деякі військові частини взагалі намагаються уникати контрактів. Наприклад, батальйон "Ахіллес" старається проводити своїх рекрутів переважно через мобілізацію.
"У нас майже всі мобілізовані. Контрактники – тільки офіцери і люди до 25 років. Щоб взяти людину на контракт, вона має певний час збирати необхідні документи і проходити більш жорстку ВЛК, ніж мобілізовані. До того ж на всіх цих етапах ТЦК намагається відфутболити рекрута. Йому говорять буквально: "Нам не до тебе. Поки ми будемо возитися з твоїми документами на контракт, можемо оформити 2–3 мобілізованих", – розповідає УП головний сержант батальйону Олексій Павлійчук із позивним "Янгрр".
У ТЦК рекрута направляють на військово-лікарську комісію. ВЛК для контрактників і мобілізованих дещо відрізняються. До рекрутів-контрактників лікарі ставляться більш прискіпливо, ніж до мобілізованих. Але строк проходження ВЛК зазвичай для обох категорій військовозобов'язаних однаковий – до одного тижня.
Крок четвертий. Базова і профільна військова підготовка
Після проходження ВЛК рекрут вирушає до навчального центру на базову загальновійськову підготовку. Зазвичай вона триває 5 тижнів.
Це стандартний курс, який містить вогневу, тактичну та стройову підготовку, інженерно-саперну справу, такмед, армійські статути. Таке навчання мають пройти абсолютно всі – як майбутні штурмовики, так і діловоди, як чоловіки, так і жінки, як мобілізовані, так і контрактники.
На цьому етапі можуть виникнути труднощі в тих, хто має проблеми зі здоров'ям, "не помічені" ВЛК.
"Учебка" дає підготовку для піхотинця. Це доволі виснажлива штука. Для немолодих або хворих людей вона може бути навіть травматичною. Я бачив випадки, коли хвора людина добровільно мобілізується, кажучи, що здорова, а потім мучиться на БЗВП. Але зворотного шляху немає.
Я бачив, як у декого загострювалися хронічні хвороби. Їх клали в госпіталі, а потім повертали в "учебку" для повторного проходження курсу. Якщо з ними знову щось трапляється, все повторюється. Це просто колесо сансари", – ділиться з УП рекрут, який висловив бажання залишитися анонімним.
Коли людина через фізичні проблеми не може пройти базову загальновійськову підготовку, її відправляють на повторну військово-лікарську комісію. За результатами ВЛК вирішують, чи зможе вона продовжити службу.
Читайте також: "Необмежено придатні. Як хворих мобілізують до війська і що зміниться зі скасуванням обмеженої придатності"
Наступна перешкода, з якою можуть зіштовхнутися рекрути в навчальних центрах – некоректний розподіл у бригади. Цим розподілом займається Генеральний штаб ЗСУ.
Навчальний центр напередодні завершення навчання подає в Генштаб перелік людей, яких можна розподіляти по підрозділах, і додає до цього списку рекомендаційні листи. Згодом Генеральний штаб повертає навчальному центру документ, де зазначається, в які підрозділи відправляти бійців. Іноді рекрутів розподіляють не за відношеннями. Найчастіше це відбувається через халатність ТЦК.
"Є нечисті на руку ТЦК. Коли людина приходить із нашим відношенням, їй кажуть, що направлять до нас. Забирають документ, підкріплюють його в особову справу, яка не видається на руки, а потім замінюють і все – людина після навчання їде в ту бригаду, рекомендаційний лист якої вкладений в її особову справу", – пояснює УП заступник начальника київського рекрутингового центру 3-ої окремої штурмової бригади Володимир Давидюк.
Таку проблему відзначають більшість співрозмовників УП серед військовослужбовців, які або займаються рекрутингом, або самі – рекрути.
"Людей просто намагаються "спизд*ти". Всередині Збройних сил України триває боротьба за людський ресурс. Бійців не вистачає. А ТЦК хоче виконати свій план. Іноді нам дзвонять рекрути і кажуть: "Рятуйте! На пакет документів не дивилися. Сказали, що я зараз піду в іншу бригаду"", – каже УП головний сержант батальйону "Ахіллес" Олексій Павлійчук.
Навесні 2023 року одного зі співрозмовників УП серед рекрутів забрала з навчального центру 67 окрема механізована бригада, хоча він мав рекомендаційний лист від 55-ої окремої артилерійської бригади "Запорізька Січ".
До початку повномасштабного російського вторгнення він не служив в армії, бо мав "білий квиток" через проблеми з серцем та хребтом. А після 24 лютого 2022-го почав "штурмувати" ТЦК, щоб добровільно мобілізуватися. Спочатку йому відмовляли, але зрештою пішли назустріч. Він повторно пройшов ВЛК і з оновленим її висновком вступив на службу.
Рекрут хотів бути артилеристом. Але після завершення БЗВП так і не долучився до обраного підрозділу.
"В навчальний центр приїхали представники 67-ої бригади. Сказали, що я піду до них у піхоту. Пох*й на відношення і плани. Там ніхто не питає. І вплинути на це практично неможливо", – пригадує він під час розмови з УП.
Керівники підрозділів намагаються власними силами вирішити проблему – пишуть пояснення в навчальні центри, а також домовляються з командирами військових частин, куди розподілили їхніх майбутніх бійців. Вирішити проблему вдається не завжди, але іноді дива таки трапляються.
Ще одному співрозмовнику УП серед рекрутів, яких некоректно розподілили, восени 2023-го року все-таки пощастило потрапити в обрану військову частину.
Він хотів бути пілотом БПЛА. Знайшов підрозділ. Отримав звідти відношення. Оформив необхідні документи в ТЦК, пройшов ВЛК і вирушив на базову загальновійськову підготовку.
"Інструктори в "учебці" з перших днів казали, що ми ніх*ра не обов'язково потрапимо в підрозділи за своїми відношеннями. Так ставалося в більшості випадків. Багато з тих, із ким я там познайомився, не поїхали в обрані частини", – згадує рекрут у спілкуванні з УП.
Крім нього, в навчальному центрі проходили БЗВП ще 14 бійців, які мали відношення від того ж військового підрозділу. Із них 5-х, зокрема й співрозмовника УП, після завершення базової підготовки намагалася забрати інша бригада. Його розподілили стрільцем у зовсім не той підрозділ.
Але зрештою частині, яка видала рекруту рекомендаційний лист, вдалося в "ручному режимі" домовитися з навчальним центром і повернути собі всіх бійців.
Після проходження базової загальновійськової підготовки рекрут прямує в свій підрозділ. На цьому етапі остаточно визначається, чим людина займатиметься, і розпочинається профільне навчання відповідно до її спеціалізації. Така підготовка може тривати ще 1–1,5 місяця.
В середньому шлях рекрута – від першої співбесіди до закінчення БЗВП і профільного навчання в підрозділі – займає до 3 місяців. За словами співрозмовників УП серед рекрутів і рекрутерів, цього строку достатньо, щоб підготувати новобранців до військової служби.
Читайте також: "В останній штурм замість 12 людей пішло 4". Чому наявної мобілізації замало і як поліпшити рекрутинг до війська"
***
Запровадження рекрутингової системи в Україні – це спроба посилити українську армію вмотивованими бійцями, які вступають на службу за власним бажанням, а не через "бусифікацію".
Рекрутингом намагаються оновити й покращити не дуже ефективні мобілізаційні процеси в державі.
Але цей механізм погано приживається в консервативній системі військової бюрократії. Тому він раз у раз нівелюється, коли проходить через "паперові фільтри" і людський фактор, що орієнтується на виконання планів, а не розподіл бійців за обраними спеціалізаціями.
Рекрутинг з'явився в Україні фактично за кілька місяців після початку повномасштабної війни, але активно почав розвиватися тільки впродовж останнього півріччя. Зараз важко назвати цей механізм ефективним. Однак, якщо всі алгоритми працюватимуть чітко, шанси на посилення війська точно зростуть.
Ангеліна Страшкулич, УП
