Що буде після F-16. Які західні літаки й вертольоти можуть посилити армійську авіацію України

14 січня командувач Сухопутних військ України Олександр Сирський в інтерв'ю агентству Reuters розповів, що Києву потрібно більше військових літаків для ведення бойових дій. 

Як приклад потрібної техніки він назвав американський винищувач-бомбардувальник А-10 та ударні вертольоти AH-64 Apache, AH-1 Super Cobra та UH-60 Black Hawk.

Згодом командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук доповнив цей список згадкою про французькі винищувачі Mirage-2000D. Проте підкреслив, що пріоритетом залишається отримання від західних партнерів багатоцільових винищувачів F-16. Це дозволить завоювати перевагу в повітрі, після чого вже можна розглядати варіанти штурмової авіації та ударних гелікоптерів.

Хоча нічого нового у ПС не сказали (перехід на єдиний тип винищувача давно прописаний у Візії Повітряних сил 2035), у військовому середовищі відразу почали активно обговорювати нібито розбіжності між позиціями Сухопутних та Повітряних сил. 

Однак дискусія про пріоритетну авіацію для різних родів стара як світ, тому немає нічого дивного в різних поглядах. Так би мовити, залежить від того, хто звідки дивиться.

Утім, факт залишається фактом – Україна справді потребує дооснащення та подальшого переозброєння армійської авіації. І після отримання F-16 питання про додаткову техніку від партнерів, щоб посилити наші позиції на полі бою, може гостро постати на порядку денному.

"Українська правда" розповідає, що являють собою бомбардувальники та ударні вертольоти, згадані командувачами Сухопутних військ та Повітряних сил.

Авіація поля бою 

Авіаційна підтримка є надзвичайно важливою для піхоти, яка щодня веде важкі виснажливі бої. Зараз цю функцію виконують штурмовики Су-25 ("Граки") та вертольоти армійської авіації Мі-8 і Мі-24. 

Утім, поступово повітряна підтримка згасає разом із втратою особового складу та бойових машин внаслідок уражень або зношення.

Після розпаду СРСР Україні дістались орієнтовно 90 бомбардувальників Су-25, з яких станом на 2021 рік, за даними FlightGlobal, в строю лишалося приблизно 20. 

З ударними вертольотами ситуація виглядає не набагато краще – з приблизно 300 бойових одиниць, які були успадковані від "совєтів", на кінець 2021 року в строю налічувалася орієнтовно сотня. 

Попри те, що під час повномасштабної війни Україна позбирала по Європі ледь не всі ходові (а часто й не ходові) зразки радянської техніки, з кожним днем жорстоких боїв її не більшає. Тому будь-яка допомога наразі не завадила б.

A-10 Thunderbolt II

Першим у згаданому Сирським списку став американський броньований одномісний штурмовик A-10 Thunderbolt II, він же "Бородавочник" (отримав таке прізвисько через дещо неоковирний зовнішній вигляд). В українському небі він може посилити на лінії фронту спроможності Су-25. 

Основне його завдання – надання авіаційної підтримку в зоні бойових дій за умов, якщо видно ціль, а також знищення наземних, надводних та маловисотних повітряних цілей.

Цей легендарний бомбардувальник був розроблений на початку 1970-х років і отримав офіційну назву на честь відомого винищувача-бомбардувальника часів Другої світової P-47 "Тандерболт". 

Вперше А-10 був застосований під час "Бурі в пустелі" в 1991 році. Попри постійні нарікання в США, порівняно з іншими літаками, він розкрив себе у Перській затоці, коли знищував сотні іракських танків та іншу військову техніку. В одному з вильотів пара "Тандерболтів" знищила 23 іракські танки і пошкодила 10. Тоді ж "Бородавочник" продемонстрував неймовірну живучість.

Також брав участь в операціях у Югославії, Афганістані та війні в Іраку 2003 року.

За даними видання "The Washington Post", у перші тижні повномасштабного вторгнення Міноборони України просило в Пентагону 100 "надлишкових" штурмовиків А-10, які стояли законсервовані на знаменитій авіабазі-"могильнику літаків" "Девіс-Монтан" в Арізоні. Тоді США в передачі таких літаків відмовили, посилаючись на вразливість американських штурмовиків перед російською ППО.

Примітно, що черговий виток розмов про А-10 для України спостерігається на фоні отримання Командуванням повітряних сил США дозволу на поступове списання цих штурмовиків, серійне виробництво яких було завершене ще 1984 року.

AH-64 Apache

AH-64 Apache – основний ударний гелікоптер армії Сполучених Штатів Америки, який перебуває на озброєнні з середини 1980-х років.

Основне бойове завдання: знищення бронетехніки противника.

Apache пройшли низку модернізацій та мають безліч версій, найвідоміша з яких Apache-AH-64D Longbow. 

Ця машина вирізняється радіолокаційною станцією керування вогнем, здатна відстежувати до 128 цілей й одночасно атакувати до 16, перебуваючи поза зоною ураження противником.

Для гелікоптерів доступна додаткова система озброєння ближнього бою – 30-мм автоматична гармата M230, некеровані ракети, а для самооборони від повітряного противника – AIM-92 Stinger.

В умовах російсько-української війни великим бонусом може бути можливість використати протитанкові керовані ракети AGM-114 Hellfire та некеровані авіаційні ракети Hydra 70, за допомогою яких можна знищувати значну кількість ворожої техніки.

Одну з найбільших перепон на шляху отримання такого гелікоптера становить навіть не його висока ціна, яка залежно від модифікацій та варіацій озброєння може коливатись від 20 до 60 мільйонів доларів. Йдеться про їх банальний дефіцит. 

Згідно з даними Military Balance, станом на 2023 рік США мають приблизно 740 гелікоптерів Apache. Однак ні Польща, яка ще в серпні підписала контракт на поставку 96 вертольотів, ні Ізраїль, який просив такі машини у свого союзника в розпал конфлікту в Газі, поки гелікоптери не отримали.

Black Hawk

На відміну від "Апачів", американських бойових гелікоптерів Sikorsky UH-60 Black Hawk, згідно з даними Military Balance, у світі налічується кілька тисяч. Ба більше, одна з таких машин була зафіксована цього року на озброєнні Головного управління розвідки Міністерства оборони.

Основні завдання – перевезення особового складу та різноманітних військових вантажів, а також евакуація поранених.

Гелікоптер прийняли на озброєння армії США в 1979 році, і відтоді він достатньо часто використовується в бойових операціях.

Його переваги – багатофункціональність та висока маневреність, що особливо допомагає в проведенні спецоперацій.

AH-1 Super Cobra 

AH-1W Super Cobra – американський дводвигунний ударний вертоліт, створений компанією Bell у 1980-х роках на базі однодвигунного попередника AH-1 "Кобра". До 2020 року був основним ударним вертольотом Корпусу морської піхоти США.

На бойову службу заступили в 1986 році, а у 1999 році поставки на внутрішній ринок завершились на позначці 179 машин.

Основне завдання: повітряна підтримка морської піхоти.

Екіпаж вертольоту складають 2 людини.

У 2020 році був списаний зі служби, оскільки мав бути замінений на ударні гелікоптери AH-1Z Viper.

Версія AH-1W Super Cobra озброєна вдосконаленою системою управління вогнем, яка використовує ракети AIM-9 Sidewinder і вже згадані AGM-114 Hellfire.

Невідомо, наскільки активно Україна просила у союзників цей тип вертольотів, однак є передумови, що з його поставками має бути не так складно, як з Apache. Навесні 2023 року США схвалила продаж 24 машин цього типу Бахрейну за 350 мільйонів доларів, тобто за ціною $14,5 мільйона за штуку.

Щоправда, фактично на продаж були передані машини, які перебували в експлуатації біля 30 років, тому ціна не видається ринковою.

Mirage-2000D

Згаданий Миколою Олещуком французький Mirage-2000D був розроблений компанією "Dassault Aviation" ще наприкінці 1970-х.

Раніше у Повітряних силах не розглядали цей багатофункціональний винищувач як можливе поповнення українського авіапарку. Почасти, бо шукали поширену уніфіковану версію винищувача (якою зрештою стане F-16). Але здебільшого через те, що складальна лінія французького літака була зупинена ще у 2007 році.

Втім, після отримання Києвом Storm Shadow та SCALP-EG гостріше постає питання навантаження на бомбардувальники Су-24М, які наразі є єдиними носіями цих крилатих ракет.

І якщо F-16 будуть потрібні саме для завоювання переваги в повітрі, то отримати ще один можливий носій британських і французьких ракет, які вдало зарекомендували себе в російсько-українській війні, точно не завадило б. По-перше, тому що попри всі зусилля для збереження Су-24М, літаки все одно зношуються і подекуди, на жаль, втрачаються. По-друге, з огляду на можливі поставки німецьких ракет Taurus, які теж буде необхідно кудись "прикручувати".

Перевага французьких "Міражів" у тому, що вони є штатними носіями "Скальпів", тому щонайменше зможуть збільшити кількість бортів, які здатні працювати з крилатими ракетами західного типу.

***

Навіть якщо буде ухвалене рішення щодо поставок Україні бортів із вищепереліченого списку, пройде тривалий час перед безпосередньою появою авіації в українському небі. 

Історія з F-16 засвідчує, що для освоєння літаків потрібно підготувати не тільки пілотів, а й інфраструктуру та тих, хто буде обслуговувати техніку. 

Євген Будерацький, УП