Президент у скляному будинку

На озброєнні російської пропаганди є безліч тем, які так чи інакше пов'язані з Україною. Але, мабуть, у 2024 році противник буде особливо затято бити по двох больових точках.

Перша тема, яку активно експлуатує Москва вже зараз – це посилення української мобілізації.

А друга тема, яку пропагандисти Кремля почнуть ретельно розкручувати з весни – це легітимність президента Зеленського.

Підґрунтя питання добре відоме. Провести повноцінні вибори на тлі активних бойових дій нереально, а п'ятирічний президентський строк Володимира Олександровича спливає в травні 2024-го. 

І якщо статус парламенту в подібній ситуації детально прописаний у Конституції ("У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану"), то про президента там нічого не сказано.

Це відкриває простір для різночитань та усіляких спекуляцій.

З одного боку, згідно з Основним Законом, президент України обирається на п'ять років. З іншого боку, згідно з тим самим Основним Законом, президент України виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного президента. 

У вітчизняній історії вже був прецедент Кучми, який затримався на Банковій через переголосування другого туру президентських виборів 2004-го. Але Леонід Данилович у ролі "кульгавої качки" – це не Володимир Олександрович, який очолює Україну в розпал великої війни та виступає пріоритетною мішенню для інформаційних атак противника.

Читайте також: Герої та антигерої

Звісно, ми розуміємо, що творці української Конституції не вірили в реальну можливість повномасштабної війни і тому не приділили достатньо уваги всім теоретичним нюансам. А ще ми розуміємо, що дух Основного Закону важливіший за букву. Але, на жаль, це не означає, що після формального завершення п'ятирічної каденції у Володимира Зеленського не виникне жодних проблем із публічною легітимністю.

Очевидно, що в травні 2024-го глава держави стане вразливішим. У його ненависників з'явиться новий улюблений аргумент та новий привід для хейту в соцмережах. За діями Зеленського стежитимуть уважніше, ніж раніше. Його рішення оскаржуватимуть охочіше, ніж раніше. І за будь-які помилки та прорахунки йому доведеться платити більшу ціну, ніж раніше.

Образно кажучи, президентська резиденція на Банковій стане скляним будинком, в який за бажання завжди можна буде кинути камінь. Причому більшою вразливістю гаранта скористаються не тільки в Росії – охочі це зробити, напевно, знайдуться й в Україні.

Звісно, про "нелегітимність" Зеленського не будуть розмірковувати люди, які довіряють главі держави. А Володимир Олександрович, як і раніше, зберігає позитивний баланс довіри та недовіри. І, звісно, наративи російської пропаганди не вплинуть на тих людей, які щиро симпатизують гаранту. А ядро вірних шанувальників у Зеленського збережеться в будь-якому разі.

Але, припустимо, Володимир Зеленський завжди був вам антипатичним. Вас завжди дратував його бекграунд шоумена та його похід у політику. Навесні 2019-го ви голосували проти кандидата Зе і довго переживали через його перемогу на виборах. Ви негативно оцінювали його діяльність на посту президента до 24.02.2022. А коли велика війна з Путіним надала Володимиру Олександровичу героїчного ореолу, ви вважали це за найбільшу несправедливість.

Читайте також: Спадкоємці Наполеона

І ось навесні 2024-го перед вами постає ціле меню з тез, дбайливо приготованих на кремлівській пропагандистській кухні: "Зеленський більше не легітимний", "Зеленський самовільно продовжив свої повноваження", "Зеленський став узурпатором", "Зеленський не має права керувати державою" і, само собою, "Зеленський навмисне затягує війну, щоб довше залишитися при владі".

Чи схопитеся ви за ці тези як за довгоочікуваний подарунок долі? Чи спробуєте звести рахунки з людиною, яку завжди недолюблювали і зневажали? Чи почнете бити по Зеленському, скориставшись тим, що давній об'єкт вашої антипатії не в кращій формі? Чи атакуватимете главу держави, який помітно втомився, емоційно вигорів, втратив колишню популярність і на додачу зіткнувся зі звинуваченнями в "нелегітимності"?

Чи ви встоїте перед спокусою пожбурити каменем у Зеленського саме тоді, коли він опиниться в скляному будинку? Вам стане розважливості, щоб піднятися над давніми особистими образами? Вам стане сили волі, щоби наступити на горло власній пісні? І ви утримаєтеся від ударів по новій болючій точці президента, усвідомлюючи, що це не меншою мірою вдарить по самій державі Україна?

Після 24 лютого 2022 року активна частина нашого суспільства неодноразово переймалася питанням про те, де закінчується припустима критика влади у воєнний час і починається відверта солідаризація зі зовнішнім ворогом. 

Весна 2024-го окреслить цей кордон досить чітко. Одна річ – критикувати рішення глави держави. Інша – заявляти, що глава держави взагалі не має права ухвалювати жодні рішення. 

Одна річ – оскаржувати конкретні кроки чинного президента. Зовсім інша – заперечувати його легітимність. 

Якщо в першому випадку об'єктом ваших нападок стає саме гарант, то в другому ви б'єте не так по ньому особисто, як по українській державності в розпал жорстокої війни з Росією.

Читайте також: Рік крові, поту і сліз

2024 стане тестом на громадянську зрілість і політичну відповідальність для всіх опонентів Володимира Зеленського. Але, крім того, він стане важливим тестом і для Банкової.

Вдавати, ніби навесні 2024-го для Зеленського зовсім нічого не зміниться – точно не найкращий вихід із ситуації. Президенту та його команді доведеться змиритися з тим, що публічна легітимність Володимира Олександровича таки постраждає.

Отже, треба буде шукати нові підходи до внутрішньої політики. Знаходити нові шляхи для консолідації українського суспільства. Освоювати нові прийоми протидії російській пропаганді. Намацувати нові методи комунікації з опонентами.

І головне – не перетворювати на ворогів тих людей, які можуть бути ситуативними союзниками глави держави у важкий воєнний час.

Адже, як відомо, тому, хто живе в скляному будинку, не варто кидатися камінням в інших.

Михайло Дубинянський