"Ми любимо і поважаємо військових, але ліс – це наша вода". Репортаж УП з Мархалівки, де блокують будівництво військового кладовища

Серед усіх протестів проти вирубок лісу під забудови, які регулярно й, будьмо чесними, доволі часто виправдано спалахують в Україні, нещодавно відбувся один особливий.

П'ятого квітня мешканці невеликого села Мархалівка під Києвом вийшли мітингувати проти будівництва у "своєму" лісі… Національного військового меморіального кладовища. Першого в Україні місця, де з почестями мають ховати всіх військовослужбовців, які захищали країну з 2014 року.

Історія з будівництвом кладовища тягнеться майже три роки – з весни 2022-го, відколи Верховна Рада проголосувала за його створення. Втім, із місцем будівництва весь цей час виникали проблеми. Кожна нова локація – Лиса гора, Биківня, селище Гатне – не влаштовувала то екологів, то рідних полеглих героїв. 

Новим місцем, за рішенням уряду, має стати частина лісу, що розташований на північ від села Мархалівка в Гатненській громаді. Офіційно власником цієї земельної ділянки є Київська ОДА, попереднім лісокористувачем – Національний університет біоресурсів і природокористування, що своєю чергою передав її в користування Боярській лісодослідній станції.

До рішення побудувати тут кладовище ліс виступав територією для наукової діяльності й водночас був у повному доступі місцевих жителів. З початку квітня один із "входів" до лісу прикрашає плакат з написом: "Поки наші рідні боронять батьківщину, чиновницький ворог наступає на їхні оселі".

Претензії місцевих жителів до потенційного будівництва можна описати двома словами – вода і ліс. Точніше страх перед їхнім зникненням. 

Річ у тім, що в Мархалівці немає централізованого водопостачання – воду набирають з криниць, які вириті практично в кожному дворі. Масові захоронення, як побоюються селяни, призведуть до отруєння ґрунтових вод – відповідно вода в криницях стане непридатною для пиття. Якщо ж для будівництва кладовища частину лісу, де проходять ґрунтові води, осушать, то вода, переконані люди, у криницях у принципі зникне. 

Втім, як запевняє заступник директора держпідприємства "Національне військове меморіальне кладовище" Ярослав Старущенко, який також є інженером-будівельником за освітою, жоден із цих сценаріїв не справдиться.

По-перше, як пояснює Старущенко і як ідеться в генплані, кладовище буде розміщене щонайменше за 300 метрів від крайніх хат Мархалівки – що за вимогами державних будівельних норм і за світовими дослідженнями достатньо, щоб унеможливити потрапляння трупних залишків у воду. До того ж у тамтешньому лісі піщаний ґрунт, а пісок – це хороший природний фільтр.

По-друге, ні водоосушувальних, ні водопоглиблюваних робіт у лісі наразі не планується. На це – насоси, трубопроводи, обслуговування під час всієї експлуатації – елементарно немає грошей.

"Після гідрогеологічних досліджень ми поділили всю земельну ділянку на три категорії: підтоплювана, непідтоплювана і потенційно підтоплювана. 

У підтоплюваній зоні ми взагалі нічого не будуємо, ми просто залишаємо там ліс! Це якраз ті 250 метрів з боку хат жителів Мархалівки, тому в них у всіх у погребах і стоїть вода. На потенційно підтоплюваній території ми розмістимо парковки, будівлі, споруди – те, що можна будувати з будь-яким рівнем ґрунтових вод. 

А місця поховання ми розташували тільки там, де абсолютно непідтоплювана територія. Тобто за будь-якої сезонності рівень ґрунтових вод там не підніматиметься вище двох метрів до поверхні землі", – запевняє Старущенко.

Щодо вирізання лісу: за нинішнім проєктом, із 267 гектарів під будівництво відведено 130, тобто половина ділянки. З цих 130 гектарів під обстеження й можливе викорчовування підпадає лише 26. Це десять відсотків від загальної площі лісу, що, за даними Міндовкілля, можна порівняти з доглядовими рубками.

Інші 137 гектарів лісу залишаться у вільному доступі. 

"Усі гарні, видні дерева залишаться, а молодняк, аварійні дерева, хащі – будуть знесені. Також будуть знесені всі дерева, діаметр яких менше 10 сантиметрів. Тобто говорити, що це буде суцільна рубка – це неправильно", – пояснює Старущенко.

Будівництво меморіального кладовища розділене на вісім автономних черг. Поховання почнуться з північної частини лісу, тобто майже за кілометр від хат жителів Мархалівки. 

У першій черзі, окрім самих місць для поховань, буде парковка, місце для набору води, доріжки, урочиста площа та паркан. Далі будуватимуть адміністративну будівлю, ритуальну споруду, колумбарій тощо. Також у проєкті є крематорій.

Перша черга будівництва розрахована приблизно на чотири тисячі місць – це будуть свіжі поховання, а також захоронення урн з прахом, які зберігаються в рідних. За даними Старущенка, лише в Києві та Київській області таких орієнтовно 300.

Усі вісім черг розраховані приблизно на 100 тисяч загиблих.

"Але я ще раз повторюся: держава не розраховує на стільки загиблих героїв, ми відкриватимемо черги за необхідності. Перша і друга – точно будуть побудовані, а решта – за необхідності. У кожній черзі буде приблизно по 10 тисяч могил. Я маю велике бажання не будувати наступні черги", – додає Старущенко.

Наразі будівництво меморіального комплексу ще не розпочалося, тривають підготовчі роботи. Якщо місцеві не перешкоджатимуть роботам, перші поховання в тамтешньому лісі можна буде розпочати в серпні – вересні 2024 року.

Переконати місцевих мешканців у потребі негайного початку будівництва кладовища на початку квітня намагалася навіть патронатна служба "Азову" – підрозділу, який зазнав великих і трагічних втрат у цій війні. Однак, на превеликий жаль, ні в що, крім словесних перепалок, це не вилилося. Місцеві кричали в обличчя військовим, що не дадуть забудувати ліс, а патронатна служба вгледіла в їхній поведінці "російський слід і маніпуляції громадою".

"Головне, щоб люди почули, що ми не проти (України – УП). Ми любимо і поважаємо наших військових. Ми донатимо, ми допомагаємо всім, чи можемо, але ліс – це наша вода", – каже УП жителька Мархалівки Галина, стоячи біля могил військових на одному з уже наявних кладовищ. Її син також воює.

Щоб розвіяти підозри в байдужості місцевих мешканціві до війни чи військових, варто сказати, що Мархалівка була під російськими обстрілами в березні 2022-го, поховала кілька своїх односельчан-військових й нині потрапляє під удари іранських шахедів. 

Нещодавно дрон-камікадзе вщент розніс будинок місцевої жительки на ім'я Іванна, яка показувала УП свій затоплений ґрунтовими водами льох. На місці будинку не лишилося нічого, навіть фундаменту.

Поспілкувавшись з кількома десятками жителів Мархалівки, журналістам УП здалося, що обурення місцевих не має нічого спільного з проросійською позицією чи браком співпереживання. По-перше, людям, які й так живуть в умовах війни, страшно втратити те, що в них зараз є, особливо такий життєво необхідний ресурс як питну воду. По-друге, вони зовсім не довіряють центральній владі.

"Українська правда" запросила з'їздити в Мархалівку заступника міністра у справах ветеранів Фархада Фархадова, а також заступника директора держпідприємства "Національне військове меморіальне кладовище" Ярослава Старущенка, щоби спробувати ще раз поговорити з селянами. 

Чи почули сторони одне одного, і як виглядає блокування ще не розпочатого будівництва кладовища – дивіться в репортажі УП.

Алекс Клімов, Богдан Кутєпов, Ольга Кириленко, УП