"Це Барбадос. Ми тонемо!". Як маленька острівна країна стала одним зі світових лідерів у боротьбі з кліматичними змінами
"Я вірю в науку. І в те, що ми – останнє покоління, яке може впоратися з цією екзистенційною загрозою", – сказала прем'єр-міністерка Барбадосу Міа Моттлі у своїй промові на генеральній асамблеї ООН у вересні 2019-го року в Нью-Йорку.
Далі вона згадала тропічний шторм Доріан. За місяць до того він обернувся справжньою катастрофою для Багамських островів. Сила вітру сягала майже 300 кілометрів на годину, щонайменше десятки людей загинули, 70 тисяч залишилися без житла, а матеріальні збитки обчислювалися мільярдами доларів. Це було наймасштабніше стихійне лихо в історії країни. Барбадосу того разу справді пощастило.
Екзистенційна загроза, про яку згадала Міа Моттлі – це кліматичні зміни. У випадку Барбадосу та його сусідів по регіону вони мають обличчя руйнівних ураганів, здатних за лічені години знищити кілька річних ВВП цілої країни.
"Українська правда" розповідає про те, як далека і мало відома у нас острівна країна з населенням трохи більшим, ніж у Житомирі, завдяки лідерству її прем'єр-міністерки Мії Амор Моттлі за останні роки стала одним із найзавзятіших борців з кліматичними змінами.
Приклад Барбадосу доводить, що навіть маленькі країни здатні ставати повноцінними суб'єктами міжнародних відносин і впливати на глобальну політику.
Різні обличчя кліматичної кризи
Кліматична криза нагадує слона з відомої притчі. Якщо обхопити руками його вкриту грубою шкірою ногу, можна подумати, що це дерево. Сам по собі хвіст тварини дещо нагадує мотузку, а сильний хобот вигинається, наче тіло змії. Але це все – одна велика тварина, слон.
Кліматична криза так само велика. І, залежно від кута зору, можна побачити одні її аспекти й не зауважити інші.
Наука, про яку згадала Міа Моттлі – це фундамент. Але без надбудови вона не може здолати кліматичну кризу.
Тому хтось зосереджений на зеленому переході, який передбачає відмову використовувати викопне паливо на користь відновлюваних джерел енергії. Інші цілком справедливо наголошують, що ми потонемо або засохнемо ще до того, як цей зелений перехід відбудеться. Тому потрібно якомога швидше адаптуватися. Умовно кажучи, десь будувати дамби, щоб рятуватися від повеней, а десь – системи зрошення, які захистять нас від посухи. Є й інші шляхи, які доповнюють згадані.
Але для Барбадосу, як і багатьох країн так званого Глобального Півдня питання боротьби зі змінами клімату – це передусім питання браку фінансових ресурсів.
Формула несправедливості
Науковці не сумніваються, що сьогодні головною причиною кліматичних змін є діяльність людини. Насамперед ідеться про викиди в атмосферу вуглекислого газу в результаті спалювання вугілля, нафти й газу.
Якщо поглянути на 100–150 останніх років історії, ми побачимо, що головний внесок у причини кліматичних змін зробили багаті країни Заходу. Але найбільше сьогодні від цього страждають бідні країни Глобального Півдня. Значною мірою через їхню географію, що особливо виражено в невеликих острівних країн. Але й також через їхню економіку, яка просто не здатна впоратися з планетарними викликами.
Тобто формула несправедливості полягає в тім, що найбільше від кліматичних змін потерпають ті, хто найменшою мірою причетний до них.
Барбадос
Барбадос – це країна, розташована на однойменному острові в Карибському морі. За площею вона вдвічі менша за Київ, а чисельність населення – менше як 300 тисяч. Прапор Барбадосу, до речі, також жовто-блакитний, як і український. Щоправда, різнокольорові частини не однакові за площею і розташовані інакше. До того ж, посередині прапора зображено тризуб, але з Україною він ніяк не пов'язаний, бо в даному разі є символом міфічного Посейдона.
До 2021-го року Барбадос був конституційною монархією та належав до Британської Співдружності. Сьогодні – це республіка. З 2018-го року уряд Барбадосу очолює Міа Моттлі – після семи попередників це перша в історії країни жінка на такій посаді.
Раніше головною статтею доходів країни було вирощування цукрової тростини, але тепер економіка орієнтована більше на туризм та фінансові послуги. Частково це пов'язано з погіршенням родючості ґрунту.
Внесок Барбадосу в зміни клімату мізерний – транспорт, сільське господарство та інші джерела разом генерують менше ніж 0,01% глобальних викидів парникових газів.
При цьому Барбадос, як і багато інших острівних країн, особливо вразливий до кліматичних змін. Підвищення рівня моря загрожує затопленням прибережних районів та руйнуванням берегової лінії. Інша небезпека – зменшення і без того невеликих запасів прісної води на острові. Але найперше – це урагани, про які згадувала Міа Моттлі.
Мешканцям великих країн не зовсім просто уявити, що таке тропічний ураган для невеликої острівної країни.
У 2022-му році ВВП України обвалився на третину через повномасштабну війну, яку розв'язала Росія. Для будь-якої країни це справжня економічна катастрофа.
Але можна поглянути й з іншого боку. У вересні 2017-го року Домініка – інша острівна держава із Карибського регіону опинилася в центрі урагану Марія. Лічених годин вистачило, щоб зруйнувати дев'ять із кожних десяти будівель у країні. Економічні збитки сягнули 226% ВВП.
Кілька років тому українська кліматологиня Світлана Краковська сказала в одному інтерв'ю, що "ігнорування проблеми зміни клімату гірше за тероризм". І принаймні на той момент це не було перебільшенням, якщо тверезо порівнювати наслідки одного та іншого явища.
Що більше буде змінюватися клімат, то більше руйнувань і людських жертв буде через тропічні урагани, інші стихійні лиха та хвороби, які в той чи інший спосіб пов'язані з кліматом. Щоправда, згадане інтерв'ю відбулося до 2022-го року, коли Росія змінила наші уявлення про можливі масштаби тероризму.
Як вижити у світі, якщо ти – маленька острівна країна, якій з огляду на розміри та історичне минуле не судилося долучитися до створення кліматичної кризи, але ти можеш в один день опинитися буквально в руїнах? А коли відбудуєшся, то за рік, три або десять точно налетить новий ураган, який може бути навіть смертоноснішим за попередній?
"Влітку 2022-го року прем'єр-міністерка Барбадосу Міа Моттлі проявила кліматичне лідерство та започаткувала регіональну ініціативу під назвою Бриджтаунська ініціатива (за назвою столиці Барбадосу – УП), до якої приєдналися практично всі країни регіону, – розповідає Юлія Мельник, директорка ГО "Еколтава" і радниця Української кліматичної мережі.
– Її вимоги дуже прості – змінити правила міжнародної допомоги з розвитку (International Development Aid). Зокрема, вони (країни, що приєдналися до ініціативи – УП) вимагають у Світового банку та Міжнародного Валютного Фонду залучати більше приватного фінансування на адаптацію вразливих острівних країн, які буквально йдуть під воду".
Рахунки за кліматичні зміни
Коли йдеться про боротьбу з кліматичними змінами та їхніми наслідками в широкому сенсі, фінансування потрібне на трьох основних етапах.
Перший, фундаментальний рівень – боротьба із самими причинами кліматичних змін. Це все, що пов'язано з декарбонізацією економіки. Простими словами – відмова від викопних вуглеводнів та всього, що призводить до підвищення температури планети.
На цьому етапі людство впевнено не справляється з поставленими цілями. Масштаби викидів парникових газів сьогодні такі, що наявний трек призведе до підвищення температури на планеті більше ніж на 2°C порівняно з доіндустріальним періодом. Тоді як Паризька угода передбачає, що потепління має бути помітно меншим за 2°C.
Звідси виникає потреба в другому рівні боротьби зі змінами клімату – адаптації. Це все, що допомагає краще пристосуватися до нового дивного світу, коли клімат вже змінюється. Для одних регіонів це вже згадане будівництво дамб, для інших – зрошувальних систем, для третіх – відновлення деградованих екосистем і так далі.
Нарешті третій рівень – це ті збитки, які вже настали, і не лишається нічого іншого, як їх відшкодувати. Наприклад, відбудовуватися після повені.
Проблема таких країн, як Барбадос, полягає в тому, що на всіх трьох рівнях вони й близько не мають такого доступу до фінансових ресурсів, як багаті країни Заходу. Якщо останні можуть взяти кредити для будівництва умовних сонячних чи вітрових електростанцій під 2 чи трохи більше відсотків, то бідним країнам ці кошти доступні під 10 чи більше відсотків.
Страховки, які теоретично могли б покривати збитки від стихійних лих, також не працюють для таких країн, як Домініка. Адже ураган майже неминучий, а збитки від нього – величезні, якщо порівнювати з економікою країни. Вже не кажучи про те, що крім змін клімату бідні країни мають борги та інші проблеми й задачі, які також потребують фінансування.
Бриджтаунська ініціатива ґрунтується на тому, що сучасна система міжнародних фінансових стосунків була започаткована по Другій світовій війні, коли Барбадосу та багатьох інших країн, які сьогодні найбільше потерпають від кліматичних змін, просто не існувало як незалежних держав. Тому їхні інтереси сьогодні ігнорують.
Отже, систему потрібно змінити відповідно до вимог часу.
Бриджтаунська ініціатива з'явилася на світ у 2022-му році. Проте відтоді її конкретне наповнення еволюціонувало, й наступного року була сформульована так звана Бриджтаунська ініціатива 2.0.
Її головні пункти, які мають допомогти країнам що розвиваються, краще боротися з кліматичної кризою, передбачають наступне:
- Негайно забезпечити підтримку ліквідності, зокрема перенаправити принаймні 100 мільярдів доларів невикористаних спеціальних прав запозичення (SDR) через МВФ і багатосторонні банки розвитку;
- Відновити боргову стійкість, а також підтримати країни в реструктуризації їхнього боргу за допомогою довгострокових низьких процентних ставок;
- Збільшити кредитування з метою досягти цілей сталого розвитку (ЦСР) до 500 мільярдів доларів на рік;
- Мобілізувати понад 1,5 трильйона доларів на рік інвестицій приватного сектора в зелену трансформацію;
- Перебудувати управління міжнародними фінансовими установами, щоб зробити їх більш представницькими, справедливими та інклюзивними;
- Створити міжнародну торгову систему, яка підтримує глобальні екологічні та справедливі перетворення.
* * *
За визначенням ООН, Бриджтаунська ініціатива – це "набір рішучих прохань щодо вирішення нагальних фінансових потреб, а також початку вирішення системних проблем, що вимагають трансформації фінансової системи". А до прохань, якими б рішучими вони не були, дослухатися не обов'язково. Тим паче, коли їх висловлюють країни, що належать до когорти найменших у світі.
Тому, кліматична політика уряду Барбадосу – це історія не так про перемогу, як про боротьбу, яка триває. Її очолила маленька острівна держава, яка нічим принципово не відрізняється від своїх сусідів у Карибському морі. Крім одного – її голова уряду змогла проявити лідерство і виступити перед світом від імені не лише своєї країни, але й інших, які опинилися в незавидному становищі через зміни клімату.
Журнал "Time" в 2022-му році включив Моттлі до переліку ста найвпливовіших людей світу. А BBC – до списку "100 жінок-2022", куди також потрапило вісім жінок з України.
Завдяки їй голос бідних країн Глобального Півдня доводиться слухати на Заході. І їхні інтереси, хоча й надто повільно, починають враховувати.
Один із помітних прикладів – довгоочікуване офіційне створення Фонду відшкодування втрат і збитків під час конференції COP28 у ОАЕ минулого року. Цей фонд наповнюють економічно розвинені країни в добровільному порядку. А країни, що розвиваються, можуть за його рахунок компенсувати збитки, яких вони зазнали через кліматичні зміни.
Дмитро Сімонов
