"З роти на 80 людей боєздатними лишилися десь 6". Наступ на Роботине очима бійців 65-ої бригади 

На початку червня 2023 року українські Сили оборони вперше пішли в наступ на Запорізькому напрямку з новосформованими бригадами і накопиченою західною технікою. За найпопулярнішою версією, стратегічною метою наступу було перерізання сухопутного коридору окупантів, який з'єднував захоплений Крим і Росію. 

Для реалізації цього задуму українська армія в кількох місцях промацувала лінію фронту протяжністю до 100 кілометрів – від Каховського водосховища і ген до Великої Новосілки, що розташована на межі Запорізької та Донецької областей. 

Найвдалішим на той момент був наступ під Великою Новосілкою – українські військові, зокрема 68 та 35 бригади змогли просунутися на 10 кілометрів углиб російських позицій на окупованих територіях.

Найважчою залишалася ситуація на напрямку крихітного окупованого села Роботине. Саме звідти з'являлися болючі відео підривів українських військових на мінах і ураження росіянами Leopard і Bradley.

Роботине вдалося звільнили тільки під кінець третього місяця важкого наступу. В останні дні серпня бійці 47-ої окремої механізованої бригади, яка була основним наступальним підрозділом на цьому напрямку, з боєм зайшли в село й почали евакуйовувати цивільних на Bradley. 23 серпня над селом підняли український прапор.

У ті дні в тіні 47-ої бригади залишився ще один підрозділ, який рухався слідом за 47-ою, а іноді й паралельно з нею – 65-та окрема механізована бригада ЗСУ. По суті, звичайна піхота без жодної наступальної техніки.

– Коли починався контрнаступ, мала йти штурмувати 47-а, а ми мали йти за нею і зачищати. Але так вийшло, що 47-а зупинилася, і вперед почали пускати 65-ту. А в нас така рота… віком 45+. І, виходить, що "дєдушки" з автоматами ходили на штурми. Але нічого, багато чого вдавалося, – пригадує в розмові з УП військовослужбовець 65-ої бригади на ім'я Олександр.

65-та бригада зайшла на Запорізький напрямок незадовго після свого формування – 1 серпня 2022 року. Спершу стояла в обороні неподалік Роботиного (Степове, Малі Щербаки, Новоселівка, Білогір'я), а в червні 2023 перейшла в наступ. 8 червня, як пригадує Олександр, його рота пішла на перший штурм:

– Усе було просто. Нам прийшли і сказали: завтра йдемо займати позиції, штурмувати.

– Показали напрямок, сказали, наскільки глибоко копати, і ми пішли. Потім старший каже: "Копайте тут, а я піду узнаю, де треба", – сміючись доповнює його побратим на ім'я Григорій. 

Рівно за місяць після початку наступу, 8 липня 2023-го, Григорій отримав важке поранення. Новину про звільнення Роботиного 47-ою бригадою він дізнався в реанімації в Дніпрі. Згодом президент вручив йому орден Богдана Хмельницького третього ступеня.

З роти Олександра та Григорія, де на початку наступу було 80 осіб, після активної фази бойових дій боєздатними лишилося приблизно 6.

– Нам казали, що задача стоїть дійти до Токмака або хоча б до Солодкої Балки (село за 6 кілометрів на південь від Роботиного – УП). Але керівництво або мало погані розвіддані, або не розуміло, скільки там русскіх. Русскі чинили опір, у них усе було заміновано – міна на кожному метрі. Було там пшеничне поле незібране, так от, коли воно згоріло, було видно, що міни лежать одна біля одної. 

Там треба було якось інакше робити, можливо, дистанційно розмінувати. Тому цей контрнаступ сильно і не продвинувся, – ділиться своїми роздумами Олександр.

"Українська правда" записала спогади військовослужбовців 65-ої бригади, які брали участь у наступі на Роботине, щоби спробувати наблизитися до розуміння, чому цей наступ був настільки важким, болючим і відверто не надто успішним для української армії.

Про перші дні червня 2023-го, втрати побратимів, російські оборонні укріплення та повернення в бригаду після поранень – у нашому репортажі.

Алекс Клімов, Ольга Кириленко, УП

[UPCLUB]