Санкції на 1000 кілометрів. Історія українського дрона "Лютий", який палить російські НПЗ
Кінець квітня 2023 року. На Одещині хороша погода, над морем – чудова видимість. Регіон ще не зазнав щоденних атак дронами й ракетами, люди спокійно ходили вулицями міст в передчутті літа.
Ніхто з них не знав, що в цей момент надсекретний український дрон-літак у ході своїх перших бойових випробувань мав атакувати острів Зміїний. Але стався збій, і тепер 50 кілограмів вибухівки летіли з моря просто в місто на узбережжі.
І через секретність випробувань навіть оголосити повітряну тривогу ніхто не зможе.
Виявилось, що автопілот, який поставили для управління польотами, просто не дав розбити літак об землю.
Тому заряджений борт плавно взяв визначену висоту, але, замість зайти в піке і бабахнутись об острів, літак вирівнявся і полетів на точку "Дім".
За всім цим у точці запуску спостерігало високе військове командування і представники розробників. Вони розуміли, що заряджений бойовий дрон летить якраз на них.
Командувач Повітряних сил Микола Олещук, який також спостерігав за запуском, наказує піднімати бойову авіацію і збивати свій же дрон.
Але десь за 30 км до берега вкінець перелякані пілоти зловили сигнал і повернули дрон під своє керування.
"Якщо чесно, то ніхто в цей дрон не вірив. Він здоровий, його видно по радарах. Тоді росіяни вже збивали наші "Байрактари", тому у свою розробку, зроблену без досвіду з нуля, вірилось дуже слабо. А після того як оце вони ледь не вдарили по своєму ж командуванню, то багато хто просто махнув рукою на цей проєкт", – згадує з усмішкою знайомий із ходом тих випробувань член оборонного комітету Ради.
Після невдачі на випробуваннях історія нині найуспішнішого українського дрона-камікадзе могла завершитися, так і не почавшись. Але розробники не здавались. У їхній проєкт не вірили ні колеги, ні військове командування. Однак вони виносили свій літак у голові, створили за свої гроші перші прототипи, навчили його літати і от майже змогли завести на атаку. Здатися на цьому останньому етапі вони просто не могли.
І тижнів за два, третього травня 2023 року, розробники тріумфували. В російському селі Волна на Таманському півострові несподівано для місцевої влади вночі загорілася нафтобаза.
Цієї "несподіванки" напружено чекала група розробників і військових в Україні. Пізніше фото з тих випробувань викладе речниця "Укроборонпрома" Наталія Сад. На селфі з нею стоятимуть тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, командувач Повітряних сил Микола Олещук і на тоді директор "Укроборонпрому" Юрій Гусєв.
В мить, коли під Сочі запалало, почалася епоха "Лютого". Україна отримала не просто ще один дрон, а можливість доставляти точно в ціль "вогняні привіти" на відстань понад 1000 кілометрів.
Правда, конкретно в той момент, 3 травня, окрім радості від влучання, у Сил оборони не лишилось нічого. Інших готових літаків не було, достатньо екіпажів для їхнього запуску теж, про контракти і фінансування годі було навіть говорити.
Як же тоді український "Лютий" в умовах тотальної війни пройшов шлях від одиничного зразка до основного палія російських заводів та аеродромів, чому боялися його запускати та як конкуренція спецслужб дала шанс дрону стати справді серійною зброєю, розбиралась "Українська правда".
УП вдалося поспілкуватися з дуже широким колом унікальних людей, залучених у виробництво і застосування "Лютого". Але в цьому тексті не буде жодної авторизованої цитати. Після прочитання ви зрозумієте чому.
Дрон, у який ніхто не вірив
Тривали перші місяці російського повномасштабного вторгнення. Україна продемонструвала, що її Збройні сили здатні навіть самостійно стримувати навалу.
Десь у цей період під керівництвом тодішнього глави "Укроборонпрому" Гусєва збирається нарада зброярів: хто що може запропонувати?
"Треба були нові рішення, якісь нові розробки, здатні змінювати ситуацію на нашу користь. І тоді з'явилась історія з "Лютим". Він так ще не називався, його, власне, і не було готового взагалі. Була ідея, концепція ударного дрона.
Але коли почали її реалізовувати, то стало зрозуміло, що в ніші ударних дронів поки що важко буде конкурувати з тим же "Байрактаром". А от камікадзе, який летить за 1000 кілометрів, не робив ніхто. І виробники почали рухатись в цьому напрямку", – розповідає один із учасників тієї наради.
Вирішити зробити дрон і реально його зібрати, як кажуть в Одесі, це дві великі різниці. Особливо в умовах, коли фінансування ні на що немає.
"Коли ми почали робити наш борт, нам всі казали, що ми хворі, кому воно таке потрібне. Приходили там військові: "О, та воно велике. Треба робити маленькі коптери". З Повітряних сил люди казали: "Їх будуть збивати, як горішки лузати". Але ми потихеньку рухались", – пригадує один із членів команди розробників.
Перший фюзеляж зібрали ентузіасти-моделісти за свої гроші. Так, машина була велика, так, досить дорога.
Але з кожним днем війни зростало бажання бити у відповідь по російській території, по складах та аеродромах.
"Ми подивились на ринок: більше за нас вибухівки ніхто не несе, далі за нас не летить. Треба просто почекати, і цей дрон стане незамінним. Навіть якщо бити по Криму, то ми зможемо злітати десь з-під Києва, навіть не треба буде до лінії фронту їхати. І до нас прийшли", – згадують у команді розробників.
Найбільший поштовх проєкт українського камікадзе отримав після того, як Росія почала запускати іранські "Шахеди". Коли перші "газонокосарки" вдарили по українській енергетиці й інфраструктурі, для військових стало очевидно, що треба чимось відповідати.
Потреба була гостра, а можливості так само обмежені. Ніхто ніколи в Україні не робив таких великих безпілотників. Чим їх комплектувати? Де брати деталі? Які задачі треба буде їм виконувати?
Головки наведення колись робив Ізюмський завод. Але вони були для ракет, величезні, та і після російської окупації завод перестав існувати.
Довелося шукати на ринку все, до чого можна було дотягнутись, а чого не було – збирати своїми руками.
У розробників спочатку була проблема – бойовий захíд дрона, тобто як задати йому правильну траєкторію, щоб атакувати ціль. Це рішення можна було отримати в інших розробників, але воно коштувало грошей. Тому команда "Лютого" сама, політ за польотом шукала свій варіант і наче змогла вирішити цю складну задачу: зробити зі звичайного планера дрон-камікадзе.
Восени 2022 року літаючий прототип "Лютого" зрештою зібрали. Перший політ відбувся 22 жовтня 2022 року. І все пройшло дуже добре.
Щоправда, вже в грудні 2022-го перший літак розбили під час випробувального польоту. Однак борт виявився настільки живучим і ремонтопридатним, що буквально за три дні його повернули на злітку.
Дрон уже був готовий. Бойова частина для нього була готова. Виробники готові були комусь його передати. Але всі боялися на ньому літати.
Дрон, який боялись запускати
2022 рік на війні був часом "Мавіків" та "Аутелів". Отримати їх з можливістю скидів – це була радість для будь-якого підрозділу.
На той час у ГУРі сформувався окремий підрозділ, який займався безпілотними системами. Читачі УП знають про нього з нашого матеріалу про морські дрони "Магура V5".
"І в нас все класно виходило, бо наш керівник сам молодий і зібрав таку групу по-доброму безбашенних людей. Ну і Кирило Олексійович (Буданов – УП) – це теж важливо – усім, хто приходив до нього із найбільш божевільними ідеями, не казав "ні". А ідеї були дуже різні, типу від бронепоїзда до якогось катера, від повітряної кулі до підземного метро. Буданов завжди каже: "Окей, давайте спробуємо", – розповідає УП один із розвідників.
"До початку 2023 року ми перепробували все, що було. Щось доводилось навіть запускати з території ворога. Ну, як йому не вистачає дальності, то його треба було занести на територію Росії і вже звідти запускати", – пригадує співрозмовник.
Якось розвідники під виглядом журналістів прийшли на захід, присвячений запуску платформи Brave1.
"Там до нас підійшов один із заступників міністра Камишіна і каже, що от, хлопці, є такий цікавий літак, але його всі бояться запускати. Літак зробили, але там є нюанси по запуску", – згадує розвідник.
"Нюанси" були досить вражаючі.
Перші літаки мали невелику проблему з передньою стійкою шасі та калібруванням компаса. На великій швидкості під час зльоту борт міг з'їхати зі смуги та звалитись кудись на узбіччя.
"Тому оператор мав ті перші борти підрулювати постійно, щоб вони рівно ішли по злітці. А це значить, що тобі треба гнатись на машині на швидкості до 150 км/год ззаду за цією 50-кілограмовою бомбою, щоб оператор бачив її і міг вирівнювати по смузі. Ясно, що ніхто не хотів так його запускати", – пояснює УП один із членів команди, яка проводила перші пуски.
Вдень такої проблеми не було, бо літак великий: довжина понад 4 метри, розмах крил – майже 7 метрів. Його добре видно. Але вночі "погоня" була неминучою. Як це працювало спочатку, можна побачити на опублікованому УП відео з одного із ранніх пусків.
ГУР та СБУ атакували металургійний комбінат у Липецьку – джерела https://t.co/xjTyD7XQIK
— Українська правда ✌️ (@ukrpravda_news) February 24, 2024
УП також отримала відео зльоту одного з безпілотників, якими атакували комбінат. pic.twitter.com/5yvoWrwuEo
"Гарантоване ураження осколками у "Лютого" десь 400–500 метрів. Тому ми навіть бронежилетів не вдягали, вони б нас не врятували", – пригадує учасник перших запусків.
Заради справедливості треба сказати, що на кожному пуску під час "погоні" завжди був хтось із топкерівників компанії. І коли бували випадки, і дрон скочувався зі смуги десь у кущі, саме розробники першими йшли до машини і витягували її назад.
"Ми то погодились запускати цей "Лютий", але виявилось, що це не так просто. Це ж цілий літак, а не коптер. Тут треба навчитись. Давай ми створювати навчальний центр, кілька місяців нас реальні досвідчені пілоти вчили, пояснювали всі нюанси великої авіації. Але всім хотілося долетіти до якогось аеродрому в Енгельсі, до нафтових заводів тощо і точно вдарити, щоб вони відчули, що у нас теж є носій, який може їх діставати", – розповідає співрозмовник УП у розвідці.
Дрон, який полетів
Наприкінці серпня 2023 року була готова перша серійна партія дронів "Лютий". 28 серпня Сили спецоперацій ЗСУ вдарили різними БПЛА по базі 126-ої бригади берегової охорони Чорноморського флоту РФ у Криму в Перевальному.
У своєму звіті про цю атаку ССО показали "один із дронів, які брали участь в операції". По суті, це було перше застосування в бою "Лютого" і перше його опубліковане фото. Воно ж – останнє.
Перший же справді далекий запуск "Лютого" по Росії відбувся дуже ефектно і, на щастя, ніхто при цьому не постраждав. А міг би.
Добігав кінця вересень 2023 року. Це був один із перших тижнів навчання пілотів із розвідки, але вони вирішили, що настав час запускати "Лютий".
Для першого запуску обрали одну з ділянок траси в Чернігівській області, яка колись використовувалася як аеродром.
У виборі локації був і безпековий момент: команду відправили ближче до кордону, оскільки ніхто точно не знав, як дрон поводитиметься в повітрі. Літаки були нові, мали 50 кілограмів бойової частини – важливо було, щоб вони принаймні перелетіли через кордон.
"Тоді ще ніхто не розумів, наскільки ці перші екземпляри могло водити по трасі, вони скочувались на узбіччя. А ще ж і траси спроєктовані так, щоб вода стікала з дороги на обочини. Тобто там є невеликий нахил. І цього нахилу досить, щоб навігація трохи сходила з розуму", – пригадує один із учасників першого бойового пуску.
Отож перший запуск по Росії потрохи затягувався і все більше перетворювався на напружену сцену з екшену Гая Річі.
На Чернігівщину опускається темрява. До комендантської години залишилось хвилин 50, всі водії поспішають доїхати до міст, щоб не ночувати посеред поля. Бійців, які перекрили трасу для пуску дрона, уже ледь живцем не розривають ватаги далекобійників.
А тим часом посередині дороги машина раз за разом носиться за літаком, який ніяк не злетить.
"Один раз перерваний зліт. Розвертаємось, їдемо на початкову точку. Другий старт – знову зносить дрон. Знову перерваний зліт. Це як бути першим космонавтом: важко не тому, що це неможливо, а тому, що нема в кого запитати, як правильно зробити.
Але так хотілося долетіти і влупити по москалях, що ми сідаємо третій раз: літак піднімається і – летить. А тоді приліт, і не куди-небудь, а в нафтобазу біля аеродрому в Сочі. А це був єдиний аеродром тоді, який у росіян на Чорному морі працював. Це був тріумф", – пригадує учасник запуску.
У російському місті Сочі горить резервуар з дизельним паливом. Telegram-канал База повідомив, що, за попередніми даними, причиною пожежі стала атака безпілотника. Відео з Telegram-каналів pic.twitter.com/S7BOHxN33I
— Українська правда ✌️ (@ukrpravda_news) September 20, 2023
Другий політ відбувся через 10 днів, 1 жовтня, і знову в район Сочі. Цього разу під удар "Лютого" потрапила стоянка вертольотів, які обслуговували зокрема й путінську резиденцію.
"Ми влупили по їхньому вертолітному майданчику, посікли кілька вертольотів. Але ми спочатку не знали, що за день до того, як ми влупили по цьому Адлеру, там Путін зустрічався з Токаєвим. Путін був за 12 кілометрів від місця, куди прилетів другий "Лютий". Нам потім це підтвердили", – розповідають співрозмовники УП в розвідці.
А росіяни навіть не знали, що це було.
"Коли прилетіло в Сочі, вони думали, що це десь з корабля чи, може, з Грузії з гір. Вони навіть не припускали, що це прям з України прилетіло. А потім одразу після цього прилітає в Санкт-Петербург – на інший взагалі край країни. Для них це був нормальний шок", – згадує в розмові з УП учасник запусків.
Дрон, який треба всім
Як відомо, дрони-невдахи завжди сироти, а у дронів-переможців багато батьків. І замовників.
Особливо, коли знайдеться хтось, здатний підігріти конкуренцію між різними силовими структурами і тим самим збільшити попит на свою продукцію.
В цій частині історії на сцені знову з'являється відомство Камишіна Мінстратегпром. Сам міністр прийшов на посаду, як кажуть, уже на все готове – дрон був розроблений і навіть мав застосування. Але не мав осяжних перспектив.
Першу партію зібрали із заготовок фюзеляжів, а замовлень на інші партії не було. ГУР наче літав на "Лютих", але багато законтрактувати не міг. СБУ отримала з першої партії теж кілька бортів, але спершу поставилась до них дуже обережно, щоб не сказати скептично.
Тому сподіватись на сотні замовлень було дуже складно. Аж поки не стався Санкт-Петербург.
"Була чергова атака на Пітер наших структур. І в однієї служби "Лютий" долетів і влучив, а в іншої якийсь борт упав, не долетівши. І наші на цьому трохи зіграли, що от у них досить "Лютих", і вони влучають, треба і вам таких літаків, щоб ви мали про що звітувати. А всі дуже люблять першими приносити хороші новини", – пригадує не під запис один зі співрозмовників у Мінстратегпромі.
Міністерським було не так важливо, хто саме літатиме і палитиме цілі в Росії, головне – щоб робили це саме "Лютим". І ця ставка зіграла, замовлення від різних структур почали рости, як і кількість новин про бавовну в глибокому тилу ворога.
Станом на травень 2024 року, за даними УП, не тільки різного роду спеціальні й розвідувальні служби оперують "Лютими". Навіть Повітряні сили ЗСУ нещодавно розмістили крупне замовлення і вже готують групи операторів для цього БПЛА.
Така масовість виробництва й оперування дронами дала змогу почати планувати масштабні спільні операції, в які залучені по кілька структур одразу.
"Коли ми показали, що воно літає і гарно б'є, почали з'являтись люди з інших служб і підрозділів, які теж захотіли вчитися й літати. У нас спершу була навіть така спортивна конкуренція, хто більше запустить дронів і спалить російських об'єктів.
Але дуже швидко довелося планувати спільні операції, бо були такі цілі, на які треба багато літаків одразу. В однієї служби їх не вистачало", – пояснює учасник першої групи операторів.
Найгучнішими спільними операціями кількох служб одразу стали атаки на Новолипецький меткомбінат, на нафтопереробні заводи в Рязані, Нижньому Новгороді, Татарстані.
Удари по рязанських об'єктах стали однією з візитівок "Лютого". Адже саме там під час денних польотів дуже добре видно, як кілька дронів підряд влучають у те саме місце з хірургічною точністю, виводячи найдорожчі вузли НПЗ з ладу.
"Економічна правда" детально писала про точки українських атак і їхній економічний ефект для Росії.
На "Лютий" припадає до 80% від усіх точних влучань по російських НПЗ. Хоча він і не єдиний.
Є ще такі БПЛА як "Ніндзя", котрий нещодавно встановив рекорд по дальності – 1500 кілометрів до заводу "Газпром нафтохім Салават", є "Бобри", є "Брама" та інші розробки. Однак у співвідношенні ціна / якість / дальність / точність "Лютий" поки що тримає впевнене лідерство.
Однак який би дрон не робив бавовну на 15-секундних вірусних відео у вашому телефоні, треба розуміти, що за цим стоїть величезна робота аналітиків, розвідників, спецслужб, пілотів тощо.
"Я навіть не знаю спеціалістів, які роблять для нас аналітику по цілях. Але мені приходить опис цілі на 15–20 сторінок А4, де все розписано до болтика: куди має дрон влучити, щоб я вже не фантазував. Така сама історія з ППО, супутниковими знімками, радіолокаційними даними і так далі", – розповідає один із пілотів.
"Візьміть захíд літака на атаку. Він має відбуватися проти вітру. Інколи ти розумієш, що якщо проти вітру заходити, то у тебе там якісь стоять труби чи ще щось на маршруті, а тобі треба між ниж пройти і вдарити. А це не ось перед тобою, а за тисячу кілометрів без оптичного каналу. Тому повірте, що наше планування – це колосальна робота", – додає він.
13 березня дрони СБУ атакували нафтопереробні заводи в РФ. відео з соцмереж pic.twitter.com/8HG8MjS6Ak
— Українська правда ✌️ (@ukrpravda_news) March 13, 2024
Взагалі тема атак по російській "нєфтянці" варта окремої сторінки в підручниках історії нинішньої війни.
Ідеологи цього системного знищення російської переробки називають свій "проєкт" старим російським мемом "еб#шнефть".
"В кінці 2023-го ми сиділи і думали, куди може рухатись війна. Тоді виникла така концепція, що 2022 рік пройшов під гаслом "стоїмо", 2023-й – "контрнаступаємо", 2024 рік – окопуємось і асиметрично відповідаємо.
Ми зрозуміли, що у Росії є дві сакральні точки: Крим і "нєфтянка". Нафта для них – як для нас зерно. Вони можуть голодати і мерзнути, але нафта має добуватись і качатись – це дає їм якесь виправдання існувати у світі. Ну і величезні доходи", – пояснює один із ініціаторів "еб#шнефті" з уряду.
Атаки на нафтову промисловість – це і прямий економічний вплив, це і зменшення кількості палива для війська окупантів, і це ще й психологічний тиск на російський режим.
Як тільки ціни нафтопродуктів полізли вгору і почався дефіцит бензину всередині Росії, для багатьох її жителів тоді вперше з'явився привід задуматись, а чи правда все так у них добре. У країні-бензоколонці стоять порожніми бензоколонки.
Українські дрони, буває, атакують по 10% переробних потужностей за кілька днів. І хай росіяни за якийсь час ремонтують свої заводи, але час простою коштує їм стільки, що порівняно з ціною навіть 10-ти дронів цифри просто незіставні.
Варто ще зупинитися на логіці вибору цілей. Україна б'є передусім по переробці й експортних терміналах. Саме ці об'єкти створюють додану вартість і дозволяють Росії перетворювати море своєї нафти на тверду світову валюту.
Без переробки й експорту РФ повернеться до стану продавця дешевої сирої нафти. Вона муситиме скидати величезні незатребувані обсяги на ринок, демпінгувати, все більше іти в "сірі" поставки, додатково втрачаючи гроші.
Аж поки вся її транспортна інфраструктура остаточно не захлинеться від нового і нового видобутку, який нікуди буде вивезти.
"Ми подолали бар'єр, що у нас немає авіації, немає як дістати ворога глибоко на його території.
І головне, що в цю паузу, коли у нас не було постачань від партнерів, ми все одно могли долітати, влучати і боляче бити ворога. Це чисто психологічно було дуже важливо для нашого духу. Так, росіяни летять Ту-шками, але ми прилітаємо в Енгельс і розбиваємо ці їхні Ту-шки", – резюмує один із членів команди, яка долітає і розбиває.
"Нам вдалося нащупати "голку Кощія". Ми це відчули по тому, який почався на нас тиск. І не тільки з боку Росії. Наші партнери майже відкрито тисли, щоб ми припинили. Але це українська зброя, зроблена в Україні нашими спеціалістами. Тут не можна сказати Зеленському, що цим не можна стріляти по Росії. Його можна тільки попросити. І уже він буде вирішувати, чи дослухатися до цих прохань", – пояснює нерв ситуації один із урядовців, дотичних до атак. І додає:
"Це, може, головне, що ми змогли досягнути – суб'єктності в прийнятті рішень, які неприємні і нашим ворогам, і нашим друзям".
Роман Романюк, УП
